Постанова
від 06.03.2024 по справі 752/9762/23
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 752/9762/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3476/2024Головуючий у суді першої інстанції - Кордюкова Ж.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінко Україна» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руптела Україна», яке перейменовано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінко Україна» про скасування незаконного звільнення та стягнення грошових коштів за невикористану відпустку, лікарняний та про його звільнення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Руптела Україна» у якому просив скасувати незаконне звільнення за прогули за ч. 4 ст. 40 КЗпП України, стягнути невиплачені грошові кошти за лікарняний та невикористану відпустку, звільнити з займаної посади за ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 11.05.2021 працював в ТОВ «Руптела Україна». В кінці грудня 2022 року його повідомили про звільнення, про яке він не заперечував, однак вирішив використати відпрацьовану відпустку з 02.01.2023 на 29 календарних днів.

Однак, під час відпустки йому закрили доступ до облікового запису, ноутбук та монітор віддали іншим працівникам, заблокували службовий мобільний телефон. У зв`язку з чим, 31.01.2023 він подав заяву про звільнення відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, яку мотивував тим, що його безпідставно позбавили робочого місця за час перебування у відпустці, заблокували пошту та телефон, що унеможливило його роботу. Що свідчить про те, що він перебував у вимушеному прогулі, тому просив видати трудову книжку та провести з ним розрахунок.

Також, позивач зазначав, що у період з лютого по квітень, під час телефонних розмов, відповідач на нього психологічно тиснув, вживав некоректні та образливі висловлювання, примушував написати заяву про звільнення або з власної ініціативи, або за згодою сторін. За зазначених обставин просив позов задовольнити (а.с. 1-4).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ ТОВ «Руптела Україна» від 18.04.2023 № 54-К «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді менеджера (управителя) зі збуту в ТОВ «Руптела Україна», яке перейменоване у ТОВ «Лінко Україна». Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог (а.с. 169-172зв.).

В апеляційній скарзі, ТОВ «Лінко Україна», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення у задоволеній частині та прийняти у цій частині нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що при доведеності порушення працівником трудової дисципліни, не відібрання у нього письмових пояснень з приводу своєї відсутності на роботі за кожен день прогулу, не може бути підставою для визнання наказу про звільнення незаконним. При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 допустив прогул без поважних причин, що може бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення (а.с. 180-184).

Відзиву від учасників справи не надходило.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавцем порушено порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього стягнення у вигляді звільнення, що має наслідком скасування наказу про звільнення від 18.04.2023 №54-К.

Але погодитись із такими висновками в повному обсязі не можливо з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Руптела Україна» в період з 11.05.2021 по 03.04.2023.

Трудові відносини були припинені на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичні прогули на підставі актів від 03.04.2023 № 5, від 04.04.2023 № 6, від 05.04.2023 № 7, від 06.04.2023 № 8, від 10.04.2023 № 9, від 13.04.2023 № 10, що підтверджується копією наказу ТОВ «Руптела Україна» від 07.05.2023 №37-К та від 18.04.2023 №54-К.

В період з 02.01.2023 по 30.01.2023 ОСОБА_1 перебував у відпустці (наказ від 29.12.2022 № 52-К).

31.01.2023 відповідач видав наказ № 01/31 про проведення службового розслідування причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.

31.01.2023 позивач склав заяву про розірвання трудового договору з 01.02.2023 відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України через недотримання трудового законодавства.

Листом від 02.02.2023 № 2 ТОВ «Руптела Україна» повідомило ОСОБА_1 про відмову в розірванні трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України через відсутність порушень прав працівника.

13.02.2023 позивач склав заяву про розірвання трудового договору з 01.02.2023 відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України через недотримання трудового законодавства.

Згідно з табелем обліку робочого часу ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 31.01.2023 по 02.03.2023 з нез`ясованих причин, з 03.03.2023 по 31.03.2023 з причини тимчасової непрацездатності, з 03.04.2023 по 18.04.2023 через прогул.

ТОВ «Руптела Україна» на електронну пошту ОСОБА_1 , зазначену ним у заяві про звільнення, надіслало лист від 03.04.2023 № 07/04 з вимогою надати пояснення за актом від 03.04.2023 №5 в строк до 12 год. 05.04.2023.

Однак, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці впродовж робочого дня, а також і в наступні дні, про що складено акт від 03.04.2023 № 5, від 04.04.2023 № 6, від 05.04.2023 № 7, від 06.04.2023 № 8, від 10.04.2023 № 9, від 13.04.2023 № 10.

Відповідач вимагав у позивача пояснень щодо відсутності на робочому місці листом від 04.04.2023 № 08/04 щодо відсутності на робочому місці 03.04.2023 згідно акту № 5 від 03.04.2023, листом від 05.04.2023 № 09/04 щодо відсутності на робочому місці згідно актів від 04.04.2023 № 6 та від 05.04.2023 № 7, яких останнім надано не було.

ОСОБА_1 був звільнений з роботи 03.04.2023 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичні прогули на підставі актів від 03.04.2023 № 5, від 04.04.2023 № 6, від 05.04.2023 № 7, від 06.04.2023 № 8, від 10.04.2023 № 9, від 13.04.2023 № 10, про що 18.04.2023 ТОВ «Руптела Україна» видало наказ № 54-К.

05.09.2023 ТОВ «Руптела Україна» було перейменоване у ТОВ «Лінко Україна».

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).

Прогул є дисциплінарним проступком, до звільнення працівника з цієї підстави застосовується положення статей 147, 148, 149 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП України).

Згідно зі ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції.

КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов`язок. При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі від 19.10.2016 у справі № 6-2801цс15.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати наявні у справі докази.

Отже, після перебування у щорічній відпустці, та перебування на лікарняному, позивач мав приступити до роботи 03.04.2023, однак, згідно актів від 03.04.2023 № 5, від 05.04.2023 № 7, від 06.04.2023 № 8, від 10.04.2023 № 9, від 13.04.2023 № 10, що засвідчені посадовими особами ТОВ «РУПТЕЛА УКРАЇНА», позивач був відсутнім на робочому місці.

З метою з`ясування причин відсутності позивача, ТОВ «РУПТЕЛА УКРАЇНА» неодноразово, направлялись позивачу листи з вимогою з`явитися за місцем роботи для надання пояснень щодо відсутності на робочому місті та відповіді ніякої не отримувало.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 235/2284/17, зроблено висновок, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника. Доказів наявності таких причин позивачем не надано.

Як вбачається з табелю обліку використання робочого часу за період з 03.04.2023 по 18.04.2023 ОСОБА_1 має неявку з наступної причини - прогули.

Товариством були вжиті всі необхідні заходи щодо з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, була складена доповідна записка, акти про відсутність на роботі. Працівнику була надана можливість надати пояснення щодо причин відсутності на роботі та вживались заходи з метою встановлення поважних причин прогулу.

Проаналізувавши відповіді ОСОБА_1 , якими останній обґрунтовував свою відсутність на робочому місці, можна дійти виссновку про відсутність поважних причин та розцінення відсутність працівника як прогул без поважної причини, який з врахуванням його характеру, ступеню, часу і умов вчинення є грубим порушенням трудової дисципліни, яке тягне за собою дисциплінарну відповідальність у вигляді звільнення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Свою відсутність на робочому місці ОСОБА_1 мотивував:

роботодавець грубо порушив умови трудового договору та трудове законодавство України, зокрема безпідставно позбавив його робочого місця під час перебування у відпустці, заблокував робочу електронну пошту та робочий телефон, що унеможливило, на його думку, виконання роботи. Крім того вказував на те, що підприємство, за місцем свого знаходження, не спроможне забезпечити працівників бомбосховищем, що в свою чергу несе небезпеку для життя співробітників підприємства, вважав, що роботодавець, маючи можливість забезпечити дистанційну роботу, та, вважає, що він перебуває у вимушеному прогулі, на підставі чого позивачем було подано на електронну адресу відповідача заяву про розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Однак, доказів на підтвердження порушення товариством трудового законодавства матеріали справи не містять;

у подальшому, позивачем було направлено на електронну адресу відповідача заяву про звільнення за угодою сторін, датована 02.04.2023, в якій містилося прохання про звільнення 03.04.2023 за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Оригінал вказаної заяви було отримано товариством 17.04.2023 про що свідчить роздруківка з сайту Укрпошти. Однак, звільнити позивача заднім числом не виявляється можливим, оскільки такі дії призведуть до порушення роботодавцем норм законодавства про працю, про що товариство повідомило позивача. В той же час, на момент отримання заяви позивача про звільнення за угодою сторін ТОВ «РУПТЕЛА УКРАЇНА», комісія склала акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин та запропонувала звільнити позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул. До того ж, надіслання ОСОБА_1 такої заяви не свідчить про досягнення домовленості сторін про звільнення за угодою сторін, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності згоди з боку відповідача.

Отже, на підставі зазначених обставин, за відсутності на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, та у продовж декількох днів підряд, відповідачем було прийняте рішення про застосування до позивача відповідно до п. 2 ст. 147 КЗпП України, стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді звільнення, про що був виданий відповідний наказ від 18.04.2023 № 54-К. Відповідно до цього наказу про припинення трудового договору, менеджера зі збуту ОСОБА_1 було звільнено з посади 03.04.2023, у зв`язку з прогулами без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

25.05.2023 на вимогу позивача було направлено трудову книжку поштою, що підтверджується копією накладної № 0314821512373 та копією фіскального чеку і опису.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього стягнення у вигляді звільнення, що має наслідком скасування наказу про звільнення є необґрунтованими, оскільки не відповідають доказам, що містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги про виплату коштів за період відсутності позивача на роботі, невикористану відпустку, оплату лікарняного за період з 03.03.2023 - 31.03.2023 та грошей за лютий, березень та квітень не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У статті 82 КЗпП України закріплені підстави обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Як вбачаєтся з наданих доказів, позивач без поважних причин був відсутній на роботі в період з 31.01.2023 по 02.03.2023 та з 03.04.2023 по 18.04.2023. Оскільки у позивача за вказаний період відсутній стаж роботи, який дає право на щорічну оплачувану відпустку згідно зі статтями 75, 82 КЗпП України, тому позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку є необґрунтованими, як і вимоги про стягнення заробітної плати за період 31.01.2023 по 03.04.2023, які є похідними.

Допомога по тимчасовій непрацездатності нараховується у формі компенсації втраченого заробітку доходу (ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Таким чином, при відсутності нарахування заробітної плати, у зв`язку з відсутністю працівника на роботі з нез`ясованих причин, відсутній факт її втрати за період тимчасової непрацездатності.

Отже, у відповідача відсутні правові підстави для оплати лікарняного, який у період тривалої неявки ОСОБА_1 на роботу відобразився в електронному кабінеті товариства.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів поважності причин неявки на робоче місце для виконання своїх трудових обов`язків, протягом періоду часу з 31.01.2023 по 02.03.2023, та з 03.04.2023 по 18.04.2023, тому позовні вимоги недоведеними. На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінко Україна» задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 08 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення06.03.2024
Оприлюднено12.04.2024
Номер документу118264873
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —752/9762/23

Постанова від 06.03.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Нежура Вадим Анатолійович

Ухвала від 26.12.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Нежура Вадим Анатолійович

Ухвала від 18.12.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Нежура Вадим Анатолійович

Рішення від 08.11.2023

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Кордюкова Ж. І.

Ухвала від 19.10.2023

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Кордюкова Ж. І.

Ухвала від 15.06.2023

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Кордюкова Ж. І.

Ухвала від 24.05.2023

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Кордюкова Ж. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні