Постанова

від 03.10.2024 по справі 640/1217/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1217/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 10.04.2024) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А :

Комунальне підприємство «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області звернулося з позовом до суду, в якому просить, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.10.2019 № 0002931304, № 0002941304, №0003661402, № 0003631402, № 0003751402, № 0003791402;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 № Ю-0001121304;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.02.2020 № 0001131304.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що головною метою діяльності позивача є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних із комунальним та побутовим обслуговуванням мешканців с. Софіївська Борщагівка, що є житлово-комунальними послугами. Усі понесені витрати у спірному випадку на ремонт окремих частин приміщень і споруд є такими послугами, направленими на підтримання об`єктів у робочому стані, що є специфікою ведення господарської діяльності у цій сфері. Позивач звертає увагу на пункт 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», у відповідності до якого витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані включаються до складу витрат. Наголошує, на включенні доходу від отримання цільового фінансування протягом тих періодів, коли і відображено витрати, тому навіть за умови проведення обліку відповідних робіт у порядку, який пропонував відповідач, дохід би також визнавався поступово, і, як результат, за кінцевим результатом показники б все одно б не змінились. Відсутність нотаріального посвідчення договору оренди автомобілів саме пособі не може слугувати підставою для твердження про використання палива не у господарській діяльності позивача, за наявності усіх необхідних первинних документів для такого підтвердження, та донарахування, у зв`язку із цим, податкових зобов`язань із податку на додану вартість, єдиного внеску, військового податку. Підкреслював, що використання пального в господарській діяльності не залежить від форми користування транспортним засобом. Також звертав увагу, що зазначені у акті перевірки нормативні акти стосовно форми подорожніх листів або втратили чинність, або ж не існують взагалі. Вказав і на значний пропуск строку для винесення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску і рішення про застосування штрафних санкцій з цього ж приводу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову та вказав, що витрати по відповідним ремонтним роботам мають бути віднесені до капітальних інвестицій та збільшувати балансову вартість основних засобів на суму 20 285 124 грн, а не збільшувати витрати періоду. Наголошував, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, інакше він є нікчемним, тому операції по списанню паливно-мастильних матеріалів у цьому випадку не є господарською діяльністю підприємства. Також зазначив, що списання фактично витрачених паливно-мастильних матеріалів для транспортних засобів повинно проводитися на підставі первинних документів - подорожніх листів встановленої законодавством форми.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що в П(с)БО 7 зазначено, що витрати на здійснення реконструкції відносяться на «Капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи», тобто витрати мають відображатися через «амортизацію» , а не віднесенню до витрат на пряму у період їх понесення. Наголошує, що якщо виконані ремонтні роботи (капітальний ремонт, реконструкція) призводять до збільшення строку корисного використання основних засобів, збільшення економічних вигод то такі роботи (послуги) повинні бути відображені як «Капітальні інвестиції». Позивачем у наданих первинних документах самостійно визначено, що відбулися такі роботи, як: капітальний ремонт, реконструкція, що підтверджується підписами посадових осіб на зазначених первинних документах.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області перебуває на обліку в органах доходів та зборів, є платником податків і зареєстроване в якості юридичної особи, місцезнаходженням якої є: АДРЕСА_1 . Видами економічної діяльності підприємства є: 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів (основний); 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 81.21 Загальне прибирання будинків.

У період з 12.08.2019 по 02.09.2019 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

За результатами перевірки складено акт від 09.09.2019 №37/10-36-05-02/32611763 (т.1 а.с.13-80).

За висновками акту встановлено порушення КП «Софія»:

1) пункту 14.1.138 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3 651 322 (2016 рік - на 296 870 грн, 2017 рік - на 1 895 609 грн, 2018 рік - на 860 144 грн, півріччя 2019 року - на 598 699 грн);

2) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 76 092 грн;

3) пункту 46.1 статті 46, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - не подано додаток РІ та АМ до податкової декларації з податку на прибуток за періоди, що підлягали перевірці;

4) пункту 120-1.2 статті 120.1 Податкового кодексу України - не зареєстровані податкові накладні в ЄРПН на загальну суму 62 938,57 грн;

5) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України - встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016-2019 роки в розмірі 69 617,58 грн;

6) частини першої пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - встановлено заниження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 84 464,82 грн;

7) підпункту 1.4 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу 20, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2016-2019 роки в розмірі 5 758,96 грн;

8) ведення касових операцій у національній валюті в Україні та порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій (пункт 11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні) - на загальну суму 14 054,33 грн.

За наслідками порушень констатованих у висновках акту перевірки, прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 21.10.2019 № 0003661402 (т.1 а.с.72-73) про збільшення податку на додану вартість на 84 156 грн (за податковим зобов`язанням на 67 325 грн і 16 831грн за штрафними санкціями);

- форми «Р» від 21.10.2019 № 0003631402 (т.1 а.с.74-75) про збільшення податку на прибуток підприємств на 4 564 153 грн (за податковим зобов`язанням на 3 651 322 грн і 912 831 грн за штрафними санкціями);

- форми «Н» від 21.10.2019 № 0003751402 (т.1 а.с.76), яким застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість у сумі 31 469,29 грн;

- форми «ПС» від 21.10.2019 № 0003791402 (т.1 а.с.77), яким застосовано штрафну санкцію з податку на прибуток у сумі 1 020 грн;

- форми «Д» від 21.10.2019 № 0002931304 (т.4 а.с.288), яким збільшено податок на доходи фізичних осіб на 87 021,97 грн (за податковим зобов`язанням на 69 617,58 грн і 17 404,39 грн за штрафними санкціями);

- форми «Д» від 21.10.2019 № 0002941304 (т.4 а.с.287) про збільшення військового збору на 7 198,70 грн.

Перераховані повідомлення-рішення оскаржувалися до Державної податкової служби України, однак рішенням про результати розгляду скарг від 20.12.2019 (т.3 а.с.62-73) такі повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Крім того, 21.10.2019 податковим органом прийняті вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0002981304 (т.3 а.с.121) та рішення №0002991304 про застосування штрафних санкцій (т.3 а.с.122), які у подальшому ДПС України рішенням від 25.11.2019 були скасовані і вважаються відкликаними, також було надано зобов`язання відповідачу винести нову вимогу і рішення (т.4 а.с.186-188).

ДПС у Київській області 10.02.2020 прийняті вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0001121304 (т.4 а.с.191) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001131304 (а.с.190).

Рішення про застосування штрафних санкцій і вимога про сплату боргу прийняті у зв`язку з висновком у акті перевірки про встановлення неутримання та неперерахування до бюджету єдиного внеску з доходу, отриманого як додаткове благо з коштів, виділених на закупівлю палива.

Вищевказані повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій прийняті у зв`язку із констатацією у акті перевірки двох порушень:

1. врахування у складі витрат коштів, сплачених на виконання ремонтних робіт суб`єктам господарювання ПАТ «Будівельне управління №7», ТОВ «Будівельно-фасадна компанія «Євробуд», ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Золотий вік» та ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Євробуд»;

2. недотримання нотаріальної форми посвідчення договорів оренди транспортних засобів, укладених позивачем із фізичними особами.

Крім того, у акті перевірки міститься посилання на недотримання встановленої законодавством форми подорожніх листів.

Перше констатоване порушення, у зв`язку з яким донараховано податок на прибуток (повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003631402) та штрафні санкції з податку на прибуток у сумі 1020 грн (повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003791402), обумовлені твердженням про включення до складу витрат коштів, сплачених позивачем контрагентам ПАТ «Будівельне управління №7», ТОВ «Будівельно-фасадна компанія «Євробуд», ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Золотий вік» та ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Євробуд» за ремонтні роботи, замість віднесення їх до капітальних інвестицій і збільшення балансової вартості основних засобів на 20 285 124 грн.

За період, який підлягав перевірці, підприємством задекларовано 80 022 400 грн доходу, перевіркою не було встановлено їх заниження чи завищення.

Рішеннями Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 25.12.2015 (т.3 а.с.1), від 11.08.2016 (т.3 а.с.2), від 21.12.2016 (т.2 а.с.239-242), від 22.12.2017 (т. 2 а.с.235-238) КП «Софія» надавалися субвенції для виконання низки ремонтних робіт (реконструкцію тепломережі, реконструкцію системи водопостачання, поточний ремонт приміщень, капітальний ремонт покрівель, роботи по утепленню будинків, капітальний ремонт прибудинкової території, поточний ремонт гуртожитків, поточний ремонт бойлерної, ремонт котелень тощо).

Для проведення таких робіт КП «Софія», зокрема, залучалися підрядники. Претензій щодо реальності виконання або ж стосовно недоліків у оформленні первинних документів у цій частині під час перевірки встановлено не було, що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, а також відображено у акті перевірки.

Так, посадовими особами ДПС досліджено:

1) акти виконаних робіт та договори між позивачем і ПАТ «Будівельне управління №7» (виконання капітального ремонту гуртожитку (санвузлів, утеплення, благоустрій прибудинкових територій), капітальний ремонт під`їздів); в бухгалтерському обліку ці операції відображені таким чином: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» на 1 696 932 грн, Д-т 79 «Фінансові результати», К-т «Інші операційні витрати» на 1 696 932 грн;

2) акти виконаних робіт та договори між позивачем і ТОВ «Будівельно-фасадна компанія «Євробуд» (капітальний ремонт покрівлі, заміна вікон у будівлі, утеплення фасаду, утеплення житлового будинку); в бухгалтерському обліку операції відображені так: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» на 9 566 067 грн, Д-т 79 «Фінансові результати», К-т «Інші операційні витрати» на 9 566 067 грн;

3) акти виконаних робіт та договори між КП «Софія» і ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Золотий вік» (роботи з реконструкції теплової мережі, роботи з реконструкції системи централізованого опалення та гарячого теплопостачання); в бухгалтерському обліку ці операції відображені таким чином: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» на 4 308 050 грн, Д-т 79 «Фінансові результати», К-т «Інші операційні витрати» на 4 308 050 грн;

4) акти виконаних робіт та договори між позивачем і ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Євробуд» (утеплення житлового будинку, капітальний ремонт та утеплення фасаду); в бухгалтерському обліку операції відображені так: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» на 4 714 075 грн, Д-т 79 «Фінансові результати», К-т «Інші операційні витрати» на 4 714 075 грн.

Ремонти проводились по об`єктам, що були введені в експлуатацію та обліковуються на рахунку 10 «Основні засоби».

З`ясовано, що виконання ремонтних робіт було пов`язано з аварійним станом частини приміщень, будівель, споруд у с. Софіївська Борщагівка. По кожному об`єкту проводились огляди робочими комісіями та технічні обстеження експертами, що підтверджується наявними у справі і дослідженими актами і звітами технічного стану (т.1 а.с.64-99,118-128, т.2 а.с.139-216), висновками про можливість проведення робіт, санітарним паспортом із висновками та фотозвітами (т.1 а.с.104-117). Такі документи засвідчили аварійний стан об`єктів та/або руйнування, що унеможливлювали подальшу експлуатацію і необхідність проведення ремонтних робіт для можливості подальшого використання.

Витрати на ремонтні роботи було сплачено за рахунок цільового фінансування, наданого на підставі перерахованих вище рішень Софіївського-Борщагівської сільської ради.

Кошти, отримані як цільове фінансування, було відображено у бухгалтерському обліку як доходи у періоди, що відповідали здійсненим витратам на виконання відповідних ремонтних робіт. Це підтверджується актом перевірки, також визнано представниками сторін у судовому засіданні.

Також наказом КП «Софія» №15-П від 31.12.2015 «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку» (т.3 а.с.75-80) встановлено облікову політику на підприємстві позивача.

Позивач вважаючи вищевказані рішення податкового органу протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з боку позивача відсутні порушення приписів податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За визначенням у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (Податковий кодекс, ПК України) основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

За правилами пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За нормами підпункту 138.3.1 пункту 138.3 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

У відповідності до пункту 138.1 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

За положеннями пункту 138.2 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

За змістом пункту 14 наказу Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

У той же час, за правилами 15 пункту 14 наказу Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

За приписами пункту 17 наказу Міністерства фінансів України №290 від 29.11.99 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Дохід») отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв`язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов`язані з виконанням умов цільового фінансування.

За положеннями частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 (який був чинним на час виникнення спірних відносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (частина друга статті 13 цього ж Закону).

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 10.08.2004 № 150 затверджено Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Так, у розділі 2 такого Переліку перераховано житлово-комунальні послуги щодо проведення капітального ремонту, зокрема, сюди віднесено обличкування фасадів, улаштування теплоізоляції фасадів, заміну та встановлення водостічних труб, заміну елементів покрівлі, перебудову даху, ремонт даху, заміну віконних рам, ремонт та заміну перил та поручнів сходів, великий ремонт та заміну балконів, заміну дверних полотен та підвіконних дощок з фарбуванням та встановленням нових приладів і склінням, штукатурні та малярні роботи, заміну ізоляції трубопроводів тощо.

Наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2003 затверджені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів (Методичні рекомендації).

За нормами 30 таких рекомендацій рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

За правилами пункту 31 Методичних рекомендацій витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду (пункт 33 Методичних рекомендацій).

З матеріалів справи вбачається, що згідно пункту 1.5 наказу КП «Софія» №15-П від 31.12.2015 «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку» (т.3 а.с.75-80), основними засобами визнаються матеріальні активи, що призначаються для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 6 000 грн - відповідно до вимог підпункту 14.1.138 Податкового кодексу.

За нормами пункту 1.8 такого наказу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно вимог пункту 138.3 статті 138 ПК України.

Крім того, за приписами 1.10 цього ж наказу, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкту основних засобів в робочому стані, з урахуванням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства10.08.2004 № 150 - включаються до складу витрат.

Також, за нормами статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Проектування об`єктів нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури здійснюється згідно державних будівельних норм ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Мінрегіону від 16.05.2011 №45.

За визначенням у ДБН А.2.2-3-2014, капітальний ремонт - це сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

Так, поточний ремонт, як-то визначено у листі Державного комітету України з будівництва та архітектури №7/7-401 від 30.04.2003 «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів», - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).

Як закріплено у пункті 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів зауважує, що зазначення у первинних документах слова «реконструкція» не робить вартість придбаних робіт апріорі капітальними інвестиціями чи пов`язаними з поліпшенням об`єкта, що призведе до збільшення майбутніх економічних вигод, адже головним при класифікації витрат є їх суть (мета придбання для подальшого використання), що цілком узгоджується із приписами статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 14 або 15 П(С)БО 7 «Основні засоби», розділу 6 Методичних рекомендацій №561.

Тобто, придбання позивачем у третіх осіб ремонтних робіт (реконструкцій чи капітальних), будуть для позивача житлово-комунальними послугами - що є специфікою діяльності.

Як правильно встановлено судом першої інстанції головною метою діяльності комунального підприємства є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних із комунальним та побутовим обслуговуванням мешканців, що є житлово-комунальними послугами.

За результатами аналізу встановлених обставин у справі і дослідження доказів, у взаємозв`язку із наведеними правовими нормами, суд першої інстанції дійшов до вірних висновків.

По-перше, пункти 14 і 15 наказу Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» містять дещо суперечливі положення стосовно обліку витрат, при цьому витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Суд першої інстанції вірно враховує закріплену у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

По-друге, податковим органом не враховано, що у випадку, який розглядається, мало місце надання житлово-комунальних послуг, специфіку ведення господарської діяльності у цій сфері, а також перелік робіт і послуг, які відносяться саме до житлово-комунальних послуг.

При цьому, у наказі про облікову політику підприємства позивача витрати, що здійснюються для підтримання об`єкту основних засобів в робочому стані, з урахуванням вимог норм законодавства про надання житлово-комунальних послуг, - включаються до складу витрат.

По-третє, назва у актах виконаних робіт у випадку, який розглядається, «капітальний ремонт» не може сама по собі бути єдиним і достатнім доказом проведення саме капітального ремонту і розгляду відповідних витрат як капітальних інвестицій, і мати наслідком обов`язкове врахування у складі амортизації основних засобів.

По-четверте, найголовніше, що доходи, отримані в якості субвенції, платник податку відображав у бухгалтерському обліку у тих же періодах, у яких і відображено витрати на виконання робіт, у разі ж, якби мало місце поступове визнання витрат через амортизацію, то і дохід визначався б поступово.

Відповідач не заперечував, що фінансовий результат за такого випадку у кінцевому результаті не змінився, однак все одно наголошував, що на думку податкового органу підприємству необхідно було включити витрати на ремонтні роботи у складі амортизаційних відрахувань, а не у складі витрат відповідних періодів, зазначив, що підприємство могло б скоригувати показники доходів і витрат шляхом подання уточнюючих розрахунків у складі податкової звітності.

При цьому, донарахувавши податок на прибуток позивачу і виключивши зі складу витрат кошти сплачені за ремонтні роботи, податковий орган не зменшив показники доходу підприємства отриманого у якості субвенції, яка і пішла на оплату робіт, хоча ці доходи і витрати повинні відображатися взаємопов`язано, оскільки якби витрати через амортизацію мали визнаватися поступово, то і доходи повинні були б відображатися таким же чином пропорційно поступово (отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов`язані з виконанням умов цільового фінансування - пункту 17 наказу Міністерства фінансів України №290 від 29.11.99).

Таким чином, притягнення позивача до відповідальності у вигляді донарахування податку на прибуток, визначеного, виходячи із суми коштів, сплачених за проведення ремонтних робіт, а також донарахування штрафних санкцій - не відповідає положенням частини другої статті 2 КАС України.

Суд першої інстанції вірно вказав, що податковий орган не довів протиправність включення до складу витрат коштів сплачених за виконання ремонтних робіт у цьому випадку, у той же час, платник податку підтвердив обґрунтованість врахування у складі витрат коштів, сплачених на виконання цих ремонтних робіт, тому таке включення є правомірним, тому податкове повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003631402 є протиправним та підлягає скасуванню

Крім того, оскільки податкове повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003791402 прийняте у зв`язку із твердженням про необхідність подання додатків до податкової декларації з податку на прибуток з відображенням амортизаційних відрахувань, які визначаються за результатами витрат на вказані вище ремонтні робити, то, у зв`язку з висновком суду про правомірність включення до складу витрат сплачених за ремонтні роботи коштів, а не необхідність врахування їх у амортизаційних відрахуванням, як наслідок, і таке повідомлення-рішення, підставою якою стало невідображення у податкові звітності відповідних амортизаційних відрахувань, прийнято безпідставно, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо встановленого у ході перевірки порушення, за результатами якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003661402 про збільшення податку на додану вартість на 84 156 грн, № 0003751402, яким застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість у сумі 31 469,29 грн, № 0002931304, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб на 87 021,97 грн, № 0002941304 про збільшення військового збору на 7 198,70 грн, а також вимога про сплату боргу від № Ю-0001121304 та рішення про застосування штрафних санкцій про донарахування єдиного внеску № 0001131304 (а.с.190), колегія суддів зазначає наступне.

У ході перевірки було встановлено, що КП «Софія» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 використовувало (списувало) паливно-мастильні матеріали згідно подорожніх листів на наступні автомобілі: DACIA LOGAN СЕДАН-В, 2006 року випуску, номер НОМЕР_1 ; CHEVROLET Lacetti, легковий седан-В, 2005 року випуску, номер НОМЕР_2 ; ЗАЗ-DAEWOO, седан-В, 2007 року випуску, номер НОМЕР_2 .

Такі автомобілі використовувалися на підставі договорів оренди з ОСОБА_1 (від 12.01.2015), ОСОБА_2 (від 13.07.2016) та ОСОБА_3 (від 21.03.2018).

Податковим органом з`ясовано, що ці договори оренди нотаріально не посвідчувалися, у зв`язку із чим ДПС вказало на нікчемність договорів, враховуючи положення Цивільного кодексу України, і не враховано усіх інших документів, які подавалися підприємством на підтвердження використання палива у господарській діяльності.

Встановлено, що КП «Софія» придбавалися паливно-мастильні матеріали на загальну суму 380 461,29 грн, крім того податок на додану вартість - 76 092,21 грн.

І саме через відсутність нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів відповідач дійшов висновку про те, що операції по списанню паливно-мастильних матеріалів не є господарською діяльністю підприємства.

Наказом №1/1 від 01.02.2015 (т.3 а.с.3) директором підприємства позивача затверджено Положення про використання транспортних засобів працівниками підприємства (т.3 а.с.4-5). У положенні, зокрема, вказано, що працівники КП «Софія» можуть використовувати транспортні засоби, що належать підприємству, або щодо яких укладено договори оренди або власні транспортні засоби для виконання своїх посадових обов`язків. Для контролю роботи транспортних засобів, роботи водіїв, використання палива на підприємстві забезпечується складання працівниками подорожніх листів службового легкового автомобіля за формою згідно додатку та ведення журналу руху подорожніх листів по кожному транспортному засобу. Також закріплено, що працівникам, які використовують транспортні засоби у зв`язку з виконанням посадових обов`язків гарантується забезпечення паливно-мастильними матеріалами за рахунок підприємства. Таке забезпечення відбувається шляхом надання працівнику талону на заправку транспортного засобу.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії журналів руху подорожніх листів (т.1 а.с.129-229, т.2 а.с.1-39, т.3 а.с.125-229, т.4 а.с.1-37), відомостей з обліку талонів на паливо (т.2 а.с.40-138, т.4 а.с.87-185), актів списання пального (т.3 а.с.12-61, т.4 а.с.38-86).

За визначенням у підпункті 14.1.36 пункту 14. 1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як закріплено у пункті 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За нормами пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За правилами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За положеннями частини другої цієї ж статті первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно положень пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, ідрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За приписами статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Як закріплено у пункті 120-1.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

За нормами пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового квартал податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими д 5.

Як закріплено у частині 14 цієї ж статті про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

За приписами пункту 3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акту перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акту перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки. Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

За результатами дослідження наданих позивачем документів, які подавалися і податковому органу під час проведення перевірки, суд першої інстанції вірно вказав, що придбане підприємством паливо використовувалося саме у господарській діяльності позивача.

Жодних доказів зворотного - податковим органом не подано.

При цьому, лише одного факту відсутності нотаріально посвідчення договорів оренди транспортних засобів із фізичними особами не є достатньо для твердження про відсутність факту використання палива у господарські діяльності і донарахування зобов`язань із податку на додану вартість, податку з фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску, а також штрафних санкцій з таких платежів.

Крім того, стосовно посилань у акті перевірки про невідповідність подорожніх листів вимогам законодавства, то, дійсно, як наголошував позивач, наказ Мінтрансу та Мінстату від 29.12.1995 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», на який також містилося посилання у акті перевірки, втратив чинність 10.12.2013. Також вже нечинним на час виникнення спірних відносин був наказ Держкомстату від 17.02.1998 №74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування», на який посилалась ДПС. До того ж, як правильно звернув увагу позивач, «Закону про автотранспорт», яким, за твердженням ДПС у акті, визначалась форма подорожнього листа, не існує та не було на час існування спірних відносин.

До того ж, податковим органом не обґрунтовано і недотримання строків у частині прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги і у цій частині є обґрунтованими.

Крім того, апелянтом не спростовано висновок суду першої інстанції, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 30 000 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 07.10.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова