Постанова

від 10.04.2024 по справі 235/8060/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4933/24 Справа № 235/8060/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Воробйов С.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 235/8060/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2015 року, ухвалене у складі судді Воробйова С.О., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство зобмеженоювідповідальністюКредитні ініціативи (далі ТОВ Кредитні ініціативи) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 15 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним банком ТАС-Комерцбанк правонаступником якого є ПАТ Сведбанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0401/0207/88-005, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати боржнику кредит в сумі 75 000,00 доларів США, а відповідач зобов`язалась повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі 75 000,00 доларів США.

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством Сведбанк (далі ПАТ Сведбанк), який є правонаступником Акціонерного комерційного банку ТАС-Комерцбанк, та Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс (далі ТОВ ФК Вектор Плюс) укладено договір факторингу, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. З моменту відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Також, 28 листопада 2012 року між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Кредитніініціативи укладено договір факторингу, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого клієнт (ТОВ ФК Вектор Плюс) відступає фактору (ТОВ Кредитні ініціативи) свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулась заміна кредитора, а саме ТОВ Кредитніініціативи набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_1 .

Відповідач належно не виконувала взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушила істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 12 серпня 2015 року має прострочену заборгованість в розмірі 4 446 519,81 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 1 429 222,41 грн.; заборгованості по відсотках 1 716 810,59 грн; пені 1 300 486,81 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь та судовий збір в розмірі 3 654,00 грн.

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонногосудуДонецькоїобласті від27жовтня2015року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредитніініціативи заборгованість за кредитним договором № 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 року станом на 12 серпня 2015 року в розмірі 4 446 519,81 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 1 429 222,41 грн.; заборгованості по відсотках 1 716 810,59 грн; пені 1 300 486,81 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Красноармійського міськрайонногосудуДонецькоїобласті від27жовтня2015року скасовано та ухвалено нове.

Позовні вимоги Товариства зобмеженоювідповідальністюКредитні ініціативидо ОСОБА_1 простягненнязаборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженоювідповідальністюКредитні ініціативи заборгованість за кредитним договором № 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 року станом на 12 серпня 2015 року в розмірі 3 146 033,00 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 1 429 222,41 грн.; заборгованості по відсотках 1 716 810,59 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стянення пені відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) та заборгованості по відсотках скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто за відсутності відповідача , яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що позбавило можливості відповідача подати відзив на позовну заяву.

Позивачем не надано доказів на підтвердження видачі кредитних коштів, судом першої інстанції не досліджено належним чином матеріалів кредитної справи та не перевірено наявність факту дійсного отримання відповідачем кредитних коштів.

Також скаржник вважає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення пені на основну суму заборгованості, яка обмежується 12 місяцями перед зверненням до суду. а саме у період з 12.08.2014 по 12.08.2015, що підпадає під дію мораторію.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону та є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2015 року судом першої інстанції цивільна справа № 235/8060/15-цза позовомТовариства зобмеженою відповідальністю"Кредитніініціативи"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості розглянута у відсутність відповідача та по справі постановлено заочне рішення.

Згідно ч.1ст.280ЦПК Українисуд можеухвалити заочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: відповідачналежним чиномповідомлений продату,час імісце судовогозасідання; відповідачне з`явивсяв судовезасідання безповажних причинабо безповідомлення причин; відповідачне подаввідзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тобто заочний розгляд справи у суді проводиться за відсутності належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи відповідача.

Відповідно до положень статті 128 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ж ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є:день вручення судової повістки під розписку;2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отриматисудову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу судової повістки про призначення справи до розгляду на 27 жовтня 2015 року, що не відповідає ч.5 ст.128 ЦПК України, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Наявність в матеріалах справи довідки про доставку SMS, згідно якої відповідачу було доставлено SMS-повідомлення про судове засідання на 24 вересня 2015 року та на 02 жовтня 2015 року, не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомленнь, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року №73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. В матеріалах справи наведена заявка відповідача відсутня.

За таких обставин, не можна вважати, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про дату, час і місце судового засідання.

Згідно положень ч.1ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення є в тому числі порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права, у тому числі розгляд справи (питання) за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме розгляд за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, апеляційний суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2007 року Акціонерний комерційний банк ТАС-Комерцбанк та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 0401/0207/88-005, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати боржнику кредит в сумі 75 000,00 доларів США, а відповідач зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором (т.1 а.с.5-8).

Згідно пункту 1.3 кредитного договору№ 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 року позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

У пункті 3.1 кредитного договору № 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 рокузазнаено, що позичальник зобов`язується погасити заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно Додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного договору, крім випадків, передбачених п. 3.8, 3.9 та п. 5.1.4 даного договору.

Пунктом 3.3 кредитного договору№ 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 року передбачено, що проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з «01» по «20» число включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків № 2208.1.5.001648.

Відповідно до Додатку № 1 (графік платежів) до кредитного№ 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 року,у межах строку кредитування до14лютого 2017 року відповідачкамала повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до20числа кожного місяця.

28 листопада 2012 року між ПАТ Сведбанк, який в свою чергу виступає правонаступником АКБ ТАС-Комерцбанк, та ТОВ ФК Вектор Плюс укладено договір факторингу, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації (т.1 а.с.14-27).

28 листопада 2012 року між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Кредитні ініціативи укладено договір факторингу, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого клієнт (ТОВ ФК Вектор Плюс) відступає фактору (ТОВ Кредитні ініціативи) свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації (т.1 а.с.28-36).

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ Кредитні ініціативи набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_1

25 серпня 2015 рокуТОВ «Кредитні ініціативи» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу вих. № SD14.08/1 від 20 серпня 2015 року, у якій, зазначено, що загальна сума заборгованості становить 306 093,48 доларів США, просили достроково (у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту відправлення цієї вимоги) повернути кредит, сплатити нараховані проценти за його користування та нараховані штраф/пеню.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, чим порушила істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 12 серпня 2015 року має прострочену заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості (т.1 а.с.11), становить 4 446 519,81 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 1 429 222,41 грн.; заборгованості по відсотках 1 716 810,59 грн; пені 1 300 486,81 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи15 лютого 2007 рокуміж АКБ «ТАС-Комерцбанк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0401/0207/88-005, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати боржнику кредит в сумі 75 000 доларів США, а відповідачка зобов`язалась повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Дата остаточного повернення кредиту є 14лютого 2017 року.

У пункті 3.1 кредитного договору№ 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 року передбачено погашення заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно Додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного договору, крім випадків, передбачених п. 3.8, 3.9 та п. 5.1.4 даного договору.

Проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з «01» по «20» число включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків № 2208.1.5.001648 (п.3.3).

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Віницький В.О. заявив клопотання про застосування строку позовної давності до вимог за період з 20 березня 2007 року по 20 серпня 2012 року до чергових платежів, посилаючись на те, що позивачу було відомо про його порушене - наявність боргу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як слідує з умов Кредитного договору № 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 року, сторони погодили, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно, з остаточним погашенням заборгованості 14лютого 2017 року, із внесенням коштів згідно Графіка платежів до20числа кожного місяця.

Оскільки, договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами, то незалежно від визначення у договорі строку кредитуванняправо позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячногоплатежу починаєтьсяпісляневиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесеннячерговогоплатежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до судущомісячні платежіпідлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо, залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі№ 6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мала виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів 20 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячнихплатежів за договоромвизначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності дляпогашення всієї заборгованості за договоромз моменту спливустроку кредитування.

Позивач звернувся до суду з позовом 10 вересня 2015 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів, які виникли на виконання графіку у 10 вересня 2012 року включно.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за щомісячними платежами за період з 10 вересня 2012 року по 12 серпня 2015 року, за тілом кредиту у розмірі 467503, 75 гривень та заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 659980,65 гривень.

Доводи апеляційноїскарги проте,що позивачемне наданодоказів напідтвердження видачі кредитних коштів, не приймаються, оскільки на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, ТОВ Кредитні ініціативи надало матеріали кредитної справи, яка містить копії: кредитного договору № 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 року, укладеного між АКБ ТАС-Комерцбанк та ОСОБА_1 ; графіку погашення кредиту та сплати відсотків; паспорта позичальника; заяви-анкети на отримання кредиту; заяви на видачу готівки № 1 від 16 лютого 2007 року.

Згідно заявинавидачуготівки №1від16лютого2007року відповідач ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 75 000,00 доларів США згідно договору № 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 року.Вказана заява містить паспортні дані відповідача, а також особистий підпис, дійсність якого відповідач не заперечувала.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування та стягнення пені на основну суму заборгованості, яка обмежується 12 місяцями перед зверненням до суду.

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2024 року передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції рішення в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та заборгованості по відсотках, в іншій частині постанову апеляційного суду залишено без змін, зокрема в частині відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні позову про стягнення пені, тому даний довід задоволенню не підлягає через його вирішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотках слід скасувати, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення даних позовних вимог. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені Постановою Верховного Суду від 13 березня 2024 року залишено без змін, тому в даній частині рішення суду набрало чинності і перегляду не підлягає.

Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 926 грн.29 коп., відповідно до задоволених позвних вимог, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_1 суму судового збору відповідно до задоволених позовних вимог у розмірі 1389 грн. 43 коп., за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотках скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором № 0401/0207/88-005 від 15 лютого 2007 року в розмірі 1127 484 (один мілліон сто двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривень 40 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом 467503 (чотириста шістдесят сім тисяч п`ятсот три) гривні 75 копійок, заборгованості по відсотках 659980 (шістсот п`ятдесят дев`ять дев`ятсот вісімдесят) гривень 65 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 926 (дев`ятсот двадцять шість) гривень 29 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1389 (одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) гривень 43 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 10.04.2024р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв