Рішення

від 11.04.2024 по справі 909/110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/110/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібної компанії "Євротек"

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Недельської Ганни Михайлівни

про стягнення коштів за договором суборенди в сумі 95 588,05 грн., з них: 69 023,92 грн. - заборгованість по орендній платі, 26 564,13 грн. - штрафні санкції

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Недельської Ганни Михайлівни (далі відповідач) про стягнення коштів за договором суборенди в сумі 95 588,05 грн.,з них: 69 023,92 грн. - заборгованість по орендній платі, 26 564,13 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору суборенди №ГО-064-512 від 11.11.2022 в частині сплати належним чином суборендної плати та інших платежів за цим договором (витрат, пов`язаних з експлуатацією та утриманням будівлі, та комунальних послуг) на підставі виставлених позивачем рахунків, внаслідок чого, як зазначає позивач, виникла заборгованість по орендній платі та нараховано штрафні санкції за невчасну сплату. При цьому у позовній заяві позивач надає порівняльну таблицю надходжень по виставлених рахунках.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 12.02.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

04.03.2024 відповідач в системі "Електронний суд" направив на адресу Господарського суду Івано-Франківської області відзив на позовну заяву (вх.№3738/24 від 05.03.2024), відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечив та просив суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що заборгованості по орендній платі у відповідача відсутня. Оплата здійснювалась відповідно до виставлених позивачем рахунків . Щодо зарахування позивачем як забезпечувального платежу суми 71 396,17 грн сплаченої в грудні 2022 року, то відповідач заперечує, мотивуючи тим, що вказана сума є суборендною платою та експлуатаційними витратами за січень 2023року .Сплачена на підставі виставленого позивачем рахунку №9636 від 12.12.2022 із зазначення призначення платежу "за оренду", про що позивач і сам зазначає у порівняльній таблиці надходжень коштів від відповідача по суборендній платі на підставі Договору суборенди №ГО-064-512 від 11.11.2022. Разом з тим, відповідач зазначає, що вже 02 грудня 2022 відповідач оплатив орендну плату в розмірі 70 000,00 грн , як оплата виставленого позивачем рахунку №9185 від 11.11.2022 з призначенням платежу "Орендна плата за грудень 2022". Таким чином, як стверджує відповідач, ні перший, ні другий платіж не є "Забезпечувальними платежами" як про це стверджує позивач, оскільки відповідач чітко зазначив у призначенні платежу, що це платежі за оренду.

Відповідач також зазначає про неправомірність нарахування одночасно штрафів у розмірі 20% за прострочення розрахунків більше ніж 15 календарних днів та у розмірі 30% за прострочення розрахунків більше ніж на 60 календарних днів, мотивуючи тим, що штрафні санкції є подвійною відповідальністю за одне і те саме порушення.

Разом з тим, 05.03.2024 відповідач по справі подав до суду клопотання за вх.№ 2077/24 про поновлення строку на подання відзиву. Вказане клопотання мотивував великим обсягом матеріалів, малою кількістю часу для його опрацювання та у зв`язку із некоректністю роботи системи "Електронний суд" відповідачу не вдалось шляхом направлення 04.03.2024 року відзиву доставити позивачу по справі.

За наведеного, суд враховує наступне.

Як зазначалось в ухвалі суду від 02.02.2024 відповідачу по справі встановлено строк подачі суду відзиву протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали). Відповідно до долученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №06 000 873 750 88 відповідач отримав дану ухвалу 16.02.2024. Отже, останній термін подачі зазначеного відзиву завершується 02.03.2024 (субота), який є вихідним днем і у відповідності до норм цивільного кодексу України переноситься на наступний робочий день, тобто 04.03.2024 (понеділок).

Як встановлено судом, вказаний відзив відповідачем подано у встановлений строк, а тому підстав для подання клопотання про поновлення строку на подання відзиву відсутнє.

18.03.2024 представник відповідача подав до суду через систему "Електронний суд" додаткові пояснення у справі (вх.№4660/24 від 19.03.2024) відповідно до яких в черговий раз заперечує заборгованость по орендній (суборендній) платі на підставі договору суборенди, посилаючись при цьому на Акти звіряння взаємних розрахунків, які направлялись позивачем відповідачу, зокрема Акти від 31.12.2022, 17.01.2023, 24.01.2023, 14.02.2023, 09.03.2023, 27.06.2023, 31.07.2023, копії яких долучені до вказаного клопотання.

