Окрема думка

від 01.07.2024 по справі 182/2996/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В.

справа № 182/2996/20(провадження № 61-7265 ск 24)

01 липня 2024 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Крихта Аллою Анатоліївною, на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айріс ТК», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», треті особи: приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережний Олександр Сергійович, приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов Сергій Олександрович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко Сергій Вячеславович, про визнання права власності, визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання здійснення державної реєстрації права власності і ухвалою від 01 липня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи.

Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: витребувати майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме: - вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , у ТОВ «АЙРІС ТК», яке в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно значиться так: - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485498012116, номер запису про право власності 24833933 від 13 лютого 2018 року, зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39676131 від 14 лютого 2018 року; - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485536812116, номер запису про право власності 24834626 від 13 лютого 2018 року, зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний №39677245 від 14 лютого 2018 року; скасувати рішення державного реєстратора Приймак Нелі Олександрівни, Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, Дніпропетровська обл., індексний №39676131 від 14 лютого 2018 року про державну реєстрацію право власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485498012116, ТОВ «АЙРИС ТК» код ЄДРПОУ: 41815437, про що в реєстрі нерухомого майна зроблено запис 24833933 від 13.02.2018 року; скасувати рішення державного реєстратора Приймак Нелі Олександрівни, Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, Дніпропетровська обл., індексний №39677245 від 14 лютого 2018 року про державну реєстрацію право власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485536812116, та зареєстрований за ТОВ «АЙРИС ТК», код ЄДРПОУ: 41815437, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис 4834626 від 13 лютого 2018 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , серія та номер: рн.899, виданий 16 грудня 2017 року, (видавник приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов С. О. та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару Камелія», загальною площею 306,1 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 16 грудня 2017 року, індексний номер: 38774194); визнати недійсним акт оцінки вартості та приймання-передачі акту майна, що вноситься до Статутного (складеного) капіталу, серія та номер: б/н, укладений 18 грудня 2017 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙРІС ТК» та скасувати право власності Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙРІС ТК» на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39293779 від 22 січня 2018 року, видавник приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В.); визнати недійсним висновок, виданий Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 07 лютого 2018 року за номером 10 про поділ об`єкта нерухомого майна, а саме - вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Приймак Н.О. від 13 лютого 2018 року, відомості до Реєстру внесені 14 лютого 2018 року, індексний номер рішення 39677504, щодо поділу об`єкту нерухомого майна - вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності за ОСОБА_2 наступні об`єкти нерухомого майна: - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485498012116, номер запису про право власності 24833933 від 13 лютого 2018 року, зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний №39676131 від 14 лютого 2018 року; - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485536812116, номер запису про право власності 24834626 від 13 лютого 2018 року, зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний №39677245 від 14 лютого 2018 року, стягнути з відповідача судові витрати по справі.

2. Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області рішенням від 14 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив.

3. Дніпровський апеляційний суд постановою від 10 квітня 2024 року (повний текст якої складено 10 квітня 2024 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про скасування права власності ТОВ «АЙРІС ТК» на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39293779 від 22 січня 2018 року, видавник приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В.); про скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 16 грудня 2017 року, індексний номер: 38774194); про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 серія номер: РН899, виданий 16 грудня 2017 року, видавник приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов С. О.; про зобов`язання зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності за ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 наступні об`єкти нерухомого майна: - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485498012116, номер запису про право власності 24833933 від 13 лютого 2018 року зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39676131 від 14 лютого 2018 року; - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485536812116, номер запису про право власності 24834626 віл 13 лютого 2018 року, зробленого на підставі рішення про державну реєстрацію індексний № 39677245 від 14 лютого 2018 року, скасував та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

4. У травні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана засобами поштового зв`язку 13 травня 2024 року, її представником - адвокатом Крихта А. А., на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, в якій скаржниця просить скасувати рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року в частині залишеній без змін та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року і справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

5. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржниця вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 (провадження № 61-15705св21), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) щодо добросовісного набуття спірного майна покупцем.

7. Крім того, скаржниця зазначає, що суди взагалі не досліджували питання добросовісності/недобросовісності набувачів ОСОБА_3 та ТОВ «Айріс ТК». Жодним чином судами не встановлювалися обставини, чи містилися на момент придбання даними особами спірного майна відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, чи є набувачі особами, які добросовісно покладалися на ці відомості, тобто не знали і не мали знати про існування таких прав чи обтяжень, та в такому разі, за відсутності у Державному реєстрі таких відомостей, чому ж все таки майно має бути вилучено у кінцевого добросовісного набувача.

8. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2013 року у справі № 2-253/11 Державне підприємство «СЕТАМ» 22-24 вересня 2016 року провело електронні торги з реалізації предмета іпотеки - вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

9. Приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережний О. С., переможцю торгів ОСОБА_2 , видав свідоцтво від 17 листопада 2016 року, реєстровий номер 1518, про придбання майна з електронних торгів, а саме вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

10. Приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережний О. С. на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності № 1518 від 17 листопада 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вніс запис про реєстрацію права власності 17 листопада 2016 року за № 17486266 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

11. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 11 квітня 2017 року відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Сетам», Нікопольського міськрайонного ВДВС ГУ юстиції у Дніпропетровській області, приватного нотаріуса Бережного О. С., ОСОБА_2 , третя особа - ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_5 , ПП «Малібу» про визнання проведених 22 -24 вересня 2016 року електронних торгів недійсними, визнання протоколу проведення електронних торгів недійсним, визнання незаконним та скасування акту, визнання незаконним та скасування свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, відновлення положення, яке існувало до порушення, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

12. Апеляційний суд Дніпропетровської області 21 листопада 2017 року вказане рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року скасував, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Визнав недійсними проведені Державним підприємством «Сетам» 22-24 вересня 2016 року електронні торги з реалізації предмета іпотеки вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота 167285. Визнав недійсним протокол проведення електронних торгів № 200249 від 24 вересня 2016 року, сформований організатором торгів Державним підприємством «Сетам». Визнав незаконним та скасував акт старшого державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Логвиненко Т. М. від 17 жовтня 2016 року про реалізацію предмета іпотеки - вбудованого нежитлового приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений начальником Нікопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Григоруком О. В. Визнав незаконним та скасував свідоцтво про придбання майна з електронних торгів від 17 листопада 2016 року, реєстровий номер 1518, видане приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О. С. переможцю торгів ОСОБА_2 на майно вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відновив положення, яке існувало до порушення прав ОСОБА_1 шляхом визнання за нею права власності вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за договором іпотеки № 113242610003 від 28 березня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк». Скасував реєстрацію права власності на нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 листопада 2016 року за № 1087412312116 номер запису про право власності 17486266, за ОСОБА_2 . Вирішив питання судових витрат. Скасував арешт на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 (номер запису про право власності 17486266), який був накладений ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року.

13. Також суди встановили, що 24 листопада 2017 року державним реєстратором Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Донець О. Е. скасовано право власності ОСОБА_2 на зазначене приміщення на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року № 182/5637/16-ц. Відомості до Реєстру внесено 01 грудня 2017 року, індексний номер рішення 38462031. В той же день, 24 листопада 2017 року державним реєстратором Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Приймак Н. О. поновлено право власності ОСОБА_4 на зазначене приміщення. Відомості до Реєстру внесено 01 грудня 2017 року, індексний номер рішення 38464800.

14. 24 листопада 2017 року була проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за номером 23683018.

15. Право власності на спірне приміщення 16 грудня 2017 року перейшло до ОСОБА_3 на підставі укладеного між ним та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, серія та номер: рн.899, виданий 16 грудня 2017 року, видавник приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов С. О. Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 38774194.

16. 16 грудня 2017 року право власності ОСОБА_1 на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за № 23683018 було припинено та перейшло до ОСОБА_3 (номер запису про право власності 23977898).

17. ОСОБА_3 та ТОВ «АЙРІС ТК» 18 грудня 2017 року підписали акт оцінки вартості та приймання-передачі акту майна, що вноситься до Статутного (складеного) капіталу, серія та номер: б/н.

18. Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В. 22 січня 2018 року на підставі вищевказаного акту здійснив реєстраційні дії щодо переходу права власності на спірне майно до ТОВ «АЙРІС ТК». Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 3923779.

19. Державний реєстратор Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Приймак Н. О. 13 лютого 2018 року здійснив реєстраційні дії щодо поділу об`єкту нерухомого майна на підставі висновку, виданого Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 07 лютого 2018 року за номером 10. Відомості до Реєстру внесені 14 лютого 2018 року, індексний номер рішення 39677504.

20. За результатами касаційного розгляду, Верховний Суд постановою від 18 липня 2018 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року скасував, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року залишив в силі.

21. Державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_7 08 жовтня 2019 року розглянув заяву ОСОБА_2 про скасування запису про право власності/внесення запису про скасування державної реєстрації за номером 23683018 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1087412312116 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстратор встановив наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами. Так, до заяви було додано рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року, де скасовувалась реєстрація права власності на вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 за номером 17486266 розділу 1087412312116 та Постанову Верховного Суду України від 18 липня 2018 pоку, відповідно до якої необхідно скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року залишити в силі.

22. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використав відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством та Єдиного реєстру документів. Відповідно до отриманої в ході розгляду заяви деталізованої інформації про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1087412312116 (вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 ) було встановлено, що 24 листопада 2017 року була проведена державна реєстрація права власності за номером 23683018, 16 грудня 2017 року право власності за № 23683018 було припинено за ОСОБА_1 та перейшло до іншої особи (номер запису про право власності 23977898). Право власності 22 січня 2018 року було зареєстровано за юридичною особою номер запису про право власності 24471744. 14 лютого 2018 року розділ 1087412312116 закрито в результаті проведеного поділу об`єкта нерухомого майна.

23. За змістом статей 12, 15, 16, 20 ЦК України особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

24. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

25. Згідно зі статтями 319, 321, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

26. Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

27. Відповідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

28. Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

29. Отже, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати власне майно з чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

30. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Наведеною нормою права передбачено вичерпний перелік умов, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких умов є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

31. Тож можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

32. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 199/7376/16-ц та від 22 лютого 2023 року у справі № 206/5891/16-ц та багатьох інших.

33. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій майно, а саме вбудоване нежитлове приміщення кафе-бару «Камелія», загальною площею 306,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке на підставі свідоцтва від 17 листопада 2016 року, реєстровий номер 1518, про придбання майна з електронних торгів належало позивачу ОСОБА_2 , вибуло з його володіння на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого. Отже, спірне майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, тому, відповідно до вимог 387 та 388 ЦК України, таке майно має бути витребувано у нового власника.

34. У постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

35. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (серед багатьох інших, рішення у справах «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, заяви № 23759/03 та № 37943/06; «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, заява № 39766/05; «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, заява № 61333/00; «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04) напрацьовано три критерії (принципи), які потрібно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

36. При цьому суди дослідили залежність змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також те, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, з урахуванням характеру набуття майна, та дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ «АЙРІС ТК» не набули права власності на спірне нерухоме майно у спосіб та порядку, що визначені законом, та виходячи з обставин цієї справи, витребування спірного нерухомого майна від ТОВ «АЙРІС ТК» , який є добросовісним набувачем, не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

37. Таким чином погоджуюся із висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, яке призведе до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності, та у відмові у задоволенні позовних вимог в частині скасування права власності ТОВ «АЙРІС ТК» на спірне нерухоме майно та скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на це майно, оскільки вказані позовні вимоги були виключені позивачем і в уточненому позові заявлені не були; визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України; зобов`язання зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності за ОСОБА_2 на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 89,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , оскільки скасування рішень державного реєстратора Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області щодо спірного нерухомого майна поновить становище, що існувало до їх прийняття, та залишенню в іншій частині рішення суду першої інстанції без змін.

38. Дані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду і не суперечать висновкам цього суду, викладеним в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 522/14454/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 08 березня 2023 року у справі № 204/114/19, від 06 вересня 2023 року у справі № 522/1552/19, від 13 вересня 2023 року у справі № 757/13185/17-ц, про те, що прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.

39. Посилання заявниці в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 (провадження № 61-15705св21), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин справ.

40. Так в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 викладено такі правові висновки, що апеляційний суд зробив правильний висновок про неможливість витребування спірних нежитлових приміщень у ОСОБА_8 , оскільки задоволення позову про витребування майна в цій справі матиме наслідком покладення на добросовісного набувача індивідуального й надмірного тягаря. При цьому у цій справі було встановлено, що ОСОБА_8 набула права власності на нежитлові приміщення за відплатним договором, придбавши його у ОСОБА_9 , та є четвертим власником нежитлових приміщень після їх відчуження ОСОБА_10 , а тому не знала та не могла знати про те, що це майно вибуло з власності ОСОБА_11 поза її волею. Під час придбання майна ОСОБА_8 правомірно очікувала, що ОСОБА_9 мала право ним розпоряджатися, а вона після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

41. У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 зроблений висновок, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. За встановленими у цій справі обставинами спірне нерухоме майно було предметом продажу на прилюдних торгах. При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб. Крім того, на час укладення договору купівлі-продажу від 25 липня 2018 року було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

42. В цілому ж наведені доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржниці з установленими судами обставинами справи і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Крім цього, з підстав порушення судами норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389, частина третя статті 411 ЦПК України) судові рішення скаржницею не оскаржені.

43. Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

44. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

45. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

46. У постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

47. Таким чином, доводи касаційної скарги не свідчать про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених в постановах Верховного Суду.

48. Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

49. В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження

50. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

51. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

52. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та відповідає висновкам Верховного Суду, вважаю, що Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду помилково дійшов висновку про те, що наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави для відкриття касаційного провадження у справі, і належним процесуальним рішенням Верховного Суду було б постановлення ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі.

Суддя В. В. Пророк