Ухвала

від 21.05.2024 по справі 570/1362/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/1362/24

Номер провадження 1-кс/570/304/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року

Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

слідчого ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №1 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181180000161 від 05.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,-

в с т а н о в и в :

Як вбачається із клопотання, ОСОБА_4 , порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту, до моменту проведення контролю за вчиненням злочину, психотропну речовину «метамфетамін», обіг якої обмежено відповідно до списку 2 таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 та особливо небезпечну психотропну речовину - «РVР», обіг якої заборонено, відповідно до списку 2 таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, які 12.03.2024, близько 16 год. 24 хв., перебуваючи по АДРЕСА_1 , в ході проведення оперативної закупівлі, незаконно збув ОСОБА_7 (анкетні дані змінено) за 1600 грн., у формі порошкоподібної речовини оранжевого кольору в прозорому поліетиленовому сліп-пакетику, яка згідно висновку експерта містить психотропну речовину - амфетамін масою 0,1641 г, та особливо небезпечну психотропну речовину РVР масою 0,0976 г.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 , порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», діючи повторно, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту, до моменту проведення контролю за вчиненням злочину, психотропну речовину - «метамфетамін», обіг якої обмежено відповідно до списку 2 таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, яку 26.03.2024, близько 13 год. 31 хв., перебуваючи по АДРЕСА_1 , в ході проведення оперативної закупівлі, незаконно збув ОСОБА_7 (анкетні дані змінено) за 1500 грн., у формі порошкоподібної речовини біло-коричневого кольору в прозорому поліетиленовому еліп-пакетику.

26.03.2024 о 13.31 год., ОСОБА_4 , за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально- правового характеру у виді конфіскації майна.

Санкція ч. 2 ст. 307 КК України прямо передбачає кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 370120311, 370498700) житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 (розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:004:0057 площею 0,1114 га), на праві спільної часткової власності з розміром частки 6/100 належить ОСОБА_4 , на праві спільної часткової власності з розміром частки 27/100 належить ОСОБА_8 , на праві спільної часткової власності з розміром частки 20/100 належить ОСОБА_9 , на праві спільної часткової власності з розміром частки 27/100 належить ОСОБА_10 , на праві спільної часткової власності з розміром частки 20/100 належить ОСОБА_11 .

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав частково, та просить накласти арешт на частку нерухомого майна, яка належить підозрюваному ОСОБА_4 в частині відчуження, розпорядження, без позбавлення права користування вказаним майном.

Підозрюваний ОСОБА_4 - власник майна та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні долучили до матеріалів клопотання копії свідоцтва про смерть ОСОБА_12 , договору про поділ майна, що є у спільній частковій власності від 16.09.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_13 , та заперечили проти задоволення вказаного клопотання про накладення арешту на майно, оскільки частки співвласників в натурі не виділені, а накладення арешту на частку в майні одного співвласника негативно вплине на реалізацію прав співвласників у цьому майні, тим паче, що наміру відчужувати вказану нерухомість немає, оскільки усі спільно користуються вказаним нерухомим майном. Просять відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Прокурор у судове засідання не з`явився.

Вислухавши пояснення слідчого, який клопотання підтримує частково, оскільки не накладення арешту на дане майно може призвести до його відчуження, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, на майно необхідно накласти арешт, пояснення підозрюваногота йогозахисника,які заперечуютьпроти задоволенняклопотання, слідчийсуддяприходить до висновку, що клопотання слід задоволити частково.

Стаття 173 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів клопотання, СВ ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 05.03.2024 р. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181180000161 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

27.03.2024 р. о 12 год. 15 хв. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.

Під час проведення досудового розслідування було встановлено, що підозрюваному ОСОБА_4 на праві власності належить на праві спільної часткової власності належить 6/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 (розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:004:0057 площею 0,1114 га).

14.05.2024 р. слідчий СВ ВП №1 Рівненського РУП в Рівненській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_14 , звернувся до слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області з клопотанням про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12024181180000161.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий вказав, що п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання. Санкція ч. 2 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відтак, з метою запобігання можливості передачі, відчуження нерухомого майна підозрюваного ОСОБА_4 виникла необхідність у накладенні на нього арешту.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту майна, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_4 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КПК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на вказане майно, та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За наведених обставин, клопотання підлягає до часткового задоволення, оскільки слідчий суддя не вбачає необхідності обмежувати підозрюваного у праві користування належним йому майном.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання - задоволити частково.

Накласти арешт на 6/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаною часткою в майні, проте без позбавлення права користування вказаною часткою в нерухомомоу майні.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1