Постанова

від 10.04.2024 по справі 902/48/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року Справа № 902/48/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

представники сторін в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 січня 2024 року у справі №902/48/24 (повний текст складено 24 січня 2024 року, суддя Нешик О.С.)

за позовом фізичної особи ОСОБА_2 , м.Київ

до фізичної особи ОСОБА_1 , с.Вишенька Хмільницького району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство", с.Вишенька Хмільницького району Вінницької області

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забігайло Людмили Петрівни, м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - фізичної особи ОСОБА_3 , м.Київ

про визнання недійсним рішення, витребування частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області звернулась фізична особа ОСОБА_2 з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" (надалі за текстом також - Товариство), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забігайло Людмили Петрівни про визнання недійсним рішення, витребування частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації.

Одночасно з пред`явленням позову фізична особа ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, якою просив суд:

1) накласти арешт на частку засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" ОСОБА_1 у розмірі 5112,00 грн, що складає 92,8% статутного капіталу товариства;

2) заборонити загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" приймати рішення:

- стосовно частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" ОСОБА_1 у розмірі 5112,00 грн, що складає 92,8 % статутного капіталу товариства;

- стосовно зміни керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство";

- стосовно зміни місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство";

- стосовно припинення юридичної особи в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

3) заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство", а саме:

- стосовно частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" ОСОБА_1 у розмірі 5112,00 грн, що складає 92,8 % статутного капіталу товариства;

- стосовно зміни керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство";

- стосовно зміни інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою;

- стосовно зміни місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство";

- стосовно припинення юридичної особи в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що 17 травня 2022 року учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" ОСОБА_4 , порушуючи переважне право ОСОБА_2 на придбання частки в статутному капіталі Товариства, відчужила на користь ОСОБА_3 свою частку у розмірі 5112,00 грн, що становить 92,8% статутного капіталу такого Товариства.

Враховуючи наведені обставини позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця, визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2022 року у справі №910/6287/22 позовні вимоги задоволено та, зокрема, переведено на позивача права та обов`язки покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" в розмірі 5112,00 грн, що становить 92,8% статутного капіталу такого Товариства.

Разом з тим, як вказує заявник, під час розгляду справи №910/6287/22 ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства відчужила на користь ОСОБА_1 , що унеможливило виконання рішення суду у цій справі, а тому позивач стверджує, що існують ризики повторного продажу майна на користь іншої особи, що унеможливить поновлення його прав без нових звернень до суду.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22 січня 2024 року у справі №902/48/24 частково задоволено заяву фізичної особи ОСОБА_2 про забезпечення позову б/н від 08 січня 2024 року (вх. канц. суду №01-48/1/24 від 08 січня 2024 року) у справі №902/48/24.

Накладено арешт на частку засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: 22893286) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі 5112,00 грн, що складає 92,8% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" (вул.Поліна, буд.15, с.Вишенька, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22041; ідентифікаційний код: 22893286).

Заборонено загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" (вул.Поліна, буд.15, с.Вишенька, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22041; ідентифікаційний код: 22893286) приймати рішення стосовно частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі 5112,00 грн, що складає 92,8 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство".

Заборонено державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: 22893286), а саме стосовно частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі 5112,00 грн, що складає 92,8 % статутного капіталу товариства.

Місцевий господарський суд оцінивши наведені заявником обґрунтування та надані документи, з огляду на обставини відчуження частки у статутному капіталі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 під час розгляду справи №910/6287/22, предметом якої було питання правомірності набуття ОСОБА_3 , вказаної частки у статутному капіталі Товариства, дійшов висновку про наявність обґрунтованого припущення, що невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього, можливого рішення суду, а також захистити або поновити порушені чи оспорювані права, інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 через адвоката Грабіка Максима Сергійовича звернулася поштовим відправленням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 січня 2024 року у справі №902/48/24 та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що по суті, підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є рішення Господарського суду м. Києва від 24 січня 2023 року у справі №910/6287/22, на яке посилається позивач. З даного рішення суду заявником вбачається, що ОСОБА_3 11 листопада 2022 року відчужила належну їй частку у майні товариства ОСОБА_1 . Разом з тим, ОСОБА_1 не була стороною даного спору.

На переконання апелянта, позивачем суду не наведено достатніх підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача. Крім того, не надано жодного доказу, який б свідчив про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Не зазначено яким чином невжиття заходів забезпечення позову у цій справі унеможливить чи істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення само поданого ним у даній справі позову, а не майбутніх намірів позивача.

Листом №902/48/24/899/24 від 12 лютого 2024 року матеріали оскарження ухвали у справі витребувано з Господарського суду Вінницької області.

27 лютого 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №902/48/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 березня 2024 року у справі №902/48/24 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабіка Максима Сергійовича на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 січня 2024 року у справі №902/48/24 залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання доказів реєстрації Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

11 березня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Грабіка М.С. надійшла заява про виправлення недоліків апеляційної скарги, до якої додано відповідь №305486 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 березня 2024 року у справі №902/48/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 січня 2024 року у справі №902/48/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на "10" квітня 2024 р. об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2. Запропоновано учасникам провадження у справі подати відзиви/письмові пояснення на апеляційну скаргу (додані до них документи) з доказами їх надсилання іншим сторонам.

Учасники провадження у справі своїм правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Північно-західний апеляційний господарський суд, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Також, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 ГПК України).

Розгляд справи по суті це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

А отже, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові позиції щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі №909/526/18, від 21 січня 2019 року у справі №916/1278/18, від 25 січня 2019 року у справі №925/288/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18).

Також, аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №915/113/20, висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, відповідно до позовної заяви предметом спору є вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, витребування частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що 17 травня 2022 олку учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" Шморгун Н.А., порушуючи переважне право ОСОБА_2 на придбання частки в статутному капіталі Товариства, відчужила на користь ОСОБА_3 свою частку у розмірі 5112,00 грн, що становить 92,8% статутного капіталу такого Товариства.

Враховуючи наведені обставини позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця, визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2022 року у справі №910/6287/22 позовні вимоги задоволено та, зокрема, переведено на позивача права та обов`язки покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" в розмірі 5112,00 грн, що становить 92,8% статутного капіталу такого Товариства.

Разом з тим, під час розгляду справи №910/6287/22 ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства відчужила на користь ОСОБА_1 , що унеможливило виконання рішення суду у цій справі та стало підставою для звернення д суду з новим позовом до ОСОБА_1 , яка є новим власником частки, право на які встановлено за позивачем у вказаній справі.

Відповідно до частини 5 статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру

Згідно з пунктом 31 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.

Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

У заяві про забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на частку засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" ОСОБА_1 у розмірі 5112,00 грн, що складає 92,8% статутного капіталу товариства;

2) заборони загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" приймати рішення:

- стосовно частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" ОСОБА_1 у розмірі 5112,00 грн, що складає 92,8 % статутного капіталу товариства;

- стосовно зміни керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство";

- стосовно зміни місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство";

- стосовно припинення юридичної особи в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

3) заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство", а саме:

- стосовно частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" ОСОБА_1 у розмірі 5112,00 грн, що складає 92,8 % статутного капіталу товариства;

- стосовно зміни керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство";

- стосовно зміни інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою;

- стосовно зміни місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство";

- стосовно припинення юридичної особи в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Отже, у даній заяві має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи можуть позивачі їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали, заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що під час розгляду справи №910/6287/22 ОСОБА_3 свою частку в статутному капіталі Товариства відчужила на користь ОСОБА_1 , що унеможливило виконання рішення суду у справі №910/6287/22, а тому позивач стверджує, що існують ризики повторного продажу майна на користь іншої особи, що унеможливить поновлення його прав без нових звернень до суду.

З дослідженого судом вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2022 року у справі №910/6287/22, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 02 травня 2023 року та Верховного Суду від 02 листопада 2023 року, було переведено на ОСОБА_2 права та обов`язки покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" у розмірі 5112,00 грн, що становить 92,8%, за договором купівлі-продажу частки та актом приймання-передачі цієї частки від 17 травня 2022 року, укладеними між ОСОБА_5 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем.

Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 11 листопада 2022 року (до моменту ухвалення рішення у справі №910/6287/22) проведено державну реєстрацію щодо зміни складу учасників Товариства, відповідно до якої ОСОБА_1 стала учасником Товариства з відповідною часткою у статутному капіталі у розмірі 5112,00 грн, що становить 92,8% статутного капіталу цього Товариства.

Місцевий суд правомірно зазначив, що у даному випадку невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених корпоративних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи державним реєстратором та третіми особами будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно ТОВ "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство", позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення його законних прав та/або інтересів.

При розгляді поданої заяви про забезпечення позову, місцевим судом обгрунтовано враховано те, що позовні вимоги у цій справі направлені на захист порушених корпоративних прав позивача як учасника відповідача 2 на управління товариством та відновлення порушеного права володіння та розпорядження майном (часткою у статутному капіталі).

Таким чином, із наданих позивачем та досліджених судами доказів вбачається, що учасниками ТОВ "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" після подання позову до суду в справі №910/6287/22 вже вчинялися дії щодо спірної частки у статутному капіталі.

Беручи до уваги предмет спору та докази, якими заявник обгрунтовує наявність обставин, що є підставою для забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у визначений позивачем спосіб в частині накладення арешту на частку в статутному капіталі та забороною вчинення дій стосовно означеної частки.

В частині вимог заявника про заборону вчинення дій стосовно зміни керівника, місцезнаходження, інформації для здійснення зв`язку та припинення товариства, місцевий суд послався на правову позицію, наведену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №910/10598/21, яка полягає в тому, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Оскільки заявлені позивачем способи забезпечення позову в частині зміни керівника, місцезнаходження, інформації для здійснення зв`язку можуть заблокувати господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство", а в частині припинення Товариства - ґрунтуються на припущеннях, що не підтверджені доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в цій частині.

Здійснивши на основі співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звернувся до суду, встановивши існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся до суду, колегія суддів вважає правильним висновок про те, що заявлені заходи забезпечення позову є обґрунтованими.

Такий захід забезпечення позову збереже існуючу ситуацію (status quo) до вирішення спору по суті.

При цьому, колегія суддів зауважує, що заборона державним реєстраторам та третім особам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивачів, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Таким чином, судами обох інстанцій встановлено, що існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, що було доведено заявником у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, відтак судами встановлено наявність підстав для часткового задоволення заявлених заходів до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову у вигляді заборони вносити відомості щодо відповідача до реєстру є тимчасовими на період вирішення спору з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть незворотні наслідки, жодним чином не порушують інтересів відповідачів та інших осіб, в той же час дозволять запобігти порушенню прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, є адекватними і пов`язаними з предметом спору.

Невжиття зазначених заходів забезпечення позову в свою чергу може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Апеляційний суд вважає, що негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову для відповідачів, є меншими з тими негативними наслідками, які можуть настати для заявника в результаті невжиття цих заходів.

Варто також зауважити, що обрані заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження прав апелянта, а лише тимчасово забороняють проведення певних дій.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що заява позивача про забезпечення позову у справі підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про доведеність заявником необхідності забезпечення позову є правильними, а тому ухвала Господарського суду Вінницької області від 22 січня 2024 року у справі №902/48/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 січня 2024 року у справі №902/48/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 січня 2024 року у справі №902/48/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали оскарження ухвали у справі №902/48/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "11" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.