Ухвала

від 12.01.2024 по справі 932/58/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/58/24

Провадження № 2/932/20/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кондрашов І.А., розглянувши заяву адвоката Ажмякова Романа Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся адвокат Ажмяков Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути солідарно із ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - заборгованість за договором позики у розмірі 1 876 125,00 грн.; винагороду, яку повинен сплатити Відповідач за користування позикою - 337702,50 грн.; пеню за кожен день прострочення виконання зобов`язань від суми позики не своєчасно повернутої - 190 801,91грн.; інфляцію з 20.01.2023 року до 26.12.2023 року в розмірі 66 135,84 грн. та судовий збір у розмірі 13956,80 грн.

Одночасно з позовною заявою адвокат Ажмяков Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та (або) грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банках, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і знаходяться у них чи в інших осіб в сумі 2 470 765,25грн., та заборонити вчиняти дії пов`язані з перереєстрацію право власності на рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачам на праві власності до вирішення спору по суті про, що винести відповідну ухвалу.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів з забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб в сумі 2 470 765,25грн., та забороною вчиняти дії пов`язані з перереєстрацію право власності майна яке належить Відповідачам, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, порушених та оспорюваних прав і інтересів позивача, за захистом яких позивач звернулася до суду.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи. За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150ЦПК України передбачає, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2, 3 ст.319ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Пунктом 4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 рокуроз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність заявленого способу забезпечення позову та позовних вимог передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками вжиття заходів забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 ст. 80 ЦПК Українипередбачено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 4ст. 77 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частинами 1, 6ст. 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України.

Із заяви вбачається, що подаючи заяву про забезпечення позову заявник обґрунтував її лише припущенням, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду.

Суд вважає, що припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог не є достатньо обґрунтованим, як того вимагають положення закону.

Заявником не надано належних та допустимих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду

Крім того, у справі відсутні відомості яке конкретне рухоме та нерухоме майно належить на праві власності відповідачу, де воно знаходиться та його вартість.

Відсутність відомостей щодо вартості майна позбавляє суд можливості визначитися із таким критерієм застосування заходів забезпечення позову як співмірність, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вимог про накладення арешту на все майно боржника.

Також суд звертає увагу, що судове рішення, як найвищий акт правосуддя, повинно бути виконуваним, оскільки виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на справедливий суд, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вважає, що застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачам у сумі 2470765,25 грн., при відсутності відомостей про вартість такого майна є невиконуваним.

З огляду на вищевикладене,судом не встановлено підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому на підставі наведених норм діючого законодавства, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 247, 149-153, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали не був вручений в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому її копії.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