Постанова

від 02.04.2024 по справі 380/6512/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/6512/23 пров. № А/857/17826/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Сеник Р.П.,

Судова-Хомюк Н.М.,

секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сподарик Н.І.) ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м.Львові о 11 год. 34 хв. від 29 серпня 2023 року повне судове рішення складено 04 вересня 2023 року, у справі №380/6512/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання судового захисту правам, свободам та інтересам позивача у публічних правовідносинах пов`язаних із проходженням військової служби,

В С Т А Н О В И В :

03.04.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , просив надати судовий захист правам, свободам та інтересам позивача у публічних правовідносинах пов`язаних із проходженням військової служби шляхом визнання протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_1 про відрядження позивача до с. Курилівка Харківської області для вирішення питання про направлення його на огляд ВЛК , що викладене у наказі від 28.02.2023 № 49, та скасувати його; визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає в ухиленні від належного виконання обов`язку по забезпеченню прав позивача, як військовослужбовця, та зобов`язання його видати позивачеві направлення до гарнізонної ВЛК для проходження огляду на предмет встановлення ступеню його придатності, за станом здоров`я, для проходження військової служби; визнання протиправною бездіяльність військово-лікарської комісії Військово-медичного Клінічного центру Західного регіону, що полягає в ухиленні від своєчасної видачі позивачеві достовірної інформації про стан його здоров`я, та зобов`язати її видати, у встановленому законом порядку, свідоцтво про хворобу позивача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про прибуття солдата ОСОБА_1 у район виконання воєнних (бойових) завдань військовою частиною для прийняття рішень щодо направлення на ВЛК» (з основної діяльності) від 28.02.2023 №49 вбачається, що він прийнятий з метою реалізації права позивача на отримання направлення для проходження ВЛК для визначення ступеню придатності до військової служби у НОМЕР_3 бройних Силах України, а оформлення необхідних документів, ніяким чином не оспорює і не порушує його права, а лише встановлює порядок дій, які позивач та інші посадові особи військової частини повинні вчинити для направлення позивача для проходження військово-лікарської комісії. Суд першої інстанції заначив, шо позивач фактично не згоден зі змістом оскаржуваного наказу, а саме з встановленим порядком проведення медичного огляду, оскільки вважає себе непридатним до військової служби. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що 26.02.2023 позивач приступив до виконання службових обов`язків за своїм рапортом згідно наказу командира військової частини від 26.02.2023. Суд першої інстанції вважає, що з огляду на викладене і долучені докази позивач перебував на службі у військовій частині НОМЕР_1 і безпосереднім керівником був командир військової частини, який і відповідно мав скерувати позивача за його рапортом для оцінки його ступеня придатності до військової служби. Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 то суд першої інстанції дійшов висновку, що жодної бездіяльності з боку відповідачів, а саме ухилень від належного виконання обов`язку щодо відмови позивачу у скеруванні до гарнізонної військово-лікарської комісії для проходження медичного огляду на предмет придатності проходження військової служби не встановлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що згідно з прохальної частини позовної заяви, яка належить до предмета судового розгляду у справі № 380/6512/23, позивач вимагав у адміністративного суду надання судового захисту правам, свободам та інтересам солдата ОСОБА_1 , які належать до предмету його адміністративного позову, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень - відповідачів. Скаржник вказує, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції немає жодної згадки про права позивача, за захистом яких він звернувся до адміністративного суду у справі № 380/6512/23, не кажучи вже обставину відсутності відомостей про висновки суду щодо порушення або не порушення конкретно визначених у позовній заяві прав позивача з боку суб`єктів владних повноважень. Скаржник вказує, що у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення немає ніяких відомостей про мотиви незастосування судом до спірних правовідносин норм матеріального права, на які посилався позивач обґрунтовуючи свою правову позицію. На думку скаржника, розгляд справи № 380/6512/23 у суді першої інстанції здійснювався неповноважним судом, який, осмисллено, відтак, всупереч волі позивача, вдався до розгляду спору, на вирішення якого ОСОБА_1 цей суд не уповноважував.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначила, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Військова частина НОМЕР_2 подала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначила, що жодної бездіяльності з її сторони, а саме ухилення від належного виконання обов`язку щодо відмови позивачу у скеруванні до гарнізонної ВЛК для проходження медичного огляду на предмет придатності проходження військової служби не було, а тому апеляційна скарга в частині вимог щодо військової частини НОМЕР_2 не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідачів щодо апеляційної скарги заперечили.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2022 №14 ОСОБА_1 , який призваний по мобілізації, зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.06.2022 №106 позивача призначено на посаду водія зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .

05.07.2022 Командиром військової частини НОМЕР_1 на підставі рапорта начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 видано направлення №20 на медичний огляд військово-лікарською комісією КАПД ВМКЦ Західного регіону з метою вирішення питання придатності до військової служби позивача, в якому зазначено його попередній діагноз (т.1 а.с.170).

06.10.2022 позивач звернувся із рапортом щодо надання скерування на госпіталізацію у Львівський воєнний госпіталь.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №227 від 15.10.2022, позивач вибув 15.10.2022 у ВМКЦ Західного регіону на стаціонарне лікування у нейрохірургічне відділення. Підстава: рапорт позивача від 06.10.2022 №2224, направлення начальника медичної службиначальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2022 №789.

Надалі, 01.12.2022 позивач звернувся із рапортом в якому просив надати відпусту за станом здоров`я терміном на 30 діб з 01.12.2022. До вказаного рапорта позивач долучив довідку ВЛК від 28.11.2022 №3224, копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №5018 від 30.11.2022.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 №3224 від 28.11.2022, проведено медичний огляд позивача позаштатною постійно-діючою військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_5 28.11.2022.

Діагноз та постанова госпітальної військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після операції (28.10.2022). Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. На підставі статті 65 графи II Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів (т.1 а.с.177).

Згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №274 від 01.12.2022, позивач 30.11.2022 завершив лікування у військовій частині НОМЕР_5 та вибув у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 30 діб з 01.12.2022 по 30.12.2022.

31.12.2022 позивач вдруге звернувся із рапортом, в якому просив надати відпустку за станом здоров`я терміном на 30 днів з 31.12.2022. До поданого рапорту долучив довідку ВЛК №7238 від 29.12.2022 відповідно до якої, позивачу проведено медичний огляд ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону 29.12.2022. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після операції (28.10.2022). Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 24 графи Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів (т.1 а.с.181).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №304 від 31.12.2022 позивачу продовжено термін відпустки для лікування у зв`язку з хворобою з 31.12.2022 по 29.01.2023.

27.01.2023 позивач втретє звернувся з рапортом, в якому просив надати відпустку за станом здоров`я терміном 30 діб з 27.01.2023. До рапорта долучив довідку ВЛК №667 від 26.01.2023, відповідно до якої позивачу проведено медичний огляд ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону 26.01.2023. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після операції (28.10.2022). Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 24 графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів.

Згідно із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №27 від 27.01.2023 позивачу продовжено термін відпуски для лікування у зв`язку з хворобою на 30 діб з 27.01.2023 по 25.02.2023.

Згідно з рапорта позивача від 26.02.2023, позивач прибув з відпустки за станом здоров`я 26.02.2023 та приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) А 7371 від 26.02.2023 №57, вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків у пункті постійної дислокації військової частини АДРЕСА_1 з відпустки для лікування у зв`язку з хворобою з 26.02.2023 солдат ОСОБА_1 . Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 26.02.2023 №1047 та довідка ВЛК ВМКЦ Західного регіону від 26.01.2023 №667.

Проте, позивач рапортом вх.№1081 від 28.02.2023 по команді звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 та просив надати йому направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

За результатом розгляду рапорта, командир військової частин НОМЕР_1 видав наказ «Про прибуття солдата ОСОБА_1 у район виконання воєнних (бойових) завдань військовою частиною для прийняття рішень щодо направлення на ВЛК» (3 основної діяльності) від 28.02.2023 №49 такого змісту:

«Відповідно до рапорта водія зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки солдата ОСОБА_1 (вх. №1081 від 28.02.2023) про надання направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби у Збройних Силах України та з метою належного оформлення службових документів наказую:

1. Солдату ОСОБА_1 , водію зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , що проходить військову службу у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 :

1.1. Прибути в термін до «06» березня 2023 року у район виконання воєнних (бойових) завдань військовою частиною НОМЕР_1 до АДРЕСА_2 ;

1.2. Надати начальнику медичної служби - начальнику медичного пункту військової частини НОМЕР_1 оригінали медичних документів (виписки, епікризи), що підтверджують незадовільний стан здоров`я для прийняття рішення.

2. Тимчасово виконуючій обов`язки начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_2 :

2.1. Після прибуття солдата ОСОБА_1 у район виконання воєнних (бойових) завдань військовою частиною, розглянути оригінали медичних документів та провести медичний огляд вказаного військовослужбовця. У разі надання військовослужбовцем документів, що підтверджують незадовільний стан здоров`я, підготувати направлення до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби у Збройних Силах України».

Позивач вважав наказ №49 від 28.02.2023 та дії відповідачів протиправними, такими що порушують його законні права та інтереси, а тому звернувся з вказаним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідностатті 65 Конституції Українизахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові основи організації та діяльності мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII(далі - Закон України №3543-XII), статтею першого якого визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цією жстаттею Закону України №3543-XIIвизначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно достатті 106 Конституції УкраїниПрезидент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України»передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Правовий режим воєнного стану в Україні продовжено, а тому, як це правильно зазначив суд першої інстанції, під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Згідно з ч.9ст.1 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу»(далі - Закон №2232-XII), щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на, в тому числі, військовозобов`язаних - особіб, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ч. 12ст. 2 Закону №2232-XII, громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно дозаконуздійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Так, відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.

Серед основних завдань військово-лікарської експертизи, згідно п. 1.3 розділу І Положення №402, є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних.

У розумінні п. 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза це медичний огляд, в тому числі військовослужбовців. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) (п. 2.1 розділу І Положення №402).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на день виникнення спірних правовідносин позивач був військовослужбовцем, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду рапорта позивача від 28.02.2023 командир військової частин НОМЕР_1 видав наказ «Про прибуття солдата ОСОБА_1 у район виконання воєнних (бойових) завдань військовою частиною для прийняття рішень щодо направлення на ВЛК» (3 основної діяльності) від 28.02.2023 №49, з аналізу змісту якого вбачається, що він прийнятий з метою реалізації права позивача на отримання направлення для проходження ВЛК для визначення ступеню придатності до військової служби у НОМЕР_3 бройних Силах України - оформлення необхідних документів.

Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що оспорюваний наказ від 28.02.2023 №49 не порушує прав позивача, а лише встановлює порядок дій, які позивач та інші посадові особи військової частини повинні вчинити для направлення позивача для проходження військово-лікарської комісії, з огляду на таке.

Медичний огляд військовослужбовців регламентується положеннями глави 6 розділу ІI Положення №402, у п. 6.1, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин вказано, що направлення на медичний огляд проводиться для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

При медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров`я. (пункт 6.9. глави 6 розділу II Положення №402).

Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби (пункт 6.10 глави 6 розділу II Положення №402).

Медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби військовослужбовців, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво, захворювання) під час захисту держави, у ММО, у країнах, де ведуться бойові дії, здійснюється ВЛК тільки після закінчення лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (пункт 6.17 глави 6 розділу II Положення №402).

Згідно пункту 6.35 глави 6 розділу II Положення №402, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров`я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров`я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров`я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою. Якщо після продовження відпустки за станом здоров`я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

Отже, спеціальними законодавчими нормами, що регламентують порядок здійснення медичного огляду військовослужбовців, передбачено, що направлення на такий здійснюється прямим начальником від командира військової частини, в якій військовослужбовець проходить військову службу. Направлення на огляд ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби видається у разі, якщо після продовження відпустки за станом здоров`я військовослужбовець не може виконувати службові обов`язки.

За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженогоЗаконом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Згідно статті 87 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальник медичної служби бригади відповідає за організацію та проведення лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у бригаді, своєчасне надання необхідної медичної допомоги травмованим (пораненим) та хворим. Начальник медичної служби бригади підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником для особового складу медичної служби бригади. Начальник медичної служби бригади зобов`язаний: готувати медичні документи, необхідні для проходження військовослужбовцем медичного огляду військово-лікарською комісією, та доповідати командирові бригади про його результати.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі -Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, - звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Як це вбачається з оспорюваного наказу №49 від 28.02.2023, такий був прийнятий відповідно до рапорта водія зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки солдата ОСОБА_1 (вх. №1081 від 28.02.2023) про надання направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби у Збройних Силах України та з метою належного оформлення службових документів.

Дійсно, як це правильно зазначив суд першої інстанції, позивач фактично не згоден з встановленим порядком проведення медичного огляду, оскільки вважає себе непридатним до військової служби, тому рапортом від 28.02.2023 просив надати йому скерування для проходження огляду військово-лікарською комісією КАПД ВМКЦ Західного регіону за місцем постійної дислокації військової частини у м.Самбір, Львівської області, як такого що приступив до виконання обов`язків у місці постійної дислокації, про що зазначено у наказі №57 від 26.02.2023.

Проте, у наказі солдату ОСОБА_1 , водію зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , що проходить військову службу у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 наказано прибути в термін до «06» березня 2023 року у район виконання воєнних (бойових) завдань військовою частиною НОМЕР_1 до АДРЕСА_2 та надати начальнику медичної служби - начальнику медичного пункту військової частини НОМЕР_1 оригінали медичних документів (виписки, епікризи), що підтверджують незадовільний стан здоров`я для прийняття рішення.

Допитаний в судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач як свідок зазначив, що прибувши до військової частини НОМЕР_1 у пункті її постійної дислокації АДРЕСА_1 26.02.2023 року написав рапорт, який йому був продиктований за змістом, а саме, що до виконання службових обов`язків приступив. Проте в день прибуття повідомляв старшого підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що стан його здоров`я складний, що і мало наслідком подання наступного рапорта від 28.02.2023 про скерування на проходження огляду ВЛК Західного регіону. В рапорті зазначив, що додає необхідні документи.

Так, до матеріалів справи, представником військової НОМЕР_1 долучений висновок нейрохірурга від 27.02.2023, в якому зафіксовані скарги позивача на його фізичний стан, зазначено про операційне втручання 28.10.2022, діагноз. Також надані рекомендації, щодо спостереження лікарем частини.

Окрім того, до матеріалів справи позивачем долучено довідку Новокалинівського центру первинної медичної допомоги від 03.03.2023 про те, що він перебуває на амбулаторному лікуванню. В Довідках Центру від 11.03.2023 та від 28.04.2023 року зазначено, що звертався зі скаргами, в тому числі, на біль та утруднення під час ходьби.

На переконання суду апеляційної інстанції, доцільність прибуття солдата ОСОБА_1 у район виконання (бойових) завдань військовою частиною НОМЕР_1 до АДРЕСА_2 , з врахуванням перебування його у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 лише для надання начальнику медичної служби - начальнику медичного пункту військової частини НОМЕР_1 оригіналів медичних документів (виписки, епікризи), що підтверджують його незадовільний стан здоров`я для прийняття рішення, таким наказом не обґрунтована.

Суд апеляційної інстанції, окрім того, зауважує що розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , які викладені в наказі №49 від 28.02.2023 в частині «У разі надання військовослужбовцем документів, що підтверджують незадовільний стан здоров`я, підготувати направлення до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби у Збройних Силах України» заслуговують на критичне ставлення, оскільки в оскаржуваному наказі не наведено обґрунтувань проходження такого огляду в районі поблизу виконання воєнних завдань, а не в районі постійної дислокації військової частини, враховуючи і відстань, яка згідно програми DELLA становить 1247 км.

До того ж, згідно змісту оскарженого наказу, наказано тимчасово виконуючій обов`язки начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_2 після прибуття солдата ОСОБА_1 у район виконання воєнних (бойових) завдань військовою частиною, провести медичний огляд вказаного військовослужбовця, що не передбачено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки повноваження начальника медичної служби (начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 ) поширюються лише на підготовку медичних документів, які необхідні для проходження військовослужбовцем медичного огляду військово-лікарською комісією. Медичний огляд військовослужбовця така особа медичної служби не проводить, оскільки не наділена відповідною компетенцією.

Відповідно до пункту 144-2 Розділу IV «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затвердженогоУказом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

Як це встановлено судом першої інстанції, наказом командира військової частини НОМЕР_6 №23-PC від 13.05.2023 водію зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 з 09.05.2023 призупинено військову службу на підставі частини другоїстатті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з внесенням відомостей до ЕРДР щодо вчинення ним діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертоюстатті 408 Кримінального кодексу України«Дезертирство». Цим же наказом його звільнено від займаної посади.

За відповідним фактом Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 09.05.2023 Ne62023170020000905.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2023 №136 позивач виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 з 09.05.2023, про що повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_4 , який здійснює облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено.

Враховуюче те, що позивач не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_7 та виключений зі списків такої частини наказом від 16.05.2023 №136, а тому відсутні підстави для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 видати позивачу направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби за місцем проходження військової служби, без виїзду в зону виконання бойових дій.

Оскільки, 13.06.2023 наказом №99 командира військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що втратив чинність наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2023 №49 з дня підписання, а відтак суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вимога про визнання протиправним та скасування наказу №49 від 28.02.2023 року до задоволення не підлягає, з підстав відсутності предмета спору на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Проте, оскільки під час розгляду справи військовою частиною НОМЕР_1 не доведено правомірність дотримання командуванням військової частини дії при видачі наказу від 28.02.2023 року №49 щодо відрядження солдата ОСОБА_1 до села Курилівка Харківської області для вирішення питання про направлення його на огляд ВЛК, а тому для повного та ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень з врахування вимог ст.9 КАС України, слід вийти за межі позовних вимог та такі дії визнати протиправними.

Щодо застосування судом першої інстанції правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, то на переконання суду апеляційної інстанції такі не є релевантні до спірних правовідносин, оскільки до предмета доказування у даній справі не входить питання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає в ухиленні від належного виконання обов`язку по забезпеченню прав позивача, як військовослужбовця, та зобов`язання його видати позивачеві для направлення до гарнізонної ВЛК для проходження огляду на предмет встановлення ступеню його придатності за станом здоров`я, для проходження військової служби, а також вимоги про визнання протиправною бездіяльність військово-лікарської комісії Військово-медичного Клінічного центру Західного регіону, що полягає в ухиленні від своєчасної видачі позивачеві достовірної інформації про стан його здоров`я, та зобов`язати її видати, у встановленомузакономпорядку, свідоцтво про хворобу позивача, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 23 Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України начальник органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності зобов`язаний вести облік військових частин гарнізону, окремих підрозділів, команд, а також військовослужбовців, які прибувають у відрядження та відпустки, здійснювати контроль за своєчасним їх відбуттям до місця служби.

Згідно пункту 1 додатку 2 до Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України «Порядок обліку військовослужбовців, які перебувають у відпустці та у відрядженні» по прибутті до місця проведення відпустки військовослужбовець повинен не пізніш як наступного дня стати на облік у відповідному органі управління служби правопорядку в гарнізоні або в найближчому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, за день перед вибуттям до місця служби - знятися з обліку.

Відповідно до ст. 14Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Згідно ст. 261 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 6.15 Положення про військову-лікарську експертизу, затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 № 402 відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров`я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.

Після закінчення відпустки за станом здоров`я військовослужбовці (крім курсантів ВВНЗ) за рішенням військових комісарів, начальників гарнізонів або органів управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України можуть пройти повторний медичний огляд за місцем проведення відпустки для визначення придатності їх до військової служби.

Як це встановлено судом першої інстанції, 06.03.2023 позивач звернувся із рапортом до військово-лікарської комісії клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного Клінічного центру Західного регіону, в якому просив прийняти постанову про потребу у звільненні позивача від виконання службових обов`язків строком від 10 до 15 календарних днів для забезпечення проведення огляду на предмет придатності до військової служби.

Листом від 15.03.2023 у відповідь на заяву позивача від 06.03.2023 вх. №3113 позивача повідомлено, що оскільки відсутні документи, що підтверджують перебування у відпустці або відрядженні, а також не викладено суть порушеного питання, ІНФОРМАЦІЯ_5 не може скерувати позивача до ВМКЦ ЗР для проходження медичного огляду на предмет придатності до проходження військової служби.

09.03.2023 позивач звернувся із рапортом до військово-лікарської комісії Військово-медичного Клінічного центру Західного регіону, в якому просив прийняти постанову ВЛК про проведення огляду на предмет визначення ступеня придатності до військової служби.

Листом від 11.03.2023 Військово-медичний клінічний центр Західного регіону позивача повідомлено про те, що у разі продовження відпустки за станом здоров`я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби. Направлення військовослужбовців на медичний огляд проводиться прямими начальниками.

Отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що жодної бездіяльності з боку як військової частини № НОМЕР_8 , так і ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ухилень від належного виконання обов`язку, щодо відмови позивачу ОСОБА_1 у скеруванню до гарнізонної військово-лікарської комісії для проходження медичного огляду на предмет придатності проходження військової служби не було, оскільки позивач не перебував під юрисдикцією зазначених суб`єктів владних повноважень у день звернення з такими заявами.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що командування військової частини НОМЕР_1 не довело правомірність дії при видачі наказу від 28.02.2023 року №49 щодо відрядження солдата ОСОБА_1 до села Курилівка Харківської області у район виконання (бойових) завдань військовою частиною НОМЕР_1 , з врахуванням перебування позивача у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 для вирішення питання про направлення його на огляд ВЛК, а тому такі не відповідають встановленим у статті 2 КАС України вимогам щодо обґрунтованості та вмотивованості, та є протиправними.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року у справі №380/6512/23 скасувати, та позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо видачі наказу від 28.02.2023 року №49 про відрядження ОСОБА_1 до села Курилівка Харківської області для вирішення питання про направлення на огляд ВЛК.

Врешті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 08.04.2024 згідно з ч.3 ст.321 КАС України