Рішення

від 05.04.2024 по справі 522/7518/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

05.04.24

Справа № 522/7518/22

Провадження № 2/522/2582/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Чернявської Л.М.,

при секретарі Купцова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2022 року ОК «ЕКОДОМ-1» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час підготовки та подачі до Міністерства юстиції України 24.10.2019 року ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» спільної Скарги на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими проведено реєстрацію на об`єкти нерухомості в тому числі за відповідачем, ОК «ЕКОДОМ-1» стало відомо, що нібито 21.03.2019 року невстановленими особами від імені Голови ОК «ЕКОДОМ» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписаний договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 55а, згідно умов якого позивач зобов`язався організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів, здати його в експлуатацію, передати учаснику квартиру, поверх 10, загальною площею 60, 4 кв.м., кількість кімнат 2, номер 55а. Відповідачу також видано довідку про нібито повну оплату по договору, між сторонами укладено акт прийму-передачі.

Правовими підставами заявлених вимог є порушення положень п. 3 ст. 207 ЦК України, та те, що наявність вказаного договору викликає суперечності між ОК «ЕКОДОМ-1» та ТОВ «Фірма «Вікант», який наразі є власником майна за вказаним договором, що може потягти матеріальні претензії ТОВ «Фірма «Вікант» до ОК «ЕКОДОМ-1», та спричинить майнову шкоду позивачу.

Також зазначено, що ОК «ЕКОДОМ-1» в особі Голови кооперативу ОСОБА_2. договір про сплату пайових внесків № 55а від 21.03.2019 року не укладав та не підписувався, оскільки для підписання Договору невстановленою особою незаконно використано факсиміле з підписом ОСОБА_2 , проте письмової згоди на використання якого для підписання вищевказаного Договору ОСОБА_2 не надавала.

Ухвалою від 05.07.2022 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

18.07.2022 року від Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» надійшли пояснення у відповідності до яких зазначено, що позовні вимоги ОК «ЕКОДОМ-1» є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Просили розглядати справу за відсутності.

25.07.2022 року на електронну адресу суду представником відповідача - адвокатом Заяць К.В. надіслано відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву зазначено, що позивачем пропущено строк позовної давності, адже ОК «Екодом-1» знав про існування оскаржувано договору з моменту його укладення. Подання такого позову є зловживанням права, адже судом розглядалася справа №522/2174/21 за позовом ТОВ «ХАНБЕР» до ОСОБА_1 , ОК «Екодом-1», де ОК був відповідачем щодо оскарження, зокрема, того ж договору. Зазначає, що відповідач сплатив всі внески, що підтверджується відповідними квитанціями та довідками. Оскаржуваний договір не може порушувати права позивача, оскільки він виконаний сторонами та припинив свою дію. Зазначення позивача про можливу майнову шкоду є вимогою на майбутнє та нічим не підтверджено. Матеріали кримінального провадження не можуть прийматися до уваги, адже до них застосовуються норми КПК, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки лиш на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, але не показаннями наданим слідчому.

05.08.2022 року представником позивача - адвокатом Згода О.О. через канцелярію суду надано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 24.08.2022 року відмовлено у задоволенні клопотань.

Ухвалою суду від 24.08.2023 року призначено судово-технічну експертизу документів.

13.12.2022 року на адресу суду надійшло повідомлення головного судового експерта Т. Захарової про неможливість надання висновку.

Ухвалою суду від 14.12.2022 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

01.03.2023 року представником позивача - адвокатом Згода О.О. долучено до матеріалів справи копію висновку експерта судово-економічної експертизи.

19.04.2023 року на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі від представника відповідача - адвоката Заяць К.В.

Ухвалою суду від 19 квітня 2023 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до слухання по суті.

Ухвалами від 08 червня 2023 року, 20 липня 2023 року, 22 серпня 2023 року застосовано до свідка ОСОБА_2 захід процесуального примусу у виді примусового приводу до судового засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату суду здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, справа 04.10.2023 року надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Чернявської Л.М.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2023 року прийнято до провадження зазначену цивільну справу. Призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 26 грудня 2023 року представник Позивача - адвокат Згода О.О. надав свої пояснення стосовно обставин справи.

Представник Відповідача - адвокат Заяць К.В. заперечував проти задоволення позовних вимог, надав свої пояснення стосовно обставин справи.

В судовому засіданні 07 березня 2024 року допитаний свідок ОСОБА_2 . Також судом оглянуто оригінали доданих до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 05 квітня 2024 року представник Позивача та третьої особи ТОВ «ФІРМА «ВІКАНТ» адвокат Згода О.О. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача - адвокат Заяць К.В. заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про залишення позову без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОК «ЕКОДОМ-1» було укладено договір № 55 а від 21.03.2019 року, предметом якого є квартира, поверх АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору ОК «ЕКОДОМ-1» зобов`язується організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями за рахунок внесків ОСОБА_1 та інших асоційованих членів ОК, та зобов`язується передати ОСОБА_1 нерухоме майно в об`єкті будівництва, обумовлене Договором, та всі документи, необхідні для реєстрації права власності на нього, а ОСОБА_1 , в свою чергу зобов`язується, сплатити до ОК внески у розмірах та в порядку, встановлених Договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску.

Відповідно до п 4.2.2. вказаного договору ОК «ЕКОДОМ-1» зобов`язаний не пізніше 15 календарних днів з моменту введення об`єкту в експлуатацію, оформлення всіх необхідних документів та сплати внеску, передати учаснику за актом прийому-передачі об`єкт нерухомості.

Також, судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору відповідачу ОСОБА_1 позивачем ОК «ЕКОДОМ-1» було надано довідку, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 згідно Договору про сплату пайових внесків в ОК «ЕКОДОМ-1» №55а від 21 березня 2019 року зробив внесок у повному обсязі відповідно до додатку № 1 до вказаного договору та акт прийому-передачі до договору №55а про сплату пайових внесків в ОК «ЕКОДОМ-1» від 21 березня 2019 року датований 07 червня 2019 року.

У зазначеній справі було здійснено допит свідка - колишньої голови ОК «ЕКОДОМ-1» ОСОБА_3 , яка підписувала (укладала) від імені ОК «ЕКОДОМ-1» з юридичними та фізичними особами договори про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1».

Їй на огляд був наданий договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» укладений між ОСОБА_1 та ОК «ЕКОДОМ-1» №55а від 21 березня 2019 року.

В ході огляду вказаних документів свідок ОСОБА_2 надала свідчення, що вказані документи підписані нею від імені ОК «ЕКОДОМ-1» у якості голови вказаного кооперативу власноруч. Щодо оплати за вказаними договорами, свідком було повідомлено, що вказані договори сплачені у повному обсязі.

Також, вона повідомила, що у ОК «ЕКОДОМ-1» існувала практика підписання декількох екземплярів договорів, серед яких на вимогу клієнта один екземпляр підписувався за допомогою факсимільного відтворення підпису а інші екземпляри підписувалися власноруч.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки, в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 у справі № 405/20/15-ц, провадження № 61-10910св18 дійшов наступного висновку: «Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 зазначив, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

У розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 21.06.2022 право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ТОВ «Фірма «Вікант».

Отже, на даний час саме ТОВ «Фірма «Вікант» є власником майна, яке є предметом оспорюваного договору № 55а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1».

Обґрунтовуючи порушення оспорюваним договором прав ОК «ЕКОДОМ-1», позивач зазначає, що ТОВ «Фірма «Вікант», як власник вищезазначеного нерухомого майна може в майбутньому мати матеріальні претензії до ОК «ЕКОДОМ-1».

Таким чином, оскільки право власності на нерухоме майно, зазначене в оспорюваному договорі зареєстроване не за відповідачем, а за третьою особою - ТОВ «Фірма «Вікант», на переконання суду, позивачем не доведено яким чином його права та законні інтереси порушені оспорюваним договором і яким чином в результаті визнання його недійсним майнові права позивача буде захищено та відновлено.

При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством встановлений інший спосіб вирішення спору між власником майна та особою, яка вважає себе власником такого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що судом не було встановлено, яке суб`єктивне цивільне право (інтерес) позивача було порушене, не визнане чи оспорене, для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Стосовно заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності слід зазначити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

У даному випадку правові підстави для задоволення позову відсутні, а тому позовна давність застосуванню не підлягає.

Слід також вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» про визнання договору недійсним - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано та складено 11 квітня 2024 року.

Суддя Чернявська Л.М.