Ухвала

від 09.04.2024 по справі 200/1416/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 200/1416/18

провадження № 51-1850ск24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 21 лютого

2024 року щодо ОСОБА_6 ,

встановив:

Представник потерпілого звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій зазначає

про свою незгоду з вказаним судовим рішенням.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу представником потерпілого подано

без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2, частин 3, 5, 6 цієї статті.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень

при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого

(ст. 414 КПК).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа,

яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,

що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи

в обґрунтування кожної позиції.

Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, представник потерпілого у касаційній скарзі не наводить конкретних порушень закону, допущених судом апеляційної інстанції під час постановлення оскарженої ухвали, які б відповідно

до положень ч. 1 ст. 438 КПК з урахуванням приписів статей 412-414 цього Кодексу були б підставами для її скасування чи зміни.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи,

яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.

Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни,

а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Однак вимоги представника потерпілого до касаційного суду про задоволення касаційної скарги та повернення речових доказів потерпілому не узгоджуються

з вищенаведеними вимогами процесуального закону.

Отже, представник потерпілого має чітко зазначити у прохальній частині касаційної скарги, яке саме рішення повинен прийняти Суд з урахуванням положень вказаної статті.

Згідно з ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.

Також відповідно до положень ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються.

Однак до касаційної скарги долучена знеособлена копія ухвали апеляційного суду,

з огляду на що неможливо ідентифікувати учасників кримінального провадження.

Крім того, представник потерпілого всупереч вимогам ч. 6 ст. 427 КПК не додав

до касаційної скарги її копій з додатками у кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження й усім учасникам судового провадження.

Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття

касаційного провадження.

Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим

ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу представника потерпілого без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК не додано усіх документів, які мають подаватися разом

з касаційною скаргою.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката

ОСОБА_5 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 21 лютого

2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без руху і встановити строк

для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.

У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3