Ухвала

від 11.04.2024 по справі 915/308/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

11 квітня 2024 року Справа № 915/308/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі

за позовом: Фермерського господарства «Магнат 2021» (55230, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Кінецьпіль, вул. Перемоги, буд. 52А; ідентифікаційний код 44225447)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (55260, Миколаївська обл., Первомайський р-н, село Кумарі, Кам`яномостівська ТГ, вул. Центральна, буд. 93; ідентифікаційний код 31929340)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 )

4) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 )

про: зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

22.03.2024 Фермерське господарство «Магнат 2021» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 20.03.2024 (вх. № 3452/24), у якій визначив відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких», третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» звільнити самовільно зайняті земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва:

- площею 5,2497 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0207, розташовану в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 088157, виданого 30.09.2003 року Кривоозерською районною державною адміністрацією Миколаївської області, та перебуває у користуванні Фермерського господарства «Магнат 2021» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 19.10.2022 року, зареєстрованого 19.10.2022 державним реєстратором Кам`яномостівскої сільської ради Первомайського району Миколаївської області, номер запису про інше речове право 48320706;

- площею 5,2498 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0208, розташовану в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №088156, виданого 30.09.2003 року Кривоозерською районною державною адміністрацією Миколаївської області, та перебуває у користуванні Фермерського господарства «Магнат 2021» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 19.10.2022 року, зареєстрованого 19.10.2022 державним реєстратором Кам`яномостівскої сільської ради Первомайського району Миколаївської області, номер запису про інше речове право 48321088;

- площею 5,15 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0118, розташовану в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 088086, виданого 30.09.2003 року Кривоозерською районною державною адміністрацією Миколаївської області, та перебуває у користуванні Фермерського господарства «Магнат 2021» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 13.12.2022 року, зареєстрованого 13.12,2022 державним реєстратором Кам`яномостівскої сільської ради Первомайського району Миколаївської області, номер запису про інше речове право 48792227;

- площею 5,15 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0117, розташовану в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК № 088087, виданого 30.09.2003 року на підставі розпорядження Кривоозерської райдержадміністрації № 351-р від 24.07.2003 року, та перебуває у користуванні Фермерського господарства «Магнат 2021» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 13.12.2022 року, зареєстрованого 13.12.2022 державним реєстратором Кам`яномостівскої сільської ради Первомайського району Миколаївської області, номер запису про інше речове право 48819517.

Ухвалою суду від 08.04.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/308/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07 травня 2024 року о 09:50; залучено до участі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

09.04.2024 до суду від Фермерського господарства «Магнат 2021» надійшла заява б/н від 09.04.2024 (вх. № 4228/24) про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (код ЄДРПОУ 31929340), що знаходиться за адресою: вул. Молодіжна, 24, с. Чаусове Друге, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55235 та будь-яким іншим третім особам вчиняти певні дії у вигляді здійснення сільськогосподарського обробітку, засівання, засаджування та/або будь-яким іншим чином використання земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва:

- площею 5,2497 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0207, розташовану в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 088157, виданого 30.09.2003 року Кривоозерською районною державною адміністрацією Миколаївської області, та перебуває у користуванні Фермерського господарства «Магнат 2021» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 19.10.2022 року, зареєстрованого 19.10.2022 державним реєстратором Кам`яномостівскої сільської ради Первомайського району Миколаївської області, номер запису про інше речове право 48320706;

- площею 5,2498 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0208, розташовану в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 088156, виданого 30.09.2003 року Кривоозерською районною державною адміністрацією Миколаївської області, та перебуває у користуванні Фермерського господарства «Магнат 2021» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 19.10.2022 року, зареєстрованого 19.10.2022 державним реєстратором Кам`яномостівскої сільської ради Первомайського району Миколаївської області, номер запису про інше речове право 48321088;

- площею 5,15 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0118, розташовану в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 088086, виданого 30.09.2003 року Кривоозерською районною державною адміністрацією Миколаївської області, та перебуває у користуванні Фермерського господарства «Магнат 2021» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 13.12.2022 року, зареєстрованого 13.12.2022 державним реєстратором Кам`яномостівскої сільської ради Первомайського району Миколаївської області, номер запису про інше речове право 48792227;

- площею 5,15 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0117, розташовану в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК № 088087, виданого 30.09.2003 року на підставі розпорядження Кривоозерської райдержадміністрації № 351-р від 24.07.2003 року, та перебуває у користуванні Фермерського господарства «Магнат 2021» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 13.12.2022 року, зареєстрованого 13.12.2022 державним реєстратором Кам`яномостівскої сільської ради Первомайського району Миколаївської області, номер запису про інше речове право 48819517.

За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

У даному випадку заявник звернувся із заявою про забезпечення позову після пред`явлення позову.

Позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, зокрема, таке:

«19 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Магнат 2021» було укладено договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано 19.10.2022 державним реєстратором Кам`яномостівскої сільської ради Первомайського району Миколаївської області, номер запису про інше речове право 48320706 (копії Договору оренди земельної ділянки та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права додаються).

Також 19 жовтня 2022 року між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Магнат 2021» було укладено договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано 19.10.2022 державним реєстратором Кам`яномостівскої сільської ради Первомайського району Миколаївської області, номер запису про інше речове право 48321088 (копії Договору оренди земельної ділянки та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права додаються).

В подальшому 13 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Магнат 2021» було укладено договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано 13.12.2022 державним реєстратором Кам`яномостівскої сільської ради Первомайського району Миколаївської області, номер запису про інше речове право 48792227 (копії Договору оренди земельної ділянки та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права додаються).

Та 13 грудня 2022 року між ОСОБА_4 та фермерським господарством «Магнат 2021» було укладено договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано 13.12.2022 державним реєстратором Кам`яномостівскої сільської ради Первомайського району Миколаївської області, номер запису про інше речове право 48819517 (копії Договору оренди земельної ділянки та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права додаються).

Таким чином з моменту укладення Фермерським господарством «Магнат 2021» договорів оренди земельних ділянок з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у господарства на законних підставах виникло право на самостійне та на власний розсуд користування належними останнім земельними ділянками, здійснення їх обробітку, отримання продукції і доходу, а також у господарства виник обов`язок щодо виплати орендної плати власникам земельних ділянок.

Однак бажаючи приступити до використання земельних ділянок, позивачем було виявлено, що орендовані ним земельні ділянки вже засіяні чиїмись сільськогосподарськими культурами.

Як згодом виявилося, ТОВ Агрофірма Корнацьких достеменно знаючи про припинення у нього права обробітку належної ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельними ділянками, порушуючи всі етичні правила ділових відносин, та не маючи вже жодних правових підстав, здійснив черговий раз засівання землі.

Та не дивлячись на такий вчинок відповідача, притримуючись правил добросовісності, врахувавши ту обставину, що ТОВ Агрофірма Корнацьких було понесено значних витрат на обробіток та посів на земельних ділянках, ФГ Магнат 2021 надало останньому можливість здійснити збір урожаю.

Утім ТОВ Агрофірма Корнацьких зловживаючи добропорядністю ФГ Магнат 2021, в наступному році знову здійснив засівання та збір врожаю з земельних ділянках з кадастровими номерами 4823980400:02:000:0207, 4823980400:02:000:0208, 4823980400:02:000:0118, 4823980400:02:000:0117.

У зв`язку з цим, 20.04.2023 позивачем було подано до відділення поліції № 3 Первомайського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області заяву про порушення кримінальної справи за ст. 197-1 КК України (Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво).

За вказаним фактом СД відділення поліції № 3 розпочав кримінальне провадження за ч. 1 ст. 197-1 КК України, що внесене до ЄРДР за № 12023153290000027 від 20.04.2023 року.

За результатами досудового розслідування було встановлено, що в діях ТОВ «Агрофірма Корнацьких» формально містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України, однак постановою від 08.11.2023 було закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю у діях ТОВ «Агрофірма Корнацьких» складу кримінального правопорушення, оскільки вказані дії носять цивільно-правовий характер, вирішення яких не належить до компетенції органів досудового розслідування.

При цьому, маючи на меті все таки врегулювати даний конфлікт в позасудовому порядку, з метою недопущення в подальшому непорозумінь та порушення з боку ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вимог земельного законодавства, притримуючись правил ділового обороту, ФГ «Магнат 2021» було направлено на адресу ТОВ «Агрофірма Корнацьких» претензії, в яких просилося усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, шляхом їх звільнення від самовільного зайняття, у зв`язку з відсутністю будь-яких правових підстав на здійснення їх обробітку.

Дані претензії ТОВ «Агрофірма Корнацьких» було отримано поштовими листами 13 лютого 2024 року, що підтверджується роздруківками про детальне відстеження шляху відправлення з офіційного сайту Укрпошти (роздруківки додаються).

Та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» до сьогоднішнього часу (на день звернення до суду з даним позовом) жодним чином не відреагувало на зазначені претензії, шляхом повідомлення у будь-який спосіб про результати їх розгляду.

При цьому як відомо, відповідачем розпочато проведення комплексу весняно польових робіт під урожай 2024 року. При цьому не є виключенням, що відповідач повторно здійснить обробіток та засівання належних на праві користування позивачу земельних ділянок. В свою чергу дані дії відповідача затруднять чи взагалі унеможливлять виконання рішення у справі у разі задоволення позову, оскільки для звільнення земельної ділянки необхідно буде прикласти значні зусилля.

У зв`язку з цим вважаю, що саме забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії в період посівної, оброблення землі та збору врожаю є найбільш актуальним та обґрунтованим, відповідає предмету спору у даній справі».

Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про відмову в її задоволенні, виходячи з такого:

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

За змістом ч.ч. 1, 3-4, 11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, суд зазначає, що адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

З урахуванням наведеного, суд враховує, що предметом позову в даній справі виступають чотири вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки з кадастровими номерами 4823980400:02:000:0207, 4823980400:02:000:0208, 4823980400:02:000:0118, 4823980400:02:000:0117, розташовані в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, які перебувають в користуванні Фермерського господарства «Магнат 2021» на підставі договорів оренди.

Суд зауважує, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатись у ціні заявленого позову.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19.

У даній справі позивачем подано до суду позов,що містить позовні вимоги немайнового характеру.

При цьому, судом взято до уваги, що якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якою не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Суд також зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

При цьому судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного вище, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідачем розпочато проведення комплексу весняно польових робіт під урожай 2024 року, та не є виключенням, що відповідач повторно здійснить обробіток та засівання належних на праві користування позивачу земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не тільки обґрунтувати причини звернення із такою заявою, але й підтвердити відповідними доказами. Отже, обов`язковим є подання доказів наявності обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд, при постановленні даної ухвали враховує таке.

По-перше, позивачем до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач (або будь-які треті особи) здійснив чи здійснює заходи, спрямовані на обробку землі для вирощування сільськогосподарської продукції на спірних земельних ділянках під урожай 2024 року.

За такого, суд не може зробити однозначних висновків про вчинення відповідачем дій, які можуть бути підставою для вжиття заявлених заходів забезпечення позову.

По-друге, позивачем не доведено, яким чином не вжиття заходів забезпечення позову, а саме, заборона відповідачу та будь-яким іншим третім особам вчиняти певні дії у вигляді здійснення сільськогосподарського обробітку, засівання, засаджування та/або будь-яким іншим чином використання земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Заявником не обґрунтовано, яким чином вжиті судом заходи можуть сприяти виконанню рішення у справі у разі задоволення позову та в чому полягатиме неможливість виконати таке рішення у разі не застосування таких заходів забезпечення позову, як і не доведено того, що невжиття відповідних заходів позбавить позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

По-третє, відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

На думку суду, обмеження відповідача у використанні земельної ділянки шляхом заборони виконувати на ній будь-які сільськогосподарські роботи за змістом є тотожним позовній вимозі про зобов`язання звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з характеру обставин справи, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Фермерського господарства «Магнат 2021» б/н від 09.04.2024 (вх. № 4228/24) про забезпечення позову у даній справі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Фермерського господарства «Магнат 2021» б/н від 09.04.2024 (вх. № 4228/24) про забезпечення позову у справі № 915/308/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова