Ухвала

від 09.04.2024 по справі 592/15354/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа №592/15354/23

адміністративне провадження № К/990/11348/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року

у справі №592/15354/23

за позовом ОСОБА_1

до Директора Державного підприємства "Сумський лісгосп" Сороколіта Миколи Володимировича

про скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до суду з позовною заявою до Директора Державного підприємства "Сумський лісгосп" Сороколіта Миколи Володимировича, в якому просив:

- винести справедливе рішення відносно постанови №000041 від 05 грудня 2018 року, визнати її такою, що підроблена і прийнята з застосуванням неправдивих даних і підтасовкою розмірів і об`ємів, а також дат скоєння пошкодження спилювання 3 дерев і не може використовуватись за її сприйняття при розгляді справи в суді.

Ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, позовну заяву повернуто заявнику.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 25 березня 2024 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач зазначає, що копія ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року надійшла його адресу 28 лютого 2024 року, що підтверджується копією конверту Другого апеляційного адміністративного суду.

Згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (www.ukrposhta.com) відправлення за номером 0600089458908, яким направлено ОСОБА_1 копію ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, надіслане судом 20 лютого 2024 року та вручене адресату 28 лютого 2024 року.

Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частинами першою, другою, третьою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Статтею 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною другою статті 286 КАС України також передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Також, за правилами частин першої і другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, предметом позову є постанова №000041 від 05 грудня 2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 65 Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

У свою чергу ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою 11 жовтня 2023 року, тобто після закінчення строків встановлених частиною другою статті 286 КАС України, при цьому клопотання про поновлення такого строку ним не заявлялося.

Ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання обґрунтованої заяви про поновлення строку.

У встановлений судом строк позивач ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку для звернення до суду, обґрунтовуючи тим, що в провадженні Ковпаківського районного суду міста Суми перебуває цивільна справа №592/4864/20 за позовом першого заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської міської ради до нього про стягнення 12255,15 грн шкоди, завданої навколишньому середовищу, і доказом в тій справі є постанова від 05 грудня 2018 року №000041 про накладення на нього адміністративного стягнення.

Ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 жовтня 2023 року позовну заяву повернуто заявнику.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зазначив поважних причин для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом на постанову від 05 грудня 2018 року про накладення на нього адміністративного стягнення, з часу прийняття якої минув тривалий час.

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Другого апеляційного адміністративного суду.

Доводи апеляційної скарги полягали у тому, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та необґрунтовано оцінив докази, чим позбавив позивача права отримати можливість надати вагомі докази в безпідставності звинувачення в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 65 КУпАП.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 жовтня 2023 року без змін.

Ухвалюючи постанову про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд виходив з того, що посилання позивача в апеляційній скарзі, в обґрунтування поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом на розгляд цивільної справи №592/4864/20 за позовом першого заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення 12222,15 грн шкоди, завданої навколишньому середовищу відповідно до постанови №000041 від 05 грудня 2018 року, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки провадження у справі відкрито 17 квітня 2020 року, а позивач звернувся до суду з позовом 11 березня 2023 року, тобто майже через 3 роки після відкриття провадження. При цьому в позовній заяві позивач підтвердив свою обізнаність про постанову №000041 з 2018 року, так як звертався в обласне управління лісового господарства із заявою про проведення службової перевірки щодо законності підстав складання протоколу №000028 від 04 грудня 2018 року і постанови №000041 від 05 грудня 2018 року.

Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" заява №11681/85, рішення від 07 липня 1989 року, пункт 35 Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином питання про поновлення строку є оціночним і повинно вирішуватися в кожному конкретному випадку на підставі належних і допустимих доказів.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що не був присутній під час складання оскаржуваної постанови, отже йому не були відомі підстави її прийняття. Крім того скаржник таку постанову не отримував.

Також в обґрунтування поважності підстав пропуску строку ОСОБА_1 зазначає про те, що 03 грудня 2018 року за фактом адміністративного правопорушення були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018200440004204 та проводилось досудове розслідування. Лише 26 січня 2020 року кримінальне провадження було закрите.

Водночас позивач зазначає, що майже одразу після закриття кримінального провадження Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11 березня 2020 року (далі - Постанова КМУ №211) на території України був введений карантин.

02 квітня 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-ІХ, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Вказаним законом доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, до закінчення карантину означений строк на оскарження постанови №000041 від 05 грудня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності не сплив.

Також, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Законом України "Про затвердження Указу Президента "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Тобто позивач вказує на обмеження, пов`язані із запровадженням на території України воєнного стану, а також велику кількість повітряних тривог, що вплинуло на можливість звернення до суду з позовною заявою.

Враховуючи наведені у касаційній скарзі доводи та надаючи їм оцінку, колегія суддів виходила з наступного.

Аналізом змісту наведених у касаційній скарзі доводів колегія суддів з`ясувала, що позивач жодним чином не спростовує встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставин щодо обізнаності про наявність постанови №000041 від 05 грудня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності, враховуючий факт його звернення до обласного управління лісового господарства із заявою про проведення службової перевірки щодо законності підстав складання протоколу №000028 від 04 грудня 2018 року і постанови №000041 від 05 грудня 2018 року.

Також у касаційній скарзі позивач не вказує момент з якого він дізнався про наявність оскаржуваного рішення, а вказує лише на факт закриття кримінального провадження 26 січня 2020 року.

Водночас, колегія суддів вважає, що навіть за умови ознайомлення позивача про наявність постанови №000041 від 05 грудня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності з моменту закриття кримінального провадження 26 січня 2020 року, у нього було достатньо часу до запровадження Постановою КМУ №211 карантину на території України, для звернення до суду щодо оскарження постанови №000041 від 05 грудня 2018 року, однак позивач таким правом не скористався.

Крім того, доводи позивача щодо продовження процесуальних строків у зв`язку з запровадженим карантином та внесеними змінами до процесуальних законів колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки згідно з пунктом 2 Розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону №731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. З огляду на внесені зміни до КАС України відповідно до Закону №731-IX стосовно перебігу процесуальних строків під час карантину, пов`язаного запобіганню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), такі процесуальні строки закінчилися ще 06 серпня 2020 року.

Щодо доводів скаржника про запровадження воєнного стану на території України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки такі обмеження не могли вплинути на забезпечене Конституцією України право на судовий захист.

Таким чином, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої і апеляційної інстанцій про те, що позивач був обізнаний з 2018 року щодо наявності постанови №000041 від 05 грудня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 65 КУпАП.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо).

Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.

Суд також звертає увагу на те, що небажання позивача вчасно реалізувати процесуальні права та недоведення факту того, що можливість подання ним позовної заяви у визначені законом строки не залежала від його волевиявлення або було зумовлено вагомими та непереборними обставинами, свідчить про втрату можливості захисту порушених, на думку позивача, прав у судовому порядку.

Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, яка відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети).

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду та будь-яких переконливих обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами скаржниками не наведено та не доведено, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд касаційної інстанції зазначає, що оскаржувані судові рішення є слушними, вмотивованими і такими, що ґрунтуються на законі, зокрема положеннях статей 122, 123 КАС України. Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків судового рішення суду апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Аналогічна позиція щодо застосування статей 122, 123 КАС України висловлена Верховним Судом в ухвалах від 06 вересня 2023 року у справі №420/11888/23, від 25 грудня 2023 року у справі №140/12112/23, від 11 березня 2024 року у справі №160/30808/23.

Керуючись статтями 121, 248, 328, 329, 333, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку на поновити строк на касаційне оскарження ухвали Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 жовтня 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі №592/15354/23.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі №592/15354/23 за позовом ОСОБА_1 до Директора Державного підприємства "Сумський лісгосп" Сороколіта Миколи Володимировича про скасування постанови.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа