Постанова

від 08.04.2024 по справі 911/2186/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2024 р. Справа№ 911/2186/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни

на рішення Господарського суду Київської області від 03.01.2024

у справі № 911/2186/23 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікеда»

до Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікеда» (далі - позивач; ТОВ «Ікеда»; Товариство) до Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни (надалі - відповідач; ФОП Талоніна К.О.; апелянт) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 90 217,90 грн. з яких: основного боргу - 84 800,00 грн., пені - 5 111,23 грн. та трьох відсотків річних - 306,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Ікеда», як замовником, були оплачені в повному обсязі послуги за договором про надання послуг № 15/05-23 від 15.05.2023, які у встановлений договором строк ФОП Талоніною К.О., як виконавцем, не виконані.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.01.2024 у справі № 911/2186/23 позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікеда» 84 800,00 грн. передоплати за договором надання послуг, 62,73 грн. відсотків річних та 2 524,84 грн. судового збору за подання позовної заяви; в решті позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікеда» на користь Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни 1 541,80 грн. витрат, що пов`язані з наданням правничої допомоги у справі.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача передоплати за договором надання послуг та 3% річних за невиконання умов договору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФОП Талоніна К.О. звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.01.2023 у справі № 911/2186/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Ікеда» до ФОП Талоніної К.О. про стягнення коштів - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що, по-перше, в позовній заяві, поданій Товариством з обмеженою відповідальністю «Ікеда» (65009, Одеська область, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 60/1, офіс 16, код ЄДРПОУ 43574085) до Фізичної особи-підприємця Талоніної К.О., ідентифікаційний код: НОМЕР_1 про стягнення коштів, відсутні такі дані відносно відповідача - ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу).

Тобто, на думку апелянта, всупереч ст.ст. 162, 174 ГПК України суд першої інстанції виніс ухвали про відкриття провадження, натомість ухвали про залишення позовної заяви без руху не прийняв, що порушує приписи процесуального законодавства.

По-друге, згідно вимог ухвали суду від 11.09.2023 по справі № 911/2186/23 судом встановлено строк для подання витребуваних доказів сторонами до 25.09.2023. Позивачем листом за трек-номером 6503908581311 було направлено на адресу відповідача копії документів: заяву від 28.09.2023, акт службового розслідування від 28.07.2023, пояснювальну записку від 28.07.2023, наказ № 7-к від 28.07.2023. Відповідач заперечував в суді першої інстанції щодо задоволення клопотання позивача про продовження процесуального строку для подання документів на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2023 по справі № 911/2186/23, але суд першої інстанції не взяв це до уваги.

По-третє, судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що надані позивачем документи, такі як акт службового розслідування від 28.07.2023 та наказ № 7-к від 28.07.2023 не мають достовірних даних, не мають юридичного значення та не можуть відноситись до матеріалів справи № 911/2186/23.

В площині спірних правовідносин між сторонами ФОП Талоніна К.О. зазначає, що відповідач у суді першої інстанції в частині, що стосується акта виконаних робіт (наданих послуг) № 176 від 30.06.2023 вказав наступне: «Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 176 від 30.06.2023 був підписаний за допомогою ЄЦП позивачем та відповідачем 27.07.2023, тобто після відправки претензії відповідачу (дата відправки претензії 28.06.2023 відповідно до сайту «Укрпошта» за даними пересилання листа за трек-номером 6503908495806). Дата складання акта виконаних робіт (наданих послуг) № 176 дорівнює 30.06.2023, що свідчить про те, що сторони за Договором його погодили та підписали цей акт, станом на 30.06.2023 послуги надані повністю та зауважень або претензій позивач не має».

Щодо реквізиту як-то «дата підписання» в первинному документі - Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такої вимоги не передбачає.

Апелянт, посилаючись на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» зазначає, що позивачем не заявлені вимоги щодо неправомірного підписання акта № 176 від 30.06.2023 з боку бухгалтера, або про порушення в складанні або підписанні акта. Про несанкціонований доступ до КЕП не було заявлено з боку позивача і до правоохоронних органів.

Щодо направлення відповідачу листа від 28.07.2023 (що є додатком до відповіді на відзив), апелянт пояснює, що лист, датований 28.07.2023, надійшов на електрону адресу trgtart.office@gmail.com з пошти gp.odessa.ua@gmail.com. Втім, адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 не відноситься до позивача, так як у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань така адреса відсутня, в Договорі про надання послу також відсутня вказана електрона адреса, яка має бути використана з боку позивача у процесі виконання Договору.

ФОП Талоніна К.О. стверджує, що згідно наданого звіту Виконавцем були надані такі послуги: 1. Розроблено фірмовий логотип Aston Pool, розроблено корпоративну стилістику Aston POOL, розроблено дизайн та розміщено сайт https://aston-pool.tilda.ws/, викуплений хостінг, проведено SEO сайту та технічну оптимізацію. 2. Проведено фотосесію фізичного об`єкту Aston Pool (для наповнення контентом сайт на сторінки соціальних мереж). Посилання на створені матеріали та підтвердження фотосесії 3. Розміщено ребрединг для Замовника. 4. Зроблено кабінет бізнес менеджер в Мета, налаштовано кабінет бізнес менеджер Мета, створено бізнес сторінки Facebook та Instagram. Всі ці послуги разом і складають - планування та моніторинг реклами meta, google.

Але всупереч п. 3.1 Договору надання послуг, позивачем не надано заявки на замовлення послуг, в якій обов`язково мають бути наведені бажані види робіт, заявка була надана усно за телефоном Плохим Р.

Також відповідачем подано доповнення до апеляційної скарги, в яких акцентується, що факт наявності результатів виконаних робіт підтверджено, що зафіксовано у звіті від 26.06.2023 за підписом Талоніної К.О . Також позивач станом на 23.01.2024 продовжує користуватись такими результатами послуг як Сайт (із наповненням: фірмовий логотип, корпоративна стилістика, фото), телеграм бот, що були розроблені за умовами даного Договору на підставі усного замовлення (долучається відео Flash-носій екрану монітора ноутбука).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 апеляційна скарга у справі № 911/2186/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни на рішення Господарського суду Київської області від 03.01.2024 у справі № 911/2186/23; призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

В межах встановлених судом процесуальних строків від позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 15.05.2023 між ТОВ "Ікеда", як замовником, та ФОП Талоніною Катериною Олександрівною, як виконавцем, укладено договір надання послуг № 15/05-23 (по тексту - Договір; Договір про надання послуг).

Розділом 1 Договору визначено предмет договору, у пункті 1.1 якого узгоджено, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати маркетингові консультації (послуги), а саме: планування, розміщення та моніторинг реклами в Meta та Google від імені замовника. Вартість послуг (сума винагороди за послуги) відповідно до пункту 1.2 складає 84 800 грн. за пакет послуг. Сторони пунктом 1.3 погодили, що звітний період - це перший місяць з моменту початку і після акту прийому-передачі.

Розділом 2 Договору узгоджено умови надання та оплати послуг, де сторони вказали наступне:

пункт 2.1 - виконавець зобов`язується розпочати надання послуг не пізніше наступного календарного дня з моменту отримання відповідного авансу згідно п. 2.4.1. Договору;

пункт 2.2 - надання послуг у звітному періоді підтверджується відповідним актом наданих послуг (надалі - Акт), в якому відображається весь обсяг виконаних послуг та фактична сума Винагороди за Послуги. Відповідний Акт надається Замовнику Виконавцем після закінчення звітного періоду, в якому надавались Послуги, та має бути підписаним Замовником не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати отримання Акта або замовник у разі незгоди з Актом у зазначений строк надає виконавцю вмотивовану відмову від підписання Акта;

пункт 2.3 - виконавець не пізніше трьох днів до закінчення звітного періоду надає звіт один раз в місяць в електронному вигляді;

пункт 2.4 - оплата винагороди за послуги здійснюється замовником наступним чином: аванс в розмірі 50% суми винагороди (від загальної суми) за послуги сплачується протягом перших 3 (трьох) робочих днів кожного звітного періоду; 50% винагороди (від загальної суми) за послуги сплачується протягом 3 (трьох) робочих днів після завершення звітного періоду та підписання замовником акта;

пункт 2.7 - виконавець приступає до виконання роботи одразу після отримання передоплати.

Розділом 3 Договору визначено порядок виконання робіт/надання послуг. Зокрема, у цьому розділі сторони детально погодили наступні умови:

у пункті 3.1 вказано, що для надання послуг/виконання робіт, зазначених у статті 3 цього договору, замовник направляє виконавцю заявку на замовлення послуг, в якій обов`язково мають бути наведені бажані види робіт та передбачувані строки їх виконання;

пунктом 3.2 узгоджено, що виконавець приступає до надання послуг/виконання робіт, вказаних у статті 3 Договору, винятково на підставі направленої заявки на замовлення послуг, та наданих замовником необхідної для початку роботи текстової, графічної, статистичної, довідкової та іншої інформації в електронній формі;

обмін інформацією в процесі виконання цього договору відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 договору відбувається шляхом направлення листів електронною поштою (email) уповноваженим особам сторін, призначеним з метою координації виконання умов цього договору. Допускається також використання інших доступних сторонам засобів зв`язку, що дозволяють достовірно визначити, що інформація виходить від уповноваженої особи сторони договору та підтвердити, що вона дійшла до адресата. Допускається використання сканкопій документів за умови наступного обміну їх оригіналами.

Відповідно до платіжної інструкції № 1 замовник 18.05.2023 сплатив на розрахунковий рахунок виконавця грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн. Платіжною інструкцією № 7, що датована 24.05.2023, було здійснено переказ ще 44 800,00 грн.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 902 - 907 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

В червні 2023 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 26.06.2023 щодо неналежного виконання Договору, в якій замовник звернув увагу виконавця на положення пункту 6.3, де вказано, що у випадку, якщо виконавець не розпочне надання послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання передплати або з дня затвердження плану реклами замовником, то договір автоматично припиняється з дня наступного за спливом цього строку, а виконавець зобов`язується повернути замовнику отримані кошти протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту припинення Договору.

У претензії замовник також вказав: "Враховуючи те, що замовником було здійснено повну оплату послуг за Договором в розмірі 84 800 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот) грн. 24.05.2023, а виконавцем протягом 30 календарних днів не було надано жодних послуг за Договором, правочин вважається автоматично припиненим з 25.06.2023".

Враховуючи те, що виконавцем було порушено умови Договору передбачені пунктами 1.1, 2.1, 2.7 замовник цією претензією повідомив про автоматичне припинення договору про надання послуг № 15/05-23 від 15.06.2023 з 25.06.2023, а також вимагав повернути грошові кошти сплачені ТОВ "Ікеда" в розмірі 84 800,00 грн. протягом 3 календарних днів з моменту отримання даної претензії.

Претензія була направлена виконавцю 28.06.2023, що підтверджується копіями фіскальних чеків.

За твердженнями позивача, відповідач не відповів на претензію, коштів в установлений Договором строк не повернув.

Отже, за обставин ненадання виконавцем послуг за Договором протягом 30 календарних днів з моменту отримання передплати, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про автоматичне припинення Договору з 25.06.2023.

Виконавцем, в підтвердження виконання робіт за Договором, подано акт виконаних робіт (наданих послуг) № 176 від 30.06.2023, який підписано електронними підписами, як позивача, так і відповідача, лише 27.07.2023, тобто вже після направлення позивачем на адресу відповідача претензії від 26.06.2023 з повідомленням про припинення Договору з підстав ненадання виконавцем послуг за Договором.

Відповідно, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що станом на 26.06.2023 (перший день після припинення дії Договору) акт № 176 від 30.06.2023 не було ані сформовано, ані підписано його сторонами.

Також за висновками місцевого господарського суду, підписання сторонами акта № 176 від 30.06.2023 майже через місяць від дати його формування, а саме 27.07.2023, не приймалось судом до уваги в розрізі питання надання чи прийняття робіт (послуг) за Договором, оскільки була наявна помилковість з підписання акта з боку бухгалтера Товариства, який здійснив електронний підпис акта без погодження з директором та за обставин того, що останнім не отримувалось послуг за Договором.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи Договору щодо початку надання виконавцем послуг/виконання робіт за Договором, а також враховуючи надання виконавцем на підписання замовнику акта вже після припинення дії Договору, заслуговує на увагу висновок суду першої інстанції про те, що дослідженню підлягає саме дотримання обома сторонами визначеного Договором порядку прийняття-виконання робіт, що був узгоджений Договором.

Так, за п. 3.2 Договору виконавець приступає до надання послуг/виконання робіт, вказаних у статті 3 Договору, винятково на підставі направленої заявки на замовлення послуг, та наданих замовником необхідної для початку роботи текстової, графічної, статистичної, довідкової та іншої інформації в електронній формі.

Обмін інформацією в процесі виконання цього договору відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 Договору відбувається шляхом направлення листів електронною поштою (email) уповноваженим особам сторін, призначеним з метою координації виконання умов цього договору. Допускається також використання інших доступних сторонам засобів зв`язку, що дозволяють достовірно визначити, що інформація виходить від уповноваженої особи сторони договору та підтвердити, що вона дійшла до адресата. Допускається використання сканкопій документів за умови наступного обміну їх оригіналами.

В наведеному слід відзначити, що матеріали письмової (електронної) заявки замовника не містять.

Протилежного сторонами до матеріалів справи не подавалось.

За пунктом 1.3 Договору сторони погодили, що звітний період - це перший місяць з моменту початку і після акта прийому-передачі.

Виконавець не пізніше трьох днів до закінчення звітного періоду надає звіт один раз в місяць в електронному вигляді (п. 2.3).

Пунктом 3.5 Договору визначено, що права та обов`язки щодо затвердження технічних завдань, дизайну, макетів, шаблонів, програмних модулів та інших матеріалів, що розробляються виконавцем за договором, з боку замовника реалізує уповноважена особа замовника. Відповідь про затвердження або відхилення будь-яких матеріалів направляється виконавцю протягом 5 робочих днів з моменту отримання уповноваженою особою замовника цих матеріалів на затвердження. У разі наявності зауважень сторонами організовується зустріч, на якій сторони складають рекламаційний акт, у якому закріплюють перелік необхідних доопрацьованих змін до наданих виконавцем матеріалів і який підписується сторонами протягом 3 робочих днів.

Відповідно до пункту 3.6.1 Договору саме замовник надає виконавцю: графічні матеріали; текстові матеріали; візуальні матеріали.

Згідно п. 3.6.2 Договору у разі відсутності необхідних для виконання виконавцем певного етапу робіт, інформації та/або матеріалів, виконавець попереджує замовника про необхідність надання таких інформації/матеріалів за 5 робочих днів до початку виконання відповідного етапу робіт.

Сторони погодили, що затвердження замовником матеріалів, що розробляються за Договором у ході виконання робіт/надання послуг, замовник приймає без заперечень, зауважень і претензій відповідно до форми та змісту таких матеріалів, і після такого затвердження несе відповідальність за їх зміст самостійно (п. 3.8).

Судом першої інстанції встановлено, а сторонами, в свою чергу, не спростовано та до матеріалів справи не долучено доказів, які б достовірно свідчили про обмін такою інформацією між замовником та виконавцем у будь якому вигляді - засобами поштового чи електронного зв`язку, по телефону чи безпосередньо на зустрічах уповноважених представників сторін, які наділені правом пропонувати та затверджувати технічні завдання, дизайни, макети, шаблони, програмні модулі та інше.

Також матеріали справи не містять надходження в межах звітного періоду від виконавця до замовника звітів, проектів та інших матеріалів, затвердження яких замовником є обов`язковим.

Зворотнього виконавцем та замовником до матеріалів справи не додавалось.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не надано доказів, що б свідчили про вчинення ним юридично значимих дій за Договором у тридцятиденний період після здійснення замовником передоплати, тобто починаючи з 25.05.2023 і по 24.06.2023, з огляду на ненадання відповідачем достатнього об`єму доказів, які б свідчили про виконання виконавцем робіт за Договором, які узгоджені з замовником та доказів самого узгодження переліку робіт, як це передбачено умовами Договору, колегія суддів вважає обґрунтованою правову позицію суду першої інстанції про те, що зазначені виконавцем в акті № 176 від 30.06.2023 роботи не можуть прийматися як такі, що відповідають Договору та, при цьому, підтверджують реальне виконання робіт за Договором.

За п. 6.3 Договору, у разі, якщо виконавець не розпочне надання послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання передплати або з дня затвердження плану реклами замовником, договір автоматично припиняється з дня наступного за спливом цього строку, а виконавець зобов`язується повернути замовнику отримані кошти протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту припинення договору.

Станом на 25.06.2023 Договір автоматично припинив свою дію. Втім станом на 29.06.2023 - після спливу 3 (трьох) банківських днів з моменту припинення Договору, отриманих за Договором коштів виконавець замовнику не повернув.

За наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 84 800,00 грн. заборгованості у вигляді неповерненої передоплати за Договором, враховуючи при цьому, що такий обов`язок виник з Договору.

За таких обставин колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, доводи апеляційної скарги щодо спірних правовідносин сторін, зокрема, з питань надання виконавцем замовнику звіту про виконані роботи/надані послуги (дата складання 26.06.2023) та акту № 176 від 30.06.2023, позаяк такі документи не вказують про надання виконавцем та отримання замовником узгоджених ним за Договором робіт, в тому числі на підставі усного замовлення замовника.

Окремо апеляційний суд вказує таке.

Відповідно до акта службового розслідування від 28.07.2023 комісією, що складається з інспектора з охорони праці, бармена та адміністратора (господаря) залу встановлено, що ОСОБА_2, головний бухгалтер ТОВ «Ікеда», 27.07.2023 самовільно, без дозволу та відома директора Товариства, підписала акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.06.2023 № 176, який був наданий ФОП Талоніна К.О. по договору надання послуг № 15/05-23 від 15.05.2023, за допомогою електронного-цифрового підпису директора Товариства без фактичного перевіряння дійсності виконання ФОП Талоніною К.О. виконаних робіт (наданих послуг) за Договором.

Наказом від 28.07.2023 ТОВ «Ікеда» оголошено ОСОБА_2 догану за порушення трудової дисципліни (самовільне підписання акта виконаних робіт/наданих послуг).

Тим самим, за факт самовільного, без узгодження з директором ТОВ «Ікеда», підписання 27.07.2023 головним бухгалтером ОСОБА_2 акта виконаних робіт (наданих послуг) від 30.06.2023 № 176, до останньої за порушення трудової дисципліни застосовано стягнення у вигляді догани.

Отже, вищенаведеними обставинами підтверджується факт неправомірної поведінки головного бухгалтера ОСОБА_2 щодо самовільного підписання нею акта виконаних робіт.

За наведеного, колегією суддів критично оцінюються твердження апелянта про те, що відповідні документи не мають достовірних даних, юридичного значення та не можуть відноситись до матеріалів справи № 911/2186/23, зокрема, в аспекті встановлених 28.07.2023 під час службового розслідування фактів та його наслідків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зважаючи на вказане, перевіривши здійснений позивачем 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 62,73 грн. в межах періоду з 29.06.2022 по 07.07.2023, що й було вірно визначено судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог про стягнення 5 111,23 грн. пені, апеляційний суд зазначає, що згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За п. 2.8 Договору у разі невиконання або неналежного надання послуг, після одержання відповідної вимоги замовника, виконавець зобов`язується за свій рахунок та у максимально короткий строк усунути недоліки в наданих послугах, при цьому замовник має право стягнути з виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаної послуги за кожний день прострочення.

Зазначений позивачем період для стягнення пені становить з 25.05.2023 по 07.07.2023.

В той же час, претензія позивача отримана відповідачем лише 29.07.2023. З копії трекінгу відправлення № 6503908495806 також вбачається, що відправлення перебувало у точці видачі (08131, Софіївська Борщагівка) вже 01.07.2023.

За пунктом 8.3 Договору днем отримання виконавцем будь-якої вимоги або повідомлення замовника вважатиметься або день безпосереднього отримання такої вимоги/повідомлення уповноваженим представником виконавця або сплив 5 (п`яти) календарних днів з моменту надходження листа з вимогою/повідомленням на відділення поштового зв`язку, яке обслуговує адресу місцезнаходження виконавця, в залежності від того, яка подія настане раніше.

Відповідно, днем отримання вимоги позивача відповідачем вважається 06.07.2023, оскільки п`ятиденний строк з моменту прибуття відправлення на відділення поштового зв`язку настав раніше фактичного отримання претензії відповідачем, що мало місце 29.07.2023.

Враховуючи викладене, оскільки визначений за Договором момент отримання письмової вимоги не є датою фактичного отримання вимоги та передує дню закінчення розрахунку пені (07.07.2023), з урахуванням того, що у вимозі позивач просив повернути грошові кошти сплачені ТОВ "Ікеда" відповідачу протягом трьох календарних днів з моменту припинення Договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що строк виконання вимоги за заявлений у позові період є таким, що не настав.

Тобто, відсутніми є підстави для задоволення вимог позивача про стягнення пені.

Окремо, в частині аргументів апелянта про невинесення місцевим господарським судом ухвали про залишення позовної заяви без руху та неприйняття ним до уваги заперечень щодо задоволення клопотання позивача про продовження процесуального строку для подання документів на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2023 по справі № 911/2186/23, колегія суддів зазначає наступне.

За ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно переліку документів та інших доказів, що додавалися позивачем до позову, наявним є долучення витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФОП Талоніної К.О. та Договору, з яких вбачаються відповідні дані щодо фізичної особи - підприємця Талоніної К.О.

Тому, апеляційним судом відхиляються доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції приписів ГПК України на стадії відкриття провадження у справі № 911/2186/23.

Також колегія суддів вказує, що ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2023 у справі № 911/2186/23 витребувано у позивача докази, що підтверджують обставини, що викладені у листі-відповіді щодо виконання умов договору, що датований 28.07.2023 та долучений у копії позивачем до відповіді на відзив. Витребувано у відповідача докази фактичного виконання умов договору, які б підтвердили факт здійснення виконавцем планування, розміщення та моніторингу реклами від імені замовника у порядку, що визначений розділом 3 договору надання послуг № 15/05-23, що іменується, як «Порядок виконання робіт/надання послуг». Встановлено строк для подання витребуваних доказів сторонами до 25.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2023 по справі № 911/2186/23 задоволено клопотання позивача про продовження процесуального строку. Продовжено позивачу строк для надання доказів, що витребувані ухвалою від 11.09.2023 до 29.09.2023.

Відтак, апеляційним судом визнаються необґрунтованими твердження апелянта щодо порушення судом першої інстанції положень ГПК України в частині продовження позивачу строку для надання доказів, що витребувані ухвалою від 11.09.2023, а відповідно про долучення до матеріалів справи документів, поданих 28.09.2023 ТОВ "Ікеда".

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічні правові позиції в рамках процесуального питання доказування у господарському судочинстві викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі № 916/3027/21 та Верховним Судом у постанові від 14.11.2023 по справі № 904/2063/20 (904/8245/21).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не відповідає фактичним обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справах «Серявін та інші проти України» та «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 03.01.2024 у справі № 911/2186/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Додатково апеляційний суд зазначає, що в апеляційній скарзі та доповненнях до неї апелянт не висловлював обґрунтованих заперечень щодо розміру стягнутих судом першої інстанції на його користь 1 541,80 грн. витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги, у зв`язку із чим колегія суддів не надає оцінку законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Київської області від 03.01.2024 у справі № 911/2186/23 в цій частині.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.01.2024 у справі № 911/2186/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Фізичну особу-підприємця Талоніну Катерину Олександрівну.

4. Справу № 911/2186/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак