Постанова

від 21.01.2025 по справі 522/7518/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1361/25

Справа № 522/7518/22

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Булацевської Я.В.,

учасники справи: позивач Обслуговуючий кооператив «Екодом-1», відповідач - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» в особі свого представника Згоди Олексія Олександровича

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2024 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Чернявської Л.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року Обслуговуючий кооператив «ЕКОДОМ-1»звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 24 жовтня 2019 року позивачу під час підготовки та подачі до Міністерства юстиції України скарги стало відомо, що 21 березня 2019 року невстановленими особами від імені ОК «ЕКОДОМ-1», в особі голови кооперативу Корнієнко Н.О., та ОСОБА_1 підписаний договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 55а, згідно умов якого позивач зобов`язався організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ОК, здати його в експлуатацію, передати учаснику квартиру в об`єкті будівництва квартиру поверх 10, загальною площею 60, 4 кв.м., кількість кімнат 2, номер 55а.

Відповідачу також видано довідку про нібито повну оплату по договору, між сторонами укладено акт прийму-передачі. Позивач вважає ці документи підробленими, тому звернувся до відділу поліції.

В кримінальному провадженні допитано свідка ОСОБА_2 , згідно показань якої з ОСОБА_1 вона не знайома та ніколи не бачила, договір підписаний за допомогою факсиміле, вказаний договір вона особисто не підписувала та хто міг його підписати від її імені, їй не відомо, кошти вона не отримувала.

Правовими підставами заявлених вимог є порушення положень п. 3 ст. 207 ЦК України та те, що наявність вказаного договору викликає суперечності між ОК «ЕКОДОМ-1» та ТОВ «Фірма «Вікант», який наразі є власником майна за вказаним договором, що може потягти матеріальні претензії ТОВ «Фірма «Вікант» до ОК «ЕКОДОМ-1» та спричинить майнову шкоду позивачу.

Також зазначено, що ОК «ЕКОДОМ-1» в особі Голови кооперативу Корнієнко Н.О. договір про сплату пайових внесків № 55а від 21 березня 2019 року не укладав та не підписувався, оскільки для підписання Договору невстановленою особою незаконно використано факсиміле з підписом ОСОБА_3 , проте письмової згоди на використання якого для підписання вищевказаного Договору ОСОБА_3 не надавала.

Обслуговуючий кооператив «ЕКОДОМ-1» просив суд визнати договір № 55а про сплату пайових внесків у Обслуговуючий кооператив «ЕКОДОМ-1» від 21 березня 2019 року, підписаний між Обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1» від імені Голови Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» Корнієнко Н.О., та ОСОБА_1 недійсним.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зайця К.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем пропущено строк позовної давності, адже ОК «Екодом-1» знав про існування оскаржуваного договору з моменту його укладення. Подання такого позову є зловживанням права, адже судом розглядалася справа № 522/2174/21 за позовом ТОВ «ХАНБЕР» до ОСОБА_1 , ОК «Екодом-1», де ОК був відповідачем щодо оскарження, зокрема, того ж договору. Зазначає, що відповідач сплатив всі внески, що підтверджується відповідними квитанціями та довідками. Оскаржуваний договір не може порушувати права позивача, оскільки він виконаний сторонами та припинив свою дію. Зазначення позивача про можливу майнову шкоду є вимогою на майбутнє та нічим не підтверджено. Матеріали кримінального провадження не можуть прийматися до уваги, адже до них застосовуються норми КПК, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки лиш на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, але не показаннями наданим слідчому.

Від представника позивача ОК «Екодом-1» - Згоди О.О. надійшла відповідь на відзив, в якій наполягає на обґрунтованість своїх позовних вимог та підтримає повністю, а доводи відповідача є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Разом із позовною заявою представником позивача заявлені клопотання: клопотання про об`єднання в одне провадження справ, які перебувають у Приморському районному суді м. Одеси, а саме: № 522/8521/22 та № 522/7518/22, клопотання про призначення судово-економічної експертизи, клопотання про виклик свідка ОСОБА_3 , клопотання про забезпечення судових витрат.

Ухвалою Приморського суду від 24 серпня 2022 року клопотання представника позивача - адвоката Згода Олексія Олександровича про об`єднання в одне провадження справ, які перебувають у Приморському районному суді м. Одеси, а саме: № 522/8521/22 та № 522/7518/22, про призначення судово-економічної експертизи, про виклик свідка, про забезпечення судових витрат передбачених ч.1, 4 ст. 135 ЦПК України залишено без задоволення.

Ухвалою Приморського суду від 24 серпня 2022 року клопотання представника позивача про призначення судово-технічної експертизи документів задоволено. Призначено у справі судово-технічну експертизу документів. Проведення експертизи доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертизи поставлено наступне питання:

Яким чином виконаний підпис від імені особи голови кооперативу Корнієнко Н.О., за допомогою технічних засобів (в т.ч. механічного, іншого копіювання, факсиміле) чи писальним приладом, на кожному листі наступних документів: Договору № 55а про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 21 березня 2019 року укладений між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 з додатком № 1 до вищевказаного договору; Довідки від 21 березня 2019 року за вих. № 24/06/2019 року про підтвердження сплати внесків у ОК «Екодом-1» за договором № 55а від 21 березня 2019 року; Акт прийому-передачі від 07 червня 2019 року до договору № 55а про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 21 березня 2019 року?

13 грудня 2022 року на адресу суду надійшло повідомлення головного судового експерта Т. Захарової про неможливість надання висновку.

01 березня 2023 року на адресу суду представником позивача адвокатом Згода О.О. долучено до матеріалів справи копію висновку експерта судово-економічної експертизи, відповідно до змісту якого зазначено, що проведеними дослідженнями наданих документів, висновки Звіту про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «ЕКОДОМ-1» від 21 грудня 2021 року, підготовленого ТОВ «АРТЕ АУДИТ» в частині не відображення в бухгалтерському обліку та звітності ОК «ЕКОДОМ-1» інформації щодо розрахунку ОСОБА_1 за Договором № 55а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 21 березня 2019 року та не проведення вищезазначених розрахунків, підтверджуються.

Ухвалами суду від 08 червня 2023 року, 20 липня 2023 року, 22 серпня 2023 року застосовано до свідка ОСОБА_3 захід процесуального примусу у виді примусового приводу до судового засідання.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2024 року позов Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» про визнання договору недійсним залишено без задоволення.

Рішення мотивовано тим, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів. Оскільки право власності на нерухоме майно, зазначене в оспорюваному договорі, зареєстроване не за відповідачем, а за третьою особою ТОВ «Фірма «Вікант», на переконання суду, позивачем не доведено, яким чином його права та законні інтереси порушені оспорюваним договором і яким чином в результаті визнання його недійсним майнові права позивача буде захищено та відновлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим, позивач Обслуговуючий кооператив «Екодом-1» в особі свого представника Згоди О.О. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а також стягнути з відповідача на користь Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» судові витрати, понесені позивачем по справі у розмірі 6202,50 гривень (2481 гривень судового збору за подання позовної заяви, 3721,50 гривень судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції).

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що зі своєї правової природи правочин у вигляді договору № 55а від 21.03.2019 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» є двостороннім правочином так як породжує за собою права та обов`язки обох сторін договору.

Скаржник керується положенням ст. 215 ЦК України, якою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, в зазначеній нормі передбачена можливість сторони договору використати форму правового захисту, а саме визнання правочину недійсним.

Обслуговуючий кооператив «ЕКОДОМ-1» в оскаржуваному договорі про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 55а від 21 березня 2019 року зазначений як одна із сторін договору, що вже передбачає можливість захисту своїх прав та законних інтересів ОК «ЕКОДОМ-1» у разі їх порушення у зв`язку з умовами договору.

Крім того, скаржник зазначає, що судом не враховано, що в теперішній час право власності на теж саме нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за ТОВ «Фірма «Вікант» на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 63850247.

Зазначає, що договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 55а від 21 березня 2019 року ОК «Екодом-1» не відповідає вимогам ч. 3 ст. 207 ЦК України, волевиявлення учасника даного правочину не було, жодні реальні наслідки, обумовлені даним договором, сторони не узгоджували, як і зміст самого правочину, що в свою чергу дає підстави для визнання судом оспорюваного договору недійсним, про що докладно зазначено позивачем в позовній заяві по справі № 522/7518/22, що не враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Також скаржник посилається на практику суду касаційної інстанції, зокрема на постанову Верховного Суду від 15 листопада 2023 року по справі № 523/12199/19, якою залишено в силі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, якими застосовано ч. 3 ст. 215 ЦК України та задоволено позов; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 04 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євою Л. Г. за реєстраційним номером 989, та в постанові зазначено: «Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.»

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 06 вересня 2023 року по справі № 760/17256/19-ц з аналогічними обставинами, який застосовуючи ст. 15, 16, 215 ЦК України, ст. 4 ЦПК України залишив без змін рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в частині позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Крім цього, судом в оскаржуваному рішенні необґрунтовано зазначено: «У зазначеній справі було здійснено допит свідка колишньої голови ОК "ЕКОДОМ-1" ОСОБА_4 , яка підписувала (укладала) від імені ОК "ЕКОДОМ-1" з юридичними та фізичними особами договори про сплату пайових внесків у ОК "ЕКОДОМ-1 ". Їй на огляд був наданий договір про сплату пайових внесків у О К "ЕКОДОМ-1 "укладений між ОСОБА_1 та ОК "ЕКОДОМ-1» № 55а від 21 березня 2019 року. В ході огляду вказаних документів свідок ОСОБА_3 надала свідчення, що вказані документи підписані нею від імені ОК "ЕКОДОМ-1" у якості голови вказаного кооперативу власноруч. Щодо оплати за вказаними договорами, свідком було повідомлено, що вказані договори сплачені у повному обсязі. Також, вона повідомила, що у ОК "ЕКОДОМ-1" існувала практика підписання декількох екземплярів договорів, серед яких на вимогу клієнта один екземпляр підписувався за допомогою факсимільного відтворення підпису а інші екземпляри підписувалися власноруч.»

Вважає, що вищевикладені висновки суду є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи з огляду на те, що матеріали судової справи не містять копії Договору № 55а від 21 березня 2019 року, підписаного власноруч ОСОБА_3 .

Відповідно до її свідчень, наданих в суді, встановлено що на договорі про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 55а від 21 березня 2019 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, міститься її підписи як голови ОК «ЕКОДОМ-1» проставлений за допомогою факсиміле. Інших екземплярів договорів матеріали справи не містять.

Щодо оплати внесків за оскаржуваним договором скаржник зазначає, що умови Договору не виконувалися, оскільки на розрахунковий рахунок ОК «Екодом-1» зазначені кошти від ОСОБА_1 не надходили, що підтверджується звітом про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «Екодом-1» від 21 грудня 2021 року, складений ТОВ «АРТЕ АУДИТ».

Судом першої інстанції не надано оцінку висновку експерта № 22.12/03 судово-економічної експертизи від 24 лютого 2023 року як доказу по справі, який підтверджує вищевказані обставини того, що кошти ОК «Екодом-1» за вищезазначеним договором ОСОБА_1 не сплачувались, зобов`язання за зазначеним договором позивачем не виконувались, що не враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

В матеріалах справи відсутні копії первинних документів, які б підтверджували господарську операцію, а саме сплату коштів ОСОБА_1 за вищезазначеним договором. Щодо наданих позивачем довідок про повну сплату пайових внесків та актів прийому-передачі можливо зазначити, що дані документи не є первинними документами підтверджуючими господарську операцію по сплаті внесків за вищезазначеними договорами.

Вважає, що довідка про сплату внесків № 24/06/2019 від 21 березня 2019 року до Договору № 55а, акт приймання-передачі від 07 червня 2019 року до Договору № 55а не відносяться до первинних документів, які б підтверджували господарську операцію, а саме сплату коштів ОСОБА_1 за вищезазначеним договором, оскільки відповідно до тексту даної довідки не можливо встановити зміст господарської операції та у даній довідці відсутній підпис ОСОБА_1 , або інші дані які б надали можливість ідентифікувати його особу. Первинних документів, які б підтверджували сплату ОСОБА_1 коштів матеріали справи не містять.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд при винесенні постанови від 06 квітня 2021 року по справі № 804/6862/14 застосовуючи ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у даній постанові зазначено: « з наданих актів виконання робіт не можливо встановити зміст господарської операції, оскільки в кожному з них вказано лише її загальну назву, без зазначення які саме роботи виконувалися, яке обладнання та матеріали використовувалися при виконанні цих робіт, чи входить їх вартість до ціни послуг, кому вони належали, кому належав сам металопрокат; не надано і калькуляцій, з яких можна було б встановити наведені обставини.»

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_5 скаргу не визнав, посилаючись на те, щоскаржником в апеляційній скарзі не доведено та не наведено жодного аргументу чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість скаржуваного рішення. Також, позивачем не доведено та не наведеного жодного доказу, що б підтверджував, що оскаржуваним договором порушуються його права чи законні інтереси.

Зазначає, що розгляд справи з вимогами на майбутнє не передбачений чинним цивільно-процесуальним законодавством, та в даному випадку вимоги про визнання недійсним договору укладеного між ОК "ЕКОДОМ-1" та ОСОБА_1 не є ефективним способом захисту, адже невідомо яким чином заявлені позовні вимоги будуть поновлювати права позивача.

Позов ОК «ЕКОДОМ-1» позбавлений будь-якої процесуальної мети та спрямований не на остаточне усунення невизначеності у правовідносинах сторін, а на встановлення фактів, які позивач в майбутньому розраховує використати у іншому спорі. Третя особа, станом на момент звернення з позовом до суду, є єдиним власником нерухомого майна, тобто про перешкоди позивачу у користуванні таким майно мова не йдеться.

Щодо неможливості використання у якості доказу звіту ТОВ «АРТЕ АУДИТ», зазначив, що перевірці підлягали лише договори по 32 об`єктам нерухомості. Однак, у вказаному будинку зареєстровано 147 квартир, 30 нежитлових приміщень та 79 паркомісць, загалом 256 об`єктів нерухомості. Тобто, перевірку здійснено щодо 12,5% приміщень у вказаному будинку. З огляду на що, можна дійти висновку, що вказаний звіт взагалі не є показовим щодо надходження грошових коштів за договорами про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1».

Щодо посилань позивача на застосування висновків Верховного суду викладені у постанові від 06 вересня 2023 року по справі № 760/17256/19-ц не можуть бути прийняті та застосовані судом апеляційної інстанції, у зв`язку із тим, що спірні правовідносини у справі яка розглядається та у справі № 760/17256/19-ц взагалі не є подібними.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися.

Обслуговуючий кооператив «ЕКОДОМ-1», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант»про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 09.12.2024,14:14:17 що підтверджуються довідками (а.с. 215 зв., 216 зв.)

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч. 5ст. 130 ЦПК України, в установленому законом порядку, оскільки його представник повістку отримав 09.12.2024,14:14:17 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 215). Представник ОСОБА_1 адвокат Заяць К.В. надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вказане відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 367ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОК «ЕКОДОМ-1» було укладено договір № 55 а від 21 березня 2019 року, предметом якого є квартира, поверх АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору ОК «ЕКОДОМ-1» зобов`язується організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями за рахунок внесків ОСОБА_1 та інших асоційованих членів ОК, та зобов`язується передати ОСОБА_1 нерухоме майно в об`єкті будівництва, обумовлене Договором, та всі документи, необхідні для реєстрації права власності на нього, а ОСОБА_1 , в свою чергу зобов`язується, сплатити до ОК внески у розмірах та в порядку, встановлених Договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску.

Відповідно до п 4.2.2. вказаного договору ОК «ЕКОДОМ-1» зобов`язаний не пізніше 15 календарних днів з моменту введення об`єкту в експлуатацію, оформлення всіх необхідних документів та сплати внеску, передати учаснику за актом прийому-передачі об`єкт нерухомості.

21 березня 2019 року позивачем ОК «Екодом-1» видано ОСОБА_1 довідку № 24/06/2019 про те, що останній є асоційованим членом ОК «Екодом-1» та згідно договору про сплату внесків у ОК «Екодом-1» № 55а від 21 березня 2019 року зробив внесок в повному обсязі у сумі 200800 доларів США, згідно додатку № 1 до вказаного договору (а.с. 23, т. 1).

На виконання положень договору № 55а про сплату пайових внесків від 21 березня 2019 року між сторонами складено акт прийому-передачі до договору № 55а про сплату пайових внесків в ОК «Екодом-1» від 21 березня 2019 року датований 07 червня 2019 року (а.с. 21, т. 1).

Наказом Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 06 лютого 2020 року № 452/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року № 48051368, прийняті державним реєстратором Мельничуком Володимиром Олександровичем.

У зазначеній справі було здійснено допит свідка колишньої голови ОК «ЕКОДОМ-1» ОСОБА_6 , яка підписувала (укладала) від імені ОК «ЕКОДОМ-1» з юридичними та фізичними особами договори про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1».

Їй на огляд був наданий договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладений між ОСОБА_1 та ОК «ЕКОДОМ-1» № 55а від 21 березня 2019 року.

В ході огляду вказаних документів свідок ОСОБА_3 надала свідчення, що вказані документи підписані нею від імені ОК «ЕКОДОМ-1» у якості голови вказаного кооперативу власноруч. Щодо оплати за вказаними договорами, свідком було повідомлено, що вказані договори сплачені у повному обсязі.

Також, вона повідомила, що у ОК «ЕКОДОМ-1» існувала практика підписання декількох екземплярів договорів, серед яких на вимогу клієнта один екземпляр підписувався за допомогою факсимільного відтворення підпису а інші екземпляри підписувалися власноруч.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою длязвернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті15,16 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 зазначено, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору захисту.

З огляду на частину першу та частину другустатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтями16,203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

За положеннямист. 16 ЦК Українивизнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбаченостаттею 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа.

За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Статтею 203 ЦК Українивизначено, що зміст правочину не може суперечитиЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідатийого внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, правочин може бути визнано недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання договору недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У постанові від 24 лютого 2021 року у справі №233/3516/18-ц (провадження N 61-4805св20) Верховний Суд вказав, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому, обов`язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення та (або)оспорювання його прав та інтересів.

Інтерес особи має бути законним, не суперечитиКонституції України, законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частиніРішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 21 червня 2022 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ТОВ «Фірма «Вікант».

Отже, на даний час саме ТОВ «Фірма «Вікант» є власником майна, яке є предметом оспорюваного договору № 55а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1».

Обґрунтовуючи порушення оспорюваним договором прав ОК «ЕКОДОМ-1», позивач зазначає, що ТОВ «Фірма «Вікант», як власник вищезазначеного нерухомого майна, може в майбутньому мати матеріальні претензії до ОК «ЕКОДОМ-1».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, жодні права, інтереси чи свободи ОК «ЕКОДОМ-1» не порушенні, оскільки на теперішній час право власності на предмет оскаржуваного договору належить третій особі ТОВ «Фірма «Вікант».

Суд першої інстанції вірно зазначив, що розгляд справи з вимогами на майбутнє не передбачений чинним цивільно-процесуальним законодавством.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не враховані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в справі № 523/12199/19, від 06 вересня 2023 року № 760/17256/19-ц, є безпідставним, з огляду на таке.

У справі № 523/12199/19 підставою для подання позовної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу позивачка зазначала, що укладаючи оспорюваний договір помилилася щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між сторонами. Під час укладення оспорюваного договору волевиявлення позивача не відповідало її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу. Позивач діяла під впливом помилки, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання, за умовами якого відповідач буде здійснювати догляд за нею, тобто помилялася щодо правової природи правочину.

У справі № 760/17256/19 позивач був власником майна, яке було предметом оскаржуваного правочину. Водночас у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, власником майна на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції є ТОВ «Фірма «Вікант».

Тобто обставини справи № 523/12199/19 та справи № 760/17256/19-ц не є подібними обставинам справи, що переглядається.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Посилання вапеляційній скарзі,що довідкапро сплатувнесків №24/06/2019від 21березня 2019року доДоговору №55а,акт приймання-передачівід 07червня 2019року доДоговору №55ане відносятьсядо первиннихдокументів,які бпідтверджували господарськуоперацію,а самесплату коштів ОСОБА_1 за вищезазначенимдоговором,оскільки відповіднодо текстуданої довідкине можливовстановити змістгосподарської операціїта уданій довідцівідсутній підпис ОСОБА_1 ,або іншідані,які бнадали можливістьідентифікувати йогоособу.Первинних документів,які бпідтверджували сплату ОСОБА_1 коштів згідновимог законуУкраїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», матеріали справи не містять.

Апеляційний суд зазначає, що вказане може мати значення лише у разі доведеності позивачем порушення або оспорення своїх законних прав чи інтересів, натомість по справі такого не встановлено.

Що стосується доводу скарги про те, що судом не дано оцінку наданому позивачем висновку експертизи № 22.12/03 судово-економічної експертизи від 24 лютого 2023 року як доказу по справі, який підтверджує вищевказані обставини того, що кошти ОК «Екодом-1» за вищезазначеним договором ОСОБА_1 не сплачувались, зобов`язання за зазначеним договором позивачем не виконувались, то колегія суддів погоджує з цього приводу доводи відзиву відповідача ОСОБА_1 щодо неможливості використання вказаного висновку у якості доказу, оскільки при перевірці підлягали лише договори по 32 об`єктам нерухомості, однак, у вказаному будинку зареєстровано 147 квартир, 30 нежитлових приміщень та 79 паркомісць, загалом 256 об`єктів нерухомості. Тобто, перевірку здійснено щодо 12,5% приміщень у вказаному будинку. З огляду на що, можна дійти висновку, що вказаний звіт взагалі не є показовим щодо надходження грошових коштів за договорами про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1».

Судом вірно дано оцінки виниклим спірним правовідносинам та вірно витлумачено норми права, що підлягають застосуванню у даному випадку.

Як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» в особі свого представника Згоди Олексія Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складенні повного тексту постанови 21 січня 2025 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький