Постанова

від 10.04.2024 по справі 182/2996/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/149/24 Справа № 182/2996/20 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В.І. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого суддіКорчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Зубакової В.П.,

за участю секретаря Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №182/2996/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айріс ТК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», треті особи: приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережний Олександр Сергійович, приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов Сергій Олександрович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко Сергій Вячеславович, про визнання права власності, визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання здійснення державної реєстрації права власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,

на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року,

встановив:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Айріс ТК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», треті особи: приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережний О.С., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов С.О., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко С.В., про визнання права власності, визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання здійснення державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позову зазначив, що на виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2013 року у справі № 2-253/11 Державним підприємством «СЕТАМ» 22-24 вересня 2016 року були проведені електронні торги з реалізації предмета іпотеки - вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережним О.С., переможцю торгів ОСОБА_1 , видано свідоцтво від 17 листопада 2016 року, реєстровий номер 1518, про придбання майна з електронних торгів, а самевбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережним О.С. на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності № 1518 від 17 листопада 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію права власності 17 листопада 2016 року за № 17486266 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ДП «Сетам», Нікопольського міськрайонного ВДВС ГУ юстиції у Дніпропетровській області, приватного нотаріуса Бережного О.С., ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_4 , ПП «Малібу» про визнання проведених 22-24 вересня 2016 року електронних торгів недійсними, визнання протоколу проведення електронних торгів недійсним, визнання незаконним та скасування акту, визнання незаконним та скасування свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, відновлення положення, яке існувало до порушення, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року вказане рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсними проведені Державним підприємством «Сетам» 22-24 вересня 2016 року на виконання судового рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2013 року у справі № 2-253/11 електронні торги з реалізації предмета іпотекивбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота 167285.

Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів № 200249 від 24 вересня 2016 року, сформований організатором торгів Державним підприємством «Сетам».

Визнано незаконним та скасовано акт старшого державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Логвиненко Т.М. від 17 жовтня 2016 року про реалізацію предмета іпотеки - вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений начальником Нікопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Григоруком О.В.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про придбання майна з електронних торгів від 17 листопада 2016 року, реєстровий номер 1518, видане приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С. переможцю торгів ОСОБА_1 на майновбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відновлено положення, яке існувало до порушення прав ОСОБА_2 шляхом визнання за нею права власностівбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за договором іпотеки № 113242610003 від 28 березня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк».

Скасовано реєстрацію права власності на нерухоме майновбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 листопада 2016 року за № 1087412312116 номер запису про право власності 17486266, за ОСОБА_1 .

Стягнуто з Державного підприємства «Сетам» та Нікопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_6 , Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Бережного Олександра Сергійовича, ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 313,80 грн. з кожного.

Скасовано арешт на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 (номер запису про право власності 17486266), який був накладений ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року.

За результатами касаційного розгляду, постановою Верховного Суду України від 18 липня 2018 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року скасовано, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року залишено в силі.

Реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області позивачу було відмолено у поновленні за ним реєстрації права власності на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що станом на квітень 2019 року, відповідно до інформації про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1087412312116 (вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) було встановлено, що 24 листопада 2017 року була проведена державна реєстрація права власності за номером 23683018, 16 грудня 2017 року право власності за №23683018 було припинено за ОСОБА_2 та перейшло до іншої особи (номер запису про право власності 23977898).

22 січня 2018 року право власності було зареєстровано за юридичною особоюномер запису про право власності 24471744.

14 лютого 2018 року розділ 1087412312116 закрито в результаті проведеного поділу об`єкта нерухомого майна.

Позивач, посилаючись на порушення його права на володіння майном, з метою відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, уточнивши позовні вимоги, просив суд:

витребувати майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме: вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у ТОВ «АЙРІС ТК», яке в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно значиться так: вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485498012116, номер запису про право власності 24833933 від 13 лютого 2018 року, зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39676131 від 14 лютого 2018 року; вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485536812116, номер запису про право власності 24834626 від 13 лютого 2018року, зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39677245 від 14 лютого 2018 року;

скасувати рішення державного реєстратора Приймак Нелі Олександрівни, Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, Дніпропетровська обл., індексний № 39676131 від 14 лютого 2018року про державну реєстрацію права власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1485498012116, ТОВ «АЙРИС ТК» код ЄДРПОУ: 41815437, про що в реєстрі нерухомого майна зроблено запис 24833933 від 13 лютого 2018 року;

скасувати рішення державного реєстратора Приймак Нелі Олександрівни, Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, Дніпропетровська обл., індексний № 39677245 від 14 лютого 2018 року про державну реєстрацію права власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485536812116, та зареєстрований за ТОВ «АЙРИС ТК», код ЄДРПОУ:41815437, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис 4834626 від 13 лютого 2018 року;

визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , серія та номер: рн.899, виданий 16 грудня 2017 року, (видавник приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов С.О. та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 16 грудня 2017 року, індексний номер: 38774194);

визнати недійсним акт оцінки вартості та приймання-передачі акта майна, що вноситься до Статутного (складеного) капіталу, серія та номер: б/н, укладений 18 грудня 2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АЙРІС ТК» та скасувати право власності ТОВ «АЙРІС ТК» на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39293779 від 22 січня 2018року, видавник приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В.);

визнати недійсним висновок, виданий Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 07 лютого 2018 року за номером 10 про поділ об`єкта нерухомого майна, а саме - вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Приймак Н.О. від 13 лютого 2018 року, відомості до Реєстру внесені 14 лютого 2018 року, індексний номер рішення 39677504, щодо поділу об`єкту нерухомого майна - вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності за ОСОБА_1 наступні об`єкти нерухомого майна: - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485498012116, номер запису про право власності 24833933 від 13 лютого 2018 року, зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39676131 від 14 лютого 2018 року; - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485536812116, номер запису про право власності 24834626 від 13 лютого 2018 року, зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39677245 від 14 лютого 2018 року;

стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Витребувано майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме: вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у ТОВ «АЙРІС ТК», яке в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно значиться так: вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485498012116, номер запису про право власності 24833933 від 13 лютого 2018 року, зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39676131 від 14 лютого 2018 року; вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485536812116, номер запису про право власності 24834626 від 13 лютого 2018року, зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39677245 від 14 лютого 2018 року.

Скасовано рішення державного реєстратора Приймак Нелі Олександрівни, Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, Дніпропетровська обл., індексний № 39676131 від 14 лютого 2018 року про державну реєстрацію права власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1485498012116, ТОВ «АЙРИС ТК» код ЄДРПОУ: 41815437, про що в реєстрі нерухомого майна зроблено запис 24833933 від 13 лютого 2018 року.

Скасовано рішення державного реєстратора Приймак Нелі Олександрівни, Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, Дніпропетровська обл., індексний № 39677245 від 14 лютого 2018 року про державну реєстрацію права власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485536812116, та зареєстрований за ТОВ «АЙРИС ТК», код ЄДРПОУ:41815437, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис 24834626 від 13 лютого 2018 року.

Скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Приймак Н.О. від 13 лютого 2018 року, відомості до Реєстру внесені 14 лютого 2018 року, індексний номер рішення 39677504, щодо поділу об`єкту нерухомого майна - вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним висновок, виданий Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 07 лютого 2018 року за номером 10 про поділ об`єкта нерухомого майна, а саме: вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано право власності ТОВ «АЙРІС ТК» на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39293779 від 22 січня 2018 року, видавник приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В.).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 серія номер: РН899, виданий 16 грудня 2017 року, видавник приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов С.О.

Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 16 грудня 2017 року, індексний номер:38774194).

Визнано недійсним акт оцінки вартості та приймання-передачі акта майна, що вноситься до Статутного (складеного) капіталу, серія та номер: б/н, укладений 18 грудня 2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АЙРІС ТК».

Вирішено зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності за ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 наступні об`єкти нерухомого майна:

- вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485498012116, номер запису про право власності 24833933 від 13 лютого 2018 року зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39676131 від 14 лютого 2018 року;

- вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485536812116, номер запису про право власності 24834626 віл 13 лютого 2018 року зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39677245 від 14 лютого 2018 року.

Стягнуто з ТОВ «АІЙРІС ТК» на користь ОСОБА_1 14764 гривень судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 670 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1840,80 гривень судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 670 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1681,60 гривень судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 670 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_3 набув право власності на спірне майно відплатно, законно, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу між ним та ОСОБА_6 , яка на момент вчинення правочину мала законне право на відчуження своєї власності. В свою чергу ТОВ «АЙРІС ТК», до постановлення Верховним судом ухвали про зупинення виконання рішення суду апеляційної інстанції, набуло спірне майно 08 грудня 2017 року в якості внеску до статутного фонду, що підтверджується Актом прийому-передачі та грошової оцінки майна від 08 грудня 2017 року. Таким чином, ТОВ «АЙРІС ТК», на переконання апелянта, є добросовісним набувачем спірного майна. Судом першої інстанції, не зважаючи на висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення обставин справи, зокрема добросовісності чи недобросовісності набувача, не було досліджено того, чи є ТОВ «АЙРІС ТК» добросовісним набувачем спірного майна. Наполягає на тому, що відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ «АЙРІС ТК», не знали та не могли знати, що спірне майно вибуло з власності позивача поза його волею. Під час придбання спірного майна відповідачі правомірно очікували, що попередній власник мав право ним розпоряджатися, а вони після отримання цього майна матимуть змогу мирно ним володіти. Крім того, в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо обтяжень спірного нерухомого майна.

Вказує на те, що 07 лютого 2018 року Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» було видано висновок про поділ спірного майна на два самостійні об`єкти та державним реєстратором здійснено реєстраційні дії щодо поділу об`єкту нерухомості. Ухваливши рішення про витребування двох нових самостійних об`єктів з чужого незаконного володіння та реєстрацію на них права власності за позивачем, суд не з`ясував чи існує нерухомість у тому розмірі, яку набув позивач. Позивачем не було надано суду жодного доказу ідентичності двох самостійних об`єктів нерухомості первісному цілому об`єкту.

Зауважує, що, відповідно до висновків, викладених в постанові Великої палати Верховного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-й, позовні вимоги позивача про скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності на спірне майно є не ефективним способом захисту при пред`явленні віндикаційного позову.

Вважає, що при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з апелянта на користь позивача, судом по справі не надано оцінки адвокатським витратам та не враховано критерію розумності їх розміру.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТОВ «АЙРІС ТК» просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Виконавчий комітет Нікопольської міської ради Дніпропетровської області просить апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала та просила її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2013 року у справі № 2-253/11 Державним підприємством «СЕТАМ» 22-24 вересня 2016 року були проведені електронні торги з реалізації предмета іпотеки - вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережним О.С., переможцю торгів ОСОБА_1 , видано свідоцтво від 17 листопада 2016 року, реєстровий номер 1518, про придбання майна з електронних торгів, а самевбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережним О.С. на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності № 1518 від 17 листопада 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію права власності 17 листопада 2016 року за № 17486266 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ДП «Сетам», Нікопольського міськрайонного ВДВС ГУ юстиції у Дніпропетровській області, приватного нотаріуса Бережного О.С., ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_4 , ПП «Малібу» про визнання проведених 22-24 вересня 2016 року електронних торгів недійсними, визнання протоколу проведення електронних торгів недійсним, визнання незаконним та скасування акту, визнання незаконним та скасування свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, відновлення положення, яке існувало до порушення, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року вказане рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсними проведені Державним підприємством «Сетам» 22-24 вересня 2016 року на виконання судового рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2013 року у справі № 2-253/11 електронні торги з реалізації предмета іпотекивбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота 167285.

Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів № 200249 від 24 вересня 2016 року, сформований організатором торгів Державним підприємством «Сетам».

Визнано незаконним та скасовано акт старшого державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Логвиненко Т.М. від 17 жовтня 2016 року про реалізацію предмета іпотеки - вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений начальником Нікопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Григоруком О.В.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про придбання майна з електронних торгів від 17 листопада 2016 року, реєстровий номер 1518, видане приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С. переможцю торгів ОСОБА_1 на майновбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відновлено положення, яке існувало до порушення прав ОСОБА_2 шляхом визнання за нею права власностівбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за договором іпотеки № 113242610003 від 28 березня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк».

Скасовано реєстрацію права власності на нерухоме майновбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 листопада 2016 року за № 1087412312116 номер запису про право власності 17486266, за ОСОБА_1 .

Стягнуто з Державного підприємства «Сетам» та Нікопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_6 , Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Бережного Олександра Сергійовича, ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 313,80 грн. з кожного.

Скасовано арешт на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 (номер запису про право власності 17486266), який був накладений ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року.

24 листопада 2017 року державним реєстратором Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Донець О.Е. скасовано право власності ОСОБА_1 на зазначене приміщення на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року № 182/5637/16-ц. Відомості до Реєстру внесено 01 грудня 2017 року, індексний номер рішення 38462031. В той же день, 24 листопада 2017 року державним реєстратором Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Приймак Н.О. поновлено право власності ОСОБА_6 на зазначене приміщення. Відомості до Реєстру внесено 01 грудня 2017 року, індексний номер рішення 38464800.

24 листопада 2017 року була проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за номером 23683018.

16 грудня 2017 року право власності на спірне приміщення перейшло до ОСОБА_3 на підставі укладеного між ним та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, серія та номер: рн.899, виданий 16 грудня 2017 року, видавник приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов С.О. Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 38774194.

16 грудня 2017 року право власності ОСОБА_2 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за № 23683018 було припинено та перейшло до ОСОБА_3 (номер запису про право власності 23977898).

ОСОБА_3 та ТОВ «АЙРІС ТК» 18 грудня 2017 року підписали акт оцінки вартості та приймання-передачі акта майна, що вноситься до Статутного (складеного) капіталу, серія та номер: б/н.

22 січня 2018 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. на підставі вищевказаного акту здійснив реєстраційні дії щодо переходу права власності на спірне майно до ТОВ «АЙРІС ТК». Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 3923779.

13 лютого 2018 року державним реєстратором Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Приймак Н.О. здійснено реєстраційні дії щодо поділу об`єкту нерухомого майна на підставі висновку, виданого Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 07 лютого 2018 року за номером 10. Відомості до Реєстру внесені 14 лютого 2018 року, індексний номер рішення 39677504.

За результатами касаційного розгляду, постановою Верховного Суду України від 18 липня 2018 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року скасовано, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року залишено в силі.

08 жовтня 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_9 розглянуто заяву ОСОБА_1 про скасування запису про право власності/внесення запису про скасування державної реєстрації за номером 23683018 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1087412312116 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстратор встановив наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами. Так, до заяви було додано рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року, де скасовувалась реєстрація права власності на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 за номером 17486266 розділу 1087412312116 та Постанову Верховного Суду України від 18 липня 2018 pоку, відповідно до якої необхідно скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року залишити в силі.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використав відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством та Єдиного реєстру документів. Відповідно до отриманої в ході розгляду заяви деталізованої інформації про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1087412312116 (вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 ) було встановлено, що 24 листопада 2017 року була проведена державна реєстрація права власності за номером 23683018, 16 грудня 2017 року право власності за № 23683018 було припинено за ОСОБА_2 та перейшло до іншої особи (номер запису про право власності 23977898).

22 січня 2018 року право власності було зареєстровано за юридичною особоюномер запису про право власності 24471744.

14 лютого 2018 року розділ 1087412312116 закрито в результаті проведеного поділу об`єкта нерухомого майна.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав, що позивача незаконно було позбавлено належного йому майна, тому, оскільки спірне майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_6 не може бути визнана добросовісним набувачем.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки їх суд дійшов із дотриманням норм матеріального та процесуального права, за наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Правила частини першої статті 388ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно частини 4 статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) зазначено, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 202/2593/19 (провадження № 61-8406св21) зазначено, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17). За змістом статті 388ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. З аналізу статті 388ЦК України випливає, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок був неодноразово підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2110/15-ц та № 522/2201/15-ц (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18 відповідно). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18, викладений правовий висновок, згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).

Отже, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір з порушенням закону, а й коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У справі, що переглядається майно, яке на відповідній правовій підставі, а саме свідоцтва від 17 листопада 2016 року, реєстровий номер 1518, про придбання майна з електронних торгів, а самевбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належало позивачу ОСОБА_1 , вибуло з його володіння на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого,

Отже, спірне майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, тому, відповідно до вимог 387 та 388 ЦК України, таке майно має бути витребувано у нового власника.

Висновок суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам чинного законодавства.

Вказаний висновок не спростовується доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 , про те, що судом першої інстанції, не зважаючи на висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення обставин справи, зокрема добросовісності чи недобросовісності набувача, не було досліджено того, чи є ТОВ «АЙРІС ТК» добросовісним набувачем спірного майна. Про те, що відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ «АЙРІС ТК», не знали та не могли знати, що спірне майно вибуло з власності позивача поза його волею та під час придбання спірного майна відповідачі правомірно очікували, що попередній власник мав право ним розпоряджатися, а вони після отримання цього майна матимуть змогу мирно ним володіти. Крім того, в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо обтяжень спірного нерухомого майна, з огляду на наступне.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16 (провадження № 61-35744св18), задоволення віндикаційного позову та витребування майна у відповідача, як добросовісного набувача спірного нежитлового приміщення, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), зазначено, що критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 100)). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третястатті 388 ЦК України).

Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ятастатті 12 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина другастатті 328 ЦК України).

Розглядаючи справи щодо застосування положеньстатті 388 ЦК Україниу поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Враховуючи викладене, відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ «АЙРІС ТК» не набули права власності на спірне нерухоме майно у спосіб та порядку, що визначені законом.

Встановивши, що спірний об`єкт нерухомості вибув з володіння власника поза його волею, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що пред`явлення позову до добросовісного набувача відповідача ТОВ «АЙРІС ТК» про витребування цього майна на підставістатті 388 ЦК Українивідповідає вимогам закону, а тому спірне майно підлягає витребуванню на користь позивача.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє посилання відповідача ОСОБА_2 на висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення обставин справи, зокрема добросовісності чи недобросовісності набувача, оскільки питання щодо добросовісності набувача вирішується у кожній справі окремо.

Посилання заявника на те, що суд першої інстанції не надав оцінку обставинам добросовісності набуття відповідачами ОСОБА_3 та ТОВ «АЙРІС ТК» права власності на спірне нерухоме майно та пропорційності втручання у право ТОВ «АЙРІС ТК» на мирне володіння майном, є безпідставними і спростовуються статтею 388 ЦК України, якагарантує право власника на захист його майнових прав.

Крім того, апеляційний суд враховує висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, згідно з яким покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободі не суперечать у зазначеній частині висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16 та від 12 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16, висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові 5 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18) і від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 листопада 2019 року у справі № 522/23155/16-ц (провадження № 61-48368св18).

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що 07 лютого 2018 року КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» було видано висновок про поділ спірного майна на два самостійні об`єкти та державним реєстратором здійснено реєстраційні дії щодо поділу об`єкту нерухомості, ухваливши рішення про витребування двох нових самостійних об`єктів з чужого незаконного володіння та реєстрацію на них права власності за позивачем, суд не з`ясував чи існує нерухомість у тому розмірі, яку набув позивач та позивачем не було надано суду жодного доказу ідентичності двох самостійних об`єктів нерухомості первісному цілому об`єкту, оскільки зміна характеристик нерухомого майна,зокрема внаслідокподілу, виділу, з присвоєнням нової поштової адреси, зміни інших подібних характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхомвитребування майна.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що, відповідно до висновків, викладених в постанові Великої палати Верховного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-й, позовні вимоги позивача про скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності на спірне майно є не ефективним способом захисту при пред`явленні віндикаційного позову, оскільки чинне нині положення абзацу третього частини третьоїстатті 26 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьоїстатті 26 Закону,задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).

Колегія суддів повністю узгоджується із висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 752/10924/19, провадження № 61-9328св22 та постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 187/385/20, провадження №61-4044св23.

Також колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з апелянта на користь позивача, судом по справі не надано оцінки адвокатським витратам та не враховано критерію розумності їх розміру, оскільки в даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу визначений судом з урахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 000 гривень не суперечить принципу розподілу судових витрат.

З наведеного вище доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Разом з тим, судове рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог позивача про скасування права власності ТОВ «АЙРІС ТК» на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39293779 від 22 січня 2018 року, видавник приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В.) та скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 16 грудня 2017 року, індексний номер:38774194), оскільки вказані позовні вимоги були виключені позивачем і в уточненому позові заявлені не були.

Також скасуванню підлягає рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 серія номер: РН899, виданий 16 грудня 2017 року, видавник приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов С.О., оскільки захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).

Отже, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір з порушенням закону, а й коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Крім того, скасуванню підлягає рішення суду в частині зобов`язання зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності за ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 наступні об`єкти нерухомого майна: - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485498012116, номер запису про право власності 24833933 від 13 лютого 2018 року зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39676131 від 14 лютого 2018 року; - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485536812116, номер запису про право власності 24834626 віл 13 лютого 2018 року зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний №39677245 від 14 лютого 2018 року, оскільки скасування рішень державного реєстратора Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області щодо нерухомого майна, а саме: вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 поновить становище, що існувало до їх прийняття.

При цьому, даним судовим рішенням скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Приймак Н.О. від 13 лютого 2018 року, відомості до Реєстру внесені 14 лютого 2018 року, індексний номер рішення 39677504, щодо поділу об`єкту нерухомого майна - вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та визнано недійсним висновок, виданий Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 07 лютого 2018 року за номером 10 про поділ об`єкта нерухомого майна, а саме: вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , тому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, після скасування відомостей, внесених 14 лютого 2018 року, індексний номер рішення 39677504, щодо поділу об`єкту нерухомого майна, буде відображене вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно п. 4 ч. 1, п. 3 ч. 3ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у відповідній частині нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.374,376,382,383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування права власності ТОВ «АЙРІС ТК» на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39293779 від 22 січня 2018 року, видавник приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В.); про скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 16 грудня 2017 року, індексний номер:38774194); про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 серія номер: РН899, виданий 16 грудня 2017 року, видавник приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов С.О.; про зобов`язання зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності за ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 наступні об`єкти нерухомого майна: - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485498012116, номер запису про право власності 24833933 від 13 лютого 2018 року зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39676131 від 14 лютого 2018 року; - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485536812116, номер запису про право власності 24834626 віл 13 лютого 2018 року, зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39677245 від 14 лютого 2018 року, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 10 квітня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста