Рішення

від 28.03.2024 по справі 133/747/23

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

справа №133/747/23

28.03.24 м.Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Пєтухової Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Штепи В.С.,

представника позивача - адвоката Чуйко З.Д.

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Голуб Н.Є. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Козятинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо його неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивований тим, що вони з відповідачем з 08.06.2011 перебували у шлюбі, від спільного проживання у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_4 . 18.11.2013 шлюб між ними було розірвано. Виховання сина після розірвання шлюбу займається вона. Відповідач не бере участі у вихованні сина, не виходить на зв`язок та не приходить до дитини з трьохрічного віку. Крім того, Відповідач не повідомив навіть свого місця перебування, що унеможливлює його спілкування з дитиною та участь в житті дитини. Син не знає взагалі як виглядає біологічний батько. Відповідач не забезпечує його матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти та жодним іншим способом не проявляє батьківського піклування про нього. Вона, в свою чергу надає усі необхідні умови для забезпечення своєї дитини як в матеріальному аспекті, так і сприяє повноцінному моральному її розвитку. 18.12.2020 вона уклала новий шлюб з ОСОБА_5 , який виконує роль батька для її сина, забезпечує матеріально, бере участь у вихованні та розвитку, хоче усиновити його.

Позивач вказує на те, що синові виповниться 12 років, він потребує до себе уваги та активної участі у вихованні, а з боку біологічного батька цього немає. Син вже усвідомлює, що біологічному батькові байдуже на нього, тому часто каже, що не бажає бачити біологічного батька і не хоче, щоб ця особа була вказана його батьком. Натомість вітчим забезпечує йому належну увагу та турботу, син називає його батьком і мріє, щоб він його всиновив. Вона немає на меті створити перешкоди участі відповідача у вихованні сина, а переймається через психічний та моральний розвиток своєї дитини. З цією метою, вона звертається до суду, щоб захистити інтереси своєї дитини та забезпечити йому стабільний психологічний розвиток. Вважає, що у найкращих інтересах дитини буде позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо його неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і залишення сина під повною опікою матері з урахуванням того, що відповідач не виконує свій обов`язок по утриманню дитини, а саме - не надає їй матеріальної допомоги та відсутнє її моральне виховання, не приймає участі у її розвитку.

Ухвалою від 11.04.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, та призначено справу до підготовчого судового засідання, а також відповідачу встановлено строк на подачу відзиву на позов.

05.09.2023 відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що позивачка після розірвання шлюбу чинила йому перешкоди у спілкуванні з сином, що стало підставою його звернення до органів опіки та піклування, та за висновком Козятинської РДА від 05.02.2014 було визначено спосіб його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 . Однак, як тільки він з`являвся за місце проживання сина, його бабця здіймала сварки, що унеможливлювало спілкування із сином. Згодом позивачка змінила місце свого проживання разом із сином виїхавши за межі Козятинського району при цьому не повідомила адреси та змінила номер телефону, таким чином приховавши місце перебування нашого спільного сина. З доданих до матеріалів позовної заяви йому стало відомо, що син разом із матір`ю проживають у Київській області де син ходить до школи. Натомість він проживає в с. Сокілець Хмільницького району Вінницької області, працює слюсарем локомотивного депо ст. Козятин, має стабільний дохід та сплачує регулярно аліменти на утримання свого сина, шляхом відрахувань із його заробітної плати; відповідно до довідки відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області у нього відсутня заборгованість по аліментах. Вважає, що відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав відносно сина, та факт його ухилення від виконання батьківських обов`язків, оскільки відсутність безпосереднього контакту з сином зумовлена перешкодами, які чинить сама позивачка.

11.09.2023 від представника позивача - адвоката Струць Т.І. надійшла відповідь на відзив, в якій вона наполягала на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відзив необгрунтований та такий, що не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на те, що відповідач протягом 10 років ігнорував виховання і розвиток дитини, що підтверджено належними і допустимими доказами, а відсутність емоційного зв`язку між батьком і дитиною в тому числі підтверджено результатами психологічного обстеження зробленого фахівцем у сфері психології Сербовою О.В. , яку додає до матеріалів справи. Вказує, що син проживав в Козятинському районі з моменту народження і до 2020 р., а це близько 7-6 років після розлучення батьків, однак бажання у біологічного батька виконувати батьківські обов`язки ніколи не виникало. Номер телефону Позивача в нього був і де Позивач і дитина знаходились він знав. Однак не шукав жодного шляху спілкування усі 10 років та не подзвонив навіть тоді, коли почалась війна і не спитав, що з сином. Тому голослівним є посилання відповідача, на те, що була непереборна невидима перешкода у вихованні дитини. У матеріалах справи відсутні докази, що позивач чинила перешкоди у спілкуванні з дитиною. Крім того, висновок органу опіки і піклування 2014 р. про участь відповідача у вихованні дитини, свідчить, що позивач не заперечувала, щоб батько приймав участь у вихованні дитини. Натомість 27.06.2013 р. та 15.02.2014 р. в агресивному нетверезому стані відповідач за місцем проживання позивачки вчиняв гучні образи, погрози й напади на маленьку дитину й позивача, що зафіксовано у відповіді поліції від 14.07.2023 р. на адвокатський запит. Факт зловживання Відповідачем алкоголем і порушення ним закону підтверджується постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області про притягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані сп`яніння від 14.01.2022 р. (справа № 133/1924/21). По аліментам у відповідача була істотна заборгованість й вони заплачені вже після подачі справи про позбавлення батьківських прав до суду, що вбачається із розрахунку заборгованості по сплаті аліментів. У діях відповідача очевидна відсутність цінності дитини, бо характеристики особи відповідача до виконання батьківських обов`язків не мають прямого відношення і виконання будь-яких батьківських обов`язків ніяким чином не підтверджують. Вважає, що відповідач свідомо нехтував і нехтує сином, та його бездіяльність дуже показова, оскільки з часу подачі позову до суду ситуація не змінилася. Щодо висновку про позбавлення батьківських прав, який виданий органом опіки і піклування Козятинської міської ради у 2023 р., вважає його незаконним оскільки рішення було винесено без проведення будь-яких засідань, виклику позивача, з`ясування думки самої дитини.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Чуйко З.Д. наполягала на задоволенні позовних вимог, вважає, що відповідач свідомо ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню свого сина ОСОБА_6 . Дитина не знає свого біологічного батька, натомість називає батьком теперішнього чоловіка позивача , який має намір усиновити дитину.

Представник позивача - адвокат Струць Т.І. в судове засідання не з`явилась, однак через систему електронний суд надіслала заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги з огляду на те, що ОСОБА_6 , взагалі не знає відповідача і висловився щодо бажання позбавити батька батьківських прав (відповідач абсолютно чужа людина для сина позивачки). Висновок органу опіки про участь у вихованні дитини від 05.02.2014 р. відповідач ігнорував та не виконував. Відсутні будь-які докази, що б свідчили, що відповідач виконує батьківські обов`язки. Вважає за необхідне зазначити, що батько дитини впродовж року судової процедури жодного разу не навідався до дитини, і ігнорував його життя останні десять років. Також слід врахувати бажання дитини позбавити батька батьківських прав, бути усиновленим вітчимом який хоче його усиновити. Як оцінює суд висновок психологині Сербової О.В. про повну відсутність емоційного зв`язку між батьком і сином, й висновок органу опіки і піклування від 02.11.2023 р., характеристику зі школи, гуртків та інші докази, про відсутність участі батька у житті дитини. Вважає, що біологічний батько є загрозою для дитини оскільки він неправдивий, турбується тільки про себе і в засіданні під час надання пояснень робить компліменти тільки собі й жодного разу не говорить про сина як особистість, якій виповнилося 12 років. Відповідач з 2014 р. ніколи не вкладався в дитину емоційно, морально, духовно, матеріально й транслює байдужість та ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що має намір спілкуватись із дитиною та проводити з ним час. При цьому зазначив, що не спілкувався із дитиною та не приділяв йому своєї належної уваги та батьківської любові саме з вини позивача, яка чинила перешкоди у спілкуванні із дитиною.

Представник відповідача - адвокат Голуб Н.Є. в судовому засіданні підтримала думку свого довірителя, та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, вважає, що у даній справі відсутні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 ..

Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Козятинської міської ради Вінницької області в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву, в якій просить справу слухати без їхньої участі, не підтримує вимоги позивача.

Представник третьої особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про слухання справи у відсутність їхнього представника, спір просить вирішити за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 вересня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с.17)

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 18 грудня 2020 року вбачається, що 18 грудня 2020 року ОСОБА_9 та ОСОБА_5 уклали шлюб, зареєструвавши його у Бориспільському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ, за актовим записом № 718, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 » (а.с.14)

Як вбачається із відповіді, наданої сільським головою Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області на адвокатський запит від 26.02.2023, спільно із депутатами сільської ради було проведено обстеження умов проживання дитини, про що складено відповідний акт. В ході обстеження з`ясовано, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з травня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , вітчимом ОСОБА_5 та бабусею ОСОБА_11 , які піклуються та забезпечують дитину усім необхідним для навчання, розвитку та відпочинку. ОСОБА_4 навчається у 6 класі Гірського ліцею. Зі слів матері , педагогів ліцею та депутатів сільської ради батько дитини ОСОБА_1 з дитиною не спілкується, дитину не відвідує та не приймає участі у вихованні сина (а.с.13)

Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_12 від 02.03.2023, також вбачається, що стосунки в сім`ї дружні, поважають та люблять один одного (а.с.11-12).

Із характеристики учня 6 класу Гірського ліцею Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_4 , вбачається, що він навчається в ліцеї з 4 класу, за час навчання проявив себе старанним учнем, ввічливий, розумовий і фізичний розвиток відповідає віковим особливостям дитини. Мати дитини ОСОБА_3 постійно підтримує зв`язок з класним керівником, учителями, керівниками гуртків, які відвідує син. За час навчання батько дитини не цікавиться його успіхами та не підтримує зв`язку з класним керівником (а.с.15).

Із відповіді на адвокатський запит наданої директором Гірського ліцею Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 01.03.2023, вбачається, що батько дитини, ОСОБА_1 , не відвідував батьківські збори, не цікавився успіхами у навчанні сина, не підтримував зв`язок з учителями та класним керівником за весь навчальний період. Батьківські збори відвідує мама ОСОБА_6 , цікавиться його успіхами та досягненнями (а.с.16)

Згідно розрахунків заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 , борг станом на 31.12.2013 становить -2400,00 грн; станом на 31.12.2014 - 5169,75 грн; станом на 31.12.2015 - 12156,05 грн; станом на 31.12.2016 - 19293,87 грн; станом на 31.12.2017 - 28840,30 грн; станом на 31.07.2018 - 37878,94 грн (а.с.89,90,91,92,93)

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_6 , заборгованість станом на 31.07.2023 становить175,22 грн (а.с.94-95).

Як вбачається із наявного в матеріалах справи листа керівника гуртка «Юний судномоделіст» ОСОБА_4 відвідує заняття в гурту з вересня 2020 року, на заняття його привела мама ОСОБА_3 , батько дитини ніколи не приходив, успіхами дитини не цікавився, заняття не оплачував і з дитиною він його ніколи не бачив (а.с.96)

Із листа тренера дитячої ФК «Гора» вбачається, що ОСОБА_6 почав тренуватись з 05.01.2023, в футбольний клуб записав дитину вітчим ОСОБА_13 , який був його колишнім учнем, та який із матір`ю хлопчика цікавляться успіхами дитини, відвідують та оплачують тренування. Батько дитини на тренування ніколи не приходив, успіхами не цікавився, він його ніколи не бачив разом з дитиною(а.с. 97).

Як вбачається із довідки КЗ «Ліцей №7» Козятинської міської ради Вінницької області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідував дошкільне відділення «Веселка» ЗНВК І-ІІІ ступенів «Школа-інтернат-гімназія» ім. В.М. Підгорбунського та з 01.09.2017 по 26.05.2020 навчався в даному закладі освіти. ОСОБА_14 систематично відвідувала батьківські збори, цікавилась успіхами та шкільним життям дитини. ОСОБА_1 протягом усього періоду навчання дитини не відвідував батьківські збори, не забирав і не приводив дитину до закладу освіти, не цікавився успіхами хлопчика. Поряд з дитиною працівники закладу освіти його не бачили (а.с.99)

До матеріалів справи додані письмові пояснення матері позивача - ОСОБА_15 , батька - ОСОБА_16 та рідного брата ОСОБА_17 із яких вбачається, що біологічний батько не приймає ніякої участі у вихованні дитини, не проявляє жодного бажання на спілкування із дитиною; позивач не чинить жодних перешкод у спілкуванні з дитиною. На даний час ОСОБА_6 живе у повній сім`ї із матір`ю та вітчимом, де всі батьківські обов`язки виконує вітчим - ОСОБА_13 (а.с.100-101,118,123)

Із письмових пояснень ОСОБА_5 вбачається, що він перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 , разом із ними проживає син дружини від першого шлюбу - ОСОБА_4 , по відношенню до якого він виконує роль батька, забезпечує його усім необхідним та дає належну увагу. Біологічного батька ОСОБА_6 не пам`ятає та він ніяким чином не намагається зв`язатись із ним щоб побачитись із сином. Жодних перешкод у спілкуванні батька із сином вони не чинять (а.с. 113)

За результатами психологічного обстеження дитини ОСОБА_4 , виконаного практичною психологинею вищої категорії, кандидаткою психологічних наук Сербовою О.В. на замовлення адвокатки Т.І. Струць, соціальна соціація розвитку дитини адекватна віку, значимі інші в структурі психіки дитини проектуються на членів родини, з якими в даний час проживає та спілкується дитина, образ сім`ї та сімейні відносини позитивні, довірливі стосунки з матір`ю та вітчимом (якого дитина вважає та називає татом), негативних проявів, тривожності не виявлено. В психологічній картині світу дитини, ні в образі родини, ні серед значущих інших, фігура біологічного батька не проявлена, тобто - відсутня. Психологічне обстеження свідчить, що будь-яка роль біологічного батька в житті дитини відсутня (а.с.107-108)

Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Козятинської міської ради Вінницької області 31.07.2023 прийнято рішення №30 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане рішення було затверджено рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради від 03.08.2023 №223 (а.с.134,135-136)

До матеріалів справи долучено висновок Козятинської районної державної адміністрації - органу опіки та піклування про визначення способів участі батька - ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 05.02.2014, згідно якого, за заявою ОСОБА_1 та заявою ОСОБА_8 встановлено дні та часи побачення батька з сином, а саме: - один раз на тиждень у вихідний день з 10.00 до 18.00 год. за місцем проживання ОСОБА_1 (а.с.143)

Із характеристики з місця роботи ОСОБА_1 , вбачається, що останній працює слюсарем цеху ПР-23 локомотивного депо Козятин з 2018 року по теперішній час. Зарекомендував себе як відповідальний, чесний, активний співробітник. За виконання своїх посадових обов`язків відзначений на дошці пошани локомотивного депо. За період роботи нарікань не мав (а.с.144)

Із довідки - характеристики Сокілецького старостинського округу вбачається, що ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_2 , за час проживання характеризується позитивно. На даний час, скарг від жителів територіальної громади не надходило (а.с.145)

Відповідно до довідки Головного державного виконавця Козятинського відділу ДВС у Хмільницькому районі вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 14.07.2023, із ОСОБА_1 на корись ОСОБА_8 на утримання сина стягуються аліменти в розмірі частини зі всіх видів заробітку, аліменти стягуються із заробітної плати ОСОБА_1 щомісячно (а.с.146)

Згідно довідки старшого державного виконавця, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.08.2023 відсутня (а.с.147).

Як вбачається із долученої до матеріалів справи відповіді начальника ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності не притягувалась, натомість мали місце звернення ОСОБА_8 щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_1 27.06.2013 та 15.02.2014, чи було складено протоколи по даному факту встановити неможливо (а.с.169)

Відповідно до Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 орган опіки та піклування Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За змістом такого висновку, ОСОБА_1 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків - батько протягом 10 років не цікавиться у вихованні дитини, не бере участі у вихованні сина, не піклується про ста його здоров`я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи, хоча йому жодних перешкод у побаченні з сином ніхто не чинив і не чинить (а.с. 193-194)

Рішенням виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 02 листопада 2023 року за №188, висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 було затверджено (а.с.192).

Вирішуючи спір,суд виходить з такого.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року, справа № 227/2272/18).

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 (справа №753/2025/19) дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суду не надано доказів, що до відповідача були застосовані будь-які засоби попередження та впливу. Так, немає жодних документально підтверджених відомостей, що з відповідачем уповноважені служби або представник навчального закладу проводили роз`яснюючі бесіди про необхідність змінити свою поведінку, або їй направлялись відповідні листи тощо. Натомість в судовому засіданні відповідач заперечував щодо позбавлення його батьківських прав стосовно свого сина, та виявляє бажання спілкуватись із ним підтримувати його, зазначаючи причину по якій він не спілкувався із сином - це те, що позивач всіляко чинила перешкоди у його спілкуванні із сином. Про наміри його спілкування із сином підтверджується висновком органу опіки та піклування Козятинської РДА, наданим за його зверненням про визначення способу участі у вихованні сина.

У справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, докази, що відповідачу раніше виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка була предметом розгляду компетентних органів.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок та рішення органу опіки та піклування є дорадчим і не може розцінюватись судом як вказівка для відповідного судового рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що органом опіки надано недостатньо мотивований висновок щодо позбавлення відповідача батьківських прав з урахуванням дотримання перш за все інтересів дитини, і тому суд не погоджується з таким висновком. Також суд вважає, що висновки про відсутність зацікавленості щодо розвитку дитини та відсутності бажання спілкуватись з ним є суперечливими з огляду на пояснення учасників справи.

Докази, які були надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно її дітей .

Суд не вбачає достатніх підстав вважати, що недостатнє спілкування батька з сином, пов`язано з суто винними, злісними, умисними його діями .

Суд звертає увагу на висновок у справі "Mandet c. France", в якій 11 років бездіяльності батька не розглядалась Європейським судом як обставина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Навпаки, суд зазначив, що існує потенційна вигода майбутніх дитячо-батьківських відносин, оскільки поновлення цього зв`язку надає дитині можливість отримати більше, ніж втратити.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. У цій ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов`язків.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому суд вважає за необхідне у позові відмовити.

На підставі викладеного, ст. 164 -167 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Козятинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, про позбавлення батьківських прав залишити без задволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.О. Пєтухова

28.03.24