Ухвала

від 04.04.2024 по справі 304/21/23

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/21/23 Провадження № 1-кс/304/1/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 рокум. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , представників власника майна - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022078130000170 від 13 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про скасування арешту майна,

У С Т А Н О В И В:

адвокат ОСОБА_4 , представляючи інтереси ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з даним клопотанням про скасування арешту майна, яке мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2023 року накладено арешт на вилучене в ході обшуку 28 березня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме одинадцять системних блоків марки «Lenovo»; сорок п`ять зошитів різних форматів із записами на угорській мові; аркуші паперу із записами на угорській мові; папку чорного кольору, в якій міститься флеш носій та документи, що стосуються підприємницької діяльності, що належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони користуватись та розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном. Захисник зазначає, що володільцем вилученого майна є ОСОБА_6 , а не ОСОБА_7 , як про це зазначено в ухвалі, при цьому ні ОСОБА_6 , ні вилучене у неї майно жодного стосунку до даного кримінального провадження не мають; про накладений арешт на майно володілець майна дізналася лише 27 грудня 2023 року від свого представника за наслідками його адвокатського запиту. Також захисник вказує, що на даний час ОСОБА_6 не викликалася жодного разу для допиту та навіть не допитувалася у кримінальному провадженні у якості свідка, при тому що з часу вилучення належних їй речей минуло понад дев`ять місяців. Крім цього вважає, що в ухвалі слідчого судді про накладення арешту на зазначене майно не вказано та не описано той факт, що вилучені речі є речами, які в силу статті 98 КПК могли бути речовими доказами, оскільки такі не є предметом чи знаряддям кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак й не можуть бути речовими доказами. Захисник звертає увагу слідчого судді на те, що обмеження права власності та користування майном не відповідає завданням кримінального провадження, арешт майна призводить до негативних наслідків та до обмеження права власності, користування та інших негативних наслідків, а тому вважає, що є всі підставити для скасування арешту належного ОСОБА_6 майна.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав наведених у такому, а також додатково вказував на те, що з моменту вилучення прокурором майна пройшло більше року, а відтак потреба у такому заході забезпечення кримінального провадження відпала. Також звертав увагу слідчого судді на те, що вилучене майно перебувало у володінні ОСОБА_6 лише з 01 лютого 2023 року, тоді як подія кримінального правопорушення мала місце 13 жовтня 2022 року; ОСОБА_6 є продавцем товару в Угорщині. При цьому з висновку експерта встановлено, що вилучене майно не має відношення до вчинення злочину.

Інший захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні також підтримала клопотання, посилаючись на викладені у такому обставини.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 проти клопотання заперечив та просив у задоволенні такого відмовити, вказуючи на те, що вилучене майно стосується предмета доказування у даному кримінальному провадженні, що розслідується за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, тобто шахрайства вчиненого шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. На спростування позиції захисників вказував на те, що до 07 лютого 2024 року вилучені речі перебували у експертній установі, а з приводу зошитів - зазначав, що інформація у них є на угорській мові та відносно них буде призначена почеркознавча експертиза. У частині можливості скасування арешту, накладеного на папку з документами не заперечив, оскільки наявні у ній документи стосуються підприємницької діяльності.

Заслухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя, прийшов до такого висновку.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З аналізу положень вказаних статей Кримінального процесуального кодексу України можна зробити висновок, що при розгляді клопотання про скасування арешту, слідчий суддя наділений повноваженнями встановити лише обґрунтованість накладення такого арешту та виправданість подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, якщо це буде доведено особою, яка звернулась із відповідним клопотанням.

Слідчий суддя встановив, що ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2023 року у рамках розслідування кримінального провадження № 12022078130000170 від 13 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, накладено арешт на одинадцять системних блоків марки «Lenovo»; сорок п`ять зошитів різних форматів із записами на угорській мові; аркуші паперу із записами на угорській мові; папку чорного кольору, в якій міститься флеш носій та документи, що стосуються підприємницької діяльності, шляхом заборони користуватись та розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном (а. к. 9-12).

При постановленні зазначеної ухвали слідчий суддя встановила, що органом досудового розслідування здійснюється розслідування за фактом незаконного заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 , шляхом обману з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Підставою накладення арешту на вказане майно було існування сукупності розумних підозр вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а метою - забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.

Положеннями КПК України арешт майна визначений як один із заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення його дієвості.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носить тимчасовий характер.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Порядок скасування арешту майна встановлюється нормами ст. 174 КПК України.

Нормами ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено дві взаємовиключні підстави скасування арешту майна слідчим суддею - це необґрунтованість накладення арешту або якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Як вбачається із змісту клопотання, адвокат ОСОБА_4 посилається саме на те, що на даний час вже відпала потреба у подальшому застосуванні арешту вилученого від ОСОБА_6 майна.

У контексті вказаних доводів захисника слідчий суддя приймає до уваги наявний у матеріалах клопотання висновок судової комп`ютерно-технічної експертизи від 29 січня 2024 року № СЕ-19/107-23/11563-КТ, яким встановлено, що на накопичувачах двох системних блоків виявлено низку текстових файлів, файлів-таблиць та ключів електронного підпису, що можуть містити доказову інформацію; з усіх наданих на дослідження системних блоків за допомогою встановлених веб-браузерів здійснювався перехід на веб-ресурс «…comnica.cc», що за відкритими даними мережі «Інтернет» надає доступ до віртуальних (розташованих у хмарних сховищах) кол-центрів та контактних центрів, а також засобів для голосових та текстових повідомлень (а. к. 43-49).

Одночасно слідчий суддя враховує й те, що ОСОБА_6 з 25 травня 2022 року до 20 лютого 2024 року здійснювала підприємницьку діяльність за видами: 82.20. Діяльність телефонних центрів (основний), та 63.99 Надання інших інформаційних послуг (а. к. 55-57), при цьому системні блоки «Lenovo», серед іншого майна, були отримані ФОП ОСОБА_6 на виконання умов договору № 01/2023 про надання послуг телефонного (кол) центру від 01 лютого 2023 року, укладеного з ТОВ «Белла Віта Гангері» (а. к. 52-53).

Крім цього слідчий суддя зважає на те, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень (ч. 1 ст. 28 КПК).

У той же час незважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022078130000170 розпочато ще 13 жовтня 2022 року, заходи його забезпечення у вигляді арешту на вказане майно застосовано 31 березня 2023 року, а органом досудового розслідування на даний час не здобуто будь яких фактичних даних про те, що ОСОБА_6 як володілець вказаного майна є особою щодо якої здійснюється провадження у вчиненні кримінального караного діяння, які б у свою чергу могли виправдати доцільність застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі арешту належного ОСОБА_6 майна.

Одночасно слідчий суддя приймає заперечення прокурора щодо скасування арешту майна, накладеного на сорок п`ять зошитів різних форматів та аркуші паперу із записами на угорській мові, оскільки такі необхідні органу досудового розслідування для проведення судових експертиз та вважає, що такі мають бути збережені у володінні органу досудового розслідування.

Арешт майна може бути скасовано ухвалою слідчого судді, якщо власник, володілець майна доведе, що в арешті майна відпала потреба.

Відтак наразі необхідність скасування арешту решти майна обумовлена тим, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба так як слідчому судді не надано доказів, що на даний час у зазначеному кримінальному провадженні проводяться будь які слідчі дії чи експертні дослідження щодо арештованого майна - одинадцяти системних блоків марки «Lenovo» та папки чорного кольору, в якій міститься флеш носій та документи, що стосуються підприємницької діяльності, або ж відносно ОСОБА_6 здійснюється дане кримінальне провадження за ч. 3 ст. 190 КК України.

Слідчий суддя зазначає, що у кримінальному провадженні існує два види інтересів - суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції та особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.

Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так у ст. 2 КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відтак на підставі наданих доказів слідчий суддя прийшов до висновку, що скасування арешту в частині заборони розпорядження системними блоками може призвести до його передачі у володіння/користування іншої особи, тому підстави для скасування арешту в частині заборони розпорядження таким майном відсутні з огляду на мету накладеного арешту.

Щодо надання вказаного арештованого майна - одинадцяти системних блоків марки «Lenovo» у користування володільцю задля можливості використання такого, то таке користування накладений арешт не скасовує, оскільки має перспективну дію в частині можливості розпорядження арештованим майном і не стосується правовідносин, які виникли до накладання арешту.

Таким чином клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

клопотання задовольнити частково.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2023 року на одинадцять системних блоків марки «Lenovo» - скасувати в частині заборони користуватися зазначеним майном.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2023 року на папку чорного кольору, в якій міститься флеш носій та документи, що стосуються підприємницької діяльності - скасувати.

У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: ОСОБА_1