Постанова

від 09.04.2024 по справі 813/4569/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 813/4569/15

адміністративне провадження № К/990/3755/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 (суддя - Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Ніколін В.В., Пліш М.А.) у справі №813/4569/15.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» (далі - ТОВ «Агро ЛВ Лімітед») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області) від 31.03.2015 №0000312200 та №0000322200.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02.12.2021 скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив про те, що здійснивши переоцінку встановлених у цій справі обставин, апеляційним судом не вказано, у чому ж саме припустився помилки суд першої інстанції, вирішуючи адміністративний позов.

Щодо вирішення обґрунтованості відображення у бухгалтерському обліку наслідків господарських операцій Позивача з контрагентами ПП «Лусака», ТОВ «МГ-Віда» (ТОВ «СВ Прайм»), ТОВ «Трейд Ком.ін.», ТОВ «Митра-Хатей», ТОВ «Семикс», ТОВ «Мета-Днепр», ТОВ «Крістал-Торг», ТОВ «Мірра-Торг», ТОВ «Айтерс», ТОВ «Фростейдінг груп», ПП «Гелосстар» Суд вказав на те, що апеляційним судом не здійснено перевірку правильності формування Позивачем доходів за спірними операціями, натомість помилково застосовано норми Податкового кодексу України, які регламентують порядок формування витрат.

В частині спірних правовідносин щодо формування Позивачем сум податкових вигод за наслідками відносин із ТОВ «Віст Групп Лімітед», ТОВ «Транстехдніпро», ПП «Агромашзавод», ТОВ «Імпексбуд» суд касаційної інстанції зазначив про те, що апеляційним судом не наведено обґрунтованих мотивів, з посиланням на конкретні умови передачі товарно-матеріальних цінностей Позивачу, обставини їх переміщення і доставки, завантаження (розвантаження), умови переходу права власності, передачі тощо, а також норми законодавства, за яких такі обставини спростовували б висновки суду першої інстанції та беззаперечно свідчили про невиконання контрагентами своїх зобов`язань, тому висновки суду апеляційної інстанції не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.08.2022 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з тих підстав, що судом апеляційної інстанції не було виконано процесуальну вимогу щодо належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце розгляду справи як передумови для судового розгляду справи у судовому засіданні.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кам`янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 31.03.2015 № 0000312200 на суму 10 284 392 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кам`янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 31.03.2015 № 0000322200 на суму 140 831,77 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Львівській області звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2015, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у Львівській області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №814/1145/18, від 05.08.2021 у справі №804/11314/15, від 05.02.2019 у справі №813/4143/13-а

В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, відсутність доказів подальшої реалізації товару, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт від 06.03.2015 №21/22-20/34943719, в якому, окрім іншого, зафіксовано виявлені перевіркою порушення вимог законодавства, а саме: підпунктів 14.1.13, 14.1.36, 14.1.56, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік всього у сумі 10327341 грн.; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198,2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від`ємне значення з ПДВ всього у сумі 149421,60 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області 31.05.2015 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000312200, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10327341,00 грн.;

№0000322200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 149421,61 грн.

Підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень стали обставини щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача із реалізації сільськогосподарської продукції (картоплі, цукрового буряка, ріпаку, пшениці, кукурудзи, цукру та інше) та надання послуг по вирощуванні сільськогосподарської продукції. Так, ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» виписувало видаткові накладні на поставку картоплі для ПП «ЛУСАКА», ТОВ «МГ-Віда» (ЄДРПОУ 37805831), ТОВ «Трейд Ком.ін.» (ЄДРПОУ 37701861), ТОВ Митра ЄДРПОУ 38084993), та цукру для ТОВ «СЕМИКС» (ЄДРПОУ 38348306), ТОВ «Мета-Днєпр», ТОВ «КРІСТАЛ-ТОРГ» (ЄДРПОУ 38348306), ТОВ «МІРРА-ТОРГ» (ЄДРПОУ 38774532). ТОВ «АЙТЕРС» (ЄДРПОУ 38834245), ТОВ «Фростейдінг груп» (ЄДРПОУ 38974075), ПП «ГЕЛОССТАР» (ЄДРПОУ 38432827).

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; недоліки представленої первинної документації; місцезнаходження підприємств не встановлено; вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності підприємств та встановлено розрив ланцюга по постачанню товарів: придбавши у ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» сільськогосподарську продукцію, покупці в подальшому їх реалізацію не відображали, реалізовуючи товарно-матеріальні цінності іншої категорії.

Рішення судів в частині задоволення позову мотивовано тим, що спірні господарські операції є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю позивача, тоді як висновки контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 135.5.4 та 135.5.5 пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи, зокрема, включають:

суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, господарські операції мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають їх реальність, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату, платіжних доручень, специфікацій тощо.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

За доводами відповідача кошти в сумі 9580230 грн, що надійшли від ПП «Лусака», ТОВ «МГ-Віда» (ТОВ «СВ_Прайм»), ТОВ «Трейд Ком.ін.», ТОВ «Митра-Хатей», ТОВ «Семикс», ТОВ «Мета-Днепр», ТОВ «Крістал-Торг», ТОВ «Мірра-Торг», ТОВ «Айтерс», ТОВ «Фростейдінг груп», ПП «Гелосстар» в рахунок оплати за поставлену сільськогосподарську продукцію та продуктів її переробки у період 2014 року, не можуть бути зараховані як оплата за поставлений позивачем товар з огляду на нереальність таких відносин. Контролюючий орган вважає, що такі кошти є безповоротною фінансовою допомогою та повинні були бути відображені підприємством в складі інших доходів за звітний період. Вказані обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про здійснення реалізації продукції невстановленим особам, що призвело заниження позивачем доходів, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Судами встановлено факт укладення позивачем відповідних договорів із контрагентами, набуття позивачем товару у своїх постачальників у встановленому порядку, його поставка контрагентам, тобто, використання такого товару у власній господарській діяльності.

При цьому вірно зауважено, що невикористання такого товару у власній господарській діяльності контрагентами позивача може тягнути відповідні правові наслідки лише для них.

Натомість, реальність виконання позивачем умов договорів підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, доказами отримання розрахунку за відчужений товар, включення отриманої виручки до документів податкового обліку.

Так, за період з 01.07.2012 по 31.06.2014 на розрахунковий рахунок ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» надійшли кошти від зазначених вище контрагентів-покупців по операціях з продажу продукції на загальну суму 9580230 грн.

Зазначену обставину відповідач не заперечував, однак, стверджує про безтоварний характер спірних відносин та наполягав на тому, що такі кошти являють собою безповоротну фінансову допомогу.

Однак, жодних доказів контролюючим органом, що ці кошти є безповоротною фінансовою допомогою не надано, таке не вбачається з призначення платежів у платіжних документах.

Щодо посилання відповідача про те, що позивач безпідставно завищив доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування з податку на прибуток в І кварталі 2014 року на суму 1969658,34 грн при взаємовідносинах ТОВ «Крістал-Торг», оскільки вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.07.2015 по справі № 639/5845/15 директора ТОВ «Крістал-Торг» ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 27 КК України, ч. 2 ст. 205 КК України, то такі суд апеляційної інстанції вважав безпідставними.

Так, ОСОБА_1 08.04.2014 підписала договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Крістал-Торг», натомість фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Крістал-Торг» відбувалися в період діяльності директора ТОВ «Крістал-Торг» ОСОБА_2 , з яким укладено договір купівлі продажу № РЦ-51 від 28.01.2014 та Специфікації на товар, що підлягає передачі в межах договору (додаток № 1, 3 до Договору), а на виконання умов договору сторонами було складено видаткові та податкові накладні за період з 29.01.2014 по 11.02.2014, які також підписані директором ОСОБА_2 .

Отже, господарські операції з ТОВ «Крістал-Торг» проводилися перед придбанням ОСОБА_1 корпоративних прав ТОВ «Крістал-Торг».

Стосовно формування позивачем відповідних сум податкових вигод за наслідками відносин із ТОВ «Віст Групп Лімітед», ПП «Агромашзавод», ТОВ «Імпексбуд» щодо поставки останніми на користь товариства товарно-матеріальних цінностей, з`ясовано, що досліджені у ході розгляду справи документи спростовують висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат та податкового кредиту за такими операціями, оскільки такі реально проведені, а витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей відповідають господарській меті товариства.

Так, відповідач посилається на безпідставне включення до валових витрат вартості списаних запчастин, щодо яких відсутнє документальне підтвердження про їх пов`язаність із господарською діяльністю позивача.

Судами з`ясовано, що на баланс підприємства на підставі імпортних ВМД зараховано в серпні 2012 року запчастини. Списання запасних частин відбувалось на підставі актів списання товарів, а про взаємозв`язок витрат на придбання запчастин із господарською діяльністю ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» свідчить те, що запчастини використано для техніки, яка використовується ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» безпосередньо у своєму сільськогосподарському виробництві, що підтверджується технічними паспортами.

Водночас, ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» не підтверджено реальність вчинення господарських операцій з ТОВ «Транстех-Дніпро», а тому за відсутності придбаних товарно-матеріальних цінностей саме у цього контрагента, відсутні підстави для податкового обліку та відповідно правомірність формування позивачем податкового кредиту за такими операціями.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Доводи відповідача про відсутність реального джерела походження товару по ланцюгу постачання цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.

Крім того, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Контролюючий орган у касаційній скарзі, наводив рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо забезпечення подання документів до перевірки пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Наведене свідчить про те, що за змістовним та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та в зазначених Відповідачем справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

До того ж доводи відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №813/4569/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова