Постанова

від 19.03.2024 по справі 910/8102/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа№ 910/8102/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Брящей Р.І. (в залі суду);

від відповідача: Карманов В.В. (в залі суду);

Фрейбарг О.Ю. (в залі суду);

Дмитрієв Д.О. (в залі суду);

розглянувши матеріали апеляційної скарги Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023, повний текст рішення складено 09.10.2023

у справі № 910/8102/23 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі"

до Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України

про стягнення 2 655 807,39 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" 1 848 099 грн 46 коп. боргу, 115 386 грн 13 коп. 3% річних, 692 321 грн 80 коп. інфляційних втрат та 39 837 грн 11 коп. витрат зі сплати судового збору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 29 962 грн 72 коп., перерахований згідно з платіжною інструкцією № 3089 від 09.05.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/8102/23.

Рішення мотивоване тим, що оскільки станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію у сумі 1 848 099,46 грн (спожиту у березні 2022 року) за договором № 7 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2023 не погашена, наявність заборгованості в розмірі 1 848 099,46 грн відповідачем визнано, то позовна вимога про стягнення з відповідача 1 848 099,46 грн заборгованості підлягає задоволенню. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за договорами позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 692 321,80 грн - інфляційні втрати за загальний період з квітня 2022 по березень 2023, 115 386,13 грн - 3% річних за загальний період з 23.03.2022 по 03.05.2023. Суд перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат за заявлений ним період, встановив, що наданий позивачем інфляційних втрат є арифметично вірним, отже суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 115 386,13 грн та інфляційних втрат у розмірі 692 321,80 грн у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23, Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23 і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позовних вимогах повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції проігнорована наявність додаткової угоди № 4 від 10.04.2023 до договору від 23.02.2022 № 7, де зазначено, що виходячи з наявних кошторисних призначень на 2023рік та відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, сторони дійшли згоди доповнити пункт 5.1 договору абзацом наступного змісту "Бюджетні зобов`язання станом на 2023 року становлять 3 657 578,98… ", тобто, саме бюджетних зобов`язань, а не заборгованості, як стверджує позивач. Також скаржник звертав увагу суду, що відповідно до Бюджетного кодексу України, кредиторська заборгованість - це грошові засоби, тимчасово привернуті підприємством, фірмою, що підлягають поверненню юридичним або фізичним особам, у яких вони запозичені і яким вони не виплачені. Кредиторську заборгованість складають в основному нездійснені платежі постачальникам за відвантажені товари, неоплачені податки, неоплачена нарахована заробітна платня, не внесені страхові внески, неоплачені борги. Борг - це зобов`язання, строк виконання якого настав. Натомість, кредиторська заборгованість за договором відсутня, строк виконання не настав, кредиторська заборгованість не відображена в фінансовій звітності та балансі, не зареєстрована в органах Казначейства України у відповідності до Наказу Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України", однак, дані пояснення не враховані судом першої інстанції.

Скаржник вважає, що суд обмежив право відповідача на захист, оскільки не прийняв до розгляду та не відобразив у своєму рішенні, що перше клопотання відповідача від 25.08.2023 № 01-12-53-4687 було подано у зв`язку із відпусткою представника відповідача Фрейберг О.Ю., а також хворобою представника відповідача Дмиртієва Д.О., а друге клопотання відповідача від 18.09.2023 № 01-12-Дир-508, подане у зв`язку із залученням до участі в судовому процесі правозахисника та надати можливість адвокату Майстренко В.І. ознайомитись з матеріалами справи та доказами наданими сторонами у справі. Відповідач є державною, неприбутковою установою, яка діє в межах наявного (затвердженого) фінансування. Оформлення документів на захист залучення адвоката (укладення договору, здійснення оплати тощо) потребує погодження з розпорядником бюджетних коштів та вчинення ряду дій, передбачених внутрішніми нормативними документами та розпорядчими актами відповідача та розпорядника бюджетних коштів.

Скаржник зазначає, що всі акти мають дату, що передує здійсненню фактичної оплати, акти датовані травнем, вереснем 2023 року, не містять інформації за який період, не містять інформації, що це борг, а тільки кількість фактично спожитої електричної енергії, акти підписані сторонами.

Також скаржник зазначає, якщо проаналізувати істотні умови договору щодо порядку оплати, врахувати відсутність розрахунків за чітко вказаний період, виникає питання: з якого часу починається нарахування штрафних санкцій.

На думку скаржника, судом першої інстанції не надано правової оцінки посиланням відповідача на те, що затримка виконання цивільно-правових зобов`язань виникла не по вині відповідача та пов`язана з реєстрацією зобов`язання в органах Казначейства, заборгованість виникла у зв`язку з особливостями бюджетного фінансування в умовах воєнного стану, військова агресія є надзвичайною, невідворотною та об`єктивною обставиною для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, а підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій унаслідок настання форс-мажорних обставин за договором є лист ТПП, водночас, заборона нарахування штрафних санкцій в умовах воєнного стану також передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".

Скаржник наголошує на тому, що він є неприбутковою організацією та фінансується за кошти Державного бюджету України, було передбачено можливість затримки оплати в разі затримки відповідного фінансування, а саме пункт 9.4 договору, який передбачає, що споживач не несе відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору у випадках затримки або припинення бюджетного фінансування на цілі, передбачені договором.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що укладені між сторонами додаткові угоди від 22.12.2022 та від10.04.2023 не визначали умов про зупинення оплати за договором чи перенесення строків оплати. Додатковою угодою від 10.04.2023 сторони не змінювали строків оплати та порядку розрахунків, а лише зафіксували бюджетні фінансування відповідача, оскільки станом на 2023 рік у відповідача була наявна заборгованість за договором.

Факт відсутності бюджетного фінансування не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати послуг, а відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором перед позивачем.

Позивач зазначає про те, що 29.08.2023 суд першої інстанції відкладав розгляд справи по суті у зв`язку із поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, утім відповідач повторно необґрунтовано заявив про відкладення розгляду справи по суті.

Підписання відповідачем актів, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману електричну енергію.

Позивач вказує на те, що 26.09.2023 відповідачем здійснено на корить позивача оплату у сумі 1 848 099,46 грн.

Оскільки відповідачем не було дотримано визначеного договором порядку повідомлення про форс-мажорні обставини, доказів існування форс-мажорних обставин у правовідносинах між сторонами не надано, відповідач позбавлений права посилатися на такі обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за виконання зобов`язань за договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/8102/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 апеляційну скаргу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 59 755,66 грн.;

10.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23.

16.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, до яких додано платіжне доручення № 1945 від 13.11.2023, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 59 755,66 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23. Призначено справу № 910/8102/23 до розгляду у судовому засіданні 16.01.2024.

Судове засідання призначене на 16.01.2024 на 11:50, розпочате о 13:17, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги по всій території України.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" у судове засідання не з`явився, у зв`язку із чим, колегія суддів, з метою надання можливості учаснику справи взяти участь у судовому засіданні, дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 відкладено розгляд справи № 910/8102/23 за апеляційною скаргою Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 на 13.02.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. який є суддею-доповідачем, на лікарняному, розгляд справи призначений на 13.02.2024 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23 на 19.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 залишено без розгляду доповнення до апеляційної скарги Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023, повний текст рішення складено 09.10.2023, у справі № 910/8102/23. Відмовлено в задоволенні заяви Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України про повернення судового збору.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасову непрацездатність судді Гаврилюка О.М., з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/8102/23 розглядалась протягом розумного строку.

Позиція учасників справи

Представники відповідача у судовому засіданні 19.03.2024 підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23 і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позовних вимогах повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.02.2022 між позивачем та відповідачем укладено Договір №7 про постачання електричної енергії споживачу (надалі - Договір №7).

Умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) та Закону України "Про публічні закупівлі" (п.1.2. Договору №7).

Договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їx підписів печатками (у разі їх наявності) та набуває чинності з дати, зазначеної в Додатку 1 Заява-приєднання i діє до 31.05.2022 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторони погодили, що відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України умови договору можуть бути застосовані (за взаємною згодою сторін) до відносин між ними, які виникли до його укладення (п.13.1. Договору №7).

Відповідно до п.2.1. договору № 7 позивач, за договором постачальник, зобов`язується поставити відповідачу, за договором споживачу, у терміни та на умовах визначених Договором електричну енергію, код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія), в обсягах і порядку передбачених Договором для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач сплачує позивачу за використану електричну енергії у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором.

Згідно із п.2.2. договору № 7 обов`язковою умовою для постачання електричної енергії відповідачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого відповідач набуває право отримувати послуги з розподілу електричної енергії.

Пунктом 5.1. договору № 7 передбачено, що загальна ціна (сума) договору становить 4 009 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 668 166,67 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на лютий - травень 2022 року становить 950 000 кВт*год.

Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить 4,3022 грн за 1 кВт*год (п.5.2. Договору №7).

Ціна за одиницю товару та ціна (сума) договору переглядається (перераховується) відповідно до додатку 3 до договору. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання договору. Ціна електричної енергії не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Вказані послуги з розподілу електричної енергії оплачуються відповідачем самостійно (п.5.3. договору №7).

Загальна ціна (сума) договору складається з цін (сум) договору за кожний розрахунковий період, що погоджуються сторонами, протягом строку дії договору (п.5.6 договору №7).

Ціна електричної енергії має зазначатися позивачем в актах купівлі-продажі активної електроенергії та розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії (додаток 5 до договору) за відповідний розрахунковий період, у тому числі у разі її зміни (п.5.7. договору №7).

Відповідно до п.5.8. договору № 7 розрахунковим періодом за договором є календарний тиждень/декада/місяць. Оплата вартості спожитої електричної енергії здійснюється відповідачем на підставі відповідного рахунку позивача, згідно акту купівлі-продажі активної електричної eнepгiї та Розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії за відповідний розрахунковий період протягом 10-ти календарних днів після дати підписання акту купівлі-продажі активної електроенергії та Розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії.

Відповідно до пп.1 п.6.2. договору № 7 відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

У подальшому між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 7, відповідно до умов якої сторони погодили зменшити ціну договору, виклавши пункт п. 5.1. договору у новій редакції, відповідно до якої загальна ціна (сума) договору становить 3 657 578,98 грн, в т.ч. ПДВ 609 596,497 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на лютий - травень 2022 року становить 950 000 кВт*год.

Також сторони у додатковій угоді до договору № 7 погодили викласти пункт 5.2. договору у новій редакції, а саме: ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить:

- у лютому 4,176 грн за 1 кВт*год з ПДВ;

- у березні 3,792 грн за 1 кВт*год з ПДВ;

- у лютому квітні 2,8896 грн за 1 кВт*год з ПДВ.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв у період лютий - квітень 2022 року електричну енергію в обсязі 950000 кВт*год, що підтверджується підписаними між сторонами Актами купівлі-продажу електричної енергії, а саме:

- Актом №00601/222025 купівлі-продажу електричної енергії у лютому 2022 року на суму 1 534 375,15 грн (обсяг 367 427,00 кВт*год);

- Актом №00601/222026 купівлі-продажу електричної енергії у березні 2022 року на суму 1 848 099,46 грн (обсяг 487 368,00 кВт*год);

- Актом №00601/222027 купівлі-продажу електричної енергії у квітні 2022 року на суму 275 104,37 грн (обсяг 95205,00 кВт*год);

Також у квітні 2022 року позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію в обсязі 65073,10 кВт*год, що підтверджується підписаним між сторонами Актом №00601/222028 купівлі-продажу електричної енергії у квітні 2022 року на суму 188 034,94 грн.

У зв`язку із поставкою відповідачу електричної енергії у квітні 2022 року в обсязі 65073,10 кВт*год, 01.04.2022 між сторонами підписаний договір б/н про закупівлю електричної енергії, відповідно до п. 1.1 якого позивач продав електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача в порядку погашення заборгованості перед позивачем за споживання у квітні 2022 р. в обсязі 65073 кВт/год, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Водночас, дату укладання договору сторони не вказали, натомість позивач зазначає, що датою підписання договору є 01.04.2022, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.1.3. договору б/н від 01.04.2022 сторонами погоджено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 65073 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Згідно із п.3.1. договору б/н від 01.04.2022 відповідач розраховується з позивачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно із комерційною пропозицією.

Вартість електричної енергії за цим договором визначається як сума очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 1.3. цього договору та становить 188 034,94 грн, у тому числі ПДВ 31 339,1567 грн.

У пункті 3.5. договору б/н від 01.04.2022 сторонами погоджено, що оплата рахунка позивача за цим договором має бути здійснена відповідачем протягом 15-ти календарних днів з дати підписання договору.

Позивач виставив відповідачу рахунок № 054169/4220419 на оплату електричної енергії за договором б/н від 01.04.2022 на суму 188 034,94 грн.

Враховуючи пп.2 п.7.2., п.5.8. договору №7 та п.3.5. договору б/н відповідач мав здійснити оплату вартості спожитої електричної енергії за договором № 7 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2023 у наступні строки:

- за лютий 2022 року - у строк до 25.03.2022 включно;

- за березень 2022 року - у строк до 25.04.2022 включно;

- за квітень 2022 року - у строк до 25.05.2022 включно;

За договором б/н про закупівлю електричної енергії від 01.04.2022 за квітень 2022 року у строк до 20.04.2022 включно.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України про стягнення 4 653 321,85 грн, з яких: 3 845 613,92 грн - борг за договором про постачання електричної енергії відповідачу від 23.03.2023 № 7 та договором про закупівлю електричної енергії б/н від 01.04.2022, 115 386,13 грн - 3% річних, 692 321,80 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у погоджені пунктом 5.8 договору № 7 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022 та у пунктом 3.5 договору б/н про закупівлю електричної енергії від 01.04.2022 не здійснив оплату за спожиту електричну енергію у період лютий - квітень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у загальній сумі 3 845 613,92 грн. за вказаними договорами. З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути 3 845 613,92 грн боргу, 115 386,13 грн 3% річних та 692 321,80 грн інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

До Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в яких він вказує про здійснення ним часткової оплати, з урахуванням якої заборгованість за договором № 7 від 23.02.2022 становить 1 848 099,46 грн.

03.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача на свою користь 1 848 099,46 грн боргу, 115 386,13 грн. 3% річних та 692 321,80 грн. інфляційних втрат. Вказана заява мотивована здійсненням відповідачем 26.05.2023 та 23.06.2023 часткової оплати боргу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ст. 275 ГК України особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково розрахувався з відповідачем за поставлену електричну енергію, а саме:

- 26.05.2023 у сумі 275 104,37 грн (за договором № 7 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022) та у сумі 188 034,94 грн (за договором б/н про закупівлю електричної енергії від 01.04.2022);

- 23.06.2023 у сумі 1 534 375,15 грн (за договором № 7 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022).

Тобто, за поставлену електричну енергію за Актом № 00601/222026 у березні 2022 року на суму 1 848 099,46 грн за договором № 7 від 23.02.2023 відповідач не розрахувався, відповідач порушив погоджені договорами строки оплати, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 1 848 099,46 грн (3 845 613,92 грн - 275 104,37 грн - 188 034,94 грн - 1 534 375,15 грн).

Як вбачається із доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідачем не заперечується заборгованість у вказаній сумі.

Таким чином, апеляційний господарський суд, станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію складала суму у розмірі 1 848 099,46 грн (спожиту у березні 2022 року) за Договором № 7 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2023, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 848 099,46 грн, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за договорами позивач просить стягнути з відповідача 692 321,80 грн - інфляційних втрат за загальний період з квітня 2022 по березень 2023р., 115 386,13 грн - 3% річних за загальний період з 23.03.2022 по 03.05.2023.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суми 3% річних у розмірі 115 386,13 грн та інфляційних втрат у розмірі 692 321,80 грн, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що доказів належної сплати вартості поставленої електроенергії відповідачем не надано, доводів позивача не спростовано, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму у розмірі 1 848 099,46 грн, 3% річних у розмірі 115 386,13 грн та інфляційних втрат у розмірі 692 321,80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", стосується нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення саме населенням плати за житлово-комунальні послуги, а не юридичних осіб.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що нормами ГПК України не передбачено обов`язку суду повторного відкладення розгляду справи.

Як вбачається із п. 12.4, 12.5 договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства України. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови відповідача від сплати позивачу за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

Натомість, оскільки відповідачем не було дотримано строків, передбачених п. 12.4 договору, наданих йому для повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, відповідачем втрачено право на посилання на форс-мажорні обставини, як на підставу, що звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/8102/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/8102/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови підписано 09.04.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич