Постанова

від 04.12.2024 по справі 133/747/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 133/747/23

Провадження № 61-9650св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Струць Тетяни Ігорівни на рішення Козятинського районного суду Вінницької області від 28 березня 2024 року в складі судді Пєтухової Н. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року в складі колегії суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Козятинської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, про позбавлення батьківських прав та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що вона та ОСОБА_2 з 08 червня 2011 року перебували в шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син - ОСОБА_3 .

18 листопада 2013 року шлюб між сторонами розірвано. Вихованням дитини після розірвання шлюбу вона займається самостійно, відповідач сина не утримує та не спілкується з ним.

18 грудня 2020 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 , який виконує роль батька для її сина, забезпечує матеріально, бере участь у вихованні та розвитку, має бажання усиновити його.

Просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

28 березня 2024 року рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

06 червня 2024 року постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 березня 2024 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя, а в цій ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов`язків.

Надані позивачкою докази в справі не підтверджують факт свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Відповідач з 2018 року працює слюсарем і саме з цього часу почав активно погашати заборгованість зі сплати аліментів, яка на момент розгляду справи в 2024 році відсутня.

Відсутність біологічного батька в психологічній картині світу дитини за результатами психологічного обстеження не вказує на його байдужість або небажання виконувати свої обов`язки, а може відображати нинішній емоційний стан дитини та її прив`язаність до осіб, з якими вона проводить більшу частину часу.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не є достатньо об`єктивним та обґрунтованим, не містить даних, які характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, орган опіки та піклування не надав оцінки причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Активне заперечення відповідача в справі про позбавлення його батьківських прав може бути розцінене як прояв відповідальності та намір зберегти свої права та обов`язки стосовно сина. Цей факт демонструє, що відповідач не лише визнає свої батьківські обов`язки, але й прагне їх виконувати, шукаючи можливості для підтримання відносин з дитиною.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року в справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року в справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року в справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року в справі № 213/2822/21. Судова практика в цій категорії справ є сталою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Струць Т. І. через систему «Електронний Суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Козятинського районного суду Вінницької області від 28 березня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 661/2532/17, від 29 вересня 2021 року в справі № 459/3411/18, від 13 липня 2022 року в справі № 366/2047/18, від 01 листопада 2023 року в справі № 941/314/22, про те, що самі лише заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчать про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку; від 23 листопада 2022 року в справі № 149/2510/21, про те, що вчинення відповідачем певних дій після ініціювання позову про позбавлення батьківських прав не доводить зміну своєї поведінки до дитини та прагнення здійснювати належне піклування про неї.

Доводи інших учасників справи

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

22 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Козятинського районного суду Вінницької області.

У жовтні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

25 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 вересня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 17).

05 лютого 2014 року висновком Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області як органом опіки та піклування про визначення способів участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено дні та часи побачення батька з сином: один раз на тиждень у вихідний день з 10 год. до 18 год. за місцем проживання ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 143).

У період з 01 вересня 2017 року до 26 травня 2020 року (відповідно до довідки Комунального закладу «Ліцей №7» Козятинської міської ради Вінницької області від 30 червня 2023 року) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідував дошкільне відділення «Веселка» загальноосвітнього навчально-виховного комплексу І-ІІІ ступенів «Школа-інтернат-гімназія» ім. В. М. Підгорбунського. Мати дитини систематично відвідувала батьківські збори, цікавилась успіхами та шкільним життям дитини. Батько ОСОБА_2 протягом усього періоду навчання дитини не відвідував батьківські збори, не забирав і не приводив дитину до закладу освіти, не цікавився успіхами хлопчика. Поряд з дитиною працівники закладу освіти його не бачили (т. 1, а. с. 99).

Із травня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , її чоловіком ОСОБА_4 та його матір`ю ОСОБА_6 , які згідно з актом обстеження умов проживання дитини, складеним депутатами Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, забезпечують дитину всім необхідним, у сім`ї дружні стосунки, всі поважають та люблять один одного (т. 1, а. с. 11-13).

18 грудня 2020 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 уклали шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище позивачки змінено на « ОСОБА_4 », що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 18 грудня 2020 року (т. 1, а. с. 14).

Відповідно до характеристики учня 6 класу Гірського ліцею Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_3 , наданої класним керівником та директором ліцею 01 березня 2023 року, ОСОБА_3 навчається в ліцеї з 4 класу, за час навчання проявив себе старанним та ввічливим учнем, розумовий і фізичний розвиток дитини відповідає віковим особливостям. Мати дитини ОСОБА_1 постійно підтримує зв`язок з класним керівником, учителями, керівниками гуртків, які відвідує син. За час навчання батько не цікавиться успіхами дитини та не підтримує зв`язку з класним керівником (т. 1, а. с. 15).

Із відповіді на адвокатський запит, наданої директором Гірського ліцею Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 01 березня 2023 року, вбачається, що батько дитини - ОСОБА_2 не відвідує батьківські збори, не цікавиться успіхами в навчанні сина, не підтримує зв`язок з учителями та класним керівником. Батьківські збори відвідує мати дитини, цікавиться успіхами сина та його досягненнями (т. 1, а. с. 16).

Із вересня 2020 року ОСОБА_3 відвідує гурткок «Юний судномоделіст», на заняття його привела мати ОСОБА_1 , батько дитини не приходить, успіхами дитини не цікавиться, заняття не оплачує (т. 1, а. с. 96).

Із 05 січня 2023 року ОСОБА_3 відвідує заняття з футболу в Футбольному клубі «Гора», до якого дитину записав колишній учень клубу - ОСОБА_4 , який із матір`ю хлопчика цікавляться успіхами дитини, відвідують та оплачують тренування. Батько дитини на тренування не приходить, успіхами не цікавиться (т. 1, а. с. 97).

Із письмових пояснень матері позивачки - ОСОБА_9 , батька - ОСОБА_10 та брата ОСОБА_11 убачається, що біологічний батько не приймає участі у вихованні дитини, не проявляє жодного бажання на спілкування із дитиною; позивачка не чинить перешкод у спілкуванні з дитиною, всі батьківські обов`язки виконує ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 100, 101, 118, 123).

Із письмових пояснень ОСОБА_4 убачається, що він перебуває у шлюбі із ОСОБА_1 , разом із ними проживає син дружини від першого шлюбу - ОСОБА_3 , стосовно якого він виконує роль батька, забезпечує його усім необхідним та дає належну увагу. ОСОБА_3 біологічного батька не пам`ятає, останній не намагається зв`язатися із сином (т. 1, а. с. 113).

За результатами психологічного обстеження дитини ОСОБА_3 , виконаного 08 липня 2023 року практичним психологом вищої категорії, кандидатом психологічних наук Сербовою О. В. , соціальна ситуація розвитку дитини адекватна віку, значимі інші в структурі психіки дитини проєктуються на членів родини, з якими проживає та спілкується дитина, образ сім`ї та сімейні відносини позитивні, довірливі стосунки з матір`ю та вітчимом (якого дитина вважає та називає татом), негативних проявів, тривожності не виявлено. Ні в психологічній картині світу дитини, ні в образі родини, ні серед значущих інших, фігура біологічного батька не проявлена, будь-яка роль біологічного батька в житті дитини відсутня (т. 1, а. с. 107, 108).

Відповідно до довідки-характеристики Сокілецького старостинського округу від 14 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 проживає на АДРЕСА_2 . За час проживання характеризується позитивно, скарг від жителів територіальної громади щодо нього не надходило (т. 1, а. с. 145).

Із характеристики з місця роботи ОСОБА_2 убачається, що останній працює слюсарем цеху ПР-23 локомотивного депо Козятин з 2018 року. Зарекомендував себе як відповідальний, чесний, активний співробітник. За виконання своїх посадових обов`язків відзначений на дошці пошани локомотивного депо. За період роботи нарікань не мав (т. 1, а. с. 144).

Згідно з довідкою від 14 липня 2023 року головного державного виконавця Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Козятинський ВДВС), з 2013 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на сина в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, аліменти стягуються із заробітної плати ОСОБА_2 щомісячно (т. 1, а. с. 146).

Згідно з розрахунками заборгованості зі сплати аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 борг станом на 31 грудня 2013 року становив 2 400,00 грн; станом на 31 грудня 2014 року - 5 169,75 грн; станом на 31 грудня 2015 року - 12 156,05 грн; станом на 31 грудня 2016 року - 19 293,87 грн; станом на 31 грудня 2017 року - 28 840,30 грн; станом на 31 липня 2018 року - 37 878,94 грн (т. 1, а. с. 89-93).

Починаючи з вересня 2018 року заборгованість зі сплати аліментів з ОСОБА_2 на сина погашалась, станом на 31 липня 2023 року становила 175,22 грн (т. 1, а. с. 94, 95).

Згідно з довідкою старшого державного виконавця Козятинський ВДВС заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2023 року відсутня (т. 1, а. с. 147).

За відповіддю начальника відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_2. та ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності не притягувались. 27 червня 2013 року та 15 лютого 2014 року ОСОБА_5 зверталася до відділення щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_2 , проте, чи було складено адміністративні матеріали стосовно цього, встановити неможливо, адже інформація в системі Інформаційного порталу Національної поліції України не відображається (т. 1, а. с. 169).

31 липня 2023 року Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Козятинської міської ради Вінницької області прийнято рішення № 30 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане рішення затверджено рішенням Виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області від 03 серпня 2023 року № 223 (т. 1, а. с. 134-136).

02 листопада 2023 року рішенням Виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 188 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1. а. с.192-194).

У висновку вказано, що ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме протягом 10 років не цікавиться станом здоров`я сина, його навчанням, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про стан її здоров`я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи, хоча йому жодних перешкод у побаченні з сином ніхто не чинив і не чинить.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

У матеріалах справи містяться два взаємовиключних висновки органів опіки та піклування: 1) від 31 липня 2023 року Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Козятинської міської ради Вінницької області про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) від 02 листопада 2023 року виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У висновку від 31 липня 2023 року про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Козятинської міської ради Вінницької області виснувала, що ОСОБА_2 заперечує твердження матері дитини про ухилення ним від виконання батьківських обов`язків, пояснюючи це тим, що вона свідомо створила такі умови, які унеможливлюють спілкування батька з дитиною: змінила місце проживання, не повідомивши батька дитини, перешкоджає телефонному зв`язку з дитиною. ОСОБА_2 має бажання спілкуватись зі своїм малолітнім сином, брати участь у його вихованні та утриманні, сплачує аліменти. ОСОБА_2 звертався до служби у справах дітей з проханням надати допомогу у вирішенні питання щодо спілкування з малолітнім сином, а саме встановлення йому регламенту побачень (т. 1, а. с. 135, 136).

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що висновок органу опіки та піклування від 02 листопада 2023 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав з тих підстав, що ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме протягом 10 років не цікавиться станом здоров`я сина, його навчанням, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про стан її здоров`я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи, хоча йому жодних перешкод у побаченні з сином ніхто не чинив і не чинить - не є достатньо об`єктивним та обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав, якими він керувався під час прийняття рішення.

Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, а тому обґрунтовано не врахований судами попередніх інстанцій. Висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що поведінка відповідача загалом свідчить про його бажання як батька брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки. Заборгованість зі сплати аліментів, що виникла до 2018 року, обґрунтовано визнана судом недостатнім доказом свідомого ухилення відповідача від утримання сина, оскільки з працевлаштуванням відповідача в 2018 році він вживав заходів для погашення боргу, що підтверджує довідка державного виконавця про відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на 2023 рік.

Результати психологічного обстеження дитини не можна розцінювати як беззаперечний доказ свідомого ухилення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов`язків, оскільки оцінка психологічного обстеження дитини може бути суб`єктивною та залежати від того, як дитина сприймає ситуацію в сім`ї в цей момент. Відсутність біологічного батька в психологічній картині світу дитини не обов`язково вказує на його байдужість або небажання виконувати свої обов`язки, а може відображати нинішній емоційний стан дитини та її прив`язаність до осіб, з якими вона проводить більшу частину часу.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 у суді першої інстанції ОСОБА_2 наполягав на бажанні підтримувати зв`язок із сином та брати участь у його житті.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду в аналогічних справах, в яких було позбавлено батьківських прав відносно дітей і вказано, що самі лише заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчать про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку, не заслуговують на увагу, оскільки в цих справах і в справі, яка переглядається, встановлені судами різні фактичні обставини, що формують зміст правовідносин:

- у справі № 459/3411/18 суди встановили, що відповідач жорстоко поводився з дочкою, що полягає у фізичному та психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини;

- у справі № 366/2047/18 суди встановили, що відповідач познайомився із сином лише на похоронах матері хлопчика, дитина не знає батька та боїться його, батько з`явився до школи та зірвав шкільний урок, після чого директор школи викликав поліцію, відповідач цікавився питанням помістити сина до спеціалізованого інтернату;

- у справі № 941/314/22 суди взяли до уваги висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, а також врахували, що відповідачка відповідно до рішення відділу соціального захисту населення селищної ради перебуває на обліку та отримує соціальну послугу консультування, проте рекомендацій та порад щодо належного виконання батьківських обов`язків не виконує, належний догляд дитини не здійснює. Відповідачка притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Дитина за період з 21 лютого до 04 квітня 2022 року тричі була примусово госпіталізована до лікарні. На підставі рішення виконавчого комітету селищної ради дитина була відібрана від матері у зв`язку із виникненням загрози для життя та здоров`я дитини та тимчасово влаштована до іншої родини;

- у справі № 149/2510/21 Верховний Суд виснував, що поведінка відповідача після ухвалення попереднього рішення про відмову в позові про позбавлення батьківських прав не змінилася та він продовжує ухилятися від виконання батьківських обов`язків і такі порушення є достатньою підставою для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, що відповідатиме найкращим інтересам дитини;

- у справі № 661/2532/17 Верховний Суд направив справу на новий розгляду у зв`язку з невстановленням судами фактичних обставин справи.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору не спростовують та значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів.

Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

Колегія суддів погоджується, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.

Проте встановлені судами обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Верховний Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частиною четвертою статті 412 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду змінити шляхом доповнення їх резолютивних частин попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до своїх обов`язків щодо виховання сина.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Струць Тетяни Ігорівни задовольнити частково.

Рішення Козятинського районного суду Вінницької області від 28 березня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року змінити шляхом доповнення їх резолютивних частин абзацом такого змісту:

«Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

В іншій частині рішення Козятинського районного суду Вінницької області від 28 березня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська