Постанова

від 09.04.2024 по справі 711/6382/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/586/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/6382/23 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

секретар Новицька Н.О.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_2 ;

заінтересована особа- Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області;

особа,що подалаапеляційну скаргу- ОСОБА_2 а;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року адвокат Кучер Ю.В., діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просила встановити факт перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтуваннявказала,що ОСОБА_2 з 09.09.1978 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Заявниця та її чоловік проживали та були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 з 15.07.1988. року. З 2017 року заявниця та її чоловік проживали в АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки від 11.09.2017 № 1419112524 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 отримував пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки свого часу працював на роботах, що віднесені до Списку № 1 професій, що мають право на пільгову пенсію із зниженням пенсійного віку та перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України, що розташовувались в м. Бахмут, оскільки м. Горлівка було тимчасово окупованою територією. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер в м. Горлівка, Донецької області.

23.02.2021 року, 11.05.2021 року та 04.12.2021 року заявниця зверталась до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявами про призначення пенсії по втраті годувальника, оскільки вона ніде не працювала, дохід не отримувала, весь період перебування в шлюбі з покійним чоловіком перебувала на його утриманні. На вказані вище заяви ГУ ПФУ у Черкаській області було надано відповіді від 02.03.2021 року, 24.05.2021 року та 14.12.2021 року згідно яких для визначення права на пенсію в разі втрати годувальника та можливості її призначення рекомендовано звернутись з наявними документами до Черкаських відділів обслуговування громадян ГУ ПФУ у Черкаській області. 05.07.2023 року заявниця в черговий раз звернулась до ГУ ПФУ у Черкаській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника. Рішенням № 232730021363 від 13.07.2023 року ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю довідки про спільне проживання з померлим годувальником. Заявниця за період перебування у шлюбі не працювала, жодного доходу не отримувала. Засобами для існування заявниці були лише кошти, які отримував її чоловік, на утриманні котрого вона перебувала до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з вказаними вище обставинами виникла необхідність встановити факт перебування ОСОБА_2 на утриманні чоловіка ОСОБА_4 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2024 року провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_2 право звернутися з відповідною заявою до суду адміністративної юрисдикції.

Ухвала мотивована тим, щозаява ОСОБА_2 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України справа підлягає закриттю, оскільки стосується публічно-правових відносин.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вказує, що висновок суду про закриття провадження у справі з підстав розгляду заяви в порядку адміністративного судочинства є помилковим та перешкоджає заявниці в отриманні доступу до правосуддя.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі № 560/17953/21, зазначає, що юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь головуючого, заслухавши учасників справи які з`явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що з 09.09.1978 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Горлівка Донецької області ОСОБА_4 помер. Факт його смерті встановлений рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.10.2020 по справі № 711/7487/20, на підставі якого 06.11.2020 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 2998 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті чоловіка заявниця звернулася до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, однак рішенням № 232730021363 від 13.07.2023 року їй було відмовлено у призначені пенсії у зв`язку з відсутністю довідки про спільне проживання з померлим годувальником.

Такими є фактичні обставини у справі.

Правовідносини, що виникли на їх підставі, мають таке правове регулювання.

За приписами частини першої статті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, в тому числі і справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 цієї статті).

В ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначені юридичні факти, які можуть бути встановлені судом, зокрема й факт перебування фізичної особи на утриманні (п. 2).

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2020 року у справі № 287/167/18-ц прийшла до висновку, що встановлення юридичного факту, який пов`язаний із вирішенням спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії, відповідно до частини другої, пункту 3 частини шостої статті 12, пункту 2 частини першої статті 263 КАС України має розглядатися в спрощеному позовному провадженні як справа незначної складності за правилами адміністративного судочинства.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.03.2023, від висновку якого просить відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, застосувавши наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, виснував про те, що оскільки вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метоюадміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.

Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правиламиЦПКУкраїни.

Саме такі висновки містяться у Постанові Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 (провадження №11-150 апп23), які відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для врахування.

Отже, висновок суду про закриття провадження у справі з підстав розгляду заяви ОСОБА_2 в порядку адміністративного судочинства є помилковим, а відтак доводи викладені в апеляційній скарзі є такими, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.4 ч.1ст. 379ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали Придніпровського районногосуду м.Черкаси від11січня 2024рокуз направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст.367,374,376,379,382 ЦПК Україниколегія суддів,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Придніпровського районногосуду м.Черкаси від11січня 2024року скасувати.

Матеріали справи за заявою ОСОБА_2 ,заінтересована особа:Головне управлінняПенсійного фондуУкраїни вЧеркаській областіпро встановленняфакту перебуванняфізичної особина утриманнінаправити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах викладе6них в ст. 389 ЦПК України.

Повни й текст постанови виготовлено 10 квітня 2024 року.

Судді