Відповідно до зазначених актів, відповідач вказує на переплату, станом на 31.12.2022 , суборендної плати на суму 69 797,81 грн. Одночасно стверджує , що не сплачував гарантійного платежу в період з січня по березень 2023, оскільки відповідно до Актів від 17.01.2023, 24.01.2023 , 14.02.2023 та 09.03.2023 у графі "Дебет" зазначалась заборгованість щодо гарантійного платежу на суму 71 396,17 грн. Разом з тим, відповідач звертає увагу, що в Акті від 31.07.2023 вже відсутнє таке нарахування як "Гарантійний платіж", натомість зазначено про існування заборгованості по суборендній платі на суму 67301,36 грн.

19.03.2023 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№4668/24) відповідно до якого позивач заперечує щодо посилання відповідача про не надсилання останньому рахунку №9187 від 01.12.2022 з призначенням платежу "забезпечувальний платіж". У вказаному відзиві позивач також заперечує твердження відповідача про сплату ним орендної плати та експлуатаційних витрат за січень 2023 на підставі рахунку №9636 від 12.12.2022, натомість зазначає , що вказана оплата проведена на підставі рахунку №109 від 04.01.2023. Щодо рахунку №9636 від 12.12.2022, то позивач зазначає, що він був надісланий позивачем помилково, однак в телефонному режимі був відкликаний та натомість нього направлений інший рахунок - №109 від 04.01.2023.

Позивач також заперечує щодо Акту звіряння від 31.07.2023, мотивуючи тим, що вказаний акт ним не підписувався, а його копія зроблена відповідачем таким чином, що зрізана частина першого стовпчика з назвою "Дата", у зв`язку із чим дату надходження не видно. При цьому зазначає, що в акті затонований рядок, який відповідає надходження від 20.01.2023 в сумі 71 396,17 з призначенням платежу "згідно рахунку №109 від 04.01.2023 оренда приміщення за січень 2023".

В кінцевому результаті позивач стверджує, що відповідач, переказуючи позивачу кошти в сумі 70 000,00 грн. та 29.12.2022 в сумі 71 396,17 грн. вказала призначення платежу "за оренду" та при цьому не навела ні реквізитів рахунку, ні період, за який здійснена оплата, ні дату/номер договору, а отже, зважаючи, що договірні відносини сторін тривали з 2014 року, неможливо однозначно стверджувати на підставі якого договору здійснена плата. Тому призначення платежу від 02.12.2022 та 29.12.2022 "за оренду" неможливо вважати чітким, це призначення можна визначити лише в загальному порядку для сплати, зокрема відповідно до ст. 534 ЦК України в порядку черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням.

Позивач також заперечує щодо твердження відповідача про неправомірність нарахування штрафів у розмірі 20% за прострочення розрахунків більше ніж 15 календарних днів та у розмірі 30% за прострочення розрахунків більше ніж на 60 календарних днів, мотивоване тим, що штрафні санкції є подвійною відповідальністю за одне і те саме порушення. Свої заперечення мотивує тим, що штрафи визначені в розмірі 20% і 30% нараховуються за різні періоди прострочення та у відповідності до умов визначених договором.

25.03.2024 відповідач по справі через систему "Електронний суд" направив суду заперечення на відповідь на відзив (вх.5089/24 від 25.03.2024), відповідно до якого проти відповіді на відзив заперечує, зокрема щодо застосування в спірному випадку норми ст. 534 ЦК України при здійсненні погашення заборгованості по спірному договору. До вказаного заперечення відповідач долучив контррозрахунок штрафних санкцій за прострочення комунальних послуг, відповідно до якого відповідач визнає заборгованість по вказаним штрафам в розмірі в сумі 465,99грн., з них: 198 грн 62 к. - пені та 267,37 грн - штрафу.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України , у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Починаючи з 2014 року між сторонами по справі (товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібної компанії "Євротек" (справі - позивач) та фізичною особою - підприємцем Недельською Ганною Михайлівною (по справі - відповідач) існували правовідносини з приводу суборенди нежитлового приміщення площею 15 кв.м (далі - об`єкт суборенди), розташоване на першому поверсі торгового центру за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Миколайчука,2, шляхом укладання договорів суборенди зі щорічним їх переукладанням. Зазначене не заперечується сторонами.

Так, 11.11.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібної компанії "Євротек" (по договору - орендар/по справі - позивач) та фізичною особою - підприємцем Недельською Ганною Михайлівною (по договору - суборендар/по справі - відповідач) укладено Договір суборенди №ГО-064-512 від 11.11.2022 (надалі - Договір або Договір суборенди) з відповідними додатками до нього (Додаток №1 та Додаток №2).

Строк дії договору встановлений з дати укладання по 30.11.2023, щодо всіх інших умов - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.5.1. Договору). Відповідно до Додаткової угоди №2 від 12.06.2023 термін дії договору сторонами зменшено, зокрема до 30.08.2023, а щодо всіх інших умов - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п.1.1. Договору суборенди від 11.11.2022 позивач зобов`язався передати, а суборендар прийняти в строкове платне володіння та користування (надалі - суборенду) нежитлове приміщення площею 15 кв.м (далі - об`єкт суборенди), розташоване на першому поверсі торгового центру за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Миколайчука,2 (надалі - будівля) (п.1.1.). Цільове призначення: надання послуг підключення абонентів до мережі "Київстар", продажу стартових пакетів та інших послуг оператора "Київстар", а також продаж мобільних телефонів та аксесуарів до них.

Дане приміщення (15 кв.м.), яке складає частину загального приміщення площею 12 630,40 кв.м., позивачем по справі отримано на підставі Договорів оренди від 01.09.2022 №ТРКО142/0-22/064, №ТРКО163/0-22/064, №ТРКО164/0-22/064, №ТРКО165/0-22/064 укладених між позивачем по справі та власником цих будівель - ТОВ "Центр проєкт" (право власності останнього підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, яка долучена до матеріалів справи (а.с.31-32)). Загальна площа переданих ТОВ "Центр проєкт" позивачу приміщень в оренду складає 12 630,40 кв. м.

Договір суборенди укладено правомірно за погодженням із власником орендованого приміщення, про що зазначено у Договорах оренди, укладених між позивачем по справі та власником майна "ТОВ "Центр проєкт", копії яких долучені до матеріалів справи.

На виконання умов Договору суборенди позивач передав відповідачу по справі об`єкт суборенди , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Акту приймання -передачі від 01.12.2022.

Згідно п. 4.1. Договору суборенди відповідач зобов`язався вносити суборендну плату у розмірі погодженому в додатку №2 до цього договору, яким встановлено, що суборендна плата без врахування індексації за (один) повний календарний місяць становить 68 711,17 грн, з ПДВ. Розмір суборендної плати без урахування ПДВ за повний календарний місяць складає 4 580,7447 грн. за один квадратний метр об`єкта суборенди, що є еквівалентом 125,26 доларів США, встановленим НБУ станом на 11.11.2022.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що суборендна плата вноситься щомісяця авансом не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, який передує оплачуваному. Суборендна плата вноситься суборендарем на строк, що розпочинається з дати передачі, незалежно від того, чи підписано сторонами акт приймання-передачі об`єкта суборенди для використання за цільовим призначенням , та закінчується датою закінчення строку суборенди (або датою розірвання Договору в частині права суборенди). Розрахунки за перший місяць строку суборенди (місяць, на який припала дата передачі) здійснюються суборендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з дати передачі. Якщо і дата укладання договору і дата передачі припадають на 20 (двадцяте) число першого місяця суборенди або на його наступні дні, розрахунки за перший та другий місяць строку суборенди суборендар здійснює протягом 3 (трьох) робочих днів з дати передачі.

Пунктом 4.4. Договору суборенди сторони також погодили, що крім суборендної плати суборендар щомісяця в ті ж строки, що й суборендну плату, відшкодовує частину витрат на експлуатацію будівлі, в якій розташовано об`єкт суборенди, сума яких встановлюється в Додатку №2 і рахунку орендаря.

Зокрема п. 4.1 вказаного Додатку сторонами погоджено, що з 01.12.2022 року сума експлуатаційних витрат становить 1920,00 грн. ПДВ, в сумі розрахованій за чинною в Україні ставкою з розрахунку:128 грн за один квадратний метр; з 01 січня 2023 сума експлуатаційних витрат становить 2685,00 грн. ПДВ, в сумі розрахованій за чинною в Україні ставкою з розрахунку:179 грн за один квадратний метр.

Таким чином, з моменту укладання Договору суборенди, тобто з грудня 2022 року розмір суборендної плати із врахуванням експлуатаційних витрат складає - 70 631,17 грн, а з січня по серпень 2023 року - 71 396,17 грн.

Крім внесення суборендних платежів, сторонами також у відповідності до п. 4.6 Договору передбачено відшкодування орендарю витрат на комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, електроенергію) за результатами фактичних показників лічильника, встановлених в об`єкті суборенди. Відшкодування таких витрат здійснюється не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення орендарем відповідного рахунку.

Згідно п.4.10 Договору орендар зобов`язався виставляти суборендареві рахунки. Якщо станом на 18 число місяця, що передує оплачуваному місяцю, суборендар не отримав будь-якого рахунка щодо суборендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат, або станом на 12 число місяця, наступного за оплачуваним, суборендар не отримав будь-якого рахунку щодо відшкодування витрат на комунальні послуги, він зобов`язаний звернутися до орендаря з проханням надати відповідний рахунок повторно та самостійно отримати його від орендаря. таке звернення не звільняє суборендаря від обов`язку своєчасно здійснити розрахунки. Рахунки надіслані на електронну пошту суборендаря (за наявності електронної пошти) чи надісланні суборендарю факсом, вважаються виставленими у письмовій формі у день надсилання їх орендарем.

Відповідно до п.4.8 Договору суборенди суборендар зобов`язався здійснити перерахунок орендарю до 15.12.2022 забезпечувальний платіж у розмірі суборендної плати та експлуатаційних витрат за один повний календарний місяць (разом з ПДВ). Цим пунктом передбачено, що забезпечувальний платіж підлягає утриманню позивачем протягом усього строку дії договору без нарахування відсотків. Ці кошти позивач може використовувати для покриття будь-яких збитків або витрат, спричинених неналежним виконанням будь-яких зобов`язань відповідача зокрема, але не виключно на погашення сум неустойки; відшкодування збитків завданих пошкодженням, зміною стану об`єкта суборенди та/або будівлі; в якості оплати послуг зі зберігання майна суборендаря тощо.

Пунктами 6.1 -6.3 Договору сторонами погоджено відповідальність за неналежне здійснення оплати суборендної плати та інших платежів за цим Договором, зокрема:

- п. 6.1 зазначеного Договору встановлена відповідальність у випадку несвоєчасної оплати або сплати не в повному обсязі суборендної плати або інших платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочених платежів за кожний день прострочення;

- п.6.2 Договору встановлено, що якщо прострочення суборендної плати або інших платежів за цим Договором перевищує 15 календарних днів, суборендар зобов`язаний сплатити орендареві штраф в розмірі 20% відповідно до простроченої суми суборендної плати та/або інших платежів за цим Договором;

- п.6.3 Договору сторонами погоджено, що якщо прострочення суборендної плати або інших платежів за цим Договором перевищує 60 календарних днів, суборендар зобов`язаний додатково до штрафу, передбаченого в п.6.2 цього договору , сплатити орендареві штраф в розмірі 30% відповідно до простроченої суми суборендної плати та/або інших платежів за цим Договором.

30.08.2023 відповідач по справі звільнила приміщення та передала його позивачу, що підтверджується Актом приймання-передачі об`єкта суборенди (копія акту долучена до матеріалів справи (а.с. 30 )).

Разом з тим, судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивач по справі помісячно направляв відповідачу по справі рахунки на оплату суборендної плати разом в експлуатаційними витратами та окремо рахунки на оплату комунальних послуг, оплату яких останній здійснював не в повному обсязі та деякі із них з порушенням строків визначених договором строків на їх сплату.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В спірному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору суборенди №ГО-064-512 від 11.11.2022, який за правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні визначення містить норма ст.759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи, зокрема, копією Акту приймання-передачі майна оренди від 01.12.2022 підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань щодо передачі в оренду предмета договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 Господарського кодексу України).

У договорі сторони погодили розмір орендної плати, відповідно до чого в розмір орендної плати сторони також включили витрати на експлуатаційні витрати. З урахуванням умов договору, з грудня 2022 року розмір суборендної плати із врахуванням експлуатаційних витрат складає - 70 631,17 грн, а з січня по серпень 2023 року - 71 396,17 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договору, як зазначалось вище, сторони погодили порядок (строк) здійснення оплати за користування орендованим приміщенням.

Як встановлено судом на виконання умов договору відповідач на підставі отриманих від позивача рахунків здійснював оплату за оренду приміщення та комунальні послуги.

Позивач у позовній заяві вказує на неналежне виконання відповідачем по справі зазначених рахунків, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 69 023,92 грн також нараховано 26 564,13 грн - штрафні санкції.

Однак, відповідач заперечує заборгованість по орендній платі, мотивуючи тим, що ним у повному обсязі здійснено її сплату, однак не заперечує щодо сплату окремих комунальних платежів із простроченням. Вказане підтверджує поданим контррозрахунком .

Як встановлено судом, розбіжність сторін щодо здійснення оплат полягає в тому, що позивач по справі вказує на те, що у грудні місяці 2022 року, зокрема 29.12.2022 платіж здійснений відповідачем на суму 71 396,17 грн. зарахований позивачем, як гарантійний платіж, розмір та порядок сплати якого визначений п.4.8 Договору суборенди. Вказане зарахування здійснено позивачем із посиланням на приписи ст. 534 ЦК України та п. 6.10 договору.

З урахуванням наведеного та досліджених матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 №22 та п.1.2. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів , якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Відповідно до банківської виписки № 060-21/368 від 22.11.2023 про надходження коштів від ФОП Недельська Г.М. на рахунок позивача по справі, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 71), судом встановлено, що відповідач здійснюючи оплату в грудні місяці (02.12.2022 та 29.12.2022), чітко зазначив призначення платежу "за оренду" , а не сплату гарантійного платежу.

Зазначення відповідачем призначення платежу "за оренду" у платіжних документах за грудень 2022 не заперечує і сам позивач у своїй позовній заяві та інших письмових доказах, які додані ним до матеріалів справи.

З урахуванням наведено, у позивача відсутні правові підстав здійснення зарахування сплачених відповідачем по справі у грудні місяці 2022 коштів за оренду приміщення із застосуванням приписів ст. 534 ЦК України.

Щодо твердження позивача також на здійснення ним такого зарахування в порядку черговості на підставі умов договору, зокрема п. 6.10, то вказане не знайшло свого правового підтвердження, оскільки вказаний пункт договору міститься у розділі "Відповідальність сторін" і не містить умови про зарахування в порядку черговості такого платежу як "забезпечувальний платіж".

Відповідно до таблиці порівнянь надходжень від відповідача з сумами, виставленими позивачем в рахунка (вказана таблиця відображена у позовній заяві) позивач зазначає про наявність заборгованості станом на 06.12.2022 на суму 631,17 грн. (перший місяць оренди по договору).

Проте, Актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами по справі станом на 31.12.2022 року відображено відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем, натомість відображено переплату коштів відповідачем на суму 69 797,81 грн. (копія акту долучена до матеріалів справи). Вказана переплата визнана позивачем, оскільки Акти звіряння взаємних розрахунків складались саме позивачем і надсилались відповідачу засобами електронної пошти.

Суд звертає увагу також на те, що у Актах звіряння взаємних розрахунків станом на 17.01.2023, на 24.01.2023, на 14.02.2023 та на 09.03.2023, копії яких долучені до матеріалів справи відображено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем щодо оплати "забезпечувального (гарантійного) платежу".

Окрім того, судом встановлено, що за місяць до закінчення дії договору сторонами по справі складено Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2023 (копія акту знаходиться в матеріалах справах), відповідно до якого відображено переплату відповідачем по договору в розмірі 67 501,36 грн у вказаному акті також відсутнє таке нарахування як "гарантійний платіж".

Наведене свідчить про розбіжність у твердженнях позивача про наявність у відповідача заборгованості по договору та здійснення зарахування позивачем коштів, які отримані ним від відповідача у грудні 2022 року в якості "забезпечувального (гарантійного) платежу", а отже, спростовує твердження позивача про фактичне зарахування ним коштів в сумі 71 396,17 грн., оплачених відповідачем в грудні місяці 2022 року, зокрема 29.12.2022.

Одночасно суд виходив з того, що станом на 31.12.2022 (перший місяць суборенди по договору (правовідносини між сторонами по вказаному договору фактично продовжувались, оскільки виникли ще у 2014 році, як про це суд зазначав вище)) та за місяць до закінчення договору (станом на 31.07.2023) у відповідача по справі існували переплати по договору (переплата по орендній платі , включаючи суми комунальних платежів) на підставі попереднього договору; крім того, в грудні 2022 року, як встановив суд, відповідач здійснив оплату орендної плати, а не оплату гарантійного платежу.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що твердження позивача про наявність заборгованості по орендній платі, включаючи комунальні послуги є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження наявними у справі доказами.

Отже, суд приходить до висновку про відмову в позові в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 69 023,92 грн.

Щодо стягнення штрафних санкцій за прострочку виконання зобов`язань по договору в розмірі 26 564,13 грн. , то суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем по справі в спірному випадку мало місце прострочення з боку відповідача щодо здійснення оплати орендних платежів (комунальних платежів) по спірному договору

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 6.1-6.9 Договору сторонами погоджено види та розмір відповідальність за неналежне виконання умов договору в тому числі і щодо прострочення оплати суборендної плати та інших платежів за цим Договором.

Одночасно, пунктом 6.10 Договору суборенди №ГО-064-621 від 11.11.2022 сторони погодили строк оплати неустойки, штрафу та пені, зокрема протягом 5 (п`яти) днів від дати отримання відповідної вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Умовами договору сторонами не погоджено іншого порядку та строку оплати штрафних санкцій. А отже строк їх оплати виникає саме після спливу 5-ти днів від дати отримання відповідачем по справі вимоги про їх оплату.

В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу та отримання останнім вимоги про сплату штрафних санкцій за несвоєчасну оплату або сплату не в повному обсязі суборендної плати або інших платежів за цим договором.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення штрафних санкцій по спірному договору.

Відповідно до ч. 2 ст 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку (розрахунок міститься у тексті позовної заяви (а.с. 9-10)) позивачем по справі за прострочку виконання зобов`язань по спірному договору нараховано інфляційні втрати на суму 75,39 грн. Вказані нарахування були проведенні на заборгованість орендної плати в сумі 631,17 грн за перший місяць оренди (грудень 2022 рік) по договору , що складає 45,57 грн та за прострочку сплати комунальних платежів на суму 891,22 грн за березень 2023 рік, що складає 29,81 грн.

Як встановлено судом вище, по спірному договору мало місце прострочення по оплаті орендної плати та комунальних платежах.

Однак, як встановлено судом прострочка по оплаті 631,17 грн за перший місяць оренди - відсутня, з урахуванням того, що відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 року у відповідача існувала переплата на суму 69 797,81 грн. Крім того, решта суми, яка не вистачала для дозарахування коштів за оплату орендної плати за грудень 2022 рік із суми переплати (69 797,81 грн), поступила у встановлений договором строк - 02.12.2012 . А саме , 02.12.2022 року на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 70 000,00 грн на підставі рахунку №9185 від11.11.2022 на суму 70 631,17 грн.

А отже, відсутні правові підстави в частині стягнення 45,57 грн. інфляційних витрат.

З урахуванням наведено, суд здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат, приходить до висновку про їх задоволення в розмірі 29,81 грн. В решті стягнення інфляційних витрат (в розмірі 45,57 грн.) слід відмовити.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку (а.с. 73-74) за прострочення виконання грошових зобов`язань по спірному договору нараховано 3% річних в розмірі 1 061,28 грн.

Відповідно до здійснено судом перевірки нарахування 3% річних їх розмір складає 1005,78 грн.

При здійсненні перевірки їх нарахування судом враховано відсутність прострочення за перший місяць орендних правовідносин (грудень 2022 рік) по договору, про що зазначалось вище при здійсненні перевірки нарахування інфляційних витрат . Отже, відсутні правові підстави в частині стягнення 3% річних за цей місяць.

Крім того, судом встановлено невідповідність визначення позивачем днів прострочки при здійсненні підрахунку прострочення оплати відповідачем орендної плати за січень місяць в грудні місяці на підставі рахунку 9187 від 01.12.2022. Вказану кількість днів позивач розраховував з тих підстав, що вказаний платіж ним віднесено не як за оренду, а як "забезпечувальний (гарантійний платіж).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення стягнення 3% річних, зокрема в розмірі 1 005, 78 грн. В решті стягнення 3% річних слід відмовити.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення 1 005,78 грн - 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 29,81 грн. Загальна сума до стягнення складає 1035,59 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги результат розгляду справи (позов задоволено частково) суд приходить до висновку судовий збір по справі покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судовий збір в розмірі 32,81 грн. Решту судового збору залишити за позивачем по справі.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" до Фізичної особи - підприємця Недельської Ганни Михайлівни про стягнення коштів за договором суборенди в сумі 95 588,05 грн., з них: 69 023,92 грн. - заборгованість по орендній платі, 26 564,13 грн. - штрафні санкції - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (вул.Городоцька, 359, м. Львів, 79040, код 37378350) 1035,59 грн., з них: 1 005,78 грн - 3% річних, 29,81 грн. - інфляційних втрат та 32,81 грн. - судового збору.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Фанда