Ухвала

від 18.04.2024 по справі 932/58/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/58/24

Провадження № 2-з/932/36/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кондрашов І.А., розглянувши заяву адвоката Ажмякова Романа Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся адвокат Ажмяков Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути солідарно із ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - заборгованість за договором позики у розмірі 1 876 125,00 грн.; винагороду, яку повинен сплатити Відповідач за користування позикою - 337702,50 грн.; пеню за кожен день прострочення виконання зобов`язань від суми позики не своєчасно повернутої - 190 801,91грн.; інфляцію з 20.01.2023 року до 26.12.2023 року в розмірі 66 135,84 грн. та судовий збір у розмірі 13956,80 грн.

16 квітня 2024 року на адресу суду адвокат Ажмяков Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заяву про забе зпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту:

на автомобіль VOLVO С80, 2013 року випуску, об`єм двигуна 1984 см. куб., кузов № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

на автомобіль VOLVO XC90, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2400 см. куб., кузов № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

на корпоративні права, що належать ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Товаристві з обмеженою відповідальністю «АГРО СОЛЮШИНЗ» ідентифікаційний код 42677270 у розмірі 30 процентів відсоток частки статутного фонду;

на нерухоме майно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме житлову квартиру, розташовану по АДРЕСА_1 ;

та заборонити вчиняти дії пов`язані з перереєстрацію право власності майна яке належить Відповідачам до вирішення спору по суті.

Заява обґрунтована тим, що вартість позову про стягнення позики складає 2 470 765,25грн., у зв`язку з чим, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві, та забороною вчиняти дії пов`язані з перереєстрації право власності майна, яке належить Відповідачам, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, порушених та оспорюваних прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суддя прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову(із наступними змінами), забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 4 зазначеної постанови передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Устатті 150 ЦПК Українивстановлені види забезпечення позову, зокрема, заборона вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19, вказано, щоспівмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, необхідно зазначити, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі, в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав, та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому, існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

За приписами ч. 10 ст.150ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, реальне та ефективне виконання судового рішення в контексті превенції потенційних труднощів стосовно предмету спору у майбутньому слід розуміти так, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, повинна бути в тому числі захищена від необхідності подання наступних позовів, пов`язаних із предметом спору, підстави пред`явлення яких можуть виникнути через те, що в процесі розгляду спору мала місце зміна відповідних обставин.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Предметом спору сторін є стягнення боргу за договором позики в розмірі 2 470 765,25 грн.

Здійснивши аналіз та оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та враховуючи обставини, що можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, приходжу до висновку щодо необхідності відмови у застосуванні в даному випадку заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачам майно.

Зазначений захід забезпечення позову НЕ є пропорційним щодо ціни позову та НЕ знаходиться у прямому зв`язку з предметом позову та невжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, та призведе до порушення прав позивача, а тому суд вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-154, 260, 353 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви адвоката Ажмякова Романа Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали не був вручений в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому її копії.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