Україна
БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
провадження № 2-др/361/6/24, cправа № 361/3688/21
28.03.2024
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«28» березня 2024 року м.Бровари Київської області
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Василишина В.О.,
за участю секретаря судових засідань Бас Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 361/3688/21 за позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Зураєвої Віри Дмитрівни, Броварської районної державної адміністрації Київської області, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша земельна агенція» Паюка Олександра Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, про визнання недійсними та скасування висновку експерта державної експертизи, державної реєстрації земельної ділянки у земельному кадастрі, рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації права власності на земельну ділянку,
в с т а н о в и в:
У провадженні суду перебувала цивільна справа № 361/3688/21 про визнання недійсними та скасування висновку експерта державної експертизи, державної реєстрації земельної ділянки у земельному кадастрі, рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада
2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
20 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі
№ 361/3688/21, яким вирішити питання про відшкодування судових витрат на її користь, а саме витрат на професійну правничу допомогу, що надавалася адвокатами Трепільченко О.В. та ОСОБА_2 .
У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Неявка учасників справи не перешкоджає вирішенню питання про ухвалення додаткового рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною першою статті 270Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61 21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі
№ 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі
№ 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі
№ 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір № 1ц/21 про надання правничої допомоги (юридичне обслуговування) від 26 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Трепільченко О.В., додатки до вказаного договору та рахунки.
Пунктом 5.1. вказаного договору № 1ц/21 передбачено, що оплата послуг за договором здійснюється згідно з додатком № 1, який є його невід`ємною частиною.
Відповідно до пункту 5.2. договору № 1ц/21, гонорар адвоката складається з розрахунку часу витраченого на виконання даного договору враховуючи вартість однієї години 600 грн. 00 коп.
Згідно з пунктом 5.5. договору № 1ц/21, спосіб оплати послуг та остаточна сума витрат на правову допомогу узгоджується сторонами після закінчення слухання справи або ухвалення рішення в суді першої інстанції.
У додатку № 1 від 26 березня 2021 до договору № 1ц/21, сторони домовилися про попередні витрати на правничу допомогу становлять вартість 8400 грн.00 коп.
У додатку № 2 від 02 листопада 2021 до договору № 1ц/21 сторони домовилися, що вартість кожного відвідування адвокатом судового засідання складає 2000 грн. 00 коп. за фактом прибуття адвоката до суду за викликом повісткою або іншим способом.
У додатку № 3 від 17 листопада 2023 до договору № 1ц/21 затверджено перелік правової допомоги, наданої адвокатом Трепільченко О.В. ОСОБА_1 , та її остаточну вартість
- 22800 грн. 00 коп. Крім того, у додатку № 3 від 17 листопада 2023 року сторони узгодили, що остаточний розрахунок за надання правничої допомоги буде здійснюватися готівковим коштами протягом п`яти робочих днів після ухвалення додаткового рішення Броварським міськрайонним судом Київської області у справі № 361/3688/21 згідно з визначеною судом сумою витрат на правничу допомогу.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем також надано договір № 26/04-2023/ц про надання правової (правничої) допомоги від
26квітня 2023року,укладений міжадвокатом ЛандишевоюС.М.та ОСОБА_1 ,додаткову угоду№ 1 від 27 квітня 2023 року до договору №26/04-2023/ц, в якій узгоджено, що гонорар (винагорода) адвоката за надану клієнту правничу допомогу у фіксованому розмірі 8000 грн. 00 коп., акт про надання правової (правничої) допомоги за договором № 26 /04-2023ц від 26 квітня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги, рахунки на плату від
29 вересня 2023 року, 15 червня 2023 року, 25 жовтня 2023 року, 16 листопада 2023 року на загальну суму 16000 грн. 00 коп. Всього 24000 грн. 00 коп. з урахуванням фіксованого гонорару адвоката у розмірі 8000 грн. 00 коп.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 у справі
№ 922/1964/21 вказано, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, тому гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору; фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Як зазначив Верховний Суд у справі №686/28627/18 від 27 липня 2022 року витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише в майбутньому.
Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі№ 826/13632/18 та у додатковій постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.
Аналізуючи норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
При цьому, аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом КЦС у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі
№ 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 та ін. Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі ОП КГС у постановах від
03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 та у Верховним Судом КАС від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18. Так, питання складу та порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу однаково врегульоване в цивільних, адміністративних та господарських процесуальних правовідносинах.
Згідно з практичними рекомендаціями вимоги щодо справедливої компенсації (стаття
41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил
32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками - ЄСПЛ витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або буде зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання».
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).
Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі № 922/1964/21 дійшла до висновку, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
З огляду на викладені обставини, враховуючи характер та обсяг виконаних адвокатами робіт (перелічений у відповідних розрахунках та акті прийому-передачі), час витрачений на їх виконання, співмірність та розумність судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 46800 грн. 00 коп. Разом з тим, понесені витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідачів тобто по 9360 грн. 00 коп. з кожного.
На підставі викладеного та керуючись статтями 133, 137, 141, 142, 270 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області
в и р і ш и в:
Заяву задовольнити.
Стягнути з Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Зураєвої Віри Дмитрівни, Броварської районної державної адміністрації Київської області, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша земельна агенція» Паюка Олександра Васильовича на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 9360 (дев`ять тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. з кожного.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.О.Василишин
Суд | Броварський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 28.03.2024 |
Оприлюднено | 12.04.2024 |
Номер документу | 118282122 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Заява про ухвалення додаткового рішення |
Цивільне
Броварський міськрайонний суд Київської області
Василишин В. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні