УХВАЛА
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 320/2500/23
адміністративне провадження № К/990/22612/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №320/2500/23 за позовом адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2021 №0952310701, яким позивачу зменшено суму об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 19766645,00грн; №0952320701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 1012240,00грн; №0952330701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 396666,00грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 99167,00грн.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 14.06.2023 у справі №320/2500/23, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13» задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.12.2021 №0952310701, №0952320701. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив. Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13» судовий збір в розмірі 26214,63грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Київський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 12.07.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024, заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13» про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо розподілу судових витрат задовольнив частково. Стягнув з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13» понесені витрати пов`язані із проведенням судово-економічної експертизи в розмірі 76000,00грн. Стягнув з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70000,00грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви представника позивача, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний адміністративний суд, виходили з того, що оскільки заявлена до відшкодування витрат на правову допомогу та судово-економічну експертизу сума коштів у розмірі 541253,93грн є завищеною та не відповідає критерію розумності й реальності наданих послуг, тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві мають бути розподілені лише документально підтверджені витрати пов`язані із проведенням судово-економічної експертизи в розмірі 76000,00грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 70000,00грн.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 10.06.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024, ухвалену за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №320/2500/23 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13» про стягнення з контролюючого органу витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
У касаційній скарзі також порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження додаткового рішення та постанови апеляційного суду в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 цього ж Кодексу дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов`язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов`язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.
Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.
Поряд з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2023, переглянуте апеляційним адміністративним судом в апеляційному порядку, є невід`ємною складовою рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі №320/2500/23.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, міститься посилання на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень у касаційному порядку на цих підставах, скаржником не наведено.
Неврахування правової позиції Верховного Суду скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 73-76, 90, 134, 242, 246, 353 КАС України в частині надання судами неправильної правової оцінки співмірності понесених позивачем витрат зі складністю справи та витрат присуджених до відшкодування вказуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій у спірних судових рішеннях застосували вказані норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №600/813/20-а.
Далі за змістом обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою доказів на підтвердження розміру заявленої до відшкодування суми витрат на проведення судово-економічної експертизи та суми витрат правничої допомоги, їх неспівмірність із предметом спору і непропорційність до задоволених позовних вимог. На переконання скаржника, суди помилково визнали обґрунтованою суму коштів у розмірі 76000,00грн за надання послуг пов`язаних із проведенням судово-економічної експертизи та в розмірі 70000,00грн за надання послуг з професійної правничої допомоги.
Разом з тим, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 02.04.2024, ухваленій за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2023, врахувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 11.05.2018 у справі №814/698/16, від 12.09.2018 у справі №810/4749/15, від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 22.12.2018 у справі №826/856/18, від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, а також критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю цієї справи та витрат позивача пов`язаних із проведенням судово-економічної експертизи, з дійшли висновку, що сума витрат вказана заявником до відшкодування у розмірі 541253,93грн є завищеною, а тому, на засадах співмірності та справедливості, зменшили заявлену до відшкодування суму витрат до 76000,00грн за надання послуг пов`язаних із проведенням судово-економічної експертизи та до 70000,00грн за надання послуг з професійної правничої допомоги.
Тобто, саме виходячи із критеріїв співмірності й пропорційності, судами було зменшено заявлену до відшкодування суму судових витрат на правничу допомогу та витрат на проведення судово-економічної експертизи.
Верховний Суд наголошує, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат, має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судового рішення у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення такої заяви. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані й відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Натомість, доводи касаційної скарги зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення судово-економічної експертизи, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Доводи, які стосуються дослідження і правової оцінки доказів, пов`язуються із підставою для касаційного оскаржень судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України і частини другої статті 353 КАС України (порушення норм процесуального права). Прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19).
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Крім того, як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», контролюючий орган вже звертався до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №320/2500/23, яку Верховний Суд ухвалою від 22.05.2024 повернув особі, яка її подала як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, Верховний Суд роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
У той же час, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник та і не виправив недоліки касаційної скарги, які були вказані Верховним Судом, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд -
у х в а л и в:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №320/2500/23 за позовом адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.06.2024 |
Оприлюднено | 20.06.2024 |
Номер документу | 119849253 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Олендер І.Я.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні