Постанова

від 04.04.2024 по справі 125/1395/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/1395/20

Провадження № 22-ц/801/673/2024

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 рокуСправа № 125/1395/20 м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді доповідача),

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач-відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»,

відповідачі (за первісним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі-позивачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" адвоката Ткачука Олега Анатолійовича на рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Питель О.В., дата складення повного тексту рішення 04 січня 2024 року,

встановив:

07 вересня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» звернулося до суду із первісним позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

18 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» подало заяву про збільшення позовних вимог.

Первісні позовні вимоги з урахуванням заяви про їх збільшення мотивовані тим, що 23 червня 2006 року між ВАТ "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого з 04 лютого 2011 року є ПАТ "Комерційний банк "Надра", та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 23/06/2006/840-КВ/30. 15 травня 2020 року між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Спектрум Ессетс" був укладений договір про відступлення прав вимоги № GL3N017513, відповідно до якого ПАТ "Комерційний банк "Надра" відступило право вимоги за договорами ТОВ "Спектрум Ессетс", до яких, зокрема, входить право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 23/06/2006/840-КВ/30 від 23 червня 2006 року та укладеними на забезпечення їх виконання договором іпотеки від 23 червня 2006 року, договором поруки № 1 від 23 червня 2006 року, який був укладений з ОСОБА_3 , договором поруки № 2 від 23 червня 2006 року, який був укладений з ОСОБА_4 .

Так, відповідно до умов кредитного договору позивач надав ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 14000 доларів США на придбання нерухомості з відсотками за користування кредитом у розмірі 10% річних та з платою за управління кредитом щомісячно протягом всього терміну користуванням кредитними коштами з розрахунку 0,35 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом. Вказані кошти ОСОБА_3 зобов`язався щомісячно до 5 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі 177 доларів США.

При цьому, відповідно до договорів поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов`язалися відповідати перед позивачем за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору, зокрема, у тому ж об`ємі, що і позичальник, яке виникає як у випадку невиконання ОСОБА_3 будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні ним зобов`язань в цілому.

Банк взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, однак ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , взяті на себе зобов`язання не виконують, тому утворилася заборгованість у сумі 20506,19 доларів США, що еквівалентно 547088,75 грн, з яких: 11077,12 доларів США (295528,70 грн) заборгованість за тілом кредиту; 6692,44 доларів США (178548,95 грн) заборгованість за відсотками; 2736,63 доларів США (73011,10 грн) заборгованість за комісією.

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства зобмеженою відповідальністю«Спектрум Ессетс» до суду із цим позовом в якому просили стягнути у солідарному порядку з: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 23/06/2006/840-КВ/30 від 23 червня 2006 року у розмірі 20506,19 доларів США, що еквівалентно 547088,75 грн.

Водночас, 14 липня 2021 року відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, при укладенні договору про відступлення прав вимоги між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Спектрум Ессетс", має місце не договір про відступлення прав вимоги (цесія), а договір факторингу, основні ознаки якого зазначені у ст. 1077 ЦК України.

Крім цього вважають, що у відповідача за зустрічним позовом немає ліцензії на здійснення фінансових послуг, зокрема факторингу, що є порушенням вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.

Водночас, відповідачі не одержували, а ні від банку, а ні від фактора (позивача) письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, у якому був би зазначений фактор, якому має бути здійснений платіж, а також грошова вимога, яка підлягає виконанню, що є порушенням вимог ст. 1082 ЦК України.

Зазначають, що у матеріалах справи відсутні документи, які б засвідчували оплату боржником коштів, вказаних у кредитному договорі.

З поміж вказаного, покликались на те, що позивач за первісним позовом, не надав суду належних доказів існування заборгованості за кредитним договором, зокрема, факту, що боржник одержав суму кредиту 14000 доларів США у первісного кредитора.

При цьому, на переконання позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 до 2014 року перерахував на рахунок банку кошти у сумі 19000 доларів.

Водночас вказують, що вони є неналежними відповідачами, оскільки вимоги кредитора після смерті боржника, зобов`язані задовольнити спадкоємці боржника, в межах вартості майна, яке вони одержали у спадок.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду із цим позовом в якому просили визнати недійсним договір № GL3N017513 про відступлення прав вимоги, який був укладений 15 травня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Спектрум Ессетс".

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року залучено до участі у справі правонаступників померлого відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості закрито.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено повністю. Судові витрати залишено за позивачем.

У зустрічному позові ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" про визнання недійсним Договору № GL3N017513 про відступлення прав вимоги, який був укладений між ПАТ "Комерційний банк" "Надра" та ТОВ "Спектрум Ессетс" відмовлено повністю. Судові витрати залишено за позивачами.

Відмовляючи в задоволені первісного позову, в частині вимог ТОВ «Спектрум Ессетс» про стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 місцевий суд вказав, що позивач не надав розрахунку заборгованості за Кредитним договором у межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, в частині вимог ТОВ «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємців ОСОБА_5 , які були залучені у якості правонаступників відповідача, суд попередньої інстанції зазначив, що позивач за первісним позовом у даній справі не обґрунтував свої вимоги про стягнення заборгованості саме зі спадкоємців, які регулюються нормами відмінними від норм, що виникли між кредитором і боржником, а тому наявні підстави про відмову у позові до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємців ОСОБА_5 .

В обґрунтування відмови в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції вказав, що укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Спектрум Ессетс» оспорюваний договір за своєю юридичною природою є саме договором про відступлення права вимоги (цесія, уступка права вимоги), а не договором факторингу.

Частково не погоджуючись з таким рішенням суду представник ТОВ "Спектрум Ессетс" адвокат Ткачук О.А. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просив оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити первісні позовні вимоги, а саме про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ТОВ "Спектрум Ессетс" заборгованості за кредитним договором № 23/06/2006/840-КВ/30 від 23 червня 2006 року в сумі 20506,19 дол. США (що еквівалентно по курсу НБУ станом на 15 травня 2020 року (станом на дату переходу права вимоги) 547088,75 грн.).

Апеляційна скарга, мотивована тим, що на переконання заявника суд попередньої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог до спадкоємців померлого ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вважає, що місцевому суду необхідно було закрити провадження у справі і не залучати його спадкоємців, оскільки ОСОБА_3 помер до відкриття провадження у справі та не набув статусу сторони. Крім цього вважає, що відмовляючи в задоволені позовних вимог до поручителів з підстав не надання позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором у межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням, місцевий суд не звернув увагу на те, що кінцевий термін повернення кредиту 23 червня 2026 року від якого і слід відраховувати строк позовної давності. Як вважає заявник позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх порушених прав, в межах строку виконання основного зобов`язання, в межах строку дії договорів поруки, та в межах строку позовної давності.

14 березня 2024 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечила аргументи апелянта викладені в ній вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Оскільки представник ТОВ "Спектрум Ессетс" адвокат Ткачук О.А. рішення суду першої інстанції оскаржує лише в частині відмови в задоволенні первісного позову, тому в іншій частині рішення суду, зокрема, відмові в задоволенні зустрічного позову, в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу викладені в відзиві, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції частково не відповідає зазначеним вимогам.

Апеляційним судом встановлено, що 23 червня 2006 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_5 як позичальником був укладений кредитний договір № 23/06/2006/840-КВ/30, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 14000 доларів США з оплатою за користування кредитом у розмірі 10 % відсотків на рік і строком до 23 червня 2026 року. Відповідно до п. 3.3.1., 3.3.2., 3.3.3. кредитного договору відповідач ОСОБА_6 зобов`язався щомісячно до 5 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі 177 доларів США. Цільовим призначенням отримання вказаного кредиту, зазначеним позичальником, за умовами кредитного договору було проведення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири від 23 червня 2006 року, згідно з яким позичальник придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 . Плата за управління кредитом сплачується позичальником щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,35 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом, зазначеним у п. 1.1 цього договору. Плата сплачується у повному обсязі за кожний календарний день, протягом якого позичальник користувався кредитом, незалежно від фактичної кількості днів, протягом яких позичальник користувався кредитом (т. 1, а.с. 5-8).

Банк, виконуючи умови кредитного договору, надав позичальнику кредит у сумі 14000 доларів США, з оплатою по відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 10 % річних, з кінцевим терміном погашення до 23 червня 2026 року.

За умовами кредитного договору і відповідно до заяви про видачу готівки № 1 від 23 червня 2006 року позичальником було отримано кредит у сумі 14000 доларів США (т.1, а.с. 16).

23 червня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1, та з ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 2 (т.1, а.с. 9-12).

Згідно з умовами вказаних договорів поруки, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як поручителі зобов`язалися перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником ОСОБА_5 всіх його зобов`язань перед банком за кредитним договором № 23/06/2006/840-КВ/30 від 23 червня 2006 року , у тому числі: повернути до 23 червня 2026 року кредит у сумі 14000 доларів США з оплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 10 % на рік (із розрахунку фактичної кількості днів у періоді (28-29-30-31/360); сплатити комісію за управління кредитом у розмірі 0,35 % від суми залишку кредитної заборгованості; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня). ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як поручителі повинні виконати зобов`язання у тому ж порядку, який встановлено для позичальника вказаним кредитним договором і відповідають перед кредитором у повному обсязі. Позичальник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов`язань, вказаних у п. 1.1. цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителів разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителів виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні позичальником зобов`язань у цілому. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами. Поручителі підтвердили, що вони ознайомлені та погоджуються з умовами кредитного договору (т.1, а.с. 9-12).

15 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «Спектрум Ессетс» був укладений договір про відступлення прав вимоги № GL3N017513, відповідно до якого вказана банківська установа відступила шляхом продажу ТОВ «Спектрум Ессетс» права вимоги, що належали ПАТ «КБ «Надра» за 447 договорами, серед яких, зокрема, входять права вимоги до ОСОБА_5 за кредитним договором № 23/06/2006/840-КВ/30 від 23 червня 2006 року. Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги під № 11 зазначено кредитний договір № 23/06/2006/840-КВ/30 від 23 червня 2006 року боржник ОСОБА_5 , договір поруки № 1 - поручитель ОСОБА_3 , договір поруки № 2 - поручитель ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 29-32).

Таким чином, ТОВ «Спектрум Ессетс» набуло право стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором № 23/06/2006/840-КВ/30 від 23 червня 2006 року у судовому порядку.

У додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги вказано, що станом на дату укладання між ПАТ «КБ «Надра» і TOB «Спектрум Ессетс» договору про відступлення прав вимоги 15 травня 2020 року, заборгованість за кредитним договором, що укладений з ОСОБА_5 , складала: 20506,19 доларів США, з яких: 11077,12 доларів США заборгованість за тілом кредиту; 6692,44 доларів США заборгованість за відсотками; 2736,63 доларів США заборгованість за комісією (т.1, а.с. 33-35).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_5 помер, що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 (т.1, а.с. 122).

З даних копії спадкової справи № 210/2020, заведеної приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Вінницької області Крижанівським А.П. щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , яка була витребувана судом, вбачається таке. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , що підтверджується даними копій Свідоцтв про право на спадщину за законом від 30 квітня 2021 року. Дружина померлого - ОСОБА_3 від спадщини, яка залишилася після смерті чоловіка, відмовилася, що підтверджується даними копії її заяви від 16 жовтня 2020 року, що наявна у матеріалах спадкової справи (т.2, а.с. 174-216).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Переглядаючи рішення в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ТОВ «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємців ОСОБА_5 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України).

З аналізу пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) міститься висновок, що: «якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред`явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20) зазначено, що «Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.

Подібні правові висновки викладено також Верховним Судом у постановах: від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справ і№ 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) від 09 жовтня 2023 року в справі № 688/181/23 (провадження № 61-8186св23) та інших.

Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду і до відкриття провадження у справі померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до відповідача, який помер до відкриття провадження, підлягало закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, без залучення правонаступників.

Суд попередньої інстанції установивши, що смерть відповідача ОСОБА_3 настала до відкриття провадження у цій справі, у відповідності до ухвали Барського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року дійшов првильного висновку про закриття провадження у справі за позовом до ОСОБА_3 на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, однак раніше припустився помилки в частині залучення правонаступників померлого ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . у відповідності до ухвали Барського районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.

У відповідності до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, враховуючи, що місцевий суд в порушення процесуальних норм залучив правонаступників померлого ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та розглянув відносно останніх справу по суті, зокрема, відмовивши в задоволенні первісних позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали Барського районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року в частині залучення правонаступників померлого ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відповідно і рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог щодо останніх.

Переглядаючи рішення в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ТОВ «Спектрум Ессетс» про стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

У статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

При цьому спільну підставу для припинення поруки та застави (іпотеки) законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України).

За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна.

Слід наголосити, що зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем).

У разі отримання такої згоди правовідносини поруки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука визнаються припиненими.

Вказані висновки релевантні з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22).

Встановивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_5 помер, а після його смерті спадкоємцями є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , за відсутності належним чином підтвердженої згоди поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідати за нових боржників, суду попередньої інстанції слід було відмовити в задоволені позову про стягнення з останніх заборгованості саме з вказаних підстав, оскільки у розумінні частини першої статті 523 ЦК України зазначене свідчить про припинення поруки і відсутність у поручителів зобов`язань з погашення заборгованості за кредитним договором.

Відтак, суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Спектрум Ессетс» про стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з підстав того, що позивач не надав розрахунку заборгованості за Кредитним договором у межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням.

Таким чином, саме з цих підстав колегія суддів визнає необхідним відмовити позивачу в задоволені первісних позовних вимог в частині стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже, рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року у даній справі в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягненнязаборгованості зпоручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід змінити в частині мотивів відхилення позовних вимог, які викласти в редакції даної постанови апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Поряд з цим скасуванню підлягає ухвала Барського районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року в частині залучення правонаступників померлого ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог щодо останніх, з підстав зазначених вище.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" адвоката Ткачука Олега Анатолійовича задовольнити частково.

Ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року в частині залучення правонаступників померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємців ОСОБА_5 скасувати.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2023 року в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити, виклавши мотивувальну частину даного рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.С. Панасюк

Т.М. Шемета