Постанова

від 09.04.2024 по справі 758/3361/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №758/3361/20 Головуючий у суді І інстанції: Гребенюк В.В.

провадження №22-ц/824/7237/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р, Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Дуб С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Чепусова Юрія Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя у формі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в статті 6 договору іпотеки, що був укладений 09 липня 2008 року ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1839 разом з додатковим договором № 1 від 30 листопада 2012 року до Договору іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1839 недійсним.

Позов обґрунтовано тим, що 09.07.2008 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» укладено кредитний договір № 68/П/63/2008-840, за яким позивач отримав кредит в сумі 87890,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором за програмою Нове житло зі сплатою 15,49 % процентів річних, згідно узгодженого графіку в строк до 08.07.2038 року.

Водночас, у забезпечення вимог за Кредитним договором, 09.07.2008 року було підписано договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 1839. Предметом іпотеки, що забезпечує виконання зобов`язань позивача за Кредитним договором є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка загальною площею 0,0623 га, кадастровий номер якої 8000000000:91:467:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, до Кредитного договору сторонами було підписано Додаткову угоду №1 від 07.08.2009 року, якою Кредитний договір викладено в новій редакції. Додатковий договір №1 від 29.11.2012 року до Кредитного договору, яким змінено валюту зобов`язання, встановлено фіксовану (16% річних) та стандартну процентну ставку (UIRD+фіксований процент 5%) та додано (змінено) інші умови та положення.

30.11.2012 року укладено Додатковий договір №1 до Договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю..

Відповідно до Постанови Правління НБУ від 4.06.2015 року №356, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 5.06.2015 року №113, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації відповідача ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відповідача ПАТ «КБ «Надра».

У зв`язку з припиненням платежів за Кредитним договором, у позивача утворилась заборгованість у розмірі 230 019,91 грн, в тому числі, за тілом кредиту у розмірі 215 954,00 грн та залишок за відсотками у розмірі 14 065,91 грн.

Відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження умов продажу активів № 400 від 12.04.2019 року, права вимоги за Кредитним договором було виставлено на відкриті електронні торги (голандський аукціон) з продажу активів. Згідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-04-19-000109-b, який було проведено 07.06.2019 року, переможцем аукціону став відповідач ТОВ «Галичина-2014».

08.07.2019 року між ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ «Галичина-2014» було укладено Договір № 68/П/63/2008-840 купівлі-продажу (відступлення) майнових прав за Кредитним договором.

У подальшому, позивачем отримано від ТОВ «Галичина-2014» вимогу (повідомлення) про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до Договору іпотеки, шляхом погашенням існуючої заборгованості, та про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення заборгованості.

Листом від 09.07.2019 року (за вих. 05-6233) за підписом представників ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Галичина-2014» позивача було повідомлено про відступлення права вимоги за Кредитним договором та договорами забезпечення.

Позивач вважає, що існують очевидні ознаки недійсності Договору про задоволення вимог іпотекодержателя (застереження про задоволення вимог іпотекодержателя), оскільки відсутнє з посиланням на належні докази підтвердження переходу прав вимоги, наявна невідповідність суми заборгованості у вимозі сумам заборгованості, зазначеним у Публічному паспорті активу. Позивач вважає, що не зважаючи на його право не виконувати зобов`язання за Кредитним договором до надання підтверджень переходу права вимоги та справжнього розміру заборгованості, ТОВ «Галичина-2014» фактично має право та можливість звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку відповідно до положень статті 6 Договору іпотеки (в новій редакції), що значно порушить права та законні інтереси позивача, які полягають у непорушності права власності на предмет іпотеки, створить можливість протиправного позбавлення цього права, права на мирне володіння майном та прав споживача. У зв`язку з цим, позивач просив визнати договір про задоволення вимог іпотекодержателя у формі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене у статті 6 Договору іпотеки (з урахуванням Додаткового договору № 1 від 30.11.2012 р. до Договору іпотеки), недійсним в цілому.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року позов залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Чепусов Юрій Андрійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що ТОВ «Галичина-2014» керуючись положеннями договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який міститься в тексті договору іпотеки, звертається до позичальника з вимогою про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання від 10.07.2019 року, в якій вимагає сплати безпідставно збільшеної суми заборгованості позичальника та погрожує у випадку не погашення позивачем суми заборгованості за кредитним договором у 30-денний термін з дня отримання вимоги, ТОВ «Галичина-2014» буде звернено стягнення на предмет іпотеки.

Такі дії ТОВ «Галичина-2014» здійснює незважаючи на очевидну та безпосередню заборону вилучення продукції у споживача, зазначену у п. 2 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та на інші очевидні підстави недійсності оспорюваного договору, які зазначені у позовній заяві.

Такими підставами, на думку позивача, є невідповідність окремих невід`ємних положень оспорюваного договору та його в цілому положенням актів цивільного законодавства України - Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема вказував на те, що оспорюваний договір в цілому, який передбачає вилучення продукції у споживача (іпотекодавця) без його згоди та рішення суду у позасудовому порядку - суперечить зазначеній вище забороні вилчення продукції у споживача без його згоди або рішення суду, яка прямо передбачена п. 2 ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилався на те, що положення п.п. 6.1-6.4 оспорюваного договору, які передбачають можливість негайно після виникнення будь-якої з обставин невиконання кредитного договору - звертатись з вимогою до позичальника про повернення споживчого кредиту, а також у випадку невиконання свої вимог у 30-ти денний строк розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки - суперечать положенням п.п. 1-4 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», які надають право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту тільки у випадку істотних порушень кредитного договору.

Також посилався на те, що положення п. 6.4 оспорюваного договору надають право іпотекодержателю у разі невиконання вимоги про усунення порушення у не менш ніж 30-денний строк розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить положенням ст.ст. 251-253 ЦК України, що встановлюють поняття строку та визначають необхідність встановлення моменту початку перебігу строку, що сторонами не було здійснено у оспорюваному договорі. Також представник апелянта вважає, що положення щодо 30-ти денний строк суперечить положенням ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме положенням абз. 6 ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», яка визначає право споживача за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою - виконувати вимогу кредитодавця про повернення споживчого кредиту протягом 60 календарних днів.

З огляду на викладене представник апелянта вважає, що дії ТОВ «Галичина-2014» щодо розпочинання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який міститься в тексті договору іпотеки та має ознаки недійсності, відповідно до вищезазначеного та положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України - порушують права та інтереси позивача щодо мирного володіння своїм майном та створюють загрозу його протиправного позбавлення цього майна на підставі договору, який має ознаки недійсності.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтоував свої висновки тим, що Додатком №1 до Додаткового договору від 29.11.2012 року до Кредитного договору від 09.07.2008 року сторони встановили графік платежів, відповідно до якого позивач кожного місяця повинен сплачувати регулярні платежі, а за умови несвоєчасного внесення щомісячного платежу у позивача виникає заборговарість із несплати чергового платежу.

Суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки також тим, що положення ст. 6 Додаткового договору №1 до Договору іпотеки від 09.07.2008 року, викладені відповідно до вимог законодавства чинного на момент підписання оспорюваного Додаткового договору №1 до Договору іпотеки від 09.07.2008 року, та ніяким чином не порушують права та інтереси позивача.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов`язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення, вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначено, що «за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Встановлено, що 09.07.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Надра» укладено Кредитний договір № 68/П/63/2008-840, за яким позивач отримує кошти в розмірі 87 890,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором, за програмою «Нове житло» зі сплатою 15,49 % процентів річних згідно узгодженого графіку в строк до 08.07.2038 р. для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0623 Га, кадастровий номер 8000000000:91:467:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-18 том 1).

Додатковим договором № 1 від 29 листопада 2012 року до Кредитного договору змінено валюту зобов`язання, встановлено фіксовану (16% річних) та стандартну процентну ставки (UIRD+фіксований процент 5%) та додано (змінено) інші умови та положення (а.с. 19-25 том 1).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Надра» було укладено Договір іпотеки, відповідно до п. 1.1. якого, позивач (іпотекодавець) передає ПАТ «КБ «Надра» (іпотекодержателю) в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором належний йому на праві власності об`єкт нерухомості - земельну ділянку загальною площею 0,0623 Га, кадастровий номер 8000000000:91:467:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26-29 том 1).

30.11.2012 року укладено Додатковий договір №1 до Договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю., та зареєстрований в реєстрі за № 2850. Предметом іпотеки, що забезпечує виконання зобов`язань позивача за Кредитним договором, зазначено нерухоме майно, а саме: земельна ділянка загальною площею 0.0623 Га, кадастровий номер якої 8000000000:91:467:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Положеннями статті 6 Додаткового договору №1 від 30.11.2012 р. сторони узгодили питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Відповідно до п. 9.7 ст. 9 Додаткового договору №1 від 30.11.2012 р., відступлення прав за цим договором здійснюється без необхідності отримання згоди позивача, з одночасним відступленням права вимоги за Кредитним договором (а.с. 30-35 том 1).

На підставі Постанови Правління НБУ від 05.02.2015 №83, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05.02.2015 №26, згідно з яким з 06.02.2015 у ПАТ «КБ «Надра» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Відповідно до Постанови Правління НБУ від 4.06.2015 р. №356, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05.06.2015 р. №113, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації відповідача 1 та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».

У зв`язку з припиненням платежів за кредитним договором, у позивача утворилась заборгованість за несвоєчасне внесення платежів за Кредитним договором.

Відповідно до Рішення Фонду про затвердження умов продажу активів № 400 від 12.04.2019 року, права вимоги за Кредитним договором було виставлено на відкриті електронні торги (голандський аукціон) з продажу активів. Як вбачається з протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-04-19-000109-b, який було проведено 07.06.2019 р., переможцем ауцкціону став відповідач 2 (а.с. 37-39 том 1).

08.07.2019 року між ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Галичина-2014» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого за результатами відкритих торгів(аукціону) з продажу майнових прав, оформлених протоколом № UA-EA-2019-04-19000109-b від 07.09.2019 року, складеного ТОВ «ЗАКУПКИ.ПРОМ.УА», Банк передає у власність ТОВ «Галичина-2014», а ТОВ «Галичина-2014» приймає у власність права вимоги до позичальника за Кредитним договором. Новий кредитор (ТОВ «Галичина-2014») сплачує первісному кредитору (Банку) за відступлення прав вимоги кошти в сумі 151 500 грн, у повному обсязі до моменту укладення цього договору (п.п. 2.1, 4.1)(а.с. 41-44 том 1).

У подальшому, листом від 09.07.2019 року вих. 05-6233 за підписом представників ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Галичина-2014», позивача повідомлено про відступлення права вимоги за Кредитним договором та договорами забезпечення. Також зазначено, що з дати відступлення прав вимоги новим кредитором за кредитним договором є ТОВ «Галичина-2014», тому починаючи з дати відступлення прав вимоги, усі платежі за вказаними договорами необхідно здійснювати за реквізитами нового кредитора (а.с. 57 том 1).

Позивачем отримано вимогу (повідомлення) ТОВ «Галичина-2014»від 10.07.2019 року про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до Договору іпотеки, шляхом погашенням існуючої заборгованості, та про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не погашення заборгованості (а.с. 48-50 том 1).

30 липня 2019 року у відповідь на вимогу, позивач до ТОВ «Галичина-2014» було направлено відповідь на вимогу, у якій позивач заявляв про свою незгоду із сумою заборгованості, зазначеною у вимозі, вимагав надати (а.с. 51-56 том 1):

- документи, що підтверджують такий розмір заборгованості за кредитним договором - а саме виписки з рахунків позичальника, на яких обліковувалась заборгованість позичальника за кредитним договором;

- докази переходу до ТОВ «Галичина-2014» прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від ПАТ «КБ «Надра», а саме належним чином засвідчені копії оспорюваних договорів разом з усіма додатками, де зазначено фактичний розмір заборгованості позичальника перед Банком на момент відступлення прав вимоги);

- належним чином завірені копії кредитного договору разом з усіма додатками та додатковими договорами до нього у зв`язку із можливою частковою втратою позичальником оригіналів документів, та у якості доказу фактичного переходу прав вимоги за кредитним договором;

- докази наявності у нового кредитора статусу банку або фінансової установи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовляючи у задоволенні позовних вимог, оскільки не встановлено порушень прав позивача при укладенні договору про задоволення вимог іпотекодержателя у формі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в статті 6 договору іпотеки, що був укладений 09 липня 2008 року ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», разом з додатковим договором № 1 від 30 листопада 2012 року до Договору іпотеки.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Галичина-2014» керуючись положеннями договору про задоволення вимог іпотекодержателя безпідставно звертається до позичальника з вимогою про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання від 10.07.2019 року, в якій вимагає сплати безпідставно збільшену суму заборгованості позичальника та погрожує у випадку не погашення позивачем суми заборгованості за кредитним договором у 30-денний термін з дня отримання вимоги, ТОВ «Галичина-2014» буде звернено стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.

Як вже встановлено судом, 30.11.2012 року між ОСОБА_1 та Банком укладено Додатковий договір № 1 до договору іпотеки від 09.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю. 09.07.2008 року. За договором іпотеки передано в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,0623 га, кадастровий номер 8000000000:91:467:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30-35 том 1)

Пунктом 6.5 ст. 6 Іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення на будь-яку частину предмета іпотеки.

Відповідно до п. 6.3 ст. 6 Іпотечного договору встановлені способи звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, в позасудовому порядку, в іншому порядку передбаченому чинним законодавством України.

Тобто, позивач був обізнаний про намір ТОВ «Галичина-2014» звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку з метою задоволення вимог іпотекодержателя у разі несплати боржником заборгованості за кредитним договором.

Реалізовуючи своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у позасудовому порядку, відповідач ТОВ «Галичина-2014» діяло на підставі договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку», тому права власності позивача ОСОБА_1 порушені не були.

Доводи апеляційної скарги про те що судом першої інстанції не були повно встановлені та з`ясовані обставини справи, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд першої інстанції досліджував лише обставини справи у межах заявлених позовних вимог та дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання ст. 6 Додаткового договору № 1 до Договору іпотеки від 09.07.2008 року недійсним, за обставин, на які посилається позивач.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переказу фактичних обставин справи, переоцінки доказів, що містяться в матеріалах справи та повторюють доводи позовної заяви, належна оцінка яким надана судом першої інстанції.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача не було порушено відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, і вірно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, положення Закону України «Про Іпотеку», Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Чепусова Юрія Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «11» квітня 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник