Рішення

від 11.04.2024 по справі 358/1321/23

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/1321/23 Провадження № 2/358/244/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богуславської міської ради Київської області та ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове нерухоме майно (1/2 частину житлового будинку та земельні ділянки),-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності: на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 77,40 кв.м., житловою площею 32,40 кв.м., допоміжною площею - 36,30 кв.м., літні неопалювані приміщення 8,70 кв.м., на господарчу будівлю сарай-літня кухня, та право власності на 1/2 частину господарських будівель та споруд: погріб, сарай, сарай, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0028, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею 0,6250 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0029, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Синиця Обухівського району Київської області; на земельну ділянку площею 3,4722 га, кадастровий номер 3220687000:01:005:0029, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Синицької сільської ради Обухівського району Київської області.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що у квітні 1978 року його батько ОСОБА_5 одружився із ОСОБА_6 . Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 22.04.1978 р. Власних дітей подружжя не мало, проте між ним та ОСОБА_8 склалися теплі стосунки, як між рідними сином та матір`ю, тому він часто приїздив до них, щоб фізично допомогти по господарству та надати матеріальну допомогу.

У 2006 році його батько помер, і з тих пір він протягом останніх 14 років допомагав ОСОБА_8 матеріально, спільно з нею вів господарство, обробляв та підтримував в належному вигляді земельні ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла і після її смерті всі витрати пов`язані із похованням він взяв на себе, що підтверджується копією довідки, виданої Дибинецьким старостинським округом №7 від 24.12.2020 р. за №257.

Заповіту за життя ОСОБА_8 не залишила, тому після її смерті має місце спадкування за законом. Згідно норм чинного цивільного законодавства він являється спадкоємцем четвертої черги, що підтверджується копією рішення Богуславського районного суду від 12.05.2021 року, а відсутність спадкоємців попередніх черг дає йому право прийняти спадщину та визнати за ним право власності на спадкове майно.

Після смерті ОСОБА_8 він звернувся до Богуславської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Після цього він повторно звернувся до нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, однак був позбавлений можливості в нотаріальному порядку оформити за собою спадкові права у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки, про що нотаріус видала йому відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №02-31/465 від 16 червня 2021 року, на підставі якої він звернувся до Богуславського районного суду Київської області з метою визнання за ним права власності на спадкове майно. Рішенням Богуславського районного суду від 24 листопада 2021 року у справі №358/681/21 його позов було задоволено.

Згодом він отримав апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року у справі №358/681/21 з якої дізнався, що згідно виписок народного суду Богуславського району від 22 листопада 1978 року ОСОБА_3 належить 1/2 частина житлового будинку та господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 , а згідно рішення Богуславського районного суду Київської області від 01 серпня 2007 року у справі №2-575/7 р. інша 1/2 частина цього ж будинку належала ОСОБА_8 .

Таким чином визнання за ним права власності в порядку спадкування на весь будинок вплинуло на майнові права ОСОБА_3 , а саме позбавило можливості здійснити державну реєстрацію належної йому частини. У зв`язку з цим Київський апеляційний суд Постановою від 06 червня 2023 року у справі №358/681/21 задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_3 та скасував рішення Богуславського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року та ухвалив нове, яким відмовив йому у задоволенні позову про визнання права власності на спадкове майно. Цією ж постановою йому було повідомлено про його право на повторне звернення до суду першої інстанції з метою визнання права власності на частину спадкового майна, залучивши до справи ОСОБА_3 як співвідповідача.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що він є спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть спадкодавця та матеріалами спадкової справи №225/2020. Після відкриття спадщини він (позивач) як спадкоємець за законом четвертої черги, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8 , так як на підставі рішення суду, яким встановлено факт його проживання зі спадкодавцем ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 83 роки в м. Богуслав Київської області, однією сім`єю не менше як п`ять років на час відкриття спадщини, подав заяву до Богуславської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак позбавлений можливості в нотаріальному порядку встановити за собою право власності за законом на вищевказане нерухоме майно у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадковий будинок та спадкові земельні ділянки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, обгрунтовуючи свої вимоги вищевикладеними фактами та доказами.

Відповідач Богуславська міська рада Київської області свого представника в судове засідання не направила, однак надіслала до суду заяву, в якій позов визнає та просить його задовольнити і розглянути справу без участі представника.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив суду, що позивач ОСОБА_1 не являється спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_8 , яка померла14 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не проживав з останньою однією сім`єю до часу відкриття спадщини, про що підтвердили в судовому свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Суд, заслухавши пояснення позивача і його представника, відповідача і його представника, свідків та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтями 77-80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи позов по суті, суд також, звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , яка до дня смерті проживала в с. Синиця, Обухівського (колишнього Богуславського) району, Київської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого 17 серпня 2020 року виконавчим комітетом Синицької сільської ради Богуславського району Київської області (ас. 11).

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2021 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_2 , в період з 2006 року і до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).

Дане рішення Богуславського районного суду Київської області не оскаржувалося та набрало чинності 14 червня 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 у відповідності до ч. 2 ст. 1223, ст. 1264 ЦК України є спадкоємцем за законом четвертої черги на спадщину після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Із постанови державного нотаріуса Богуславської державної нотаріальної контори №02-31/465 від 16.06.2021 року вбачається, що спадкоємець ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8 . _

Із постанови державного нотаріуса Богуславської державної нотаріальної контори №02-31/465 від 16.06.2021 року вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом на: житловий будинок загальною площею 79,20 кв.м., житловою площею - 32,10 кв.м., допоміжною площею - 47,10 кв.м. з господарськими будівлями: погріб, сарай-літня кухня, сарай, сарай, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_2 ; - на земельну ділянку площею 0,2500 га., кадастровий номер 3220687001:01:005:0028, для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_2 ; - на земельну ділянку площею 0,6250 га., кадастровий номер 3220687001:01:005:0029, для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_2 ; - на земельну ділянку площею 3,4722 га, кадастровий номер 3220687000:01:005:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Синицької сільської ради Обухівського (Богуславського) району Київської області, та належали спадкодавцю ОСОБА_8 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 роки), не може бути видане, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи, а тому спадкоємцю ОСОБА_1 з дня смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить спадкове майно, що залишилось після смерті спадкодавця.

Факт належності спадкодавцю ОСОБА_8 1/2 житлового будинку (з відповідними господарськими будівлями та спорудами), що розташований по АДРЕСА_3 , підтверджується довідкою за №586, виданою 24.11.2021 року виконавчим комітетом Богуславської міської ради Київської області, а також рішенням Богуславського районного суду Київської області від 01 серпня 2007 року, яким визнано за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/2 частину житлового будинку площею 79,2 кв.м. інвентаризаційною власністю 29687 грн., 1/2 частину погреба інвентаризаційною вартістю 1830 грн., 1/2 частину сараю інвентаризаційною вартістю 3151 грн., 1/2 частину сараю інвентаризаційною вартістю 5542 грн., 1/2 частину огорожі інвентаризаційною вартістю 1373 грн. та право власності на сарай-літню кухню інвентаризаційною вартістю 7737 грн., шо розташовані в АДРЕСА_2 .

Вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за ним в порядку спадкування права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0028, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею 0,6250 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0029, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Синиця Обухівського району Київської області; на земельну ділянку площею 3,4722 га, кадастровий номер 3220687000:01:005:0029, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Синицької сільської ради Обухівського району Київської області, не підлягають задоволенню, оскільки копії державних актів на право власності ОСОБА_8 на зазначені земельні ділянки не завірені в установленому законом порядку, а також витягами з державного земельного кадастру не підтверджується право власності спадкодавця ОСОБА_8 на ці земельні ділянки.

Інші докази, які б могли підтвердити право спадкодавця ОСОБА_8 на спірні земельні ділянки, якими могли бути копії поземельних книг на ці ділянки, сторона позивача суду не надала, що позбавляє можливості суд задовольнити вимоги в цій частині.

Щодо заперечень відповідача ОСОБА_3 про те, що позивач ОСОБА_1 не являється спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не проживав з останньою однією сім`єю до часу відкриття спадщини із посиланням на показання свідків, суд не приймає їх до уваги та враховує наступне.

Суд приймає до уваги рішення Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2021 року, яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_2 , в період з 2006 року і до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому суд враховує, що преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , а саме в частині вимог про право на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 77,40 кв.м., житловою площею 32,40 кв.м., допоміжною площею - 36,30 кв.м., літні неопалювані приміщення 8,70 кв.м., на господарчу будівлю сарай-літня кухня, та право власності на 1/2 частину господарських будівель та споруд: 1/2 частину погреба, 1/2 частину сараю, 1/2 частину сараю, 1/2 частину огорожі, що розташовані по АДРЕСА_3 .

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 76, 80-82, 89, 200, 206, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.1218, 1220, ч. 2 ст. 1223, 1264, 1268, 1270 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове нерухоме майно: на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 77,40 кв.м., житловою площею 32,40 кв.м., допоміжною площею - 36,30 кв.м., літні неопалювані приміщення 8,70 кв.м., на господарчу будівлю сарай-літня кухня, та право власності на 1/2 частину господарських будівель та споруд: 1/2 частину погреба, 1/2 частину сараю, 1/2 частину сараю, 1/2 частину огорожі, що розташовані по АДРЕСА_3 .

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов