Постанова

від 06.08.2024 по справі 909/110/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2024 р. Справа №909/110/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Шатан Т.О.

розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (вх. № ЗАГС 01-05/1304/24 від 03.05.2024)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2024(суддя Фанда О.М.)

у справі № 909/110/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (надалі ТзОВ "ТРК "Євротек")

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Недельської Ганни Михайлівни (надалі

ФОП Недельська Г.М.)

про: стягнення коштів за договором суборенди в сумі 95 588,05 грн., з яких: 69 023,92 грн. - заборгованість по орендній платі,

26 564,13 грн. штрафні санкції,

за участю представників:

від позивача: Крижанівська І.З.;

від відповідача: Леник Л.П.

ВСТАНОВИВ:

08.02.2024 ТзОВ "ТРК "Євротек" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Недельської Г.М. про стягнення коштів за договором суборенди в сумі 95 588,05 грн., з них: 69 023,92 грн. - заборгованість по орендній платі, 26 564,13 грн. штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди №ГО-064-512 від 11.11.2022 щодо оплати суборендної плати та інших платежів за цим договором (витрат, пов`язаних з експлуатацією та утриманням будівлі та комунальних послуг) на підставі виставлених позивачем рахунків, внаслідок чого, як зазначає позивач, виникла заборгованість по орендній платі та нараховано штрафні санкції за несвоєчасну оплату.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2024 року у справі № 909/110/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Недельської Ганни Михайлівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" 1 035,59 грн., з них: 1 005,78 грн. - 3% річних, 29,81 грн. - інфляційних втрат та 32,81 грн. - судового збору. В решті позову - відмовлено.

В ході розгляду справи судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору суборенди №ГО-064-512 від 11.11.2022. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що правовідносини між сторонами по вказаному договору фактично продовжувались, оскільки виникли ще у 2014 році. Актом приймання-передачі майна оренди від 01.12.2022 підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань щодо передачі в оренду предмета договору. Проте, що станом на 31.12.2022 (перший місяць суборенди по договору) та за місяць до закінчення договору (станом на 31.07.2023) у відповідача існувала переплати по договору (переплата по орендній платі, включаючи суми комунальних платежів). Суд також дійшов висновку, що в грудні 2022 року відповідач здійснив оплату орендної плати, а не оплату гарантійного платежу. Зокрема, у акті звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 року відображено відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем, натомість відображено переплату коштів відповідачем на суму 69 797,81 грн. Вказана переплата визнана позивачем, оскільки акти звіряння взаємних розрахунків складались саме позивачем і надсилались відповідачу засобами електронної пошти. Суд звернув увагу, що відповідно до акта звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2023 відображено переплату відповідачем по договору в розмірі 67 501,36 грн., у вказаному акті також відсутнє таке нарахування як "гарантійний платіж". Відтак, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 69 023,92 грн. Щодо стягнення штрафних санкцій за прострочку виконання зобов`язань по договору в розмірі 26 564,13 грн., суд зазначив, що умовами договору сторони погодили строк оплати неустойки, штрафу та пені, зокрема, протягом 5 днів від дати отримання відповідної вимоги, якщо інше не встановлено договором. Умовами договору сторонами не погоджено іншого порядку та строку оплати штрафних санкцій. А отже, строк їх оплати виникає саме після спливу 5-ти днів від дати отримання відповідачем по справі вимоги про їх оплату. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу та отримання останнім вимоги про сплату штрафних санкцій за несвоєчасну оплату або сплату не в повному обсязі суборендної плати або інших платежів за цим договором. З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення штрафних санкцій по спірному договору. Крім того, відповідно до поданого позивачем розрахунку за прострочення виконання зобов`язань по спірному договору нараховано інфляційні втрати на суму 75,39 грн. та 3 % річних в розмірі 1 060,28 грн. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що розмір інфляційних втрат за прострочення відповідачем грошового зобов`язання становить 29,81 грн., а розмір 3% річних 1 005,78 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТзОВ «ТРК «Євротек» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зокрема, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд, відмовляючи в частині позовних вимог, помилково покликаюється на п.3.8 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 №22 та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, оскільки вони втратили чинність 01.08.2022, а період спірних правовідносин припадає на грудень 2022 року. Щодо природи самого терміну «забезпечувальний платіж», вважає підставним його віднесення в призначення платежу «за оренду», оскільки даний платіж є гарантією своєчасної оплати всіх платежів згідно договору (орендної плати, штрафних санкцій тощо), що підтверджується умовами п. 4.8 договору. Водночас, суд першої інстанції, не погодивши нарахування одночасно штрафів у розмірі 20% за прострочення розрахунків більше ніж 15 календарних днів та у розмірі 30% за прострочення розрахунків більше ніж на 60 календарних днів, не врахував правових висновків Верховного Суду стосовно застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах наведених, зокрема, у постанові від 01.06.2021 справа № 910/12876/19. Також скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав про стягнення штрафних санкції по спірному договору через невиконання позивачем вимог досудового врегулювання спору, оскільки можливість використання суб`єктами правоввідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, шо не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що Інструкція, затверджена постановою НБУ від 21.01.2004 року №22 втратила чинність, та станом на грудень 2022 року залишалась чинною Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року №163, зміст якої є аналогічним. Наголошує, що помилкове посилання судом на норму права не впливає на обґрунтованість правового висновку суду в цілому. Відтак, висновок суду першої інстанції щодо відсутності права отримувача самостійно визначати порядок зарахування коштів є вірним. Більше того, аналізуючи матеріали та встановлюючи обставини справи, суд зазначив: «відповідач, здійснюючи оплату в грудні місяці (02.12.2022 та 29.12.2022) чітко зазначив призначення платежу «за оренду», а не сплату гарантійного платежу». Таке призначення платежу «...не заперечує і сам позивач у своїй позовній заяві та інших письмових доказах, які додані ним до матеріалів справи». Також відповідач зазначає, що орендні договірні відносини між відповідачем і позивачем тривали починаючи з 12 лютого 2014 року. Щороку відбувалась процедура перегляду договірних умов, результатом якої, як правило, було збільшення розміру орендної плати. Перегляд договірних умов відбувався шляхом укладення договору строком на один рік в новій редакції. Забезпечувальний платіж був внесений відповідачем при укладенні першого договору оренди (суборенди). Жодного разу, при переукладенні договору забезпечувальний платіж не повертався відповідачу, а тому, при кожному наступному укладенні договору в новій редакції, позивач не вимагав від відповідача повторного внесення забезпечувального платежу. Саме тому, не вносився забезпечувальний платіж і при укладенні договору у грудні 2022 року. Відповідно, 02 грудня 2022 року внесена відповідачем сума 70 000,00 грн., як оплата виставленого позивачем рахунку №9185 від 11.11.2022 з призначенням платежу «орендна плата за грудень 2022 року . А вже 29 грудня 2022 року відповідач оплатив орендну плату та експлуатаційні витрати за січень 2023 року у сумі 71 396,17 грн., як оплата виставленого позивачем рахунку № 9636 від 12.12.22р, зазначивши в призначенні платежу «за оренду». Відтак, твердження позивача про наявність заборгованості по орендній платі, включаючи комунальні послуги є безпідставними. Крім того, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 15 календарних днів і стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 60 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання. Так як до відповідальності притягується особа за вчинення єдиного триваючого порушення, яке полягає в простроченні виконання грошового зобов`язання, то має місце подвійне стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Відповідач просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

