Ухвала

від 07.04.2024 по справі 405/1348/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/1348/24

провадження № 1-кс/405/965/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2024 м. Кропивницький

слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого в ОВС ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2024 року № 12024120000000057 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Протопопівка, Олександрійського району, Кіровоградської області, громадянину України, офіційно не працюючому, немаючому на утриманні малолітніх та інших осіб, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

старший слідчий в ОВС ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що у провадженні ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024120000000057 від 16.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , не займаючись і не бажаючи займатися суспільно корисною працею, настійливо виношуючи корисливі наміри отримання доходів злочинним шляхом, обрав способом реалізації протиправних намірів незаконну діяльність у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, а предметом цієї діяльності таку речовину як канабіс, який відповідно до списку №1 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Так, ОСОБА_5 у невстановлені під час досудового розслідування місці та часі, вступив у злочинну змову з ОСОБА_9 для реалізації спільних неправомірних дій з незаконного зберігання і збуту особливо небезпечного наркотичного засобу.

Відтак, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , за невстановлених обставин, діючи умисно, у невстановлені під час досудового розслідування місці та час, але не пізніше 12 год. 25 хв. 26.01.2024, за невстановлених обставин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно, в порушення вимог ст. ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, відповідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України заборонена, придбав з метою збуту шляхом продажу речовину рослинного походження в трьох прозорих, безбарвних полімерних пакетах, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-24/2427-НЗПРАП від 26.02.2024 містить особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, загальною масою 1754,097 г., що у відповідності до Таблиці № 1, затвердженої Наказом МОЗ України від 01.08.2000 № 188, з подальшими змінами та доповненнями, є великим розміром, тим самим, вчинивши незаконне придбання особливо небезпечного наркотичного засобу, якщо предметом таких дій був особливо небезпечний наркотичний засіб, з метою збуту, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.

В подальшому, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , за невстановленого під час досудового розслідування часу до моменту збуту близько 12 год. 25 хв. 26.01.2024, у невстановленому під час досудового розслідування місці, за невстановлених обставин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно, в порушення вимог ст. ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, відповідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України заборонена, незаконно зберігав з метою збуту шляхом продажу речовину рослинного походження в трьох прозорих, безбарвних полімерних пакетах, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-24/2427-НЗПРАП від 26.02.2024 містить особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, загальною масою 1754,097 г., що у відповідності до Таблиці № 1, затвердженої Наказом МОЗ України від 01.08.2000 № 188, з подальшими змінами та доповненнями, є великим розміром, тим самим вчинивши незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, якщо предметом таких дій був особливо небезпечний наркотичний засіб, в великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.

Близько 12 год. 25 хв. 26.01.2024, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , перебуваючи на ділянці місцевості між 15 районом та с. Войнівка, Олександрійського району, Кіровоградської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно, в порушення вимог ст. ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, відповідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України заборонена, збув шляхом продажу ОСОБА_10 , три прозорі, безбарвні полімерні пакети, всередині яких була речовина рослинного походження, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-24/2427-НЗПРАП від 26.02.2024 містить особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, загальною масою 1 754,097 г., що у відповідності до Таблиці № 1, затвердженої Наказом МОЗ України від 01.08.2000 № 188, з подальшими змінами та доповненнями, є великим розміром, отримавши в якості оплати гроші в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн., тим самим вчинивши незаконний збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, якщо предметом таких дій був особливо небезпечний наркотичний засіб, в великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи діяти з єдиним умислом, направленим на незаконне збагачення за рахунок незаконного збуту наркотичних засобів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , за невстановлених обставин, діючи умисно, у невстановлені під час досудового розслідування місці та час, але не пізніше 12 год. 00 хв. 09.02.2024, за невстановлених обставин, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно, в порушення вимог ст. ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, відповідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України заборонена, придбав з метою збуту шляхом продажу речовину рослинного походження в прозорому, безбарвному полімерному пакеті, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-24/2647-НЗПРАП від 28.02.2024 містить особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, загальною масою 420,05 г., тим самим, вчинивши незаконне придбання особливо небезпечного наркотичного засобу, якщо предметом таких дій був особливо небезпечний наркотичний засіб, з метою збуту, за попередньою змовою групою осіб, повторно, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.

В подальшому, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , за невстановленого під час досудового розслідування часу до моменту збуту близько 12 год. 00 хв. 09.02.2024, у невстановленому під час досудового розслідування місці, за невстановлених обставин, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно, в порушення вимог ст. ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, відповідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України заборонена, незаконно зберігав з метою збуту шляхом продажу речовину рослинного походження в прозорому, безбарвному полімерному пакеті, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-24/2647-НЗПРАП від 28.02.2024 містить особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, загальною масою 420,05 г, тим самим вчинивши незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, якщо предметом таких дій був особливо небезпечний наркотичний засіб, за попередньою змовою групою осіб, повторно, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.

Близько 12 год. 00 хв. 09.02.2024, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , перебуваючи разом, на ділянці місцевості, на виїзді з м. Олександрії, Олександрійського району, Кіровоградської області, в напрямку Дніпропетровської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно, в порушення вимог ст. ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, відповідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України заборонена, повторно збув шляхом продажу ОСОБА_10 , речовину рослинного походження, упаковану в прозорий, безбарвний полімерний пакет, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-24/2647-НЗПРАП від 28.02.2024 містить особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, загальною масою 420,05 г, отримавши в якості оплати гроші в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн., тим самим вчинивши незаконний збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, якщо предметом таких дій був особливо небезпечний наркотичний засіб, за попередньою змовою групою осіб, повторно, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.

Окрім цього, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , не займаючись і не бажаючи займатися суспільно корисною працею, настійливо виношуючи корисливі наміри отримання доходів злочинним шляхом, обрав способом реалізації протиправних намірів незаконну діяльність у сфері обігу наркотичних засобів, а предметом цієї діяльності таку речовину як канабіс, який відповідно до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України заборонена.

Так, ОСОБА_5 , у невстановлені під час досудового розслідування місці та час, але не пізніше 21 год. 12 хв. 05.04.2024, за невстановлених обставин, незаконно, в порушення вимог ст. ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, відповідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України заборонена, придбав з метою збуту прозорий полімерний пакет на зіп-застібці з речовиною рослинного походження, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-24/4681-НЗПРАП від 06.04.2024 є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною) вагою в перерахунку на висушену речовину - 13,78 грама, тим самим вчинивши незаконне придбання, з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, повторно, якщо предметом таких дій був особливо небезпечний наркотичний засіб.

В подальшому ОСОБА_5 , з невстановленого під час досудового розслідування часу до періоду часу з 21 год. 12 хв. по 22 год. 53 хв. 05.04.2024, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно, в порушення вимог ст. ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, відповідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України заборонена, зберігав з метою збуту прозорий полімерний пакет на зіп-застібці з речовиною рослинного походження, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-24/4681-НЗПРАП від 06.04.2024 є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною) вагою в перерахунку на висушену речовину - 13,78 грама, в обраному ним місці за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, 05.04.2024, в період часу з 21 год. 12 хв. по 22 год. 53 хв., під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.04.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено прозорий полімерний пакет на зіп-застібці з речовиною рослинного походження, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-24/4681-НЗПРАП від 06.04.2024 є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною) вагою в перерахунку на висушену речовину - 13,78 грама, тим самим ОСОБА_5 вчинив незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, повторно, якщо предметом таких дій був особливо небезпечний наркотичний засіб.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 , вчинив незаконне придбання, зберігання, з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, повторно, якщо предметом таких дій був особливо небезпечний наркотичний засіб, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.

Слідчий в клопотанні просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід - тримання під вартою, посилаючись на обґрунтування пред`явленої підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та неможливість їх запобіганню, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні надали пояснення, згідно з якими клопотання підтримали та просили задовольнити.

Підозрюваний вважав, що пред`явлена йому підозра необгрунтована, з ризиками на які посилається сторона обвинувачення не погодився, вказав, що його дохід на місяць становить 30 тис. грн. Просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Пояснив, що співробітники СБУ у с. Войнівці, а потім в Олександрії наносили йому тілесні ушкодження та показав синці на тілі.

Захисник клопотання слідчого вважав необгрунтованим.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що у провадженні ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024120000000057 від 16.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України (а.к. 5-6 - витяг з ЄРДР).

05.04.2024 року о 21:15 год. ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.к. 46-47) та в подальшому, 06.04.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України (а.к. 50-53).

Щодо обґрунтованості підозри:

Слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується протоколом допиту свідка (а.к. 10-11), протоколом про проведення НСРД (а.к. 13-19), протоколом про проведення НСРД (а.к. 23-25), висновком експерта (а.к.28-29),протоколом про проведення НСРД (а.к. 30-31), протоколом обшуку (а.к.33-37), протоколом обшуку (а.к.38-42), висновком експерта (а.к. 43-44), повідомленням про підозру (а.к.53-56).

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Таким чином, наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 307 КК України.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, яке відповідно статті 12 КК України належать до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).

Щодо ризиків передбачених ст. 177 КПК України:

метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, суд приходить до переконання, що враховуючи: характер кримінального правопорушення, його тяжкість, обізнаність підозрюваного про коло свідків у справі, резонанс справи є всі підстави для висновку, що в даному випадку суспільний інтерес перевалює над презумпцією невинуватості і виправдовує такий спосіб втручання в особисту свободу особи, як застосування тримання під вартою.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Воляник проти України» від 02 жовтня 2014 року зазначено, що допустимими для взяття й утримання особи під вартою є наявність таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Перевіряючи доводи прокурора та слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, на даний час існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яке може бути до нього застосоване у разі ухвалення обвинувального вироку, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, тобто вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_5 займається злочинною діяльністю з метою власного збагачення, що дає підстави, вважати, що він може вчинити нові умисні кримінальні правопорушення, тобто вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, ОСОБА_5 знаходячись на свободі, маючи можливість вільного пересування та контактів, спроможен незаконно впливати прямо чи опосередковано на свідків з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання, тобто вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Оцінюючи обґрунтованість даного ризику, слідчий суддя виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За таких обставин, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, то слідчий суддя погоджується з тим, що доведеним є ризик незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_5 на свідків в даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Отже, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КК України.

Крім того, слідчий суддя відзначає, що переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, стороною захисту не надано суду.

Разом з тим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, як того вимагають положення ст. 178 КПК України.

Таким чином, під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри пред`явленої ОСОБА_5 та ризики, передбачені п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирається за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України і його належної поведінки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При цьому слідчий суддя, оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_5 та визнає за реальну небезпеку можливість її ухилення від правосуддя та неможливість запобігання наявному ризику шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного ОСОБА_5 під вартою.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 5 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangourasv. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження слідчого судді у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 його суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність утриманців, стан здоров`я, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя приходить до висновку про визначення підозрюваному ОСОБА_5 як альтернативу, у виключному випадку визначити заставу в розмірі, що становить 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, тяжкості злочинів, що інкримінуються підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

Відповідно до ч.6 ст. 206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Згідно з до ч.7 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

Слідчим суддею відзначається, що у відповідності до вимог ст.206 КПК України на суд покладається обов`язок щодо захисту прав людини.

Під час судового розгляду в судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 заявив, що що співробітники СБУ у с. Войнівці, а потім в Олександрії наносили йому тілесні ушкодження та показав синці на тілі.

В зв`язку з чим, слідчий суддя вважає за необхідне з метою дотримання прав підозрюваного зобов`язати прокурора вжити заходів щодо забезпечення невідкладного проведення судово-медичного обстеження підозрюваному ОСОБА_5 , а органу досудового розслідування вжити заходів щодо проведення дослідження фактів застосування до підозрюваного ОСОБА_5 фізичного насильства.

Таким чином, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою за вказаних обставин справи, серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, характеризуючих даних на підозрюваного, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, строком на 60 днів.

З урахуванням зазначеного клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 176-197, 206 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто з 23 год. 57 хв. 05.04.2024 до 23 год. 57 хв. 03.06.2024.

Визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 302 800 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: отримувач ТУ ДСА України в Кіровоградській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі

№ 12024120000000057 від 16.01.2024.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 - з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 в строк до 03.06.2024 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого судді, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Прокурору вжити заходів щодо забезпечення невідкладного проведення судово-медичного обстеження підозрюваному ОСОБА_5 .

Органу досудового розслідування вжити заходів щодо проведення дослідження фактів застосування до підозрюваного ОСОБА_5 фізичного насильства.

Строк дії ухвали визначити до 23 год. 57 хв. 03.06.2024.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_11