Рішення

від 03.01.2024 по справі 911/2186/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/2186/23

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікеда» (65009, Одеська область, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 60/1, офіс 16, код ЄДРПОУ 43574085)

до Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в розмірі 90217,90 грн,

в с т а н о в и в :

1 історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікеда» до Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в розмірі 90217,90 грн. Ухвалою від 24.07.2023 суд відкрив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 84800,00 грн, 5111,23 гр пені за прострочення виконання зобов`язання у період з 25.05.2023 та 306,67 грн трьох відсотків річних.

До господарського суду 07.08.2023 надійшла заява представника відповідача Наумової Оксани Миколаївни про залучення її у справу, в якості представника та надання доступу до електронної справи № 911/2186/23 в підсистемі "Електронний суд". Вказана заява задоволена судом, представника відповідача долучено до електронної справи та ознайомлено з матеріалами позовної заяви 09.08.2023 шляхом надсилання її копії в електронному вигляді.

Від представника відповідача 15.08.2023 надійшла заява про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Вказана заява не розглядається судом з огляду на те, що справа № 911/2186/23 призначена до розгляду без виклику сторін, засідання у справі не проводяться, вирішення спору відбувається шляхом дослідження судом заяв учасників по суті спору спільно з наданими доказами та аргументами, що висловлені у письмовому вигляді.

Представником відповідача 22.08.2023 було подано відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку на його подання. Суд вважав за можливе прийняти відзив на позов до матеріалів справи, поновивши відповідачу строк для його пред`явлення. Також суд прийняв та долучив до справи розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, що був поданий в день подання відзиву 22.08.2023.

Через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 23.08.2023 надійшло клопотання представника відповідача в якому заявлено прохання розглядати справу у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 28.08.2023 суд відмовив у задоволення заяви відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

До суду 30.08.2023 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву з клопотання про поновлення строку, яке задоволене судом, з тих підстав, що відзив на позовну заяву надійшов до позивача пізніше визначеного в ухвалі про відкриття провадження у справі строку для подання відповіді на відзив.

Відповідно до частини 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Зважаючи на це, суд ухвалою від 11.09.2023 констатував початок розгляду справи по суті. В процесі дослідження заяв по суті спору суд з`ясував, що кожна зі сторін вказує на неправомірні дії іншої сторони.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, стверджуючи про те, що ним, як замовником були оплачені послуги, які у встановлений договором строк не виконані. Відповідач у відзиві надав підписаний після відкриття провадження у справи у електронному вигляді акт надання послуг, заявляючи, що такий акт підтверджує надання послуг, а відповідно і безпідставність вимог про стягнення коштів у заявленому розмірі в тому числі пені та відсотків річних. Позивач у свою чергу у відповіді на відзив відзначив, що акт було підписано особою, неуповноваженою на це, електронним цифровим підписом та печаткою товариства без відома керівника, за що такий працівник товариства отримав догану в результаті проведення службового розслідування.

За наведених сторонами у заяві обставин, суд вбачав необхідність отримання того обсягу доказів, які б дали можливість повною мірою дослідити обставини справи, які б підтвердили твердження сторін тою мірою, щоб суд мав можливість прийняти справедливе рішення на підставі об`єктивних відомостей, оскільки існує ймовірність приховування сторонами перед судом певних доказів та подій у правовідносинах, що склалися між ними.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Керуючись положеннями наведеної вище статті, враховуючи вказані обставини, суд ухвалою від 11.09.2023 витребував:

у позивача - докази, що підтвердять обставини, що викладені у листі-відповіді щодо виконання умов договору, що датований 28.07.2023 (додаток до відповіді на відзив), зокрема, але не обмежуючись, відомостями про помилковість підписання акту неуповноваженою особою, про наявність наказу про оголошення догани, спільно з відомостями про проведення службового розслідування та іншу, на думку позивача інформацію, що може слугувати доказом обставин, що наведені у такому листі, враховуючи те, що сам по собі лист, як єдиний доказ тих відомостей, складено за підписом директора позивача, отже зацікавленою стороною спору, що в контексті статей 77 та 79 ГПК України може не відповідати критеріям допустимості та вірогідності;

у відповідача - докази фактичного виконання умов договору, які б підтвердили факт здійснення виконавцем планування, розміщення та моніторингу реклами в Мета та Гугл від імені замовника у відповідності до розділу 3 договору надання послуг № 15/05-23, що іменується, як «Порядок виконання робіт/надання послуг», що у контексті статті 76 ГПК України (належність доказів) напряму впливатимуть на предмет доказування та нададуть змогу суду оцінити їх в сукупності з іншими доказами, вирішуючи питання вірогідності.

Судом встановлено строк для подання витребуваних документів - до 25.09.2023.

Позивач звернувся до суду з заявою від 22.09.2023 про продовження процесуального строку на подання документів до 29.09.2023, обґрунтовуючи це тим, що про ухвалу сторона дізналася лише 22.09.2023 та потребою у часі на підготовку та оформлення відповідних матеріалів для суду.

Відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином суд вважав за можливе продовжити позивачу строк для подання витребуваних доказів до 29.09.2023, про що постановив ухвалу від 27.09.2023.

Також до суду з клопотанням від 25.09.2023 про витребування доказів звернувся відповідач, який просив суд витребувати у Державної податкової служби України інформацію про працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікеда», а саме: ОСОБА_1 , а саме: на якій посаді працює ОСОБА_1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ікеда» станом на 30.06.2023. На якій посаді працює ОСОБА_1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ікеда» (код ЄДРПОУ 43574085) станом на 27.07.2023? Чи працює ОСОБА_1 станом на 19.09.2023 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ікеда» (код ЄДРПОУ 43574085)?

Відповідач відмітив, що інформація, яку він запрошував необхідна для винесення судом законного рішення у справі для підтвердження або спростування інформації, яку надав позивач щодо колишнього бухгалтера ТОВ «Ікеда» ОСОБА_1 , що мала доступ до програмного забезпечення сервісу електронного документообігу «Вчасно» та підписала надісланий акт виконаних послуг.

Також відповідач подав лист-відповідь Державної податкової служби України № 28434/6/99-00-24-01-01-06 від 25.09.2023 на адвокатський запит, що підтверджує неможливість отримання наведеної інформації самостійно.

Враховуючи, що станом на момент розгляду судом клопотання про витребування доказів позивачем не надано витребуваних судом відомостей про обставини, що викладені у листі-відповіді щодо виконання умов договору, що датований 28.07.2023, а строк, що визначений процесуальним законом на розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження завершувався - суд витребував у Державної податкової служби України інформацію, яку запитує відповідач, враховуючи те, що вона може мати певний вплив на предмет доказування у справі, де твердження сторін суперечливі між собою. При цьому суд вбачає за можливе спростити формулювання питання щодо інформації, яку позивач запрошував у Державної податкової служби України.

Тож судом витребувано інформацію про працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікеда» (65009, Одеська область, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 60/1, офіс 16, код ЄДРПОУ 43574085): ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з зазначенням відомостей про наявність чи відсутність трудових відносин між товариством та особою, з вказівкою на посаду та період роботи (дату прийняття на роботу чи дату припинення трудових відносин).

До суду 28.09.2023 надійшло чергове клопотання відповідача про витребування доказів - відомостей про те чи було зверення про блокування або скасування КЕП позивача (у Державної податкової служби України), а також чи було зверення про відкриття кримінального провадження щодо незаконного заволодіння КЕП директора іншою особою.

Розглянувши таке клопотання відповідача, суд ухвалою від 09.10.2023 відзначив, що відсутні підстави для задоволення клопотання, оскільки докази, які можуть бути отримані судом жодним чином не впливатимуть на предмет доказування. Суд наголосив і повторив, основними обставинами, що входять до предмету доказування у справі є факт виконання чи невиконання відповідачем умов договору відповідно до узгоджених умов в першу чергу. Оцінку обставин підписання акту виконаних робіт електронним підписом, суд здійснить на підставі уже наданих у справу доказів та пояснень, з урахуванням аргументів сторін у заявах по суті спору. Суд також звертав увагу відповідача на те, що позивач у заявах по суті спору не аргументував свої доводи обставинами втрати КЕП директора та наявності відповідного кримінального провадження щодо цього.

Від відповідача до суду також надійшла заява про виклик свідків.

Суд інформував, що відповідно до частини 9 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

З наведених в ухвалі від 09.10.2023 підстав для відмови у задоволенні заяви про витребування доказів, з огляду на наведені судом процесуальні норми, зокрема і через те, що подані відповідачем заяви не розцінюються судом як такі, що націлені на з`ясування всіх необхідних обставин справи, а можуть бути такими, що подані з метою затягування процесу розгляду справи, суд ухвалою від 09.10.2023 також відмовив у задоволенні заяви відповідача про виклик та допит свідків.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від Державної податкової служби України надійшов лист, який долучений до справи. Також до справи були подані пояснення та заява сторін на виконання ухвали суду про витребування доказів від 11.09.2023, які прийняті судом та долучені до матеріалів.

2 обставини спірних правовідносин та узагальнені позиції сторін

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами та витребувані докази, судом встановлено, що між ТОВ "Ікеда" (як замовником) та ФОП Талоніною Катериною Олександрівною (як виконавцем) 15.05.2023 було укладено договір надання послуг № 15/05-23.

Розділом 1 договору визначено предмет договору, у пункті 1.1 якого узгоджено, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати маркетингові консультації (послуги), а саме: планування, розміщення та моніторинг реклами в Meta та Google від імені замовника. Вартість послуг (сума винагороди за послуги) відповідно до пункту 1.2 складає 84800 грн за пакет послуг. Сторони пунктом 1.3 погодили, що звітний період - це перший місяць з моменту початку і після акту прийому-передачі.

Розділом 2 договору узгоджено умови надання та оплати послуг, де сторони вказали наступне:

пункт 2.1 - виконавець зобов`язується розпочати надання послуг не пізніше наступного календарного дня з моменту отримання відповідного авансу згідно п. 2.4.1. цього Договору;

пункт 2.2 - надання послуг у звітному періоді підтверджується відповідним актом наданих послуг (надалі - Акт), в якому відображається весь обсяг виконаних послуг та фактична сума Винагороди за Послуги. Відповідний Акт надається Замовнику Виконавцем після закінчення звітного періоду, в якому надавались Послуги, та має бути підписаним Замовником не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати отримання Акту або замовник у разі незгоди з Актом у зазначений строк надає виконавцю вмотивовану відмову від підписання Акту;

пункт 2.3 - виконавець не пізніше трьох днів до закінчення звітного періоду надає звіт один раз в місяць в електронному вигляді;

пункт 2.4 - оплата винагороди за послуги здійснюється замовником наступним чином: аванс в розмірі 50% суми винагороди (від загальної суми) за послуги сплачується протягом перших 3 (трьох) робочих днів кожного звітного періоду; 50% винагороди (від загальної суми) за послуги сплачується протягом 3 (трьох) робочих днів після завершення звітного періоду та підписання замовником акту;

пункт 2.7 - виконавець приступає до виконання роботи одразу після отримання передоплати.

Розділом 3 договору визначено порядок виконання робіт/надання послуг. Зокрема, у цьому розділі сторони детально погодили наступні умови:

у пункті 3.1 вказано, що для надання послуг/виконання робіт, зазначених у статті 3 цього договору, замовник направляє виконавцю заявку на замовлення послуг, в якій обов`язково мають бути наведені бажані види робіт та передбачувані строки їх виконання;

пунктом 3.2 узгоджено, що виконавець приступає до надання послуг/виконання робіт, вказаних у статті 3 цього Договору, винятково на підставі направленої заявки на замовлення послуг, та наданих замовником необхідної для початку роботи текстової, графічної, статистичної, довідкової та іншої інформації в електронній формі;

обмін інформацією в процесі виконання цього договору відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 договору відбувається шляхом направлення листів електронною поштою (email) уповноваженим особам сторін, призначеним з метою координації виконання умов цього договору. Допускається також використання інших доступних сторонам засобів зв`язку, що дозволяють достовірно визначити, що інформація виходить від уповноваженої особи сторони договору та підтвердити, що вона дійшла до адресата. Допускається використання сканкопій документів за умови наступного обміну їх оригіналами.

Відповідно до платіжної інструкції № 1 замовник 18.05.2023 сплатив на розрахунковий рахунок виконавця грошові кошти у розмірі 40000,00 грн. Платіжною інструкцією № 7, що датована 24.05.2023 було здійснено переказ ще 44800,00 грн.

Претензією від 26.06.2023 щодо неналежного виконання договору замовник звернув увагу виконавця на положення пункту 6.3 договору надання послуг № 15/05-23, де вказано, що у випадку, якщо виконавець не розпочне надання послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання передплати або з дня затвердження плану реклами замовником, то договір автоматично припиняється з дня наступного за спливом цього строку, а виконавець зобов`язується повернути замовнику отримані кошти протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту припинення договору.

Тож у претензії замовник вказав "враховуючи те, що замовником було здійснено повну оплату послуг за договором в розмірі 84800 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот) гривень 24.05.2023, а виконавцем протягом 30 календарних днів не було надано жодних послуг за договором, договір вважається автоматично припиненим з 25.06.2023".

Враховуючи те, що виконавцем було порушено умови договору передбачені пунктами 1.1, 2.1, 2.7 замовник цією претензією повідомив про автоматичне припинення договору про надання послуг №15/05-23 від 15.06.2023 з 25.06.2023, а також вимагав повернути грошові кошти сплачені ТОВ "Ікеда" в розмірі 84800,00 грн протягом 3 календарних днів з моменту отримання даної претензії.

Претензія була направлена виконавцю 28.06.2023, що підтверджується копіями фіскальних чеків. За твердженнями позивача, відповідач не відповів на претензію, коштів в установлений договором строк не повернув.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що ним 29.07.2023 отримано претензію від позивача за трек номером 6503908495806. Оскільки в претензії не вказано в який строк необхідно надати відповідь, а паралельно з сайту судова влада відповідач дізнався про те що раніше, а саме 24.07.2023 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі, тому вважає що відповідь на претензію не має істотного значення як спосіб досудового врегулювання спору.

У відповіді на відзив позивач вказав, що в силу пункту 8.3 договору надання послуг № 15/05-23 для цілей цього договору днем отримання виконавцем будь-якої вимоги або повідомлення Замовника вважатиметься або день безпосереднього отримання такої вимоги/повідомлення уповноваженим представником виконавця або сплив 5 (п`яти) календарних днів з моменту надходження листа з вимогою/повідомленням на відділення поштового зв`язку, яке обслуговує адресу місцезнаходження виконавця, в залежності від того, яка подія настане раніше.

Проте відповідач не забирала рекомендований лист з претензією з відділення пошти протягом тривалого строку.

Відповідач також стверджував, що ним повністю виконано договір надання послуг № 15/05-23 від 15.05.2023, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) № 176 від 30.06.2023, якій підписав директор позивача ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем Талоніною Катериною Олександрівною за допомогою сервіса Вчасно.

Відповідачем до справи долучено електронний документ - акт виконаних робіт (наданих послуг) № 176 від 30.06.2023. Судом встановлено, що наведений акт підписано в сервісі Вчасно електронним підписом Талоніної Катерини Олександрівни (27.07.2023 о 12:04), ОСОБА_2 (27.07.2023 о 12:56) та скріплений електронною печаткою ТОВ "Ікеда" (27.07.2023 о 12:56).

Суд констатує, що в цьому акті, що датований 30.06.2023 вказано, що відповідно до договору № 15/05/23 від 15.05.2023 виконавцем виконані, а замовником прийняті роботи (послуги) планування, розміщення та моніторингу реклами meta та google на суму 84800,00 грн.

Відповідач зауважив, що від позивача відмови від підписання акту не надходило.

За твердженнями відповідача дата акту - 30.06.2023 свідчить про те, що сторони за договором погодили та підписали про те, що акт виконаних робіт (наданих послуг) № 176 від 30.06.2023р прийнятий, підписаний, станом на 30.06.2023, послуги надані повністю та зауважень або претензій позивач не має.

З приводу обставини підписання акту від 30.06.2023 позивач вказав, що колишній бухгалтер ТОВ «Ікеда» ОСОБА_1 , маючи доступ до програмного забезпечення сервісу електронного документообігу «Вчасно», та маючи доступ до електронних ключів директора ТОВ «Ікела» ОСОБА_2, не погоджуючи свої дії з керівництвом, в електронній формі від імені директора товариства підписала надісланий відповідачем Акт виконаних робіт. Того ж дня. 27.07.2023, директор ТОВ «Ікеда» дізнавшись про вказані обставини та свавілля бухгалтера, прийняв рішення про необхідність термінового повідомлення ФОП Талоніної К.О. про помилковість надсилання та підписання Акту виконаних робіт.

За вказаними обставинами, 28.08.2023 року на електронну адресу ФОП Талоніної К.О., яка зазначена в договорі, скеровано лист, відповідно до якого ТОВ «Ікеда» зазначае про помилковість підписання 27.07.2023 Акту виконаних робіт, датованого 30.06.2023.

Тобто, позивачем (замовником) в строк, передбачений пунктом 2.2 договору, було скеровано на адресу відповідача вмотивовану відмову від підписання акту, у вигляді листа про помилковість його підписання, на відсутність для його підписання підстав у зв`язку із невиконанням ФОП Талоніною К.О. умов договору.

На виконання ухвали господарського суду про витребування доказів Державна податкова служба України надала відомості про те, що Демирова Н.Г прийнята на роботу 22.06.2023, відомості про звільнення такої особи відсутні.

Позивачем на виконання ухвали господарського суду про витребування доказів від 11.09.2023 надано копії акту службового розслідування від 28.07.2023, пояснювальну записку бухгалтера, наказ № 7-к від 28.07.2023 про оголошення Демировій Наталі Григорівні догани.

Відповідно до акту службового розслідування від 28.07.2023 комісією, що складається з інспектора з охорони праці, бармена та адміністратора (господаря) залу встановлено, що Демирова Наталя Григорівна, головний бухгалтер товариства, 27.07.2023 самовільно, без дозволу та відома директора товариства підписала акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.06.2023 № 176, який був наданий ФОП Талоніна К.О. по договору надання послуг № 15/05-23 від 15.05.2023 за допомогою електронного-цифрового підпису директора товариства без фактичного перевіряння дійсності виконання ФОП Талоніною К.О. виконаних робіт (наданих послуг) за вищезазначеним договором.

Комісією висунуто пропозицію застосувати до ОСОБА_1 стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді догани.

Судом досліджено пояснювальну записку ОСОБА_1 на ім`я директора ТОВ "Ікеда", де вказано, що вона перебуваючи під сильним психологічним впливом ФОП Талоніної К.О., яка телефонувала з вимогою підписати акт виконаних робіт, без перевірки факту виконання робіт та без відома та дозволу директора самовільно підписала акт електронним ключем директора. У пояснювальній записці також вказано, що підписуючи цей акт, вона була впевнена, що роботи були виконані, оскільки ФОП Талоніна К.О. її у цьому запевняла.

У відповіді на відзив позивач акцентував увагу суду на тому, що відповідачем з 15.05.2023 по день подання відповіді на відзив не виконувалися жодні зобов`язаня за договором, що передбачалися пунктами 2.3, 3.5, 3.6, 3.8, 8.1. - на адресу позивача не надходило жодних звітів, проектів, текстів або будь-яких документів, затвердження яких замовником є обов`язковим.

Окремо позивач відмітив, що з моменту укладення договору до моменту подання позову від відповідача не надходило взагалі будь-яких звітів документів. Тож навіть за умови вчинення відповідачем будь-яких самостійних дій з планування, розміщення та моніторингу реклами у мета та гугл, без попереднього погодження тексту реклами з позивачем, не є належним виконання умов договору та самодіяльністю відповідача, відповідальність за яку несе виключно відповідач.

Також позивач зазначав, що відсутність двосторонньо підписаних звітів за місяць про обсяги виконаних робіт відповідачем прямо свідчить про невиконання відповідачем будь-яких робіт за договором з моменту його укладання. Тож твердження відповідача про виконання робіт не відповідають дійсності.

Як вже зазначалося вище, ухвалою від 11.09.2023 суд витребував у відповідача докази фактичного виконання умов договору. На виконання вимог цієї ухвали, відповідачем надано супровідний лист через систему електронний суд від 13.09.2023, до якого долучено скрін сайту Aston Pool за посиланням https://aston-pool.tilda.ws/ , скірни та посилання на папку гугл диску з графічними зображенням Aston Pool, скрін сторінки Aston Pool у Facebook, звіт від 26.06.2023.

У звіті за підписом Талоніної К.О. вказано: на виконання умов Договору надання послуг № 15/05/23 від 15.05.2023, виконавцем:

розроблено фірмовий логотип Aston Pool, розроблено корпоративну стилістику Aston POOL розроблено дизайн та розміщено сайт https://aston-pool.tilda.ws/, викуплений хостінг, проведено SEO сайту та технічну оптимізацію;

проведено фотосесію фізичного об`єкту Aston Pool (для наповнення контентом сайт на сторінки соціальних мереж). Посилання на створенні матеріали та підтвердження фотосесії https://drive.google.com/drive/folders/1RSZrG8VBQDPNTQy1YetM7ewwhRvZaZeZ?usp=sharing

зроблено кабінет бізнес менеджер в Мета, налаштовано кабінет бізнес менеджер Мета, створено бізнес сторінки Facebook https://m.facebook.com/astonpoolaquasunkitchen тa IG (Instagram) https://instagram.com/aston_pool?igshid=MzRIODBINWFIZA==

створено контент план, запущено рекламні пости, створено телеграм бот.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що технічні завдання від позивача надавалися усно.

Позивач у свою чергу у відповідь на письмові пояснення відповідача вказав, що твердження відповідача про розробку ним логотипу. корпоративної стилістики, сайту, контент плану, телеграм бота, фотосесії направлені на введення суду в оману та штучне створення уяви про виконане замовлення позивача.

Позивач вказав, що відповідно до Розділу 3 договору, зокрема пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 виконавець приступає до надання послуг виключно після отримання відповідної заявки, в якій зазначається перелік бажаних видів робіт, їх строки та інші побажання замовника. Спосіб комунікації (обмін листами, надсилання заявки та інше), повинен бути таким. щоб можна було підтвердити факт її надсилання замовником, та факт її отримання виконавцем.

Однак, за твердженнями позивача, заявлені відповідачем послуги, які начебто виконані (надані), не замовлялись позивачем. А умовами договору зазначено, що відповідач надає послуги з планування, розміщення та моніторингу реклами в Meta та Google від імені замовника. При цьому створення веб-сторінок, сторінок в соціальних мережах та здійснення фотосесії не було предметом цього договору. Тобто відповідач за невідомих причин, без погодження з замовником, самостійно вирішив здійснити якісь дії, які навіть не передбачені договором.

Окремо позивач відмітив, що переглянувши посилання на веб-сторінки, зазначені у запереченнях, представником позивача було встановлено, що веб-сайт розташований на безоплатному конструкторі веб-сайтів: https://tilda.cc/ru/. Проаналізувавши даний веб-сервіс, можна встановити, що він містить конструктор сайтів, в якому можна обрати дизайн (макет) сайту на якому вже міститься вбудована структура.

Позивач у відповідь на пояснення відповідача, що надходили до суду зауважив, що ТОВ «Ікеда» жодної заявки або вказівки на виконання робіт, які зазначені відповідачем у запереченнях не погоджувало з ФОП Талоніною К.О., та вказані відповідачем роботи взагалі не входять до предмета договору.

3 висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проаналізувавши наявні у справі докази в межах правовідносин, що склалися між сторонами у контексті наведених вище норм, судом визначено, що до предмету доказування у цьому спорі входять передусім такі обставини, щодо яких у сторін сформувалися протилежні позиції:

підписання акту виконаних робіт спільно з твердженнями замовника щодо помилковості такої дії та незгоди у прийнятті робіт;

виконання узгоджених за договором робіт виконавцем у встановлені строки та у визначеному порядку;

реалізація сторонами інших прав та виконання (дотримання) інших обов`язків, що визначені договором;

припинення договору шляхом формування письмової претензії та її вплив на подальші правовідносини сторін;

Відтак, суд констатує факт укладення між сторонами договору надання послуг, за яким позивач мав би оплатити відповідачу 84800,00 грн, а відповідач у свою чергу повинен надати послуги з планування, розміщення та моніторингу реклами в Meta та Google від імені позивача.

З наданих позивачем доказів, вбачається, що ним 24.05.2023 повністю сплачено вартість усіх послуг, що мали б надаватися відповідачем за договором. Вказана обставина не заперечується позивачем. Тож суд констатує, що істотна умова договору щодо обов`язку позивача оплатити надані послуги виконана. Внаслідок цього у відповідача виник обов`язок виконати узгоджені роботи.

Відповідач стверджував, що всі роботи на всю вартість договору виконані ним, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) № 176 від 30.06.2023. Вказаний акт підписано електронними підписами, як позивача, так і відповідача. Водночас, відповідач наполягав на помилковості підписання акту. Суд зважає на те, що акт підписано сторонами лише 27.07.2023 (хоч і він датований 30.06.2023) в той час, як позивач направляв відповідачу претензію від 26.06.2023 з повідомленням про припинення договору раніше, 28.06.2023, коли вказаний акт не було ані сформовано, ані підписано.

Суд зважає на те, що сторонами 27.07.2023 підписано електронний акт виконаних робіт (наданих послуг), незважаючи на те що сам акт датований 30.06.2023 і підписався майже через місяць від дати формування. В той же час суд бере до уваги твердження позивача про помилковість підписання акту бухгалтером без погодження з керівництвом ключем директора та про те, що ним не отримано послуг за договором. Разом з тим, суд повідомляє сторін, що такі зустрічні аргументи сторін у повній мірі перед судом не доводять і не свідчать про надання чи прийняття робіт (послуг) за договором і варто дослідити чи дотримано обома сторонами визначений договором порядок прийняття-виконання робіт, що узгоджені договором.

В цьому контексті суд повідомляє, що статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Така правова позиція викладена у пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Розглядаючи справу та оцінюючи інші (крім акту наданих послуг) докази суд приходить до висновку про неоднозначну роль акту у загальному контексті правовідносин, який постає більшою мірою формальним документом. При цьому позиція відповідача про його підписання та узгодження, як і позиція позивача про помилковість його підписання та неприйняття робіт, є лише додатковими обставинами у відриві від інших суттєвих подій, що відбувалися у цих правовідносинах за договором. Суд вважає, що існує велика потреба в дослідженні фактичного виконання оплачених робіт за договором у встановлений строк.

Отож, відповідачем окрім акту, що не містить деталізації виконаних робіт, надано до суду інші докази, які мають свідчити про виконання ним робіт. До таких доказів слід віднести звіт, що підписаний Талоніною К.О., де до переліку виконаних за договором робіт віднесено розробку фірмового стилю, корпоративної стилістики та логотипу Aston Pool, розробка дизайну сайту, викуп хостингу (доказів оплати якого до суду не надано) та технічну оптимізацію сайту, проведення фотосесії фізичного об`єкту, створення рекламного кабінету в Мета, створення контент плану.

Дослідивши пояснення обох сторін з приводу зазначених робіт, суд акцентує особливу увагу на тому, що відповідно до пункту 3.2 договору надання послуг № 15/05-23 виконавець повинен приступати до надання послуг за договором (виконання робіт) винятково на підставі направленої заявки на замовлення послуг. Такої письмової (електронної) заявки матеріали справи не містять. При цьому відповідач стверджував, що технічні завдання від позивача надавалися усно. Суд вказує, що сторони узгодили пунктом 3.4 договору, що обмін інформацією за договором дозволено проводити різними доступними засобами, але за умови, що такі засоби зв`язку "дозволяють достовірно визначити інформацію, що виходить від уповноваженої особи сторони договору". Таким чином перед судом не доведено отримання виконавцем конкретних завдань від замовника.

Відповідно до пункту 3.6 договору саме замовник надає виконавцю матеріали необхідні для надання послуг. До таких матеріалів віднесено графічні, візуальні та текстові матеріали (знаки товарів і послуг замовника, зразки рекламних матеріалів, основні елементи фірмового стилю). При цьому, оскільки реалізація права на надання таких матеріалів належить замовнику, у підпункті 3.6.2 договору закріплено також право виконавця попереджувати про необхідність надання певної інформації чи матеріалів за 5 робочих днів до початку виконання відповідного етапу робіт. Знову ж таки, в контексті уже наведеного вище пункту договору 3.4, суд вказує, що до матеріалів справи не долучено доказів, які б достовірно свідчили про обмін такою інформацією сторонами у будь якому вигляді - засобами поштового чи електронного зв`язку, по телефону чи безпосередньо на зустрічах уповноважених представників сторін, які наділені правом пропонувати та затверджувати технічні завдання, дизайни, макети, шаблони, програмні модулі та інше.

Суд з`ясував, що пунктом 3.7 договору визначено, що на основі дизайн-брифу та затверджених замовником лейаутів виконавець розробляє три варіанти концепт-дизайну сайту та на вибір замовника реалізовує один з них. Розробка додаткових варіантів концепт-дизайнів проводиться за додаткову оплату, про що сторони підписують додаткову угоду.

Оскільки матеріали справи не містять дизайн-брифів, доказів затвердження замовником обраних позицій з брифу - розробка виконавцем сайту на який він звертав увагу у запереченнях на відповідь на відзив не є дотриманням стороною виконавця умов договору, оскільки замовник не отримав достатньо можливостей для вибору концепції сайту, яку він хотів би отримати від виконавця та не міг би погодити інші особливості бажаних робіт.

Те ж саме стосується і інших робіт, що зазначені відповідачем у сформованому та підписаному ним звіті. Суд вчергове звертає увагу на те, що відповідачем не надано того об`єму доказів, щоб суд ствердно міг у своєму рішенні зазначити про повне виконання відповідачем робіт, які узгоджені з позивачем та доказів самого узгодження переліку робіт, як того вимагав договір, враховуючи те, що доказів цього не надано, а позивач наполягав на бездіяльності відповідача, з огляду на що ним було сформовано повідомлення про припинення договору з вимогою повернути сплачені кошти.

Суд не може ігнорувати важливість дотримання етапів виконання робіт, таких як надання технічних завдань та матеріалів, погодження варіантів, розробка проектів, внесення правок замовником, розвиток проектів, кінцеве затвердження та прийняття робіт. Тому надані відповідачем роботи не можуть прийматися судом як такі, що покривають собою всі етапи робіт за договором та є такими, що відповідають договору, оскільки надані відповідачем на підтвердження робіт за договором докази за переконанням суду є гранично формальними. Суд критично ставиться до таких доказів, а аргументи відповідача про дійсне виконання робіт у порядку, що визначений договором, не є такими, що у достатній мірі і переконливо могли б покладатися в основу судового рішення за наслідками розгляду цієї справи.

Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суд повинен проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором. Тож суд, беручи до уваги доводи позивача встановив, що мета договору, що був укладений між сторонами не була досягнута, оскільки позивач не мав можливість реалізувати всі узгоджені за договором права, з огляду на те, що відповідачем не виконано своїх обов`язків у повному обсязі. Тому таке право позивача підлягає захисту і відновленню.

Цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а принципи справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, тож сторони у договорі є однаково зобов`язаними виконувати як умови законодавства, так і умови такого договору.

В укладеному договорі сторони передбачили умову за якою договір автоматично припиняється - пункт 6.3 договору, де вказано: "у випадку, якщо виконавець не розпочне надання послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання передоплати або з дня затвердження плану реклами замовником, то договір автоматично припиняється з дня наступного за спливом цього строку, а виконавець зобов`язується повернути замовнику отримані кошти протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту припинення договору".

Суд констатує, що таке припинення договору не вимагало б претензії замовника, повідомлення від замовника чи інших дій від замовника, оскільки кожна зі сторін, що підписала договір, мала б знати про настання наслідку припинення договору, за умов, що визначені цим пунктом.

Відповідачем не надано доказів, що б свідчили про вчинення ним юридично значимих дій у тридцятиденний період після здійснення замовником передоплати, тобто починаючи з 25.05.2023 і по 24.06.2023 (враховуючи те, що травень містить 31 день).

Суд також звертає особливу увагу на те, що в силу положень пункту 3.6.2 договору відповідач мав право попереджувати про необхідність надання певної інформації чи матеріалів за 5 робочих днів до початку виконання відповідного етапу робіт. Водночас, жодних дій, спрямованих на отримання вихідних даних необхідних для виконання умов договору, з боку відповідача вчинено не було, що вказує на відсутність у відповідача мети спрямованої на виконання договору, враховуючи відсутність наданого позивачем завдання.

Суд також констатує, що наданий відповідачем акт, який за твердженнями останнього підписаний станом на 30.06.2023 (хоч і накладання ЕЦП відбулось пізніше), не є таким документом, що підписувався сторонами в межах тридцятиденного періоду після отримання виконавцем передоплати. Суд не маючи у справі жодних письмових чи електронних доказів, що б свідчили про обмін інформацією за договором між сторонами (електронні чи поштові листи про надіслання плану реклами замовнику, про надання пропозицій робіт для затвердження чи інше) повідомляє, що за наведених обставин, як позивач так і відповідач, після сплати ціни договору, не вчинили жодних юридично-значимих дій спрямованих на забезпечення його виконання, у зв`язку з чим в силу пункту 6.3 договору договір припинив свою дію 25.06.2023.

Диспозицією пункту 6.3 договору визначено обов`язок виконавця протягом трьох банківських днів повернути замовнику отримані кошти. Такий обов`язок відповідачем не виконано у цей строк (ні 26-го, ні 27-го, ні 28-го числа), тож станом на 29.06.2023 відповідач прострочив виконання свого обов`язку за договором з повернення коштів позивачу.

Суд підкреслює, що посилання відповідача на дату отримання претензії позивача, як листа з наміром досудового врегулювання спору, а також посилання позивача на пункт 8.3 договору, що визначає порядок обрахування дня отримання будь-яких вимог чи повідомлень виконавцем не впливають на такі висновки суду, з огляду на те, що пункт 6.3 договору не ставить у залежність наявність будь-яких листів чи повідомлень замовника до припинення договору при наявності інших визначених цим пунктом умов.

Тому суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 84800,00 грн заборгованості у вигляді неповерненої передоплати за договором, враховуючи що такий обов`язок виник з того ж договору.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача три відсотки річних за період з 25.05.2023 по 07.07.2023. Суд вже вище відзначив, що прострочення виконання обов`язку настало лише 29.06.2023 (після спливу трьох банківських днів після припинення договору), тому період початку можливого нарахування річних визначений позивачем неправильно. Здійснивши перерахунок можливих до стягнення річних за період з 29.06.2023 по 07.07.2023 на суму 84800,00 грн суд встановив, що сума підставних до стягнення трьох відсотків становить 62,73 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивач також заявляв до стягнення 5111,23 грн пені за пунктом договору, де вказана, що у разі у разі невиконання або неналежного надання послуг, після одержання відповідної вимоги замовника, виконавець зобов`язується за свій рахунок та у максимально короткий строк усунути недоліки в наданих послугах, при цьому замовник має право стягнути з виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаної послуги за кожний день прострочення.

Суд встановив, що така умова визначена пунктом 2.8 договору. Визначений позивачем період розрахунку пені: з 25.05.2023 по 07.07.2023.

З наданих до відзиву доказів (трекінг, що підтверджує отримання претензії відповідачем), вбачається, що претензія позивача отримана відповідачем лише 29.07.2023. З копії трекінгу відправлення №6503908495806 також вбачається, що відправлення перебувало у точці видачі (08131, Софіївська Борщагівка) вже 01.07.2023.

При цьому суд взяв до уваги те, що пунктом 8.3 договору визначено, що для цілей цього договору днем отримання виконавцем будь-якої вимоги або повідомлення замовника вважатиметься або день безпосереднього отримання такої вимоги/повідомлення уповноваженим представником виконавця або сплив 5 (п`яти) календарних днів з моменту надходження листа з вимогою/повідомленням на відділення поштового зв`язку, яке обслуговує адресу місцезнаходження виконавця, в залежності від того, яка подія настане раніше.

Суд зазначає, що відповідно до цієї умови договору днем отримання вимоги позивача відповідачем вважається 06.07.2023, оскільки п`ятиденний строк з моменту прибуття відправлення на відділення поштового зв`язку настав раніше фактичного отримання претензії відповідачем (29.07.2023)

Окрім того, що визначений за договором момент отримання письмової вимоги не є датою фактичного отримання вимоги та передує дню закінчення розрахунку пені (07.07.2023), а відтак і призводить до неможливості виконання відповідачем вимоги, суд також зауважує, що у вимозі позивач просив повернути грошові кошти сплачені ТОВ "Ікеда" відповідачу протягом трьох календарних днів. З огляду на це, суд констатує, що строк виконання вимоги у заявлений у позові період не настав,

Суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення пені з цих підстав, а також з огляду на те, що сама позовна вимога про стягнення пені є передчасною та безпідставною, враховуючи те, що нарахування пені за пунктом 2.8 договору залежить як від одержання вимоги замовника, так і від того, що така вимога повинна стосуватись виконання надання саме послуг за договором, а не повернення коштів після припинення договору. Також судом враховано, що припинення договору сталося внаслідок бездіяльності обох сторін договору в частині не погодження чіткого переліку робіт, які мали бути виконані за договором.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову на 94,07%, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2524,84 грн.

З приводу розподілу судових витрат відповідача, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу слід відзначити таке.

Під час розгляду справи № 911/2186/23 інтереси відповідача представляла адвокат Наумова О.М.. На підтвердження повноважень представника подано ордер № АН 1210800 від 07.08.2023 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № ДН 4873. До суду 22.08.2023 відповідачем подано клопотання про долучення до справи розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу в якому відповідач просив суд покласти на позивача суму витрат на правничу допомогу, надану відповідачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Між тим, частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд констатує, що до переліку послуг (робіт), що включені у розрахунок суми витрат на правничу допомогу входить:

підготовка та подання до суду заяви про вступ до справи № 911/2186/23, про ознайомлення зі справою (1000,00 грн);

надання консультацій клієнту (попереднє опрацювання матеріалів/документів), опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, аналіз судової практики зі спірного питання, формування правової позиції (20000,00 грн);

складання відзиву на позовну заяву (5000,00 грн);

участь у судових засіданнях в суді першої інстанції (5000,00 грн).

Передусім, суд вказує, що у цій справі, що проводилася у порядку спрощеного позовного провадження, судові засідання не відбувалися, тож такі витрати відповідача апріорі не можуть бути покладені на позивача, оскільки не були ані необхідними, ані реальними.

З огляду на це, розмір підставних витрат відповідача на правничу допомогу становить 26000,00 грн. Враховуючи те, що відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судом відмовлено у задоволенні позову на 5,93 %, то розмір витрат відповідача, що підлягає покладенню на позивача становить 1541,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікеда» (65009, Одеська область, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 60/1, офіс 16, код ЄДРПОУ 43574085) 84800,00 грн передоплати за договором надання послуг, 62,73 грн відсотків річних та 2524,84 грн судового збору за подання позовної заяви.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікеда» (65009, Одеська область, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 60/1, офіс 16, код ЄДРПОУ 43574085) на користь Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1541,80 грн витрат, що пов`язані з наданням правничої допомоги у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.01.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз