Ухвала

від 26.03.2024 по справі 755/15051/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/15051/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/1500/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, вилученого в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022102040000092 від 28.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України та накладено арешт на майно, вилучене 05.01.2024 року у ході обшуку автомобіля INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2016 року виробництва, номер кузова: НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів із забороною використання, розпорядження та відчуження вказаного майна, а саме на:

1) грошові кошти у іноземній валюті (5 купюр номіналом по 100 доларів США з номерами: PF31984325К, PF31984352K, PB83122041L, PL84704655I, LL14968120G) - поміщені до спец-пакету PSP1254440;

2) грошові кошти у сумі 16500 гривень (25 купюр номіналом 500 гривень, 4 купюри номіналом 1000 гривень) - поміщені до спец-пакету PSP1254438;

3) грошові кошти у сумі 5100 рублів (купюра номіналом 5000 з номером РЧ 37687, купюра номіналом 100 з номером СК 9185084) та у сумі 20 доларів США (4 купюри номіналом 5 доларів США з номерами: ME60345821C, MF10838587A, ML75836031C, MB21809346D) - поміщені до спец-пакету PSP1254437;

4) паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на автомобіль INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 - поміщені до спец-пакету PSP1254435;

5) банківські картки з номерами НОМЕР_5 «Ощадбанк», НОМЕР_6 «Ощадбанк», НОМЕР_7 «Приват банк», НОМЕР_8 «Приват банк», НОМЕР_9 «Банк південний» - поміщені до спец-пакету PSP1254436;

6) документи на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: довідку, повістку, акт проведення обстеження сім`ї, довідку ВЛК, висновок - поміщені до спец-пакету PSP3241551;

7) банківську картку з номером НОМЕР_10 «Приват банк» та копії друкованих документів - поміщені до спец-пакету PSP3241552;

8) автомобіль INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2016 року виробництва, номер кузова: НОМЕР_2 .

В задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційні скарги, які є аналогічними за змістом, в яких просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, вилучене 05.01.2024 року у ході обшуку автомобіля INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2016 року виробництва, номер кузова: НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

1) грошові кошти у іноземній валюті (5 купюр номіналом по 100 доларів США з номерами: PF31984325К, PF31984352K, PB83122041L, PL84704655I, LL14968120G) - поміщені до спец-пакету PSP1254440;

2) паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на автомобіль INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 - поміщені до спец-пакету PSP1254435;

3) автомобіль INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2016 року виробництва, номер кузова: НОМЕР_2 , із забороною розпорядження та відчуження вказаного майна. Передати автомобіль INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2016 року виробництва, номер кузова: НОМЕР_2 , на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОПП НОМЕР_11 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , з правом використання.

В задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт вважає, що клопотання прокурора підлягало частковому задоволенню, оскільки більша частина вилученого майна не має ніякого відношення до кримінального провадження, в рамках якого проходив обшук та не має підстав для його арешту.

Апелянт вказує на те, що арешт грошових коштів у сумі 16500 гривень (25 купюр номіналом 500 гривень, 4 купюри номіналом 1000 гривень) є недоцільним, оскільки ніякого відношення до кримінального провадження вони не мають, не були відображені в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 14 грудня 2023 року та незважаючи на те, що ч. 3 ст. 332 передбачає конфіскацію майна, однак враховуючи необхідність якісного забезпечення ОСОБА_11 , 1946 року народження, яка є рідною бабусею ОСОБА_7 , догляд за якою він зобов`язаний здійснювати. З урахуванням зазначеного апелянт вважає, що необхідно відмовити прокурору в задоволенні клопотання у цій частині.

Що стосується грошових коштів у сумі 5100 рублів (купюра номіналом 5000 з номером РЧ 37687, купюра номіналом 100 з номером СК 9185084) та у сумі 20 доларів США (4 купюри номіналом 5 доларів СІІІА з номерами: МЕ60345821С, MF10838587A, ML75836031C, МВ21809346D), апелянт також вважає, що арешт їх є недоцільним, оскільки ніякого відношення до кримінального провадження вони не мають, не були відображені в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 14 грудня 2023 року.

Арешт накладений на банківські картки з номерами НОМЕР_5 , НОМЕР_6 - «Ощадбанк», НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_10 - «Приват банк», НОМЕР_9 - «Банк південний» - поміщені до спец-пакету Р8Р1254436, також є недоцільним, оскільки ніякого відношення до кримінально провадження вони не мають, є лише інструментом для користування банківськими рахунками ОСОБА_7 ..

Що стосується документів на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: довідки, повістки, акту проведення обстеження сім`ї, довідки ВЛК, висновку, то арешт їх також є недоцільним, оскільки ніякого відношення до кримінального провадження вони не мають, не надають підставу для виїзду за кордон, але підтверджують обов`язки ОСОБА_7 по догляду за його бабусею ОСОБА_11 , 1946 року народження, тому арешт цих документів є безпідставним та не доречним.

Щодо автомобіля INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2016 року виробництва, номер кузова: НОМЕР_2 , то не заперечувалось щодо його арешту на час проведення досудового слідства, тільки з того приводу, що на сьогодні інкримінована частина статті передбачає конфіскацію майна, але під час розгляду клопотання в суді першої інстанції просили суд накласти арешт, який забезпечив би у свою чергу неможливість відчужити автомобіль. Однак були проти заборони використання автомобіля та просили суд передати вказаний автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_7 з правом його використання, що забезпечило б й неможливість відчужити та можливість пересуватись, оскільки він є єдиним в сім`ї, за його допомогою повинна бути можливість відвозити ОСОБА_11 до лікарів, відвідувати місто Київ у разі необхідності проведення слідчих дій, тощо.

Окрім того, арешт автомобіля, без права його використання, є недоцільним у рамках саме цього кримінального провадження, так як автомобіль не є знаряддям злочину та не є предметом злочину, відносно нього не будуть призначатись експертизи та знаходження його тривалий час на майданчику звичайно приведе до його псування.

В судове засідання прокурор та захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не з`явились, про дату, час та місце проведення судового розгляду були повідомлені завчасно та належним чином. Так, адвокат ОСОБА_6 клопотань про відкладення судового засідання не надсилав. Разом з цим, 26.03.2024 прокурор ОСОБА_12 надіслав клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із участю в іншому судовому засіданні.Проте, колегія суддів, звертає увагу, що розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , вже неодноразово знімався з розгляду через неявку учасників в судове засідання, що призводить до затягування судового розгляду даної справи та порушення одного з принципів кримінального процесуального судочинства, а саме розумності строків.

З урахуванням вищевикладеного, а також з урахуванням строків розгляду даної категорії справ, у відповідності до ст. 422 КПК України та вимоги ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності прокурора та захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, упровадженні СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №42022102040000093 від 28.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3ст. 358 КК України.

05.01.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , у автомобілі INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2016 року виробництва, номер кузова: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_7 , на виконання ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва було проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено:

1) грошові кошти у іноземній валюті (5 купюр номіналом по 100 доларів США з номерами: PF31984325К, PF31984352K, PB83122041L, PL84704655I, LL14968120G) - поміщені до спец-пакету PSP1254440;

2) грошові кошти у сумі 16500 гривень (25 купюр номіналом 500 гривень, 4 купюри номіналом 1000 гривень) - поміщені до спец-пакету PSP1254438;

3) грошові кошти у сумі 5100 рублів (купюра номіналом 5000 з номером РЧ 37687, купюра номіналом 100 з номером СК 9185084) та у сумі 20 доларів США (4 купюри номіналом 5 доларів США з номерами: ME60345821C, MF10838587A, ML75836031C, MB21809346D) - поміщені до спец-пакету PSP1254437;

4) 4 зв`язки ключів від квартир - до спец-пакету ICR0020191;

5) паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на автомобіль INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 - поміщені до спец-пакету PSP1254435;

6) банківські картки з номерами НОМЕР_5 «Ощадбанк», НОМЕР_6 «Ощадбанк», НОМЕР_7 «Приват банк», НОМЕР_8 «Приват банк», НОМЕР_9 «Банк південний» - поміщені до спец-пакету PSP1254436;

7) документи на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: тимчасове посвідчення № НОМЕР_12 , довідку, повістку, акт проведення обстеження сім`ї, довідку ВЛК, висновок - поміщені до спец-пакету PSP3241551;

8) банківську картку з номером НОМЕР_10 «Приват банк» та копії друкованих документів - поміщені до спец-пакету PSP3241552;

Крім того, у ході проведення обшуку було вилучено автомобіль INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2016 року виробництва, номер кузова: НОМЕР_2 .

06.01.2024 постановою слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві вищевказані речі були визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

10.01.2024 прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилученого в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022102040000092 від 28.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор вказав, що необхідно накласти арешт на вищевказане майно, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. ст. 98, 167, 170 КПК України, а саме: існує сукупність підстав вважати, що вказане майно пристосоване та використовувалось, як засоби вчинення даного кримінального правопорушення та зберегло у собі інформацію про протиправну поведінку його власників (сліди вчинення кримінального правопорушення), а також вказане майно потенційно може бути доходами від вчинення кримінального правопорушення.

10.01.2024 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт на майно, вилучене 05.01.2024 року у ході обшуку автомобіля INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2016 року виробництва, номер кузова: НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів із забороною використання, розпорядження та відчуження вказаного майна, а саме на: 1) грошові кошти у іноземній валюті (5 купюр номіналом по 100 доларів США з номерами: PF31984325К, PF31984352K, PB83122041L, PL84704655I, LL14968120G) - поміщені до спец-пакету PSP1254440; 2) грошові кошти у сумі 16500 гривень (25 купюр номіналом 500 гривень, 4 купюри номіналом 1000 гривень) - поміщені до спец-пакету PSP1254438; 3) грошові кошти у сумі 5100 рублів (купюра номіналом 5000 з номером РЧ 37687, купюра номіналом 100 з номером СК 9185084) та у сумі 20 доларів США (4 купюри номіналом 5 доларів США з номерами: ME60345821C, MF10838587A, ML75836031C, MB21809346D) - поміщені до спец-пакету PSP1254437; 4) паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на автомобіль INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 - поміщені до спец-пакету PSP1254435; 5) банківські картки з номерами НОМЕР_5 «Ощадбанк», НОМЕР_6 «Ощадбанк», НОМЕР_7 «Приват банк», НОМЕР_8 «Приват банк», НОМЕР_9 «Банк південний» - поміщені до спец-пакету PSP1254436; 6) документи на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: довідку, повістку, акт проведення обстеження сім`ї, довідку ВЛК, висновок - поміщені до спец-пакету PSP3241551; 7) банківську картку з номером НОМЕР_10 «Приват банк» та копії друкованих документів - поміщені до спец-пакету PSP3241552; 8) автомобіль INFINITI Q50 з д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2016 року виробництва, номер кузова: НОМЕР_2 . В задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для збереження речових доказів.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, вислухані доводи прокурора, власника майна та його представника, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив частково вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

При цьому, слідчий суддя відмовив у задоволені клопотання прокурора в частині накладення арешту на 4 зв`язки ключів та тимчасове посвідчення № НОМЕР_12 , оскільки власник майна зазначив, що тимчасове посвідчення є документом, що замінює військовий квиток, а ключі від житла та службового приміщення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

При цьому колегією суддів встановлено, що постановою слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_13 від 06.01.2024 вищевказане майно визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні /а.с. 16-19/.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на зазначене майно.

А тому доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту вищевказаного майна, не є переконливими.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбачених ст. 409 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року, - залишити без зміни, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4