Ухвала

від 11.04.2024 по справі 570/1362/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2024 року м. Рівне

Справа № 570/1362/24

Провадження № 11-сс/4815/118/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 27 березня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024181180000161 від 05.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ?

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчогосудді Рівненськогорайонного судуРівненської областівід 27березня 2024року відмовленов задоволенніклопотання слідчогоСВ ВП№1Рівненського РУПГУНП вРівненській області ОСОБА_8 та обранощодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний західу виглядіцілодобового домашньогоарешту заадресою: АДРЕСА_1 до25.05.2024рокуіз покладенням на підозрюваного наступних обов`язків:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- цілодобово не залишати місце свого постійного проживання по АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду.

В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_5 вказує, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що слідчий суддя, обираючи підозрюваному запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість інкримінованого злочину, а також особу підозрюваного та ризики, передбачені ст.177 КПК України. Зазначає, що на даному етапі досудового розслідування не встановлено походження наркотичних засобів та психотропних речовин, можливих співучасників вчинення злочину, не відшукано ряд речових доказів, які мають суттєве значення у кримінальному провадженні, які фактично відомі лише ОСОБА_6 , тому він може вжити заходів з метою їх знищити, сховати чи спотворити. Крім того вказує, що останньому відома особа, яка здійснювала оперативну закупівлю особливо небезпечних психотропних речовин, тому він може вживати заходів щодо незаконного тиску на особу закупника з метою відмови чи зміни ним своїх показань. Наголошує, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх дітей не має, тому існують підстави вважати, що він отримував кошти від зайняття злочинною діяльністю, а перебуваючи на волі може продовжувати займатися незаконним збутом наркотичних та особливо небезпечних психотропних речовин чи ухилятися від досудового розслідування та суду.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою обрати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного та його захисника, які заперечили проти її задоволення, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 інкримінується те, що порушуючи порядок, встановлений ст.ст.6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту до моменту проведення контролю за вчиненням злочину психотропну речовину «метамфетамін» та особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», обіг якої заборонений, які 12 березня 2024 року близько 16 год. 24 хв., перебуваючи по АДРЕСА_2 , під час проведення оперативної закупівлі незаконно збув ОСОБА_9 (анкетні дані змінені) за 1 600 грн. у формі порошкоподібної речовини оранжевого кольору в прозорому поліетиленовому сліп-пакеті, яка згідно висновку експерта містить психотропну речовину амфетамін масою 0,1641 г, та особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 0,0976 г. Продовжуючи свої злочинні дії, порушуючи аналогічний порядок, 26 березня 2024 року близько 13 год. 31 хв., перебуваючи по АДРЕСА_2 , під час проведення оперативної закупівлі ОСОБА_6 незаконно збув ОСОБА_9 (анкетні дані змінені) за 1 500 грн. метамфетамін у формі порошкоподібної речовини біло-коричневого кольору в прозорому поліетиленовому сліп-пакеті.

27 березня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м`яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.

У відповідності до вимог ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою, відповідно до ч.2 даної статті, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені в ч.1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбаченихст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.

Як вбачається із матеріалів провадження, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор не довели того, що застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Так, слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, ступінь його тяжкості та особу підозрюваного.

Доводи апеляційноїскарги прокурорапро наявністьризиків продовженнязайматися протиправноюдіяльністю танезаконно впливатина свідківжодним доказомне доведені,отже єголослівними. Крім того, ухвалою слідчого судді на нього покладено відповідні обов`язки, що передбачає контроль за поведінкою підозрюваного з боку органів поліції, порушення яких може спричинити ініціювання обрання більш суворого запобіжного заходу, що на думку апеляційного суду, може запобігти ризику знищити, сховати чи спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Посилання прокурора щодо тяжкості інкримінованого злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 , не можуть, на думку суду, безумовно свідчити про наявність ризиків, про які вказує ст.177 КПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що останній раніше не судимий, має постійне місце проживання, молодий вік підозрюваного та фактичне сирітство протягом останній років, тому на даний час відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш суворий.

Крім того, під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_5 підтвердив, що підозрюваний умов обраного запобіжного заходу не порушує, даних про вплив на свідків, а також внесених до ЄРДР кримінальних провадження за вказаним фактом немає, перешкоди слідству не чинить.

Підозрюваний також наголосив, що він дотримується умов запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та обов`язків, покладених на нього судом і зазначив, що в подальшому вчиняти інші злочини наміру не має.

Отже, враховуючи те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, колегія вважає, що наявні на даний час обставини та факти свідчать про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням додаткових обов`язків достатньою мірою забезпечить необхідний баланс між правами та інтересами підозрюваного та інтересами досудового розслідування.

Однак, орган досудового розслідування не позбавлений права, в разі недотримання підозрюваним умов цілодобового домашнього арешту звернутися до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.

За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано відмовив у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали слідчого судді і постановлення нової ухвали по викладених в апеляційній скарзі доводах прокурора, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 27 березня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024181180000161 від 05.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3