Ухвала

від 09.04.2024 по справі 908/2904/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/191/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.04.2024 Справа № 908/2904/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі судового засідання Красніковій С.І.

за участю представників:

від позивача Симбірцев Є.В., довіреність від 19.12.23;

від відповідача Сірко Л.П., довіреність № 06.02-06/14 від 28.06.2023;

від прокуратури - Маруєва Т.В., посвідчення № 075579 від 01.03.2023; Кузьмина А.С. посвідчення № 075669 від 01.03.23

від третьої особа позивача 1 - Зінченко О.М., довіреність № 321 від 21.12.2023; Сторчак В.І. довіреність № 356 від 21.12.2023

від третьої особа позивача 2 не з`явився

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2904/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» (вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-А, оф. 320, м. Київ, 03186)

до відповідача: Відділу освіти, фізичної культури та спорту Благовіщенської сільської ради Василівського району Запорізької області (71330, Запорізька область, Василівський район, с. Благовіщенка, пров. Центральний, буд. 10; адреса фактичного тимчасового розташування: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім`ї Бродських, 19, м. Київ, 03057)

про стягнення 622 456,80 грн.

за участю Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69005) на стороні Відділу освіти, фізичної культури та спорту Благовіщенської сільської ради Василівського району Запорізької області.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Господарського суду Запорізької області Ярешко О.В. від 14.03.2024 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.04.2024 року о 12 год.00 хв. Встановлено учасникам справи строк до 01.04.2024 письмово викласти свої заяви та заперечення щодо щомісячного нарахування коефіцієнту приросту зниження споживання електроенергії відповідачем у спірний період. Явку учасників справи визнано обов`язковою.

У судове засідання 09.04.2024 з`явилися представники позивача, відповідача, третьої особи-1 та прокуратури. Третя особа-2 в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

01.04.2024 року через систему «Електронний суд» від ПАТ «Запоріжжяобленерго» надійшли «Пояснення щодо позову або відзиву». Зазначає, що розрахунок обсягів спожитої електричної енергії з січня по березень 2022 року здійснювався працівниками структурного підрозділу ПАТ «Запоріжжяобленерго» згідно вимог ККОЕЕ та умов договору, однак надати первісні документи наразі не є можливим внаслідок захвату об`єктів компанії представниками держави агресора, посилається на повідомлення ПАТ «Запоріжжябленерго» до Запорізької обласної військової адміністрації від 17.07.2022 №001-32/1417, 02.09.2022№ 001-32/1821, відповідь ЗОДА від 13.09.2022 № 08768/08-48, Сертифікат Запорізької Торгово-промислової палати № 2300-23-4165 від 09.10.2022. Вказує, що розрахунок обсягів розподіленої електричної енергії з квітня по липень 2022 року здійснювався за середньодобовим споживанням із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження.

01.04.2024 до суду надійшла заява (у порядку статті 169 ГПК України) від прокуратури на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024. Зазначає, що надані Позивачем листи ПАТ «Запоріжжяобленерго» з інформацією щодо споживання з березня по липень 2022 року електричної енергії відділом освіти,фізичної культури та спорту Благовіщенської сільської ради Василівського району не містять даних, які б вказували на визначення розміру споживання електричної енергії із застосуванням коефіцієнту приросту/зниження споживання електричної енергії. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо обсягу споживання Відповідачем електричної енергії за аналогічний період попереднього року, зокрема даних щодо середньодобового такого споживання у вказаний період.

04.04.2024 до суду надійшли поштою та через систему «Електронний суд» письмові заперечення відповідача проти позовних вимог, відповідно до яких відповідач не визнає позовні вимоги, заперечує щодо факту споживання електроенергії, оскільки позивач здійснював нарахування заборгованості за період, коли об`єкти відповідача вже попали під тимчасову окупацію (з 02.03.2022 дата окупації Благовіщенської ТГ), лінії передач були перебиті, доступ до об`єктів споживання заблоковано для всіх сторін по справі, вся первинна документація відповідача залишилась на тимчасово окупованій території. Зауважує, що позивачем проведено нарахування за середніми показниками минулих періодів, при відсутності доступу до приладів обліку, без застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання, розрахованого для відповідного періоду електроспоживання, та при відсутності первісних документів за аналогічний період попереднього року тобто 2021 рік. У зв`язку з цим, відповідач не визнає правомірність здійснених позивачем нарахувань.

Крім того, відповідач просить зобов`язати ПАТ «Запоріжжяоленерго» повторно надати детальний розрахунок обсягів розподілення споживачу електроенергії, копії розпоряджень за № 105а/р від 26.04.2022 року, за № 138 від 30.5.2022 року та за № 156/р від 26.06.2022.

09.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшли пояснення третьої особи-1 ПАТ «Запоріжжяобленерго», в яких зазначено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 1352 укладено між відповідачем та ПАТ «Запоріжжяобленерго» 01.11.2021. У споживача за квітень-липень 2022 відсутні історичні дані за аналогічний період попереднього 2021 року. ПАТ «Запоріжжяобленерго» при визначені обсягу за спірний період

керувалась другим абзацом п.8.6.11 ККОЕЕ: «У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).

У постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 905/644/22 викладено такий правовий висновок: нормами підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 як спеціального підзаконного нормативно-правового акта встановлено особливості правового регулювання відносин, пов`язаних із визначенням обсягів споживання електричної енергії споживачами незалежно від їх категорії (побутові, малі непобутові, інші непобутові), об`єкти яких розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях. Зазначені норми Положення № 148, на відміну від пункту 8.6.11 Кодексу КОЕЕ, поширюють необхідність застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії стосовно всіх категорій споживачів (тобто не тільки стосовно індивідуальних побутових) при визначенні обсягів споживання електроенергії за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року, а такий коефіцієнт має розраховуватися для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу. Водночас зі змісту абзацу 6 підпункту 2 пункту 9 Положення № 148 вбачається, що розрахунок коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи розподілу має здійснювати вказаний оператор за наявними фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим.

Верховний Суд вважає за необхідне сформулювати такі висновки щодо застосування норм підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 в подібних правовідносинах: "Обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, є застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання, розрахованого для відповідного періоду електроспоживання та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу. Таким чином, оператору системи розподілу належать повноваження щодо розрахунку коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи розподілу, який (оператор) має здійснювати зазначений розрахунок за наявними фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим. При цьому визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах таких споживачів із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року, що об`єктивно може бути зумовлено непостійністю електропостачання в звітний період з причин знеструмлення або відключення електроустановок споживачів у зв`язку з пошкодженням чи руйнуванням об`єктів енергетичної інфраструктури (електричні станції, трансформаторні підстанції, лінії та вузли електромереж тощо) внаслідок ведення бойових дій під час воєнного стану.

Таким чином, незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призведе до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії, а тому незалежно від причин нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року, як це допускається пунктами 8.6.9, 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, оскільки викладене в підпункті 1 пункту 9 зазначеного Положення застереження виключає поширення норм цього Кодексу щодо такого майна, як об`єкти (електроустановки) споживачів, розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях".

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне зобов`язати ПАТ «Запоріжжяобленерго» надати суду в строк до 26.04.2024 письмове пояснення з відповідним розрахунком щодо застосування/незастосування при визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах саме споживача (відповідача) із застосуванням відповідного коефіцієнта приросту/зниження споживання.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача 622 456,80 грн. заборгованості за період з січня 2022 по липень 2022 за спожиту/використану електричну енергію, яка поставлялася на територію, тимчасово окуповану Російською Федерацією. Як вказало ПАТ «Запоріжжяобенерго», що є адміністратором комерційного обліку електроенергії, та на підставі даних якого позивач нарахував плату відповідачу, ПАТ «Запоріжжяобленерго» при визначені обсягу за спірний період керувалось другим абзацом п.8.6.11 ККОЕЕ наступного змісту: «У разі відсутності відповідних «історичних даних» середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).

Предметом дослідження в цій справі є факт постачання позивачем та споживання в спірний період відповідачем електроенергії на об`єктах, що розташовані на тимчасово окупованій території: с. Благовіщенка, Василівський район, Запорізької області.

При цьому, відповідно ч. 2 статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Як встановлено судом, ухвалою від 27.03.2024 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі 908/1162/23 справу № 908/1162/23 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Передача справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зумовлена тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8358/19 наголосив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 233/2021/19 конкретизувала власні правові висновки та правові висновки Верховного Суду України щодо критеріїв встановлення подібності правовідносин, визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом.

Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, стосовно якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність треба також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Враховуючи викладене, оскільки у справі № 908/1162/23 Великою Палатою Верховного суду вирішується спір у подібних правовідносинах (постачання електроенергії на тимчасово окуповані території України), господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 908/2904/24 до закінчення перегляду справи № 908/1162/23 у касаційному порядку.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Зобов`язати ПАТ «Запоріжжяобленерго» надати суду у строк до 26.04.2024 письмове пояснення з відповідним розрахунком щодо застосування/незастосування при визначенні обсягів споживання електричної енергії на об`єктах саме споживача (відповідача) із застосуванням відповідного коефіцієнта приросту/зниження споживання, вказавши, яким чином здійснювався розрахунок коефіцієнту: за середньодобовим споживанням саме відповідача, чи середньомісячним.

2. Зупинити провадження у справі № 908/2904/24 до закінчення перегляду справи №908/1162/23 у касаційному порядку.

3. Зобов`язати учасників справи повідомити господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/2904/23, у п`ятиденний строк із дня їх усунення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України. Повний текст ухвали складений та підписаний 11.04.2024.

Суддя О.В. Ярешко