Постанова

від 16.04.2024 по справі 380/6512/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/6512/23 пров. № А/857/17826/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Сеник Р.П.,

Судова-Хомюк Н.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові клопотання представника ОСОБА_1 Касандяка Володимира Васильовича щодо стягнення судових витрат у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сподарик Н.І.) ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м.Львові о 11 год. 34 хв. від 29 серпня 2023 року повне судове рішення складено 04 вересня 2023 року, у справі №380/6512/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання судового захисту правам, свободам та інтересам позивача у публічних правовідносинах пов`язаних із проходженням військової служби,

В С Т А Н О В И В :

03.04.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , просив надати судовий захист правам, свободам та інтересам позивача у публічних правовідносинах пов`язаних із проходженням військової служби шляхом визнання протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_1 про відрядження позивача до с. Курилівка Харківської області для вирішення питання про направлення його на огляд ВЛК , що викладене у наказі від 28.02.2023 № 49, та скасувати його; визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає в ухиленні від належного виконання обов`язку по забезпеченню прав позивача, як військовослужбовця, та зобов`язання його видати позивачеві направлення до гарнізонної ВЛК для проходження огляду на предмет встановлення ступеню його придатності, за станом здоров`я, для проходження військової служби; визнання протиправною бездіяльність військово-лікарської комісії Військово-медичного Клінічного центру Західного регіону, що полягає в ухиленні від своєчасної видачі позивачеві достовірної інформації про стан його здоров`я, та зобов`язати її видати, у встановленому законом порядку, свідоцтво про хворобу позивача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

02 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо видачі наказу від 28.02.2023 року №49 про відрядження ОСОБА_1 до села Курилівка Харківської області для вирішення питання про направлення на огляд ВЛК. Врешті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник зазначав про намір подати до матеріалів справи розрахунок витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідком розгляду апеляційної скарги.

На адресу суду 07.04.2024 надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача 69084,00 грн. понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, до якого долучено ордер адвоката, звіт про наданні адвокатські послуги від 07.04.2023, договір про надання правової допомоги від 06.03.2023, яке передано судді доповідачу 09.04.2023.

11 квітня 2024 року на адресу суду надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, яке передано судді-доповідачу 12.04.2024, в якому представник військової частини НОМЕР_1 зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом до трьох відповідачів, заявивши до кожного по одній позовній вимозі. Оскільки позовні вимоги були задоволенні на 33,3 відсотки, врешті позову відмовлено, отже судові витрати повинні бути розподілені пропорційно задоволеному позову. Зауважив, що згідно ч.6 ст.134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу може бути зменшено, в разі недотримання вимог ч.5 цієї статті. Так, справа є справою незначної складності та розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження, проте представником позивача зазначено у розрахунку, що він витратив 222 години часу. Так, 26.06.2023 представник позивача у судовому засіданні заявляв безпідставні клопотання, у яких суд відмовив. Згодом заявив безпідставний відвід судді, що зумовило перенесення розгляду справи. Аналогічну поведінку представник позивача проявляв і в суді апеляційної інстанції. Окрім того, заявлені клопотання про витребування доказів були відхилені судом апеляційної інстанції. Отже час, витрачений на підготовку таких клопотань, заяв, відповідей та відводів, які судом визнані необґрунтованими, в сукупності є необґрунтований та завищений у витратній частині. Також, жодне судове засіданні не тривало шість годин, як це зазначає заявник. Не заслуговують на увагу і зазначені витрати щодо роз`яснення судового рішення, виправлення описок, оскільки як необхідності спеціальних знань так і додаткового часу 6 годин на вивчення норм законодавства з цих питань представником позивача не доведено.

Питання ухвалення додаткового судового рішення розглянуто в судовому засіданні без виклику сторін.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши вказане клопотання, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Відповідно до частини першоїстатті 252 КАС Українисуд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість прийняття додаткового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом невирішено питання про судові витрати.

Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного судувід02.04.2024 року питання про судові витрати судом не вирішувалось.

Представником позивача ОСОБА_2 на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 69084,00 грн. долучено звіт про наданні адвокатські послуги від 07.04.2023, договір про надання правової допомоги від 06.03.2023.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, ВП ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 відступила від правового висновку КЦС ВС щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначивши, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

У разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідні положення міститься у Постанові КАС ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, де зазначено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

31 січня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 185/5421/21 зазначив, що якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц дійшла висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, постанові від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18, а також підтримані Верховним Судом у постановах від 06 квітня 2022 року у справі №500/1410/21, від 18 травня 2022 року у справі №826/6958/17.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно поданого представником позивача договору про надання правової допомоги від 06.03.2023, в такому не зазначено винагороду адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги, яка визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі.

Окрім того, військовою частиною НОМЕР_1 подано клопотання про зменшення розміру заявлених витрат на правничу допомогу у справі 380/6512/23. В клопотанні наводяться аргументи завищення та не співмірності, на думку відповідача, розміру витрат на професійну правничу допомогу, окрім того зазначається про задоволення позову лише в частині позовних вимог.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції враховує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань, а тому, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, враховуючи характер спірних правовідносин, частковість задоволення позовних вимог, клопотання відповідача про зменшення заявлених до відшкодування витрат, слід стягнути на користь позивача 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями139,252,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскаженню, крім випадків встановлених ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк

Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 16.04.2024 згідно з ч.3 ст.321 КАС України.