Рішення

від 18.03.2024 по справі 201/9119/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/9119/23

Провадження № 2-др/201/22/2024

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про розподілвитрат направову допомогуза заявоюпредставника позивача ОСОБА_1 адвоката Добриня Ярослава Олексійовича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Енерготехмаш») про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.2024 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ТОВ «Завод Енерготехмаш») про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок ДТП. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої наслідками дорожньо-транспортної пригоди 84235,67 грн., на відшкодування моральної шкоди 500,00 грн., а всього 84735,67 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

14.03.2024 представник позивача - адвокат Добринь Я.О. звернувся до суду з заявою про вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу в сумі 31736,78 грн.

Інші учасники у судове засідання на з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ч. 4 ст. 58 ЦК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Повноваження адвоката Добринь Я.О. як представника позивачки підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством ордером від 01.08.2023, договором про надання правової допомоги від 01.06.2023 № 01/06/2023, яким узгоджено, що розмір гонорару погоджується додатковою угодою.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору від 01.08.2023 вартість послуг за складання та подання позовної заяви 15 000,00 грн., участь у судового засіданні у суді 1-ї інстанції (одне судове засідання) 2500,00 грн. (сплачується у разі прибуття адвоката до суду. У разі відкладення/перенесення судового засідання не з вини адвоката грошові кошти сплачуються в повному обсязі); складання та подання процесуальних документів (заперечень, клопотань, скарг) 5 000,00 грн. (один документ). Також гонорар Бюро у разі винесення рішення суду на користь клієнта - 5% від розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із актом приймання-передачі від 11.03.2024 виконано послугу: зі складання та подання позовної заяви до суду першої інстанції - 15 000,00 грн., участь у судових засіданнях у суді 1-ї інстанції 25.01.2024, 28.02.2024, 07.03.2024 - 7 500,00 грн., складання та подання заяви про розподіл судових витрат - 5 000,00 грн., гонорар Бюро у за прийняття судом рішення на користь клієнта - 4 236,78 грн., загальна сума 31736,78 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1вищевказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього ж Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно із ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.05.2021р. по справі №910/7586/19 час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Вирішуючи питання про можливість розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Заява про стягнення і розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Така позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду від 02.02.2024 по cправі №910/9714/22.

Тому витрат в сумі 5000,00 грн. за складання заяви про розподіл судових витрат не підлягають відшкодуванню.

Щодо вимог про відшкодування 5% за прийняття рішення на користь клієнта, так званого «гонорару успіху».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 7072) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підтяв для стягнення із відповідачів передбаченого договором між адвокатом і клієнтом «гонорару успіху» в розмірі 5% від суми позову.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, суд вважає за можливе розподілити витати на правничу допомог таким чином.

Позовні вимоги задавлені частково, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої наслідками дорожньо-транспортної пригоди 84235,67 грн., на відшкодування моральної шкоди 500,00 грн., а всього 84735,67 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Для розподілу витрат на правничу допомогу суд бере до уваги витрати на складання та подання позовної заяви до суду першої інстанції - 15 000,00 грн. та за участь у судових засіданнях у суді 1-ї інстанції 25.01.2024, 28.02.2024, 07.03.2024 - 7 500,00 грн., всього 22500,00 грн.

Сума заявлених вимог становила 99235,67 грн., задоволено 84735,67 грн., тобто на 85%.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмір 19125,00грн., виходячи з того, що загальний розмір стягнутої суми за рішенням суду становить 88,00% від загальної суми заявлених вимог майнового характеру (22500,00грн. грн.*85,00% /100%).

Суд виходить із того, що витрати на правову допомогу пов`язані з розглядом даної справи (в якій адвокат готував позовну заяву, приймав участь трьох судових засіданнях), враховуючи обґрунтованість та пропорційність їх розміру з урахуванням виконаної адвокатом роботи та предмету спору, підлягають стягненню у розмірі 19125,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представникапозивача ОСОБА_1 адвокатаДобриня ЯрославаОлексійовича пророзподіл витратна правовудопомогу у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третяособа Товариство зобмеженою відповідальністю«Завод Енерготехмаш»)про стягненняматеріальної таморальної шкодиспричиненої внаслідокДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 19125,00 грн.

У задоволеннііншої частинивимог заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текстдодаткового рішеннявиготовлений 20 березня 2024 року.

Суддя О.С. Наумова