Постанова

від 30.10.2024 по справі 358/1321/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 358/1321/23 Головуючий у І інстанції Тітов М.Б.

Провадження №22-ц/824/11766/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Доброванової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Богуславської міської ради та ОСОБА_1 , про визнання права власності на спадкове нерухоме майно (1/2 частини житлового будинку та земельні ділянки), -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом про визнання за ним права власності на майно в порядку спадкування за законом, а саме на частину житлового будинку загальною площею 77,40 кв.м., житловою площею 32,40 кв.м., допоміжною площею - 36,30 кв.м., літні неопалювані приміщення8,70 кв.м., на господарчу будівлю сарай-літня кухня та 1/2 частину господарських будівель та споруд: погріб, сарай, сарай, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ;на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0028, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ;на земельну ділянку площею 0,6250 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0029, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Синиця Обухівського району Київської області; на земельну ділянку площею 3,4722 га, кадастровий номер 3220687000:01:005:0029, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Синицької сільської ради Обухівського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у квітні 1978 року його батько ОСОБА_3 одружився із ОСОБА_4 . Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 22.04.1978 р.

Власних дітей подружжя не мало, проте між позивачем та ОСОБА_6 склалися теплі стосунки, як між рідними сином та матір`ю, тому він часто приїздив до них, щоб фізично допомогти по господарству та надати матеріальну допомогу.

У 2006 році його батько помер, і з тих пір він протягом останніх 14 років допомагав ОСОБА_6 матеріально, спільно з нею вів господарство, обробляв та підтримував в належному вигляді земельні ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла і після її смерті всі витрати, пов`язані із похованням, позивач взяв на себе, що підтверджується копією довідки, виданої Дибинецьким старостинським округом №7 від 24.12.2020 р. за №257.

Заповіту за життя ОСОБА_6 не залишила, тому після її смерті має місце спадкування за законом.

Згідно норм чинного цивільного законодавства він являється спадкоємцем четвертої черги, що підтверджується копією рішення Богуславського районного суду від 12.05.2021 року, а відсутність спадкоємців попередніх черг дає йому право прийняти спадщину та визнати за ним право власності на спадкове майно.

Після смерті ОСОБА_6 він звернувся до Богуславської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та від нотаріуса дізнався про обсяг спадкового майна.

Після цього він повторно звернувся до нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, однак був позбавлений можливості в нотаріальному порядку оформити за собою спадкові права у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки, про що нотаріус видала йому відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №02-31/465 від 16 червня 2021 року, на підставі якої він звернувся до Богуславського районного суду Київської області з метою визнання за ним права власності на спадкове майно. Рішенням Богуславського районного суду від 24 листопада 2021 року у справі №358/681/21 його позов було задоволено.

Згодом він отримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року у справі №358/681/21, з якої дізнався, що згідно виписок народного суду Богуславського району від 22 листопада 1978 року ОСОБА_1 належить частина житлового будинку та господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 ) , а згідно рішення Богуславського районного суду Київської області від 01 серпня 2007 року у справі №2-575/7 р. інша частина цього ж будинку належала ОСОБА_6 .

Таким чином визнання за ним права власності в порядку спадкування на весь будинок вплинуло на майнові права ОСОБА_1 , а саме позбавило можливості здійснити державну реєстрацію належної йому частини. У зв`язку з цим Київський апеляційний суд постановою від 06 червня 2023 року у справі №358/681/21 задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасував рішення Богуславського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року, ухваливши нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову про визнання права власності на спадкове майно. Цією ж постановою позивачу було роз`яснено його право на повторне звернення до суду першої інстанції з метою визнання права власності на частину спадкового майна, залучивши до справи ОСОБА_1 як співвідповідача.

Позивач зазначає, що він є спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть спадкодавця та матеріалами спадкової справи №225/2020.

Після відкриття спадщини він (позивач) як спадкоємець за законом четвертої черги, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 , так як на підставі рішення суду, яким встановлено факт його проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років на час відкриття спадщини, подав заяву до Богуславської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Однак, позивач позбавлений можливості в нотаріальному порядку встановити за собою право власності за законом на вищевказане нерухоме майно у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадковий будинок та спадкові земельні ділянки.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 право власності на спадкове нерухоме майно: на частину житлового будинку загальною площею 77,40 кв.м., житловою площею 32,40 кв.м., допоміжною площею - 36,30 кв.м., літні неопалювані приміщення 8,70 кв.м., на господарчу будівлю сарай-літня кухня, та право власності на 1/2 частину господарських будівель та споруд:1/2 частину погребу, частину сараю, 1/2 частину сараю, 1/2 частину огорожі, що розташовані по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_4 ). Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Не погодившись рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

Посилаючись на неповне дослідження обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в судовому засіданні у даній справі, будучи допитаний як позивач, ОСОБА_2 вказав, що він обізнаний, що його рідний брат, ОСОБА_1 , є власником частини спірного будинку, з чого випливає , що позивач при поданні першого позову до суду мав намір, в тому числі шляхом введення суду в оману, надання неправдивих показів, особисто заволодіти всім спадковим майном або більшою його частиною.

Також апелянт вказує, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не повинен брати до уваги рішення Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2021 року у справі №358/21/21 про встановлення факту проживання ОСОБА_2 однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_6 та визнати його недопустимим доказом. Мотивуючи це тим, що дане питання мало б розглядатись в порядку позовного провадження, так як з рішення суду про встановлення факту вбачався спір про право, але співвласник спірного майна не був залучений у справі в якості навіть заінтересованої особи.

Також ОСОБА_1 вказує, що судом безпідставно не був взятий до уваги допит свідків, показання яких спростовували той, факт, що ОСОБА_2 постійно проживав із спадкодавцем.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що скарга є необґрунтованою, вимоги, викладені в ній, не відповідають дійсним обставинам справами та чинному законодавству, виходячи з такого.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2021 року було встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім'єю з спадкодавцем. Дане рішення не оскаржувалось та набрало чинності 14 серпня 2020 року.

Із постанови державного нотаріуса Богуславської державної нотаріальної контори № 02-31/465 від 16.06.2021 року вбачається, що спадкоємець ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 .

Із постанови державного нотаріуса Богуславської державної нотаріальної контори № 02-31/465 від 16.06.2021 року вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом на: житловий будинок загальною площею 79,20 кв.м., житловою площею - 32,10 кв.м., допоміжною площею - 47,10 кв.м. з господарськими будівлями: погріб, сарай-літня кухня, сарай, сарай, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_3 ; -на земельну ділянку площею 0,2500 га., кадастровий номер 3220687001:01:005:0028, для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані по АДРЕСА_3 ; - на земельну ділянку площею 0,6250 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0029, для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_3 ; - земельна ділянка площею 3,4722 га, кадастровий номер 3220687000:01 -.005:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Синицької сільської ради Обухівського району Київської області, та належали спадкодавцю ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 років), не може бути видане, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

Окремо увагу суду представник позивача звертає на те, що ОСОБА_1 мав бути залучений до справи як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, оскільки він є співвласником будинку, однак не є спадкоємцем після смерті спадкодавця.

Інших відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав подану ним апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Богуславська міська рада свого представника для участі у судовому засіданні не направила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена у відповідності до положень процесуального законодавства.

Керуючись частиною 2 статті 372 ЦПК України, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності представника Богуславської міської ради, з огляду на належне повідомлення сторони про судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам процесуального закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , яка до дня смерті проживала в с. Синиця, Обухівського (колишнього Богуславського) району, Київської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого 17 серпня 2020 року виконавчим комітетом Синицької сільської ради Богуславського району Київської області (а.с. 11).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/2 частину житлового будинку загальною площею 77,40 кв.м., житловою площею - 32,40 кв.м., допоміжною площею - 36,30 кв.м., літні неопалювані приміщення - 8,70 кв.м., господарча будівлясарай-літня кухня, 1/2 частина господарських будівель та споруд: 1/2 частина погреба, 1/2 частина сараю, 1/2 частинасараю, 1/2 частина огорожі, що розташовані по АДРЕСА_3 .

Право власності ОСОБА_6 на зазначену частку в нерухомому майні підтверджується рішенням Богуславського районного суду Київської області від 01 серпня 2007 року та витягом БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16187581 від 05.10.2007. (а.с. 24, 25)

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2021 року, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_2 , в період з 2006 року і до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).

Із постанови державного нотаріуса Богуславської державної нотаріальної контори №02-31/465 від 16.06.2021 року вбачається, що спадкоємець ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 . Свідоцтво про право на спадщину за законом на: житловий будинок загальною площею 79,20 кв.м., житловою площею - 32,10 кв.м., допоміжною площею - 47,10 кв.м. з господарськими будівлями: погріб, сарай-літня кухня, сарай, сарай, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_2 ; - на земельну ділянку площею 0,2500 га., кадастровий номер 3220687001:01:005:0028, для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_2 ; - на земельну ділянку площею 0,6250 га., кадастровий номер 3220687001:01:005:0029, для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_2 ; - на земельну ділянку площею 3,4722 га, кадастровий номер 3220687000:01:005:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Синицької сільської ради Обухівського (Богуславського) району Київської області, та належали спадкодавцю ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 роки), не може бути видане, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що останній у відповідності до ч. 2 ст. 1223, ст. 1264 ЦК України є спадкоємцем за законом четвертої черги на спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .Позивач прийняв спадщину, однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи, а тому спадкоємцю ОСОБА_2 з дня смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить спадкове майно, що залишилось після смерті спадкодавця.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача ОСОБА_1 із рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2021 року, яке набрало законної сили, яким встановлено факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи відповідача та правильно зазначив, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог не спростовують, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:

«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»

З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які були б підставою для скасування рішення суду першої інстанції не встановлено, відтак апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А.