Постанова

від 09.04.2024 по справі 127/14617/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/14617/21

Провадження № 22-ц/801/508/2024

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 рокуСправа № 127/14617/21м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсудускладі колегіїсуддів:головуючогосудді СалаТ.Б.,суддів КовальчукаО.В.,Шемети Т.М.,секретарЛуцишинО.П.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 таапеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішенняВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від 26 грудня 2023 року, ухвалене суддею Сичуком М.М. в м. Вінниці, вцивільній справіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грань» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про розірвання договору, припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грань» (далі ТОВ «Грань») звернулося до суду із даним позовом та згідно заяви про зміну предмету позову просило:

- розірвати договір купівлі-продажу від 02 грудня 2019 року, укладений між ТОВ «Грань» та ОСОБА_1 , що зареєстрований в реєстрі за №3401;

- припинити право власності ОСОБА_3 на 4/25 частки нежитлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 243,8 кв.м. на 1 поверсі 2 та 3 блоку в будівлі в гуртожитку для малосімейних, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та витребувати вказану частку даного нежитлового приміщення з незаконного володіння ОСОБА_3 ;

- припинити право власності ОСОБА_2 на 17/25 частки нежитлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 243,8 кв.м., на 1 поверсі 2 та 3 блоку в будівлі в гуртожитку для малосімейних, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та витребувати вказану частку даного нежитлового приміщення з незаконного володіння ОСОБА_2 ..

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 грудня 2019 року між ТОВ «Грань» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що складає 21/25 частки нежитлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 243,8 кв.м. на 1 поверсі 2 та 3 блоку в будівлі гуртожитку для малосімейних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Цього ж дня відповідач здійснила реєстрацію права власності на нежитлове приміщення і за умовами договору з цього дня у ОСОБА_1 виникло право власності на це майно.

Сторонами погоджено, що продаж вчинено за 303391,20 грн, які покупець зобов`язався перерахувати на рахунок продавця протягом десяти днів з дня підписання договору.

Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за вказаним договором, однак, відповідач у порушення умов зазначеного договору вартість об`єкту купівлі-продажу не сплатила. Таким чином позивач вважає, що має місце істотне порушення умов договору, внаслідок чого в нього виникло право одностороннього розірвання такого договору в судовому порядку.

У подальшому позивачем було з`ясовано, що 21/25 частки спірного нежитлового приміщення було відчужено ОСОБА_1 іншим особам, а саме 4/25 частки - ОСОБА_3 та 17/25 частки - ОСОБА_2 ..

З інформаційної довідки встановлено, що підставою для державної реєстрації права власності на 4/25 спірного нежитлового приміщення за ОСОБА_3 є договір купівлі-продажу від 17 серпня 2021 року, а підставою для державної реєстрації права власності на 17/25 спірного нежитлового приміщення за ОСОБА_2 - договір купівлі-продажу від 26 квітня 2021 року.

З метою ефективного захисту порушеного права доцільним також є вимоги про застосування наслідків розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та витребування майна від відповідачів.

Рішенням Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від26грудня 2023року позов задоволено.

Розірвано Договір купівлі-продажу від 02 грудня 2019 року, укладений між ТОВ «Грань» та ОСОБА_1 , що зареєстрований в реєстрі за № 3401.

Припинено право власності ОСОБА_3 на 4/25 частки нежитлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 243,8 кв.м, на 1 поверсі 2 та 3 блоку в будівлі в гуртожитку для малосімейних, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та витребувано вказану частку даного нежитлового приміщення з незаконного володіння ОСОБА_3 ..

Припинено право власності ОСОБА_2 на 17/25 частки нежитлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 243,8 кв.м, на 1 поверсі 2 та 3 блоку в будівлі в гуртожитку для малосімейних, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та витребувано вказану частку даного нежитлового приміщення з незаконного володіння ОСОБА_2 ..

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,, ОСОБА_2 на користь ТОВ «Грань» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 500 гривень та на сплату судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову в загальній сумі 10 990 гривень.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У скарзі зазначає, що станом на квітень 2021 року жодних претензій ТОВ «Грань» про недійсність укладеної між ними угоди до неї не пред`являло, а отримувати кошти товариство відмовилося, що свідчить про відсутність її вини. ОСОБА_2 , який придбав у неї 21/25 частки нерухомого майна, є добросовісним набувачем приміщення. Факт недобросовісності набування відповідачами права на спірний об`єкт позивачем не доведено. Положеннями статті 388 ЦК України визначено вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Одночасне пред`явлення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) та про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції є помилковим, а тому позовні вимоги про розірвання договору, припинення права власності з витребуванням приміщення є взаємовиключними.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «Грань» просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Також апеляційну скаргу подав ОСОБА_2 , в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У скарзі зазначає, що між ТОВ «Грань» та ОСОБА_1 , як пояснила остання, існувала усна домовленість з приводу відтермінування платежу по укладеному між ними договору купівлі-продажу, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій зі сторони товариства з 02.12.2019 по 26.04.2021. ОСОБА_1 26.04.2021 оплатила ТОВ «Грань» кошти в сумі 303381,20 грн за 21/25 частку спірного майна, про що суду було надано платіжне доручення, яке не було розглянуте як належний та допустимий доказ виконання умов договору. Відповідно до положень ст. 692 ЦК України, якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений в договорі купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такоїоплати тасплати процентівза користуваннячужими грошовимикоштами. Судом не зазначено, в чому полягає істотність порушення покупцем договору купівлі-продажу. Неповна оплата товару покупцем не є підставою для розірвання договору, а тому суд дійшов до помилкового висновку про наявність передбачених ст. 651 ЦК України підстав для задоволення позову. Він є добросовісним набувачем приміщень, а обставин, які могли б свідчити про його недобросовісність суд не встановлював. Суд не звернув увагу на вимоги ч. 2 ст. 653 ЦК України, де передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Незрозумілим є розмір судового збору, який стягнуто з відповідачів.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «Грань» просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 не було виконано умови договору купівлі-продажу, а саме не було сплачено грошові кошти за придбання 21/25 частки нежитлового приміщення, вважав, що нею було допущено істотне порушення умов договору, що спричинило значну шкоду другій стороні та виражається у неотриманні відповідних грошових коштів за придбаний товар. А тому дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Грань» та ОСОБА_1 .. Крім того, з огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке в свою чергу було незаконно відчужене відповідачем ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд вважав обґрунтованими позовні вимоги ТОВ «Грань» про припинення їх права власності та витребування даного нежитлового приміщення з їх незаконного володіння.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Встановлено, що 02 грудня 2019 року між ТОВ «Грань» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 купила нежитлове приміщення, що складає 21/25 частку нежитлового приміщення № 2 загальною площею 243,8 кв.м на 1 поверсі 2 та 3 блоку в будівлі гуртожитку для малосімейних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (пункт 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що продаж вчинено за 303391,20 грн, з урахуванням ПДВ, які покупець зобов`язався перерахувати на рахунок продавця № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Укрсиббанк», протягом десяти днів з дня підписання даного договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору, продавець зобов`язаний передати об`єкт продажу за актом приймання-передачі після повного розрахунку з ним, протягом трьох діб. Обов`язок продавця передати об`єкт продажу покупцю вважається виконаним у момент передачі представнику покупця ключів, а також підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно з п. 4.1. договору, право власності на нерухомість виникає у покупця з моменту його державної реєстрації у встановленому законом порядку (а.с.7 т.1).

02 грудня 2019 року на підставі цього договору купівлі-продажу за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 21/25 частку нежитлового приміщення (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 239915801 від 06 січня 2021 року). Співвласником 4/25 частки, що складається з приміщення №2-4 площею 18,9 кв.м. та приміщення 2-6 площею 21 кв.м. є ОСОБА_2 (а.с. 8 т.1).

З доданої до позовної заяви виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 29 листопада 2019 року по 07 квітня 2021 року слідує, що оплата за договором від ОСОБА_1 на рахунок товариства не надходила, що нею не заперечується (а.с.9-61).

26 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки приміщення, відповідно до якого ОСОБА_2 прийняв у власність 21/25 частку в праві власності на нежитлове приміщення на 1 поверсі 2 та 3 блоку в будівлі гуртожитку для малосімейних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.120-170 т.2)

У подальшому, 17 серпня 2021 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу частки приміщення, відповідно до якого ОСОБА_3 придбала 4/25 частки в праві власності на нежиле приміщення на 1 поверсі 2 та 3 блоку в будівлі гуртожитку для малосімейних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.74-117 т.2).

Відтак, у власності ОСОБА_2 залишилося 17/25 спірної частки, а 4/25 частки у власності ОСОБА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №271742990 від 25 серпня 2021 року (а.с.111 т.1).

ТОВ «Грань», вважаючи, що ОСОБА_1 в обумовлений договором купівлі-продажу від 20 грудня 2019 строк не здійснила повний розрахунок за придбане нерухоме майно, тобто не виконала одну із істотних умов договору, чим істотно порушила його умови та позбавила позивача того, на що він розраховував при укладенні цього договору, а саме на отримання грошових коштів за продане майно, звернулося до суду із вказаним позовом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Тлумаченнястатті 629 ЦК Українисвідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору.Тобто з укладенням договорута виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

Глава 54 ЦК Українимістить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

У частині 4 статті 692 ЦК України вказано, що якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець у свою чергу також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року в справі №194/342/15-ц (провадження № 61-16664св20) дійшов висновку, що такий спосіб захисту як розірвання договору купівлі-продажу, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не є ефективним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовляти саме з цих підстав.

Цей висновок Верховного Суду ґрунтується на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування нормистатті 692 ЦК України, викладеному у постанові від 08 вересня 2020 року у справі №916/667/18(провадження № 12-145гс19) проте, що «…покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третястатті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договорув судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога простягнення неотриманих коштів.

У справі встановлено, що 02 грудня 2019 року між ТОВ «Грань» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу 21/25 частки нежитлового приміщення №2 в м. Вінниці по Немирівському шосе, №80.

Згідно з пунктом 2.1 договору, продаж нерухомого майна вчинено за 303391,20 грн, які покупець зобов`язався перерахувати на рахунок продавця № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Укрсиббанк», протягом десяти днів з дня підписання даного договору.

ОСОБА_1 протягом визначеного договором строку грошові кошти на рахунок позивача не внесла.

Звертаючись до суду позивач не зазначала серед підстав позову про відмову відповідача прийняти товар, що свідчить про те, що об`єкт продажу було передано ОСОБА_1 ..

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 було надано копію платіжного доручення від 26 квітня 2021 року № 652485 про оплату за нежитлове приміщення згідно договору купівлі-продажу №3400 від 02 грудня 2019 року в сумі 303381,20 грн (а.с. 107 т.1).

Відповідно до довідки за вих. №15 від 26 серпня 2021 року, виданої ТОВ «Грань», товариство кошти в сумі 303391,20 грн не отримувало у зв`язку з тим, що рахунок № НОМЕР_2 був закритий 13 квітня 2021 року (а.с.114 т.1)

Вказане підтверджується копією довідки №57-1-06/34/220, виданої начальником відділення № 444 АТ «Укрсиббанк» (а.с.115 т.1).

На виконання ухвали суду від 21 жовтня 2021 року, АТ «АБ «РАДАБАНК» надало суду лист №1009-1/10-1-1/2021-БТ від 12 листопада 2021 року та копію платіжного доручення № 652484 від 26 квітня 2021 року щодо перерахування з карткового рахунку ОСОБА_1 , IBAN: НОМЕР_3 на розрахунковий рахунок ТОВ «Грань» № НОМЕР_2 коштів у сумі 303391,20 грн (а.с.158-159 т.1).

15 грудня 2021 року від АТ «АБ «РАДАБАНК» надійшло доповнення від 10 грудня 2021 року до вказаного листа, в якому зазначено, що перераховані кошти платіжним дорученням № 652484 від 26 квітня 2021 року з карткового рахунку ОСОБА_1 , IBAN: НОМЕР_3 на розрахунковий рахунок ТОВ «Грань» № НОМЕР_2 у сумі 303391,20 грн було повернуто АТ «Укрсиббанк» 27 квітня 2021 року на рахунок ОСОБА_1 у зв`язку з закриттям рахунку отримувача, а саме рахунку ТОВ «Грань» № НОМЕР_2 . У подальшому грошові кошти ОСОБА_1 отримала з карткового рахунку через POS термінал, про що також свідчить виписка з карткового рахунку ОСОБА_1 , IBAN: НОМЕР_3 (а.с.175-176 т.1).

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 , хоча і через значний проміжок часу, вчиняє дії для оплати придбаного нерухомого майна. При цьому, саме товариство протягом визначеного договором строку, а також протягом наступного 2020 року жодних заходів для отримання коштів не вживало.

Надані ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції копії квитанцій від 09 лютого 2024 року про сплату коштів ТОВ «Грань» не приймаються апеляційним судом, оскільки вони не були предметом дослідження суду першої інстанції.

Відтак,враховуючи обставиниданої справи,наведені вищенорми тапозиції ВерховногоСуду апеляційнийсуд дійшоввисновку,що заявившивимогу пророзірвання договорукупівлі-продажувід 02грудня 2019року,що часткововиконаний з боку продавця, який передав товар покупцю і який його прийняв,позивач обравненалежний спосібзахисту права,а томув задоволенніцієї вимогислід відмовити.

У зв`язку із цим, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору відмовити.

При цьому, не підлягають задоволенню також вимоги позивача про припинення права власності та про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки вказані вимоги є похідними від основної вимоги позову про розірвання договору купівлі-продажу.

Згідно зп.4ч.1ст. 376 ЦПК України,підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відмову в задоволенні позову.

У зв`язку із задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з ТОВ «Грань» на їх користь на підставі ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційних скарги, в розмірі по 9405 грн.

Керуючись ст. 367,374,376,381-384,389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

РішенняВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від26грудня 2023року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Грань» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про розірвання договору, припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грань» (ЄДРПОУ 30740988) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), а також на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі по 9405 (дев`ять тисяч чотириста п`ять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2024 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета