Постанова

від 09.04.2024 по справі 638/13757/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 638/13757/20

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/818/910/23

Провадження № 51 - 7107 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220000001007 від 13 серпня 2020 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 286 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката

ОСОБА_8 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався.

Ухвалено стягнути зі ОСОБА_6 : - на користь потерпілої ОСОБА_7

10 743 гривні 37 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 гривень моральної шкоди та 10 000 гривень витрат на правову допомогу; - на користь держави 2 615 гривень 20 копійок, 1 961 гривню 40 копійок та 1 961 гривню

40 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він

25 липня 2020 року приблизно о 09 годині 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Daewoo Lanos» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухався по просп. Правди зі сторони вул. Клочківської в напрямку

вул. Ромена Ролана в м. Харкові і у районі будинку № 5 порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, продовжив рух, не надавши дорогу пішоходу ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину зліва направо відносно руху автомобіля по пішохідному переходу, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено, останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасовано, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 286 ч. 1 КК України, закрито на підставі ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України.

Вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах потерпілої ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо

ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України, оскільки помилково визначено, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 1 КК України, є кримінальним проступком. Крім того, звертає увагу на те, що ОСОБА_6 ухилявся від суду, оскільки він неодноразово не з`являвся в судові засідання без поважних причин, внаслідок чого до нього було застосовано привід.

У запереченнях на касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 зпросить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених представником потерпілої доводів.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 49 КК України, є необґрунтованими.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК України та у порядку, встановленому КПК України.

Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Частиною першою статті 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Вказаною нормою встановлено: - строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; - підстави такого звільнення; - правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ст. 49 ч. 1 КК України диференційовані строки давності за умови, що: - протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); - особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); - законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку

(ст. 285 КПК України).

Згідно зі ст. 286 частинами 1, 4 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до вимог ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ст. 288 ч. 3 КПК України).

Згідно зі ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні 25 липня 2020 року кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

За вчинення вказаного нетяжкого злочину передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Строк давності за вчинення нетяжкого злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, відповідно до ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України складає три роки.

Під час апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від

08 травня 2023 року ОСОБА_6 подав клопотання від 17 серпня 2023 року про звільнення його від кримінального відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

Згідно з журналом судового засідання від 23 серпня 2023 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься в підсистемі відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 підтримали зазначене клопотання, судом були роз`яснені ОСОБА_6 його права та наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави.

Заперечення потерпілої сторони проти звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження не є перешкодою для прийняття судом такого рішення.

Посилання в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_6 ухилявся від суду і строк давності зупинявся є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Під ухиленням від досудового розслідування або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). При цьому факт ухилення необхідно зафіксувати у відповідних процесуальних документах. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від досудового розслідування або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила кримінальне правопорушення. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Матеріали кримінального провадження не містять даних про переховування ОСОБА_6 від досудового розслідування та суду і оголошення його в розшук, а також таких документів не долучено до касаційної скарги.

Застосування до ОСОБА_6 ухвалою Дзержинського районного суду

м. Харкова від 17 березня 2023 року приводу під час кримінального провадження в суді першої інстанції, в даному конкретному кримінальному провадженні не свідчить про вчинення ним умисних дій з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки судове засідання 24 листопада 2022 року не відбулось через знеструмлення приміщення Дзержинського районного суду м. Харкова, 12 грудня 2022 року судове засідання відкладено, оскільки не вдалось встановити відеозв`язок з представником потерпілої ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 та не з`явились всі інші учасники судового провадження, 30 січня 2023 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою всіх учасників судового провадження, 28 лютого 2023 року судове засідання не відбулось через перебування судді у нарадчій кімнаті по іншому кримінальному провадженню, 03 березня 2023 року судове засідання було відкладено, оскільки прокурор був задіяний у невідкладних процесуальних діях та не з`явився обвинувачений, проте в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про належне повідомлення ОСОБА_6 про дату, час та місце цього судового засідання, 17 березня 2023 року судове засідання відкладено через неявку обвинуваченого ОСОБА_6 , проте як видно із наявного в матеріалах кримінального провадження рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення повістку про виклик до суду на 17 березня 2023 року ОСОБА_6 отримав лише 18 березня 2023 року. Отже, зазначені судові засідання не відбулись та неодноразово відкладались не лише через суб`єктивну поведінку ОСОБА_6 , а також через інші об`єктивні причини.

Що стосується вказівки в ухвалі апеляційного суду на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 1 КК України, є кримінальним проступком, а не нетяжким злочином, то вданому випадку на думку колегії суддів має місце описка, яка не впливає на законність та правильність застосування положень ст. 49 ч.1 п. 2 КК України, оскільки апеляційний суд виходив із строків давності - 3 роки, встановлених у зазначеній нормі для нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З наведеного вбачається, що за наявності всіх встановлених законом умов, суд апеляційної інстанції прийняв обґрунтоване рішення про звільнення

ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, яке належним чином мотивував.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 і скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3