Ухвала

від 04.06.2024 по справі 420/22618/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 червня 2024 року

м. Київ

справа № 420/22618/23

адміністративне провадження № К/990/19336/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДІ ТРЕЙД» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №420/22618/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДІ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮДІ ТРЕЙД» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України та просило:

- скасувати рішення №251/15-32-04-03-03 ГУДПС про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ від 27.03.2023;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію платника податку на додану вартість, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із збереженням індивідуального податкового номеру - 446467415536 з дати її анулювання;

- зобов`язати Державну податкову службу України поновити облікові дані, записи та стан рахунків інтегрованої картки в системі електронного адміністрування СЕА (ПДВ) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), які були наявні до прийняття рішення від 27.03.2023 № 251/15-32-04-03-03 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024, у задоволенні позову відмовлено.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДІ ТРЕЙД» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №420/22618/23, подана представницею скаржника - адвокаткою Тепляковою Тетяною Євгенівною.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Скаржником процитовано підпункти «а» та «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, що касаційна скарга може бути подана щодо питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а також у випадку, якщо суд першої інстанції відніс справу до категорії незначної складності помилково.

Верховний Суд зауважує, що жодних аргументованих доводів щодо можливості касаційного оскарження судових рішень у даній справі скаржником не наведено.

Посилання на положення підпунктів «а» та «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України мають загальний характер та не містять достатніх обґрунтувань, тому не можуть сприйматись судом, як виключний випадок, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.

Відтак обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що на даний час відсутні висновки Верховного Суду з питання застосування положень підпункту 69.1 пункту 69 Перехідних положень Податкового кодексу України щодо визначення наявності підстав для застосування до платника податків положень пункту 184.1 Податкового кодексу України у вигляді примусового анулювання статусу платника ПДВ з урахуванням принципу презумпції правомірності рішення платника податку та можливості ретроспективного поширення дії Положення №255, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022, на період, що діяв до його набрання чинності, а саме з 01.03.2022 по 29.07.2022.

Верховний Суд зауважує, що у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Скаржником не обґрунтовано, в чому полягає неправильне застосування норми матеріального права та як така норма має застосовуватися. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства України, тлумачень законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, суди дійшли висновків, що ще Законом №2118-ІХ від 03.03.2022 було доповнено Підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пунктом 69, де законодавець розділив платників податків на тих, які мають можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, та тих, які не мають. Скаржником також не наведено обставин, які відносять його до тих платників податків, що не мають можливості виконувати такий обов`язок в умовах воєнного стану, та які зазначені у пункті 1 розділу ІІ Порядку №225, що визначає підстави неможливості виконання платниками податків податкового обов`язку. Позивачем не наведено жодних причин та не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості виконувати податковий обов`язок у цей період. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості виконання свого обов`язку у визначені розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків та відповідно звільнення від виконання податкового обов`язку.

Заявником касаційної скарги такі висновки не спростовано.

Суд касаційної інстанції зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДІ ТРЕЙД» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №420/22618/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва