Рішення

від 09.04.2024 по справі 160/29418/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 рокуСправа №160/29418/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, за участю третьої особи на стороні відповідача Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Любимівка» з позовом до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним, скасувати рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 01.09.2023 року № 1528-36/VIII;

- зобов`язати Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди орієнтовною площею 0,5 га для будівництва гідротехнічної споруди (насосної) станції;

- зобов`язати Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області зареєструвати право комунальної власності на землі лісового фонду, що знаходяться на території Любимівської сільської ради.

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ «Любимівка» звернулось до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки для будівництва гідроспоруд на умовах дострокової оренди. Спірним рішенням у наданні дозволу відмовлено з підстав того, що дана земельна ділянка знаходиться у користуванні ДП «Дніпровське лісове господарство». Оскаржуючи дану відмову в судовому порядку позивач вказує, що на його запит відповідачем не надано належним документів, що підтверджують право користування даною земельною ділянкою Державним підприємством.

Ухвалою суду від 14.11.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування (суддя Верба І.О.).

Відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що не має повноважень розпоряджатись земельною ділянкою комунальної форми власності, що знаходиться у користуванні державного підприємства. Крім того, посилається на введений в країні воєнний стан на час якого існує заборона на передачу земельних ділянок комунальної форми власності та зазначає, що особливістю правового режиму земель лісогосподарського призначення є те, що його слід розглядати в сукупності з правовим режимом лісових відносин, що регулюється Лісовим Кодексом України.

Ухвалою суду від 05.12.2023 р. прийнято до свого провадження адміністративну справу № 160/29418/23, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань № 15 (суддя Лозицька І.О.).

Судом звернуто увагу сторін про необхідність виконання вимог ухвали суду від 14.11.2023р. (суддя Верба І.О.), щодо надання доказів відправки відзиву на позов позивачу та відповіді на відзив позивача.

Ухвалою суду від 05.12.2023 р. заяву представника відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Дніпровське лісове господарство» за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Залучено до участі у справі №160/29418/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Дніпровське лісове господарство» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Космічна, 35, м. Дніпро, 49100).

Витребувано у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» наступні докази, а саме: належним чином завіренні копії планово-картографічних матеріалів, для долучення до матеріалів справи, відповідно до вимог ст. ст. 6, 72, 73, 80 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівка" надійшли додаткові пояснення, в тексті яких зазначено, що відповідач безпідставно не вчиняє жодних дій, які направлені на розмежування в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності та, відповідно реєстрації права комунальної власності на землі лісового фонду, що відносяться до територіальної громади Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 серпня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Любимівка» звернулось до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди орієнтованою площею 0,5 га для будівництва гідротехнічної споруди (насосної станції). Клопотання обґрунтоване необхідністю будівництва зрошувальної мережи для власних потреб та наявністю відповідного дозволу на спеціальне водокористування.

Рішенням Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 01.09.2023 р. №1528-36/VIII позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,5000 га для будівництва гідротехнічної споруди (насосної станції) розташованої за межами населеного пункту на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (згідно наданих заявником графічних матеріалів) у зв`язку з тим, що Любимівська сільська рада у даному випадку не є розпорядником бажаної земельної ділянки.

З огляду на те, що чинним законодавством не передбачено такої підстави для відмови в наданні дозволу «у зв`язку з тим, що Любимівська сільська рада у даному випадку не є розпорядником бажаної земельної ділянки», 11.10.2023 р. позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 233 про роз`яснення рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 01.09.2023 № 1528-36/УІІІ та проханням надати копії документів, що стали підставою для прийняття вищезазначеного рішення.

13.10.2023 р. позивач отримав відповідь, з якої вбачається, що за наявною в сільській раді інформацією земельна ділянка орієнтовною площею 0,5000 га належить до земель лісового фонду та перебуває в постійному користуванні Любимівського лісництва ДП «Дніпровське лісове господарство», що в свою чергу унеможливлює розпорядження нею Любимівською сільською радою. До відповіді Любимівською сільською радою додані копії документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а саме: копія листа ДП «Дніпровське лісове господарство» від 07.09.2021 р. вих. № 01-05/318 та копія проекту організації і розвитку лісового господарства від 2014 року, планшет 1, 2, 4.

Не погодившись з відмовою позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Так, за правилами частин 1, 2, 3, 6, 12, 15, 16 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом 24 Перехідних положень ЗК України зазначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Частинами 1, 3 статті 55 ЗК України зазначено, щодо земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства; ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до Лісового кодексу України.

Суд погоджується з доводами відповідача, що особливістю правового режиму земель лісогосподарського призначення є те, що його слід розглядати в сукупності з правовим режимом лісових відносин, що регулюється Лісовим Кодексом України.

Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України (далі ЛК України), - до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 11 ЛК України право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Частиною 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частинами 1, 2 статті 33 ЛК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди стало те, що остання перебуває у постійному користуванні іншої особи, а саме ДП «Дніпровське лісове господарство».

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальні характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (Наказ Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 р. № 298 Про затвердження Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

При розгляді даної справи суд бере до уваги висновки Верховного Суду України у постановах від 27 січня 2015 року у справі №21-57Щдс14, від 24 грудня 2014 року у справі №6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-22Іцс14 та Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі №707/2192/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі №278/1735/15ц.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Зазначені твердження підтверджено Любимівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області належними та допустимими доказами, а саме, планшетом лісовпорядкування та відповіддю ДП «Дніпровське лісове господарство».

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідач не мав повноважень та законодавчих підстав для задоволення заяви позивача, а його дії по відмові у заяві позивача є правомірними. Тому позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, за участю третьої особи на стороні відповідача Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька