Постанова

від 02.04.2024 по справі 320/2500/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2500/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Костюк Л.О.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13», Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.12.2021 №0952310701, №0952320701, №0952330701.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.12.2021 №0952310701, №0952320701. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що податкове повідомлення-рішення, у скасуванні якого суд першої інстанції відмовив, є протиправним.

Також позивач 05.03.2024 подав суду доповнення до апеляційної скарги, які судом апеляційної інстанції відхиляються та не враховуються як такі, що у порушення частини першої статті 303 ПК подані поза межами строків апеляційного оскарження, за відсутності обґрунтування необхідності таких доповнень, а також у порушення частини другої статті 303 ПК не долучені докази надсилання копій доповнень іншим учасникам справи.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані позивачем податкові-повідомлення рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до ст.ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК), плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік, на підставі наказів Головного управління ДПС у м. Києві від 30.09.2021 №7702-п, від 27.10.2021 №8420-п, проведено документальну планова виїзна перевірка ТОВ «САНВІН 13» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.06.2017 по 30.06.2021, валютного - за період з 07.06.2017 по 30.06.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 07.06.2017 по 30.06.2021 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки уповноваженими особами податкового органу складено акт №84392/Ж5/26-15-07-01-06/41378422 віл 11.11.2021, відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення:

- пп.138.3.1 та пп.138.3.3 п.138.3 ст.138, п.44.1 та п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК, п.6 та п.9.4 П(С)БО №16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 012 240 грн в т.ч. по періодах: за 1 півріччя 2021 року на суму 1 012 240 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за період з 07.06.2017 по 30.06.2021 в загальному розмірі 19 766 645 грн, в т.ч. за 1 півріччя 2021 року на суму 19 766 645 гривень;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 396 666 грн, в тому числі: за березень 2021 року у сумі 396 666 гривень

- п. 63.3 ст. 63 ПК, п.8.1, п.8.4, п.8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 ТОВ «САНВІН 13» не подано повідомлення про об`єкт оподаткування або об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням або через який провадиться діяльність.

Не погоджуючись з висновками службових осіб податкового органу позивачем подано заперечення №02-12/21 від 02.12.2021 до акта перевірки (вх.№121606/6 від 02.12.2021), у яких просив уповноважений орган переглянути висновки акта перевірки із урахуванням викладених аргументів та їх документального підтвердження.

Втім, за результатами розгляду заперечень листом «Про надання відповіді» №39056/1/26-15-07-01-06 від 16.12.2021, висновки акта перевірки було залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі викладених у акті перевірки встановлених порушень Головним управління ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.12.2021 №0952310701, №0952320701, №0952330701.

Згідно вказаних вище податковим повідомлень-рішень Головним управлінням ДПС у м. Києві визначено наступні суми податкових зобов`язань та коригувань:

- №0952310701 - зменшено суму об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 19 766 645 грн;

- №0952320701 - збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 012 240 грн;

- №0952330701 - збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 396 666,00 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 99 167 грн

За результатами досудового (адміністративного) оскарження Державною податковою службою України прийнято рішення «Про результати розгляду скарги» №683/6/99-00-06-01-01-06 від 09.01.2023, яким висновки Головного управління ДПС у м. Києві, викладенні в рішення за результатами розгляду заперечення на акт перевірки та податкові повідомлення-рішення залишились без змін.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що використання для нарахування амортизації строків корисного використання (експлуатації) об`єктів основних засобів, встановлених в бухгалтерському обліку позивача, і які дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп.138.3.3 п.138.3 ст.138 ПК для 4 групи основних засобів, відповідає вимогам пп.138.3.3 п.138.3 ст.138 ПК.

Також суд вказав про наявнітсь ознак штучного формування у ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ» податкового кредиту підприємствам реального сектору, а саме для ТОВ «САНВІ 13», а також складання, видачі завідомо неправдивих документів (податкових накладних та актів виконаних робіт), внесення до офіційних документів (податкової звітності з податку на додану вартість) завідомо неправдивих відомостей, ймовірно з метою сприяння підприємствам реального сектору в мінімізації податкових зобов`язань з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.12.2021 №0952330701.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ».

Так, між ТОВ «САНВІН 13» (замовник) та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ» (виконавець) укладено договір на виконання комплексу робіт з підключення об`єкту до мереж електропостачання від 19.06.2018 №03.06-S.

У відповідності до додаткової угоди № 1 від 19.06.2018 до вказаного договору, сторони погодили такі етапи робіт: Розробка техніко-економічного обґрунтування схеми видачі потужності сонячної електростанції встановленою потужністю 15 МВт, розташованої на території Ромоданівської с/р Миргородського району Полтавської області (надалі ТЕО) та його погодження з Замовником; Отримання технічних умов (надалі ТУ) на приєднання СЕС до мереж РФ «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та їх погодження в РФ «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та ДП «НЕК «Укренерго»; Передпроектна робота по розробці «Аналітичної довідки доцільності будівництва сонячної електростанції» (надалі Аналітична довідка); Погодження проекту зовнішніх мереж з приєднанням до мереж РФ «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Сторони також погодили перелік документації, що підлягає оформленню і здачі Виконавцем Замовникові: 4 екземпляри ТЕО у друкованих підписаних примірниках, а також в електронному вигляді у форматі *pdf; 4 екземпляри Аналітичної довідки у друкованих підписаних примірниках, а також в електронному вигляді у форматі *pdf; оригінал листа погодження проекту зовнішніх мереж в РФ «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Сторони договору також погодили договірну ціну (додаток № 1 до додаткової угоди), календарний графік фінансування (додаток № 2 до додаткової угоди № 1)

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем було надано: акти прийому-передачі виконаних робіт (№ 1 від 21.06.2018, № 2 від 14.09.2018, № 3 від 23.11.2018, № 4 від 23.11.2018).

У якості результатів виконаних ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ» робіт позивач надав: ТЕО - Техніко-економічний розрахунок схеми видачі потужності СЕС ТОВ "САНВІН І3" встановленою по потужністю 15 МВт на території Ромоданівської с/р Миргородського р-ну Полтавської області; Договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № П/0164-4 від 16.11.2018; Технічні умови № П/0164-4 приєднання, що не є стандартним, до електричних мереж електроустановок; Завдання на проектування зовнішнього електропостачання до технічних умов нестандартного приєднання; Лист від ПАТ «Українська залізниця» РФ «Південна залізниця» СП «Служба електропостачання» № E-01-11/843 від 16.11.2018.

Додатково на підтвердження реальності виконання ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ» спірних робіт позивач надав копію листа, складеного від імені директора ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ» від 10.01.2022 № 01-10/01/2022.

Дослідивши наведені документи, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не навів переконливих доводів щодо економічної доцільності придбання відповідних робіт у третіх осіб та неможливості їх виконання власними силами та засобами. Зважаючи на характер та обсяги діяльності позивача, суд апеляційної інстанції ставить під сумнів об`єктивну необхідність у залученні сторонніх осіб у заключенні договорів із контрагентами, отриманні від них листів чи складення певних економічних обґрунтувань щодо напрямків власної господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що «наданий» ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ» договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № П/0164-4 від 16.11.2018 укладений між позивачем та ПАТ «Укрзалізниця». Технічні умови № П/0164-4 є додатком до цього договору. Будь-які відомості про участь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ» у його укладенні чи виконанні відсутні.

Також суд звертає увагу, що титульний аркуш «аналітичної довідки» містить найменування ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ» та підпис директора цього товариства однак, наступна сторінка містить інший титульний аркуш за підписом інженера-проєктувальника ОСОБА_1 , надалі містять висновки про його виконання головним інженером проєкту ОСОБА_2 . Будь-яких відомостей про те, що вказані особи є працівниками ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ» чи мають інше відношення до цього товариства матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що зміст спірних господарських операцій та надані позивачем документи не є такими, що свідчать про реальний характер виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку відбулося формальне складення договірної та первинної бухгалтерської документації за відсутності факту здійснення самої операції, яка є об`єктом оподаткування.

Оскільки відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої формально відображений в первинних документах, то позивач не мав правових підстав для формування сум податкової звітності по згаданим взаємовідносинам із ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ». Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.12.2021 №0952330701.

Щодо податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 23.12.2021 №0952310701, №0952320701.

Відповідно до пункту 134.1.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1 статті 135 ПК базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті .

За змістом пункту 138.3.1 статті 138 ПК розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 14.1.138 статті 14 ПК основні засоби - матеріальні активи , що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);

Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - П(С)БО 7) визначено, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Згідно з пункту 4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 одиницею обліку основних засобів є окремий об`єкт.

Окремим об`єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об`єктом основних засобів.

Згідно пункту 138.3.3 статті 138 ПК мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації): група 3 - будівлі (20 років), споруди (15 років) ; група 4 - машини та обладнання (5 років) .

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Отже, розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу), зокрема для група 3 - будівлі в 20 років та для групи 4 - машини та обладнання в 5 років.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом під час перевірки встановлено, що позивач здійснив будівництво та відповідне введення в експлуатацію об`єкту - сонячна електростанція «Фотогальваніча електростанція «РОМОДАН», що розташований за адресою: Полтавська область, Миргородський район.

Відповідно до технічних характеристик, наведених в документах наданих до перевірки, згідно до яких введено в експлуатацію об`єкт - сонячна електростанція «Фотогальваніча електростанці «РОМОДАН» є цілісним об`єктом нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності платника для виробництва електричної енергії.

Разом з тим, згідно викладених вище норм, якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

У зв`язку із викладеним, колегія суддів звертає увагу, що поняття введення в експлуатацію об`єктів нерухомого майна та введення в експлуатацію основних засобів є різними поняттями.

Так, введення в експлуатацію об`єктів нерухомого майна регулюється нормами цивільного законодавства, тоді як питання введення в експлуатацію основних засобів регулюється нормами податкового законодавства (для цілей розділу ІІІ (податок на прибуток підприємства) терміни використовуються у значеннях Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності (підпункт 14.1.84 пункту 14.1 статті 14 ПК)).

Так, одиницею обліку основних засобів є не об`єкт нерухомого майна, а саме об`єкт основних засобів (пункт 7 П(С)БО 7). Згідно пункту 23 П(С)БО 7, введення основних засобів в експлуатацію здійснюється розпорядчим актом при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Як вірно встановив суд першої інстанції, відповідно до п.12 Наказу про облікову політику №1-OП від 28.12.2018 «Про облікову політику ТОВ «САНВІН 13» визначено, що у випадку придбання одного об`єкту основних засобів, що складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожну з цих частин визнавати в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Із матеріалів справи вбачається, позивачем основні засоби, які входять до складу електростанції, були введені в експлуатацію на підставі відповідних наказів товариства та віднесені до 4 групи, зокрема: опорні конструкції під фотогальванічні панелі на загальну суму - 69 302 416,76 грн; сонячні фотоелектричні модулі RSM72-6-375М на загальну суму - 155 967 064, 11 грн.; ящики з`єднань на 12 приєднань на загальну суму - 7 424 998,27 грн; ящики з`єднань на 13 приєднань на загальну суму - 4 795 655,75 грн (т. 1 а.с. 166-174).

Правильність віднесення вказаних об`єктів у бухгалтерському обліку до основних засобів 4 групи та правильність нарахування на них амортизації відповідає висновку експерта №1041/67501 за результатами судово-економічної експертизи від 28.03.2023 (т.2, а.с.181-223).

Отже, використання для нарахування амортизації строків корисного використання (експлуатації) зазначених об`єктів основних засобів, встановлених в бухгалтерському обліку позивача, і які дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені підпунктом 138.3.3 статті 138 ПК для 4 групи основних засобів, відповідає вимогам чинного законодавства.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 18.05.2021 по справі № 640/13827/20

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 23.12.2021 №0952310701, №0952320701.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13», Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Л.О. Костюк

Повний текст постанови складений 08.04.2024.