Постанова

від 06.06.2024 по справі 133/747/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/747/23

Провадження № 22-ц/801/1336/2024

Категорія: 72

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 рокуСправа № 133/747/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),

суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Козятинської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області,

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Козятинської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Струтець Тетяни Ігорівни на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 березня 2024 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Пєтухової Н.О., дата складення повного тексту рішення 28 березня 2024 року,

встановив:

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Козятинської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про позбавлення батьківських.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вони з відповідачем з 08 червня 2011 року перебували у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

18 листопада 2013 шлюб між ними було розірвано. Виховання сина після розірвання шлюбу займається вона. Відповідач не бере участі у вихованні сина, не виходить на зв`язок та не приходить до дитини з трьохрічного віку. Відповідач не забезпечує його матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей.

Крім того, Відповідач не повідомив навіть свого місця перебування, що унеможливлює його спілкування з дитиною та участь в житті дитини. Син не знає взагалі як виглядає біологічний батько.

Водночас зазначає, що вона, в свою чергу надає усі необхідні умови для забезпечення своєї дитини як в матеріальному аспекті, так і сприяє повноцінному моральному її розвитку.

18 грудня 2020 року вона уклала новий шлюб з ОСОБА_4 , який виконує роль батька для її сина, забезпечує матеріально, бере участь у вихованні та розвитку, має бажання усиновити його.

Вважає, що син вже усвідомлює, що біологічному батькові байдуже на нього, тому часто каже, що не бажає бачити біологічного батька і не хоче, щоб ця особа була вказана його батьком.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом, в якому вона просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Козятинської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про позбавлення батьківських прав залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя, а у цій ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов`язків.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Струтець Тетяна Ігорівна подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника судом попередньої інстанції при вирішенні справи проігноровано інтереси дитини. Вважає, що батько ухилявся та останні 10 років взагалі не виконував своїх батьківських обов`язків. Покликається на виявлення інтересу до дитини та погашення заборгованості по аліментам лише після звернення до суду із цим позовом. Зауважує, що висновком психолога встановлена відсутність емоційного зв`язку дитини з біологічним батьком. Покликається на незастосування судом висновків Верховного Суду в аналогічних справах. Поряд з цим вважає, помилковими висновки місцевого суду про чинення матір`ю перешкод батьку у спілкуванні з дитиною. Вважає, що місцевим судом помилково не взято до уваги висновок органу опіки та піклування Гірської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 з підстав його недостатньої вмотивованості, а також інші докази, які дають підстави для задоволення позовних вимог. Крім того посилається на факт зловживання відповідачем алкоголем і порушення ним закону.

Сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 вересня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.17).

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 18 грудня 2020 року вбачається, що 18 грудня 2020 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали шлюб, зареєструвавши його у Бориспільському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ, за актовим записом № 718, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_7 » (а.с.14).

Як вбачається із відповіді, наданої сільським головою Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області на адвокатський запит від 26 лютого 2023 року, спільно із депутатами сільської ради було проведено обстеження умов проживання дитини, про що складено відповідний акт. В ході обстеження з`ясовано, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з травня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , вітчимом ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_8 , які піклуються та забезпечують дитину усім необхідним для навчання, розвитку та відпочинку. ОСОБА_3 навчається у 6 класі Гірського ліцею. Зі слів матері, педагогів ліцею та депутатів сільської ради батько дитини ОСОБА_2 з дитиною не спілкується, дитину не відвідує та не приймає участі у вихованні сина (а.с.13).

Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_9 від 02 березня 2023 року, також вбачається, що стосунки в сім`ї дружні, поважають та люблять один одного (а.с.11-12).

Відповідно до характеристики учня 6 класу Гірського ліцею Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_3 вбачається, що він навчається в ліцеї з 4 класу, за час навчання проявив себе старанним учнем, ввічливий, розумовий і фізичний розвиток відповідає віковим особливостям дитини. Мати дитини ОСОБА_1 постійно підтримує зв`язок з класним керівником, учителями, керівниками гуртків, які відвідує син. За час навчання батько дитини не цікавиться його успіхами та не підтримує зв`язку з класним керівником (а.с.15).

Із відповіді на адвокатський запит наданої директором Гірського ліцею Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 01 березня 2023 року, вбачається, що батько дитини, ОСОБА_2 , не відвідував батьківські збори, не цікавився успіхами у навчанні сина, не підтримував зв`язок з учителями та класним керівником за весь навчальний період. Батьківські збори відвідує мама ОСОБА_10 , цікавиться його успіхами та досягненнями (а.с.16).

Згідно розрахунків заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , борг станом на 31 грудня 2013 року становить -2400,00 грн; станом на 31 грудня 2014 року - 5169,75 грн; станом на 31 грудня 2015 року - 12156,05 грн; станом на 31 грудня 2016 року - 19293,87 грн; станом на 31 грудня 2017 року - 28840,30 грн; станом на 31 липня 2018 року - 37878,94 грн (а.с.89,90,91,92,93).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_10 , відповідачем починаючи з вересня 2018 року погашалась наявна заборгованість та станом на 31 липня 2023 року становила 175,22 грн (а.с.94-95).

Як вбачається із наявного в матеріалах справи листа керівника гуртка «Юний судномоделіст» ОСОБА_3 відвідує заняття в гурту з вересня 2020 року, на заняття його привела мама ОСОБА_1 , батько дитини ніколи не приходив, успіхами дитини не цікавився, заняття не оплачував і з дитиною він його ніколи не бачив (а.с.96).

Із листа тренера дитячої ФК «Гора» вбачається, що ОСОБА_10 почав тренуватись з 05 січня 2023 року, в футбольний клуб записав дитину вітчим ОСОБА_11 , який був його колишнім учнем, та який із матір`ю хлопчика цікавляться успіхами дитини, відвідують та оплачують тренування. Батько дитини на тренування ніколи не приходив, успіхами не цікавився, він його ніколи не бачив разом з дитиною(а.с. 97).

Відповідно до довідки КЗ «Ліцей №7» Козятинської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідував дошкільне відділення «Веселка» ЗНВК І-ІІІ ступенів «Школа-інтернат-гімназія» ім. В.М. Підгорбунського та з 01 вересня 2017 року по 26 травня 2020 року навчався в даному закладі освіти. ОСОБА_12 систематично відвідувала батьківські збори, цікавилась успіхами та шкільним життям дитини. ОСОБА_2 протягом усього періоду навчання дитини не відвідував батьківські збори, не забирав і не приводив дитину до закладу освіти, не цікавився успіхами хлопчика. Поряд з дитиною працівники закладу освіти його не бачили (а.с.99).

Згідно з письмових пояснень матері позивача - ОСОБА_13 , батька - ОСОБА_14 та рідного брата ОСОБА_15 вбачається, що біологічний батько не приймає ніякої участі у вихованні дитини, не проявляє жодного бажання на спілкування із дитиною; позивач не чинить жодних перешкод у спілкуванні з дитиною. На даний час ОСОБА_10 живе у повній сім`ї із матір`ю та вітчимом, де всі батьківські обов`язки виконує вітчим - ОСОБА_11 (а.с.100-101,118,123).

Із письмових пояснень ОСОБА_4 вбачається, що він перебуває у шлюбі із ОСОБА_1 , разом із ними проживає син дружини від першого шлюбу - ОСОБА_3 , по відношенню до якого він виконує роль батька, забезпечує його усім необхідним та дає належну увагу. Біологічного батька ОСОБА_10 не пам`ятає та він ніяким чином не намагається зв`язатись із ним щоб побачитись із сином. Жодних перешкод у спілкуванні батька із сином вони не чинять (а.с. 113).

За результатами психологічного обстеження дитини ОСОБА_3 , виконаного практичною психологинею вищої категорії, кандидаткою психологічних наук ОСОБА_16 на замовлення адвокатки Т.І. Струць, соціальна соціація розвитку дитини адекватна віку, значимі інші в структурі психіки дитини проектуються на членів родини, з якими в даний час проживає та спілкується дитина, образ сім`ї та сімейні відносини позитивні, довірливі стосунки з матір`ю та вітчимом (якого дитина вважає та називає татом), негативних проявів, тривожності не виявлено. В психологічній картині світу дитини, ні в образі родини, ні серед значущих інших, фігура біологічного батька не проявлена, тобто - відсутня. Психологічне обстеження свідчить, що будь-яка роль біологічного батька в житті дитини відсутня (а.с.107-108).

Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Козятинської міської ради Вінницької області 31 липня 2023 року прийнято рішення №30 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане рішення було затверджено рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради від 03 серпня 2023 року №223 (а.с.134,135-136).

Відповідно до висновку Козятинської районної державної адміністрації - органу опіки та піклування про визначення способів участі батька - ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 05 лютого 2014 року, за заявою ОСОБА_2 та заявою ОСОБА_5 встановлено дні та часи побачення батька з сином, а саме: - один раз на тиждень у вихідний день з 10.00 до 18.00 год. за місцем проживання ОСОБА_2 (а.с.143).

Із характеристики з місця роботи ОСОБА_2 , вбачається, що останній працює слюсарем цеху ПР-23 локомотивного депо ОСОБА_17 з 2018 року по теперішній час. Зарекомендував себе як відповідальний, чесний, активний співробітник. За виконання своїх посадових обов`язків відзначений на дошці пошани локомотивного депо. За період роботи нарікань не мав (а.с.144).

Відповідно до довідки - характеристики Сокілецького старостинського округу вбачається, що ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_2 , за час проживання характеризується позитивно. На даний час, скарг від жителів територіальної громади не надходило (а.с.145).

Згідно довідки Головного державного виконавця Козятинського відділу ДВС у Хмільницькому районі вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 14 липня 2023 року, із ОСОБА_2 на корись ОСОБА_5 на утримання сина стягуються аліменти в розмірі частини зі всіх видів заробітку, аліменти стягуються із заробітної плати ОСОБА_2 щомісячно (а.с.146).

Згідно довідки старшого державного виконавця, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2023 року відсутня (а.с.147).

Відповідно до відповіді начальника ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності не притягувалась, натомість мали місце звернення ОСОБА_5 щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_2 27 червня 2013 року та 15 лютого 2014 року, чи було складено протоколи по даному факту встановити неможливо (а.с.169).

Рішенням виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 02 листопада 2023 року за №188, було затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с.192).

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 орган опіки та піклування Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі змісту висновку вбачається, що ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме батько протягом 10 років не цікавиться у вихованні дитини, не бере участі у вихованні сина, не піклується про ста його здоров`я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи, хоча йому жодних перешкод у побаченні з сином ніхто не чинив і не чинить (а.с. 193-194).

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 посилалась на те, що відповідач злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання дитини, оскільки не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина, не спілкується з дитиною, не дбає про неї, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей.

Отже правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позивачка визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

При цьому, У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Так, на підтвердження позовних вимог, ОСОБА_1 до суду надані, зокрема, відповідь сільського голови Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про обстеження житлових умов, акт обстеження житлових умов, відповідь директора Гірського ліцею Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, лист керівника гуртка «Юний судномоделіст», лист тренера дитячої ФК «Гора», довідку КЗ «Ліцей №7» Козятинської міської ради Вінницької області, письмові пояснення матері позивача - ОСОБА_13 , батька - ОСОБА_14 та рідного брата ОСОБА_15 , її чоловіка - ОСОБА_4 , які суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки такі не підтверджують факт свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а лиш надають загальну характеристику про умови проживання та виховання дитини позивачем, а також відвідування дитиною спортивних занять та гуртків.

Також додані довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів починаючи з 2013 року не можуть слугувати підтвердженням ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, оскільки відповідно до характеристики з місця роботи ОСОБА_2 , останній працює слюсарем цеху ПР-23 локомотивного депо Козятин з 2018 року і саме з цього часу він почав активно погашати заборгованість, яка поступово зменшувалась. На момент розгляду справи в 2024 році, заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Вказане не дає стверджувати, що відповідач ухилявся від своїх обов`язків, а навпаки, при першій же можливості почав виконувати свої фінансові зобов`язання перед дитиною. Таким чином, заборгованість, що виникла до 2018 року, не може бути розглянута як доказ свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, оскільки з початком стабільного доходу відповідач вживав заходів для погашення боргу.

Оцінюючи результати психологічного обстеження дитини, виконаного практичною психологинею вищої категорії, кандидаткою психологічних наук ОСОБА_16 також не можна їх розцінювати, як беззаперечний доказ свідомого ухилення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов`язків, оскільки оцінка психологічного обстеження дитини може бути суб`єктивною та залежати від того, як дитина сприймає ситуацію в сім`ї в даний момент. Так, відсутність біологічного батька у психологічній картині світу дитини не обов`язково вказує на його байдужість або небажання виконувати свої обов`язки, а може відображати нинішній емоційний стан дитини та її прив`язаність до осіб, з якими вона проводить більшість часу.

Крім того, батько з моменту працевлаштування у 2018 році регулярно сплачує аліменти, це свідчить про його відповідальне ставлення до фінансових обов`язків перед дитиною, що є важливою частиною виконання батьківських обов`язків, яка не повинна ігноруватися.

Оцінюючи висновок виконавчого комітету про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (див. постанову Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22).

З огляду на викладене, оцінюючи висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 орган опіки та піклування Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що вказаний висновок не є достатньо об`єктивним та обґрунтованим, не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Натомість, суд апеляційної інстанції звертає увагу на поведінку відповідача, зокрема, встановлення днів та годин побачення батька з сином за висновком Козятинської районної державної адміністрації - органу опіки та піклування про визначення способів участі батька, заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, яку можна розцінювати, як намагання підтримувати зв`язок з дитиною та виконувати свої батьківські обов`язки. Суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлення днів та годин побачення батька з сином за висновком Козятинської районної державної адміністрації свідчить про його бажання брати участь у вихованні дитини.

Крім того, активне заперечення заявником позову про позбавлення його батьківських прав може бути розцінене як прояв відповідальності та намір зберегти свої права та обов`язки стосовно сина. Цей факт демонструє, що відповідач не лише визнає свої батьківські обов`язки, але й прагне їх виконувати, шукаючи можливості для підтримання відносин з дитиною.

Таким чином, поведінка відповідача, включаючи встановлення режиму побачень та заперечення проти позбавлення батьківських прав, вказує на його активну позицію щодо виконання батьківських обов`язків. Це свідчить про те, що відповідач не ухиляється від відповідальності, а навпаки, робить зусилля для участі в житті дитини

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи та надані докази в сукупності і кожен окремо, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав ненадання позивачкою достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками щодо сина, а також врахувавши, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу.

Покликання в апеляційній скарзі на факт зловживання відповідачем алкоголем і порушення ним закону є неспроможним, оскільки в силу ч. 2 ст. 164 СК України не дає підстав стверджувати про ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Доводи апеляційної скарги про неврахування місцевим судом висновків Верховного Суду в аналогічних справах, в яких було позбавлено батьківських прав відносно дітей, не заслуговують на увагу, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Струтець Тетяни Ігорівни залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета