Рішення

від 04.04.2024 по справі 640/1217/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 року № 640/1217/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О.,

представника позивача:Куріленко Н.Є.,

представника відповідача:Сливки А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство «Софія» Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» (найменування змінено на Комунальне підприємство «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, далі комунальне підприємство, підприємство, КП «Софія») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (ДПС, податковий орган, контролюючий орган), у якому просило суд з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 23.07.2020 суд протокольною ухвалою постановив прийняти заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

З урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, прийнятих Окружним адміністративним судом міста Києва, комунальне підприємство просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.10.2019 № 0002931304, № 0002941304, № 0003661402, № 0003631402, № 0003751402, № 0003791402; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 № Ю-0001121304; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.02.2020 № 0001131304.

В обґрунтування позовних вимог комунальне підприємство зазначило, що головною метою його діяльності є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних із комунальним та побутовим обслуговуванням мешканців с. Софіївська Борщагівка, що є житлово-комунальними послугами. Вказали, що усі понесені витрати у спірному випадку на ремонт окремих частин приміщень і споруд є такими послугами, направленими на підтримання об`єктів у робочому стані, що є специфікою ведення господарської діяльності у цій сфері. Звертали увагу на пункт 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», у відповідності до якого витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані включаються до складу витрат. Наголошували, на включенні доходу від отримання цільового фінансування протягом тих періодів, коли і відображено витрати, тому навіть за умови проведення обліку відповідних робіт у порядку, який пропонував відповідач, дохід би також визнавався поступово, і, як результат, за кінцевим результатом показники б все одно б не змінились.

Стосовно другого стверджуваного контролююючим органом порушення, зазначили, що відсутність нотаріального посвідчення договору оренди автомобілів саме пособі не може слугувати підставою для твердження про використання палива не у господарській діяльності позивача, за наявності усіх необхідних первинних документів для такого підтвердження, та донарахування, у зв`язку із цим, податкових зобов`язань із податку на додану вартість, єдиного внеску, військового податку. Підкреслювали, що використання пального в господарській діяльності не залежить від форми користування транспортним засобом. Також звертали увагу, що зазначені у акті перевірки нормативні акти стосовно форми подорожніх листів або втратили чинність, або ж не існують взагалі. Вказали і на значний пропуск строку для винесення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску і рішення про застосування штрафних санкцій з цього ж приводу.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що витрати по відповідним ремонтним роботам мають бути віднесені до капітальних інвестицій та збільшувати балансову вартість основних засобів на суму 20285124 грн., а не збільшувати витрати періоду. Наголошував, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, інакше він є нікчемним, тому операції по списанню паливно-мастильних матеріалів у цьому випадку не є господарською діяльністю підприємства. Також зазначив, що списання фактично витрачених паливно-мастильних матеріалів для транспортних засобів повинно проводитися на підставі первинних документів подорожніх листів встановленої законодавством форми.

У відповіді на відзив представник позивача підкреслив, що у відзиві лише продубльовано положення акту перевірки та відсутні заперечення чи будь-яка інформація щодо наведених у позові обставин.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.

Ухвалою суду від 12.02.2024 справу прийнято до провадження суддею Скрипкою І.М., а також замінено відповідача - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44097797). Крім того, призначено підготовче засідання на 07.03.2024.

07.03.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.04.2024.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у позовному обсязі, вказала на дотримання підприємством положень податкового законодавства, правильності обліку витрат і наявності підстав для твердження про використання придбаного палива у господарській діяльності.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що донарахування податкових зобов`язань у цьому випадку здійснено у зв`язку з двома встановленими у ході перевірки порушеннями: непроведенням амортизаційних відрахувань із суми коштів сплачених за ремонтні роботи, а також у зв`язку із непосвідченням нотаріально договорів оренди автомобілів, укладених із фізичними особами. Наголошував, що у ході перевірки не проводились перерахування амортизаційних відрахувань через відсутність необхідних документів стосовно цього, тому і не коригувалися доходи підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Комунальне підприємство «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області перебуває на обліку в органах доходів та зборів, є платником податків і зареєстроване в якості юридичної особи, місцезнаходженням якої є: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 53-Б. Видами економічної діяльності підприємства є: 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів (основний); 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 81.21 Загальне прибирання будинків.

У період з 12.08.2019 по 02.09.2019 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

За результатами перевірки складено акт від 09.09.2019 №37/10-36-05-02/32611763 (т.1 а.с.13-80). За висновками акту встановлено порушення КП «Софія»:

1)пункту 14.1.138 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3651322 (2016 рік на 296870 грн., 2017 рік на 1895609 грн., 2018 рік на 860144 грн., півріччя 2019 року на 598699 грн.);

2)пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 76092 грн.;

3)пункту 46.1 статті 46, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України не подано додаток РІ та АМ до податкової декларації з податку на прибуток за періоди, що підлягали перевірці;

4)пункту 120-1.2 статті 120.1 Податкового кодексу України не зареєстровані податкові накладні в ЄРПН на загальну суму 62938,57 грн.;

5)підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016-2019 роки в розмірі 69617,58 грн.;

6)частини першої пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - встановлено заниження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 84464,82 грн.;

7)підпункту 1.4 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу 20, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2016-2019 роки в розмірі 5758,96 грн.;

8)ведення касових операцій у національній валюті в Україні та порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій (пункт 11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні) - на загальну суму 14054,33 грн.

Останнє (восьме) констатоване у акті перевірки порушення не оскаржується і не є предметом судового розгляду у цьому випадку.

За наслідками порушень констатованих у висновках акту перевірки, прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-форми «Р» від 21.10.2019 № 0003661402 (т.1 а.с.72-73) про збільшення податку на додану вартість на 84156 грн. (за податковим зобов`язанням на 67325 грн. і 16831 грн. за штрафними санкціями);

- форми «Р» від 21.10.2019 № 0003631402 (т.1 а.с.74-75) про збільшення податку на прибуток підприємств на 4564153 грн. (за податковим зобов`язанням на 3651322 грн. і 912831 грн. за штрафними санкціями);

-форми «Н» від 21.10.2019 № 0003751402 (т.1 а.с.76), яким застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість у сумі 31469,29 грн;

-форми «ПС» від 21.10.2019 № 0003791402 (т.1 а.с.77), яким застосовано штрафну санкцію з податку на прибуток у сумі 1020 грн.;

-форми «Д» від 21.10.2019 № 0002931304 (т.4 а.с.288), яким збільшено податок на доходи фізичних осіб на 87021,97 грн. (за податковим зобов`язанням на 69617,58 грн. і 17404,39 грн. за штрафними санкціями);

-форми «Д» від 21.10.2019 № 0002941304 (т.4 а.с.287) про збільшення військового збору на 7198,70 грн.

Перераховані повідомлення-рішення оскаржувалися до Державної податкової служби України, однак рішенням про результати розгляду скарг від 20.12.2019 (т.3 а.с.62-73) такі повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Крім того, 21.10.2019 податковим органом прийняті вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0002981304 (т.3 а.с.121) та рішення №0002991304 про застосування штрафних санкцій (т.3 а.с.122), які у подальшому ДПС України рішенням від 25.11.2019 були скасовані і вважаються відкликаними, також було надано зобов`язання відповідачу винести нову вимогу і рішення (т.4 а.с.186-188).

ДПС у Київській області 10.02.2020 прийняті вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0001121304 (т.4 а.с.191) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001131304 (а.с.190).

Рішення про застосування штрафних санкцій і вимога про сплату боргу прийняті у зв`язку з висновком у акті перевірки про встановлення неутримання та неперерахування до бюджету єдиного внеску з доходу, отриманого як додаткове благо з коштів, виділених на закупівлю палива.

Суд зазначає, що усі повідомлення рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій прийняті у зв`язку із констатацією у акті перевірки двох порушень:

1. врахування у складі витрат коштів, сплачених на виконання ремонтних робіт суб`єктам господарювання ПАТ «Будівельне управління №7», ТОВ «Будівельно-фасадна компанія «Євробуд», ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Золотий вік» та ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Євробуд»;

2. недотримання нотаріальної форми посвідчення договорів оренди транспортних засобів, укладених позивачем із фізичними особами.

Крім того, у акті перевірки міститься посилання на недотримання встановленої законодавством форми подорожніх листів.

Перше констатоване порушення, у зв`язку з яким донараховано податок на прибуток (повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003631402) та штрафні санкції з податку на прибуток у сумі 1020 грн. (повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003791402), обумовлені твердженням про включення до складу витрат коштів, сплачених позивачем контрагентам ПАТ «Будівельне управління №7», ТОВ «Будівельно-фасадна компанія «Євробуд», ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Золотий вік» та ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Євробуд» за ремонтні роботи, замість віднесення їх до капітальних інвестицій і збільшення балансової вартості основних засобів на 20285124 грн.

За період, який підлягав перевірці, підприємством задекларовано 80022400 грн. доходу, перевіркою не було встановлено їх заниження чи завищення.

Судом встановлено, що рішеннями Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 25.12.2015 (т.3 а.с.1), від 11.08.2016 (т.3 а.с.2), від 21.12.2016 (т.2 а.с.239-242), від 22.12.2017 (т. 2 а.с.235-238) КП «Софія» надавалися субвенції для виконання низки ремонтних робіт (реконструкцію тепломережі, реконструкцію системи водопостачання, поточний ремонт приміщень, капітальний ремонт покрівель, роботи по утепленню будинків, капітальний ремонт прибудинкової території, поточний ремонт гуртожитків, поточний ремонт бойлерної, ремонт котелень тощо).

Для проведення таких робіт КП «Софія», зокрема, залучалися підрядники. Претензій щодо реальності виконання або ж стосовно недоліків у оформленні первинних документів у цій частині під час перевірки встановлено не було, що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, а також відображено у акті перевірки.

Так, посадовими особами ДПС досліджено:

1)акти виконаних робіт та договори між позивачем і ПАТ «Будівельне управління №7» (виконання капітального ремонту гуртожитку (санвузлів, утеплення, благоустрій прибудинкових територій), капітальний ремонт під`їздів); в бухгалтерському обліку ці операції відображені таким чином: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» на 1696932 грн., Д-т 79 «Фінансові результати», К-т «Інші операційні витрати» на 1696932 грн.;

2)акти виконаних робіт та договори між позивачем і ТОВ «Будівельно-фасадна компанія «Євробуд» (капітальний ремонт покрівлі, заміна вікон у будівлі, утеплення фасаду, утеплення житлового будинку); в бухгалтерському обліку операції відображені так: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» на 9566067 грн., Д-т 79 «Фінансові результати», К-т «Інші операційні витрати» на 9566067 грн.;

3)акти виконаних робіт та договори між КП «Софія» і ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Золотий вік» (роботи з реконструкції теплової мережі, роботи з реконструкції системи централізованого опалення та гарячого теплопостачання); в бухгалтерському обліку ці операції відображені таким чином: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» на 4308050 грн., Д-т 79 «Фінансові результати», К-т «Інші операційні витрати» на 4308050 грн.;

4)акти виконаних робіт та договори між позивачем і ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Євробуд» (утеплення житлового будинку, капітальний ремонт та утеплення фасаду); в бухгалтерському обліку операції відображені так: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» на 4714075 грн., Д-т 79 «Фінансові результати», К-т «Інші операційні витрати» на 4714075 грн.

Ремонти проводились по об`єктам, що були введені в експлуатацію та обліковуються на рахунку 10 «Основні засоби».

З`ясовано, що виконання ремонтних робіт було пов`язано з аварійним станом частини приміщень, будівель, споруд у с. Софіївська Борщагівка. По кожному об`єкту проводились огляди робочими комісіями та технічні обстеження експертами, що підтверджується наявними у справі і дослідженими актами і звітами технічного стану (т.1 а.с.64-99,118-128, т.2 а.с.139-216), висновками про можливість проведення робіт, санітарним паспортом із висновками та фотозвітами (т.1 а.с.104-117). Такі документи засвідчили аварійний стан об`єктів та/або руйнування, що унеможливлювали подальшу експлуатацію і необхідність проведення ремонтних робіт для можливості подальшого використання.

Витрати на ремонтні роботи було сплачено за рахунок цільового фінансування, наданого на підставі перерахованих вище рішень Софіївського-Борщагівської сільської ради.

Кошти, отримані як цільове фінансування, було відображено у бухгалтерському обліку як доходи у періоди, що відповідали здійсненим витратам на виконання відповідних ремонтних робіт. Це підтверджується актом перевірки, також визнано представниками сторін у судовому засіданні.

Також наказом КП «Софія» №15-П від 31.12.2015 «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку» (т.3 а.с.75-80) встановлено облікову політику на підприємстві позивача.

Норми права, які наведені нижче і підлягають застосуванню у цьому випадку, викладені у редакції на час виникнення спірних відносин

За визначенням у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (Податковий кодекс, ПК України) основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

За правилами пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За нормами підпункту 138.3.1 пункту 138.3 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

У відповідності до пункту 138.1 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

За положеннями пункту 138.2 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

За змістом пункту 14 наказу Міністерства фінансів України N 92 від 27.04.2000 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

У той же час, за правилами 15 пункту 14 наказу Міністерства фінансів України N 92 від 27.04.2000 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

За приписами пункту 17 наказу Міністерства фінансів України N 290 від 29.11.99 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Дохід») отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв`язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов`язані з виконанням умов цільового фінансування.

За положеннями частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 (який був чинним на час виникнення спірних відносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (частина друга статті 13 цього ж Закону).

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства10.08.2004 № 150 затверджено Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Так, у розділі 2 такого Переліку перераховано житлово-комунальні послуги щодо проведення капітального ремонту, зокрема, сюди віднесено обличкування фасадів, улаштування теплоізоляції фасадів, заміну та встановлення водостічних труб, заміну елементів покрівлі, перебудову даху, ремонт даху, заміну віконних рам, ремонт та заміну перил та поручнів сходів, великий ремонт та заміну балконів, заміну дверних полотен та підвіконних дощок з фарбуванням та встановленням нових приладів і склінням, штукатурні та малярні роботи, заміну ізоляції трубопроводів тощо.

Наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2003 затверджені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів (Методичні рекомендації).

За нормами 30 таких рекомендацій рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

За правилами пункту 31 Методичних рекомендацій витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду (пункт 33 Методичних рекомендацій).

Згідно пункту 1.5 наказу КП «Софія» №15-П від 31.12.2015 «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку» (т.3 а.с.75-80), основними засобами визнаються матеріальні активи, що призначаються для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 6000 грн. відповідно до вимог підпункту 14.1.138 Податкового кодексу.

За нормами пункту 1.8 такого наказу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно вимог пункту 138.3 статті 138 ПК України.

Крім того, за приписами 1.10 цього ж наказу, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкту основних засобів в робочому стані, з урахуванням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства10.08.2004 № 150 включаються до складу витрат.

Також, за нормами статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Проектування об`єктів нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури здійснюється згідно державних будівельних норм ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Мінрегіону від 16.05.2011 №45.

За визначенням у ДБН А.2.2-3-2014, капітальний ремонт - це сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

Так, поточний ремонт, як-то визначено у листі Державного комітету України з будівництва та архітектури №7/7-401 від 30.04.2003 «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів», - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).

Як закріплено у пункті 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За результатами аналізу встановлених обставин у справі і дослідження доказів, у взаємозв`язку із наведеними правовими нормами, суд доходить до таких висновків.

По-перше, пункти 14 і 15 наказу Міністерства фінансів України N 92 від 27.04.2000 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» містять дещо суперечливі положення стосовно обліку витрат, при цьому витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Суд також враховує закріплену у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

По-друге, податковим органом не враховано, що у випадку, який розглядається, мало місце надання житлово-комунальних послуг, специфіку ведення господарської діяльності у цій сфері, а також перелік робіт і послуг, які відносяться саме до житлово-комунальних послуг.

При цьому, у наказі про облікову політику підприємства позивача витрати, що здійснюються для підтримання об`єкту основних засобів в робочому стані, з урахуванням вимог норм законодавства про надання житлово-комунальних послуг, включаються до складу витрат.

По-третє, назва у актах виконаних робіт у випадку, який розглядається, «капітальний ремонт» не може сама по собі бути єдиним і достатнім доказом проведення саме капітального ремонту і розгляду відповідних витрат як капітальних інвестицій, і мати наслідком обов`язкове врахування у складі амортизації основних засобів.

По-четверте, найголовніше, що доходи, отримані в якості субвенції, платник податку відображав у бухгалтерському обліку у тих же періодах, у яких і відображено витрати на виконання робіт, у разі ж, якби мало місце поступове визнання витрат через амортизацію, то і дохід визначався б поступово.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що фінансовий результат за такого випадку у кінцевому результаті не змінився, однак все одно наголошував, що на думку податкового органу підприємству необхідно було включити витрати на ремонтні роботи у складі амортизаційних відрахувань, а не у складі витрат відповідних періодів, зазначив, що підприємство могло б скоригувати показники доходів і витрат шляхом подання уточнюючих розрахунків у складі податкової звітності.

При цьому, суд наголошує, що донарахувавши податок на прибуток позивачу і виключивши зі складу витрат кошти сплачені за ремонтні роботи, податковий орган не зменшив показники доходу підприємства отриманого у якості субвенції, яка і пішла на оплату робіт, хоча ці доходи і витрати повинні відображатися взаємопов`язано, оскільки якби витрати через амортизацію мали визнаватися поступово, то і доходи повинні були б відображатися таким же чином пропорційно поступово (отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов`язані з виконанням умов цільового фінансування - пункту 17 наказу Міністерства фінансів України N 290 від 29.11.99).

За наведеного, суд констатує, що притягнення позивача до відповідальності у вигляді донарахування податку на прибуток, визначеного, виходячи із суми коштів, сплачених за проведення ремонтних робіт, а також донарахування штрафних санкцій - не відповідає положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку).

Таким чином, суд доходить висновку, що податковий орган не довів протиправність включення до складу витрат коштів сплачених за виконання ремонтних робіт у цьому випадку, у той же час, платник податку підтвердив обґрунтованість врахування у складі витрат коштів, сплачених на виконання цих ремонтних робіт, тому таке включення є правомірним.

У зв`язку із наведеним, повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003631402 підлягає визнанню протиправним і скасуванню

Крім того, оскільки повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003791402 прийняте у зв`язку із твердженням про необхідність подання додатків до податкової декларації з податку на прибуток з відображенням амортизаційних відрахувань, які визначаються за результатами витрат на вказані вище ремонтні робити, то, у зв`язку з висновком суду про правомірність включення до складу витрат сплачених за ремонтні роботи коштів, а не необхідність врахування їх у амортизаційних відрахуванням, як наслідок, і таке повідомлення-рішення, підставою якою стало невідображення у податкові звітності відповідних амортизаційних відрахувань, прийнято безпідставно, тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Щодо другого констатованого у ході перевірки порушення, за результатами чого прийняті повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003661402 про збільшення податку на додану вартість на 84156 грн., № 0003751402, яким застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість у сумі 31469,29 грн., № 0002931304, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб на 87021,97 грн., № 0002941304 про збільшення військового збору на 7198,70 грн., а також вимога про сплату боргу від № Ю-0001121304 та рішення про застосування штрафних санкцій про донарахування єдиного внеску № 0001131304 (а.с.190).

У ході перевірки було встановлено, що КП «Софія» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 використовувало (списувало) паливно-мастильні матеріали згідно подорожніх листів на наступні автомобілі:

-DACIA LOGAN СЕДАН-В, 2006 року випуску, номер НОМЕР_1 ;

-CHEVROLET Lacetti, легковий седан-В, 2005 року випуску, номер НОМЕР_2 ;

-ЗАЗ-DAEWOO, седан-В, 2007 року випуску, номер НОМЕР_2 .

Такі автомобілі використовувалися на підставі договорів оренди з ОСОБА_1 (від 12.01.2015), ОСОБА_2 (від 13.07.2016) та ОСОБА_3 (від 21.03.2018).

Податковим органом з`ясовано, що ці договори оренди нотаріально не посвідчувалися, у зв`язку із чим ДПС вказало на нікчемність договорів, враховуючи положення Цивільного кодексу України, і не враховано усіх інших документів, які подавалися підприємством на підтвердження використання палива у господарській діяльності.

Встановлено, що КП «Софія» придбавалися паливно-мастильні матеріали на загальну суму 380461,29 грн., крім того податок на додану вартість 76092,21 грн.

І саме через відсутність нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів відповідач дійшов висновку про те, що операції по списанню паливно-мастильних матеріалів не є господарською діяльністю підприємства.

Наказом №1/1 від 01.02.2015 (т.3 а.с.3) директором підприємства позивача затверджено Положення про використання транспортних засобів працівниками підприємства (т.3 а.с.4-5). У положенні, зокрема, вказано, що працівники КП «Софія» можуть використовувати транспортні засоби, що належать підприємству, або щодо яких укладено договори оренди або власні транспортні засоби для виконання своїх посадових обов`язків. Для контролю роботи транспортних засобів, роботи водіїв, використання палива на підприємстві забезпечується складання працівниками подорожніх листів службового легкового автомобіля за формою згідно додатку та ведення журналу руху подорожніх листів по кожному транспортному засобу. Також закріплено, що працівникам, які використовують транспортні засоби у зв`язку з виконанням посадових обов`язків гарантується забезпечення паливно-мастильними матеріалами за рахунок підприємства. Таке забезпечення відбувається шляхом надання працівнику талону на заправку транспортного засобу.

Судом досліджено належним чином засвідчені копії журналів руху подорожніх листів (т.1 а.с.129-229, т.2 а.с.1-39, т.3 а.с.125-229, т.4 а.с.1-37), відомостей з обліку талонів на паливо (т.2 а.с.40-138, т.4 а.с.87-185), актів списання пального (т.3 а.с.12-61, т.4 а.с.38-86)

Також судом враховуються наступні нормативні приписи, у редакції на час виникнення спірних відносин.

За визначенням у підпункті 14.1.36 пункту 14. 1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Як закріплено у пункті 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За нормами пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За правилами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За положеннями частини другої цієї ж статті первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно положень пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, ідрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За приписами статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Як закріплено у пункті 120-1.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації.

За правилами підпункту 164.2.17. пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

За нормами пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового квартал податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими д 5.

Як закріплено у частині 14 цієї ж статті про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

За приписами пункту 3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

За результатами дослідження наданих позивачем документів, які подавалися і податковому органу під час проведення перевірки, суд констатує, що придбане підприємством паливо використовувалося саме у господарській діяльності позивача.

Жодних доказів зворотного податковим органом не подано.

При цьому, лише одного факту відсутності нотаріально посвідчення договорів оренди транспортних засобів із фізичними особами не є достатньо для твердження про відсутність факту використання палива у господарські діяльності і донарахування зобов`язань із податку на додану вартість, податку з фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску, а також штрафних санкцій з таких платежів.

Крім того, стосовно посилань у акті перевірки про невідповідність подорожніх листів вимогам законодавства (у судовому засіданні таких претензій стосовно цих документів не висловлено), то, дійсно, як наголошував позивач, наказ Мінтрансу та Мінстату від 29.12.1995 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», на який також містилося посилання у акті перевірки, втратив чинність 10.12.2013. Також вже нечинним на час виникнення спірних відносин був наказ Держкомстату від 17.02.1998 №74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування», на який посилалась ДПС. До того ж, як правильно звернув увагу позивач, «Закону про автотранспорт», яким, за твердженням ДПС у акті, визначалась форма подорожнього листа, не існує та не було на час існування спірних відносин.

До того ж, податковим органом не обґрунтовано і недотримання строків у частині прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

За наведеного, позовні вимоги і у цій частині вимог є обґрунтованими.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій від 09.01.2020 (т.3 а.с.102-107) позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 33 632, 00 грн. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 33 632, 00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області, як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Як закріплено у частині третій статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За правилами пункту 1 частини третьої статті цієї ж статті розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини п`ята, шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами частини шостої цієї ж статті у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України видно, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги у цьому випадку подано договір про надання юридичної допомоги від 07.10.2019 (т.3 а.с.87-93), замовлення №2 (т.3 а.с.94-95), замовлення №2.1 (т.5 а.с.22-23), платіжне доручення на 120000 грн. (т.3 а.с.97), акт про надання юридичної допомоги (т.5 а.с.20-21), звіт про надання юридичної допомоги (т.5 а.с.24-25), рахунок фактуру на 120000 грн. (т.3 а.с.96).

Як вбачається зі звіту, позивачу надано юридичні послуги: зі складання позовної заяви, з подання позову до суду, з підготовки відповіді на відзив, зі складання заяв про збільшення позовних вимог та клопотання про розподіл судових витрат, а також із підготовки та участі у судових засіданнях. Загальним часом затраченим на виконання завдань визначено 46 годин 30 хвилин і заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу у загальній сумі 120000 грн.

У свою чергу, ДПС подано клопотання про зменшення судових витрат. Наголошували, що витрати підлягають відшкодуванню лише якщо вони були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтованим, вказали, що категорично не погоджуються з такими витратами і використаним часом на них (подання позовної заяви до суду, подання відповіді на відзив, подання заяви наручно такі послуги не відносяться до правничої допомоги; витратами і часом на підготовку відповіді на відзив; часом, витраченим на візити до суду). Стверджували, що розмір заявлених витрат є необ`єктивно завищеним, а визначена тривалість використаного часу недоцільною та неспівмірною зі складністю справи.

Позивач подав заперечення на клопотання про зменшення судових витрат, звертали увагу на відсутність доказів неспівмірності витрат, а також на те, що підприємством із відповідним адвокатським об`єднанням було погоджено вартість надання юридичної допомоги, здійснено оплату та прийнято у повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, відповідно до яких при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Виходячи з обставин розгляду цієї справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, зважаючи на критерій розумності розміру витрат, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги є завищеним та підлягає зменшенню.

Суд резюмує, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 30000 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Комунального підприємства «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.10.2019 № 0002931304.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.10.2019 № 0002941304.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.10.2019 № 0003661402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.10.2019 № 0003631402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.10.2019 № 0003751402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.10.2019 № 0003791402.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 № Ю-0001121304.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.02.2020 № 0001131304.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ: 32611763; місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 53-Б) судовий збір у розмірі 33 632, 00 грн. (тридцять три тисячі шістсот тридцять дві гривні 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5, корпус «А»).

Стягнути на користь Комунального підприємства «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ: 32611763; місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 53-Б) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000, 00 грн. (тридцять тисяч гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5, корпус «А»).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 квітня 2024 р.