11.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (Орендар) та Фізичною особою - підприємцем Недельською Ганною Михайлівною (Суборендар) укладено договір суборенди №ГО-064-512 від 11.11.2022 з відповідними додатками до нього (додаток №1 та додаток №2) (т. 1, а.с. 18-24, 25-26, 27).

Згідно з п. 1.1 договору Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення площею 15,00 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі торгового центру за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Миколайчука,2. Цільове призначення об`єкта субоернди - надання послуг підключення абонентів до мережі "Київстар", продажу стартових пакетів та інших послуг оператора "Київстар", а також продаж мобільних телефонів та аксесуарів до них (додаток № 1 до договору) Орендар засвідчує, що має повноваження передавати об`єкт суборенди в суборенду (п. 1.2 договору) (т. 1, а.с. 25-26).

Дане приміщення (15,00 кв.м), яке складає частину загального приміщення площею 12 630,40 кв.м, позивачем у справі отримано на підставі договорів оренди від 01.09.2022: №ТРКО142/0-22/064; №ТРКО163/0-22/064, №ТРКО164/0-22/064, №ТРКО165/0-22/064, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Проект» (Орендодавець), який є власником цих будівель (право власності останнього підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1, а.с. 31-32) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (Орендар). Загальна площа переданих ТзОВ "Центр Проект" позивачу приміщень в оренду складає 12 630,40 кв. м (т. 1, а.с. 37-44).

На виконання умов договору суборенди Орендар передав, а Суборендар прийняв для використання за цільовим призначенням нежитлове приміщення площею 15,00 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі торгового центру за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Миколайчика, 2, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта приймання-передачі об`єкта суборенди від 01.12.2022.

Відповідно до п. 4.1 договору суборенди розмір суборендної плати за користування об`єктом оренди погоджений сторонами в додатку № 2 до цього договору, яким встановлено, що суборендна плата без врахування індексації за (один) повний календарний місяць становить 68 711,17 грн., з ПДВ. Розмір суборендної плати без урахування ПДВ за повний календарний місяць складає 4 580,7447 грн. за один квадратний метр об`єкта суборенди, що є еквівалентом 125,26 доларів США, встановленим НБУ станом на 11.11.2022 (т. 1, а.с. 27).

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що суборендна плата вноситься Суборендарем щомісяця авансом не пізніше 20 числа місяця, який передує оплачуваному. Суборендна плата вноситься Суборендарем за строк, що розпочинається з дати передачі, незалежно від того, чи підписано сторонами акт приймання-передачі об`єкта суборенди для використання за цільовим призначенням, та закінчується датою закінчення строку суборенди (або датою розірвання договору в частині права суборенди). Розрахунки за перший місяць строку суборенди (місяць, на який припала дата передачі) здійснюються Суборендарем протягом 3 робочих днів з дати передачі. Якщо і дата укладання договору і дата передачі припадають на 20 число першого місяця суборенди або на його наступні дні, розрахунки за перший та другий місяць строку суборенди Суборендар здійснює протягом 3 робочих днів з дати передачі.

Крім суборендної плати Суборендар щомісячно в ті ж строки, що й суборендну плату, відшкодовує частину витрат на експлуатацію будівлі, в якій розташовано об`єкт суборенди (видатки на загальну охорону будівлі; прибирання місць загального користування і прилеглої території; вивезення твердих побутових відходів (надалі експлуатаційні витрати). Сума передоплати експлуатаційних витрат встановлюється в додатку №2 і рахунку Орендаря (п. 4.4 договору).

Підпунктами 4.1, 4.2 пункту4 додатку № 2 до договору суборенди сторонами погоджено, що з 01 грудня 2022 року Суборендар відшкодовує Орендарю за один повний календарний місяць експлуатаційні витрати в розмірі 1 920,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі, розрахованій за чинною в Україні ставкою з розрахунку: 128,00 грн. за один квадратний метр. З 01 січня 2023 року Суборендар відшкодовує Орендарю за один повний календарний місяць експлуатаційні витрати в розмірі 2 685,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі, розрахованій за чинною в Україні ставкою з розрахунку: 179,00 грн. за один квадратний метр.

Крім внесення суборендних платежів, сторонами також у відповідності до п. 4.6 договору передбачено відшкодування Орендарю витрат на комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, електроенергію) за результатами фактичних показників лічильника, встановлених в об`єкті суборенди. Відшкодування таких витрат здійснюється не пізніше 3 робочих днів з дати виставлення Орендарем відповідного рахунку.

Згідно з п.4.10 договору Орендар виставляє Суборендареві рахунки. Якщо станом на 18 число місяця, що передує оплачуваному місяцю, Суборендар не отримав будь-якого рахунка щодо суборендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат, або станом на 12 число місяця, наступного за оплачуваним, Суборендар не отримав будь-якого рахунку щодо відшкодування витрат на комунальні послуги, він зобов`язаний звернутися до Орендаря з проханням надати відповідний рахунок повторно та самостійно отримати його від Орендаря; таке звернення не звільняє Суборендаря від обов`язку своєчасно здійснити розрахунки. Рахунки надіслані на електронну пошту Суборендаря (за наявності електронної пошти) чи надіслані Суборендарю факсом, вважаються виставленими у письмовій формі у день надсилання їх Орендарем.

Пунктом 4.8 договору сторони погодили, що до 15 грудня 2022 року Суборендар зобов`язується перерахувати Орендарю платіж у розмірі суборендної плати та суми відшкодування експлуатаційних витрат за один повний календарний місяць (разом з ПДВ) «забезпечувальний платіж». Розмір забезпечувального платежу визначається в порядку, передбаченому для визначення розміру суборендної плати та суми та суми експлуатаційних витрат. Цим пунктом передбачено, що забезпечувальний платіж підлягає утриманню позивачем протягом усього строку дії договору без нарахування відсотків. Ці кошти позивач може використовувати для покриття будь-яких збитків або витрат, спричинених неналежним виконанням будь-яких зобов`язань відповідача зокрема, але не виключно на погашення сум неустойки; відшкодування збитків завданих пошкодженням, зміною стану об`єкта суборенди та/або будівлі; в якості оплати послуг зі зберігання майна суборендаря тощо.

Пунктом 6.1 договору встановлена відповідальність Суборендаря у випадку несвоєчасної оплати або сплати не в повному обсязі суборендної плати або інших платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Пунктами 6.2, 6.3 договору погоджено, якщо прострочення суборендної плати або інших платежів за цим договором перевищує 15 календарних днів, Суборендар зобов`язаний сплатити Орендареві штраф в розмірі 20% відповідно до простроченої суми суборендної плати та/або інших платежів за цим договором. Якщо прострочення суборендної плати або інших платежів за цим договором перевищує 60 календарних днів, Суборендар зобов`язаний додатково до штрафу, передбаченого в п.6.2 цього договору, сплатити Орендареві штраф в розмірі 30% відповідно до простроченої суми суборендної плати та/або інших платежів за цим договором.

30.08.2023 Суборендар повернув, а Орендар прийняв нежитлове приміщення площею 15,00 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі торгового центру за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Миколайчика, 2, що підтверджується актом приймання-передачі об`єкта суборенди. Згідно п. 2 даного акта стан об`акта суборенди відповідає умовам договору суборенди. Акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їхніми печатками (т. 1, а.с. 30).

Як зазначає позивач у позовній заяві, у відповідності до умов договору помісячно направляв відповідачу рахунки на оплату суборендної плати разом з експлуатаційними витратами та окремо рахунки на оплату комунальних послуг, оплату яких останній здійснював не в повному обсязі та деякі із них з порушенням строків визначених договором строків на їх сплату, що і стало підставою звернення з даним позовом до суду .

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 11.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (Орендар) та Фізичною особою - підприємцем Недельською Ганною Михайлівною (Суборендар) укладено договір суборенди №ГО-064-512 від 11.11.2022.

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні визначення містить норма ст.759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань щодо передачі в оренду об`єкта суборенди, а саме нежитлового приміщення площею 15,00 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі торгового центру за адресою: м. Івано-Франеківськ, вул. Миколайчика, 2, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта приймання-передачі об`єкта суборенди від 01.12.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 Господарського кодексу України).

У договорі сторони погодили розмір орендної плати, до якого також включили експлуатаційні витрати. З урахуванням умов договору з грудня 2022 року розмір суборендної плати із врахуванням експлуатаційних витрат складає - 70 631,17 грн., а з січня по серпень 2023 року - 71 396,17 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, умовами договору суборенди № ГО-064-521 від 11.11.2022 сторони погодили порядок (строк) здійснення оплати за користування орендованим приміщенням.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що на виконання умов договору відповідач на підставі отриманих від позивача рахунків здійснював оплату за оренду приміщення та комунальні послуги.

Водночас, розбіжність сторін щодо здійснення оплат полягає в тому, що позивач вказує на те, що у грудні місяці 2022 року, зокрема 29.12.2022 платіж здійснений відповідачем на суму 71 396,17 грн. зарахований позивачем, як гарантійний платіж, розмір та порядок сплати якого визначений п.4.8 договору суборенди. Вказане зарахування здійснено позивачем із посиланням на приписи ст. 534 ЦК України та п. 6.10 договору.

Відповідно до банківської виписки № 060-21/368 від 22.11.2023 про надходження коштів від ФОП Недельська Г.М. на рахунок позивача у справі, відповідач, здійснюючи оплату в грудні місяці (02.12.2022 та 29.12.2022), чітко зазначив призначення платежу "за оренду", а не сплату «гарантійного платежу» (т. 1, а.с. 71). При цьому зазначення відповідачем призначення платежу "за оренду" у платіжних документах за грудень 2022 не заперечує і сам позивач.

Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника (позивача) про здійснення зарахування, здійсненого відповідачем у грудні місяці 2022 року, платежу «за оренду» в порядку черговості на підставі умов договору, зокрема п. 6.10, оскільки вказаний пункт договору міститься у розділі "Відповідальність сторін" і не містить умови про зарахування в порядку черговості такого платежу як "забезпечувальний платіж".

Відповідно до таблиці порівнянь надходжень від відповідача з сумами, виставленими позивачем в рахунка (вказана таблиця відображена у позовній заяві) позивач зазначає про наявність заборгованості станом на 06.12.2022 на суму 631,17 грн. (перший місяць оренди по договору).

Однак, актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами у справі станом на 31.12.2022 відображено відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем, натомість відображено переплату коштів відповідачем на суму 69 797,81 грн. Вказана переплата визнана позивачем, оскільки акти звіряння взаємних розрахунків складались саме позивачем і надсилались відповідачу засобами електронної пошти (т. 1, а.с. 129 на звороті).

Крім того, як видно з матеріалів справи, за місяць до закінчення дії договору сторонами складено акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.07.2023, відповідно до якого відображено переплату відповідачем по договору в розмірі 67 501,36 грн. у вказаному акті також відсутнє таке нарахування як "гарантійний платіж" (т. 1, а.с. 93).

Наведені фактичні обставини справи свідчать про розбіжність у твердженнях позивача про наявність у відповідача заборгованості по договору та здійснення зарахування позивачем коштів в сумі 71 396,17 грн., які отримані ним від відповідача у грудні 2022 року, з призначенням платежу «за оренду» в якості "забезпечувального (гарантійного) платежу".

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у позивача правових підстав здійснення зарахування сплачених відповідачем у грудні місяці 2022 року коштів за оренду приміщення із застосуванням приписів ст. 534 ЦК України.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 65 постанови Верховного Суду від 06.10.2021р. у справі №911/2730/20, на яку покликається скаржник, Верховний Суд вказав, що «можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що коли платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу, застосовуватися не може..».

Відповідно, підстав для застосування в даному випадку норм статті 534 ЦК України щодо черговості зарахування коштів немає.

Таким чином, колегія суддів констатує відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 69 023,92 грн.

Щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань по договору в розмірі 26 564,13 грн., колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до норм статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірному випадку мало місце прострочення з боку відповідача щодо здійснення оплати орендних платежів (комунальних платежів) по договору суборенди.

Як зазначалось вище, п.п. 6.1-6.9 договору сторони погодили види та розмір відповідальності за неналежне виконання умов договору в тому числі і щодо прострочення оплати суборендної плати та інших платежів за цим договором.

Одночасно, пунктом 6.10 договору суборенди №ГО-064-621 від 11.11.2022 сторони погодили строк оплати неустойки, штрафу та пені, зокрема протягом 5 днів від дати отримання відповідної вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Отже, умовами договору сторонами не погоджено іншого порядку та строку оплати штрафних санкцій. Відтак, строк їх оплати виникає саме після спливу 5 днів від дати отримання Суборендарем вимоги про їх оплату.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу та отримання останнім вимоги про сплату штрафних санкцій за несвоєчасну оплату або сплату не в повному обсязі суборендної плати або інших платежів за цим договором.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій по спірному договору.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань "господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".

Згідно поданого розрахунку позивачем за прострочення відповідачем виконання зобов`язань по спірному договору нараховано інфляційні втрати на суму 75,39 грн. Вказані нарахування проведені на заборгованість орендної плати в сумі 631,17 грн. за перший місяць оренди (грудень 2022 рік) по договору, що складає 45,57 грн. та за прострочку сплати комунальних платежів на суму 891,22 грн. за березень 2023 рік, що складає 29,81 грн.

Матеріалами даної справи підтверджено, що відповідачем по спірному договору мало місце прострочення по оплаті орендної плати та комунальних платежах.

Однак, як зазначалось вище, прострочення по оплаті 631,17 грн. за перший місяць оренди - відсутнє, з врахуванням того, що відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 року у відповідача існувала переплата на суму 69 797,81 грн. Крім того, решта суми, яка не вистачала для дозарахування коштів за оплату орендної плати за грудень 2022 рік із суми переплати (69 797,81 грн.), надійшла у встановлений договором строк - 02.12.2012 . А саме, 02.12.2022 року на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 70 000,00 грн. на підставі рахунку №9185 від11.11.2022 на суму 70 631,17 грн.

Отже, місцевий господарський суд, здійснивши перевірку нарахованих позивачем інфляційних втрат дійшов підставного висновку про їх задоволення в розмірі 29,81 грн. та правомірно відмовив в решті стягнення інфляційних витрат (в сумі 45,57 грн.).

Крім того, до поданого позивачем розрахунку за прострочення виконання грошових зобов`язань по спірному договору нараховано 3% річних в розмірі 1 061,28 грн.

Суд апеляційної інстанції перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір 3 % річних, який підлягає задоволенню складає 1005,78 грн.

При здійсненні перевірки їх нарахування місцевим господарським судом підставно враховано відсутність прострочення за перший місяць орендних правовідносин (грудень 2022 рік) по договору, про що зазначалось вище при здійсненні перевірки нарахування інфляційних витрат. Відтак, відсутні правові підстави в частині стягнення 3% річних за цей місяць.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено невідповідність визначення позивачем днів прострочки при здійсненні підрахунку прострочення оплати відповідачем орендної плати за січень місяць в грудні місяці на підставі рахунку 9187 від 01.12.2022. Вказану кількість днів позивач розраховував з тих підстав, що вказаний платіж ним віднесено не як за оренду, а як «забезпечувальний (гарантійний платіж)».

Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та жодним чином не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2024 року у справі № 909/110/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2024 у справі № 909/110/24 залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук