Постанова

від 11.04.2024 по справі 440/15178/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 р. Справа № 440/15178/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 (суддя: А.О. Чеснокова, м. Полтава) по справі № 440/15178/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М"

до Полтавської митниці Державної митної служби України

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Активбуд-М" (далі - позивач, ТОВ "Активбуд-М") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Полтавська митниця, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.07.2023 № UA806000/2023/000024/2, прийняте Полтавською митницею Державної митної служби України;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2023/000115 від 10.07.2023, прийняту Полтавською митницею Державної митної служби України;

- судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 5368 грн. та витрат на правничу допомогу стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості від 10.07.2023 № UA806000/2023/000024/2, винесене відповідачем за результатом перевірки митної декларації, поданої декларантом позивача, є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом на виконання вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі -МК України) було надано митному органу повний пакет належним чином оформлених документів, які містили всю необхідну інформацію про вартість товару, зокрема: контракт з постачальником, рахунок-фактуру (інвойс), платіжний документ, що стосується оплати вартості товару, документи, що містять відомості про вартість перевезення товару. Всі подані документи узгоджувалися між собою, не містили будь-яких розбіжностей або ознак підробки. Вказані обставини свідчать про те, що митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 по справі №440/15178/23 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" (пр. Льва Толстого, 40, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, ЄДРПОУ 44678428) до Полтавської митниці Державної митної служби (вул. А.Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, ЄДРПОУ 43997576) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи рішення суду першої інстанції прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 по справі № 440/15178/23 та прийняти рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на неправильність висновку суду першої інстанції щодо невідповідності поданої позивачем до митного оформлення платіжної інструкції № 38 від 20.04.2023 вимогам законодавства, оскільки остання містить всі обов`язкові, передбачені законодавством, реквізити, зокрема, номер та дату контракту, на виконання умов якого проводився платіж. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, апелянт стверджує, що відсутність в платіжній інструкції посилання на інвойс чи проформу, враховуючи наявність вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не може бути підставою для висновку про недостовірність наданої позивачем інформації про митну вартість товару. Безпідставним позивач вважає також тлумачення судом першої інстанції вказаного в п.70 вказаної платіжної інструкції слова «tre» як «три», що в свою чергу стало приводом для висновку про те, що оплата даним платіжним документом проводилася позивачем за три причіпи, а не за один, як вказано у контракті та рахунку №46118 від 10.05.2023. Зазначає, що наведене слово «tre», яке знаходиться перед словом «trailers» насправді є артиклем «the», де в другій літері допущено було помилку. При цьому позивач зауважив, що ані в англійській, ані в німецькій мовах немає такого слова як «tre», яке б означало слово «три».

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на п. 7 висновку постанови Пленуму ВАСУ від 13.07.2017 № 2 вважає некоректним, оскільки в справі, що розглядалася судом касаційної інстанції, умовами договору було передбачено оплату товару шляхом проведення авансового платежу, в той час, як в даній справі пунктом 3 контракту №993277-1 від 06.04.2023 передбачено 100% передоплату, яка має бути сплачена будь-якими частинами до 31.05.2023.

Висновок суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п. 5 ч. 10 ст. 56 Митного кодексу України шляхом недодавання останнім витрат (складових митної вартості), які не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, позивач вважає безпідставним, оскільки з поданих до митного оформлення документів чітко вбачається, що перевезення товару за контрактом №993277-1 від 06.04.2023 було здійснено ПП «Транзит-Сервіс» за маршрутом м. Бакум, Німеччина п/п Шегені м. Кременчук, Україна вартістю 24000 грн. до кордону України (8000 грн. за кожен причіп).

Посилання суду першої інстанції на невідповідність умов контракту твердженням позивача про те, що у вартість причепів б/у включено вартість їх навантаження вважає такими, що ґрунтуються на неповному дослідженні матеріалів справи, оскільки пунктом 2 контракту №993277-1 від 06.04.2023 прямо передбачено, що загальна сума контракту складає 3700 євро, до складу якої включено мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту в країні продавця, в тому числі оформлення митних документів. Зі змісту наведеного, на думку апелянта, слідує, що і вартість послуг з навантаження причепу на транспортний засіб також включено до загальної вартості контракту.

Також, безпідставним апелянт вважає висновок суду першої інстанції щодо неможливості врахування при визначенні митної вартості спірного товару наданого до митного оформлення висновку експерта №126/1-23 від 07.07.2023, обґрунтованого тим, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті позивачем не було додано витрати (складові митної вартості), які не включалися до ціни товару. Позивач зауважує, що експертом досліджувалась ринкова вартість причепу, поставленого за контрактом №993277-1 від 06.04.2023, а не види платежів, які включені до ціни товару згідно цього контракту, що має значення для перевірки правильності визначення позивачем митної вартості товарів.

Крім того, апелянт вважає незаконним посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на ЕМД від 22.06.2023 №23UA204140004177U5, як на підставу для коригування заявленої позивачем митної вартості, оскільки дана митна декларація стосується розмитнення товару, який за своїми характеристиками (стан після використання) не може вважатися подібним (аналогічним) товаром, до товару, задекларованого позивачем.

Відповідач у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суд першої інстанції - без змін..

Відповідно до ч. 3 ст від. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 10.07.2023 з метою митного оформлення товару декларантом подано до митного органу електронну митну декларацію № 23UA8060700013251U0 від 10.07.2023 на товар: "1. Причіп, марка Krone, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 1 шт., рік випуску: 2014, країна походження Німеччина, ціна причепу 3700,00 євро.

Позивачем разом із митною декларацією подано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) № 46118 від 10.05.2023; міжнародна автотранспортна накладна (СМR) № 335003 від 27.06.2023; декларація про походження товару № 46118 від 10.05.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.12.2014 на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.12.2014 на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; платіжне доручення № 38 від 20.04.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 378 від 27.06.2023; довідка про транспортні витрати покупця від 27.06.2023; висновок судового експерта автотоварознавця № 126/1-23 від 07.07.2023 щодо вартості товару б/у; зовнішньоекономічній договір (контракт) № 993277-1 від 06.04.2023; заявка на надання послуг з доставки від по договору № 11/11 від 11.11.2022; договір про надання послуг митного брокер: № 38 від 18.11.2022; Договір (контракт) про перевезення № 11/11 від 11.11.2022; копія митної декларації країни відправника МRN № 23DE535506288874Е8 від 11.05.2023; митна декларація №23UА806070003251U0 від 10.07.2023.

10.07.2023 Полтавською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА806000/2023/000024/2, яким скориговано вартість товару за одиницю на 5600,00 євро за резервним методом.

У графі 33 рішення № UА806000/2023/000024/2 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" митним органом зазначено: " ... Відповідно до ч.5 ст.54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню, тобто митниця повинна мати можливість їх перевірити (наприклад, чи включені в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на страхування, перевантаження, складування, зберігання товару за межами митної території України, пов`язані з транспортуванням цього товару). У відповідності до ст.337 МКУ при проведені перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, було виявлено наступне. Відповідно до частини десятої ст.58 МКУ При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до розділу 2 контракту № 993277-1 від 06.04.2023 ціна товару включає мито і платежі та вартість навантажувальних робіт, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту, однак відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділити із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, не дає можливості перевірити й оцінити фактуру (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на митні платежі та інші витрати, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару). Виходячи з цього не відомо, яким чином сформована ціна даного товару та чи всі складові вартості товару входять до ціни товару. Надано банківський платіжний документ № 38 від 20.04.2023, але в ньому відсутнє посилання на інвойс. Відповідно до п.7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 № 2 "Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012" платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Надано висновок експерта №126/1-23 від 07.07.2023. При розрахунку вартості оцінюваного товару експертом використовується вартість причепів тієї ж марки та моделі та вартість причепів інших моделей. Вартість причепів інших моделей, може бути відмінною від вартості оцінюваного товару. Також для порівняння експерт використовує вартість товарів "нетто" тобто без ПДВ, але відсутня інформація щодо несплати або повернення даного податку...".

10.07.2023 головним державним інспектором Митного поста "Кременчук" складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2023/000115, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: порушено вимоги статті 52 та статті 58, 256 МКУ в частині заявленої митної вартості товару.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного рішення Полтавської митниці №UА806000/2023/000024/2 від 10.07.2023, як такого, що оформлене з додержанням вимог ч.2 ст.55 Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, та винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для його скасування, на думку суду, відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 (далі по тексту - МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина другастатті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA806000/2023/000024/2 від 10.07.2023, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана з огляду на таке: відповідно до розділу 2 контракту № 993277-1 від 06.04.2023 ціна товару включає мито і платежі та вартість навантажувальних робіт, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту, однак відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділити із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, не дає можливості перевірити й оцінити фактуру (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на митні платежі та інші витрати, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару). Виходячи з цього не відомо, яким чином сформована ціна даного товару та чи всі складові вартості товару входять до ціни товару. Надано банківський платіжний документ № 38 від 20.04.2023, але в ньому відсутнє посилання на інвойс. Відповідно до п.7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 № 2 "Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012" платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Надано висновок експерта № №126/1-23 від 07.07.2023. При розрахунку вартості оцінюваного товару експертом використовується вартість причепів тієї ж марки та моделі та вартість причепів інших моделей. Вартість причепів інших моделей, може бути відмінною від вартості оцінюваного товару. Також для порівняння експерт використовує вартість товарів "нетто" тобто без ПДВ, але відсутня інформація щодо несплати або повернення даного податку...".

Вказано, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу з дотриманням положень ст. 64 МКУ.

Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 22.06.2023 № 23UA20414000417705 - 5600 євро за штуку.

Отже, з наведеного вбачається, що фактично підставою для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в МД № 23UA20414000417705 від 22.06.2023, що була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Водночас, статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Незазначення такої інформації в спірному рішенні дозволяє колегії суддів дійти висновку про неналежне обґрунтування митним органом необхідності визначення митної вартості за резервним методом.

Наведена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості з огляду на незазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо посилань митного органу на те, що відповідно до розділу 2 контракту № 993277-1 від 06.04.2023 ціна товару включає мито і платежі та вартість навантажувальних робіт, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту, однак до митного оформлення не надано документів, в яких було б виділено дані складові, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділити із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, не дає можливості перевірити й оцінити фактуру (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на митні платежі та інші витрати, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару), колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи встановлено, що згідно з контрактом №993277-1 від 06.04.2023, укладеним між "A1 Truck GmbH" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Активбуд-М" (Покупець), Продавець продав, а Покупець купив на умовах EXW Bakum, the Germany причіп у кількості 1 шт.

Пунктом 2 вказаного Контракту визначено, що загальна сума контракту становить 3700,00 євро. Ціни за товари, які купуються за даним контрактом, включають мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту в країні продавця, в тому числі оформлення митних платежів. У вартість контракту включена вартість завантаження товарів (причепів), заявлених у пункті 1 контракту. Ціни на товари, придбані по даному контракту, зміні не підлягають.

Згідно з основними правилами міжнародних перевезень Інкотермс-2000 на умовах поставки EXW «Франко завод», що означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.

У відповідності до п.9.1 розділу «Терміни» Інкотермс-2000 "E"-термін покладає на продавця мінімальні зобов`язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW краще відображував би це явище, якби коло зобов`язань продавця охоплювало й відвантаження, автори визнали за бажане збереження традиційного принципу мінімальних зобов`язань продавця за умовами терміна EXW, щоб їх можна було застосовувати тоді, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов`язань щодо відвантаження товару. Якщо покупець бажає покласти на продавця ці додаткові обов`язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу.

Згідно з абз. 3 п.11. розділу «Варіацій Інкотермс», хоча Інкотермс-2000 не торкаються багатьох із цих традиційно використовуваних варіантів, преамбули до деяких торговельних термінів все ж попереджають сторони про необхідність спеціальних умов договору у випадку бажання сторін вийти за межі умов Інкотермс: - EXW - додатковий обов`язок продавця завантажити товар на транспортний засіб покупця.

Таким чином, правилами Інкотермс-2000 передбачена можливість за бажанням сторони виходу за межі умов EXW з покладенням на продавця обов`язку щодо завантаження товару на транспортний засіб покупця шляхом включення такого застереження до договору купівлі продажу.

Колегія суддів зазначає, що вказані застереження були внесені до контракту №993277-1 від 06.04.2023 у відповідності до діючих правил Інкотермс-2000 та п. 2 контракту №993277-1 передбачено включення у вартість контракту вартості завантаження товарів.

Таким чином, висновки суду першої інстанції та відповідача, що у митного органу були наявні правомірні сумніви щодо митної вартості товару, оскільки були суперечності у контракті, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки контракт №993277-1 від 06.04.2023 складений у відповідності до умов Інкотермс-2000 з відповідними застереженнями щодо покладення на продавця вартості завантаження товару як це передбачено правилами Інкотермс-2000.

При цьому, колегія суддів зазначає, що закон не вимагає від декларанта надавати документи в підтвердження складових вартості товару, сплаченої покупцем.

Крім того, листом "A1 Truck GmbH" (продавцем) від 28.09.2023 було повідомлено, що завантаження причепів проводилось власним транспортом та до вартості поставленого за контрактом №993277-1 від 06 квітня 2023 року причепу включено вартість його завантаження - 200 євро (а.с. 29).

Також, колегія суддів зазначає, що згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №38 від 20 квітня 2023 року ТОВ "Активбуд-М" перераховано "A1 Truck GmbH" грошові кошти у сумі 3700,00 євро (призначення платежу: «передоплата за причіп за контрактом №993277-1 від 06 квітня 2023 року»)

Таким чином, враховуючи, що загальна сума контракту та сума перерахованих грошових коштів на рахунок A1 Truck GmbH" (продавця) є ідентичними та контрактом було передбачено, що у вартість контракту включена вартість завантаження товарів (причепів), заявлених у пункті 1 контракту, то митний орган безпідставно посилався на те, що позивачем унеможливлено перевірку складових митної вартості.

Щодо посилань митного органу на те, що позивачем надано банківський платіжний документ №38 від 20.04.2023, але в ньому відсутнє посилання на інвойс, колегія суддів зазначає наступне.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок №216).

Пунктом 15 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2022 року у справі № 1.380.2019.006980.

З приводу незгоди митного органу з висновком експерта №126/1-23 від 07.07.2023, колегія суддів зазначає, що експертний висновок не відноситься до переліку документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість товару, тому будь-які зауваження до нього не свідчать про наявність недоліків у поданих до митного оформлення документів.

Пунктом 2 частини 4 статті 54 МК України встановлено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Між тим, надіслані декларанту електронні повідомлення не містять обґрунтованих відомостей про причини, за яких заявлена декларантом позивача митна вартість не може бути визнана, в повідомленні не зазначено, які саме документи, визначені ч.2 ст. 53 МК України, подані декларантом під час митного оформлення товару в підтвердження митної вартості товару, містили розбіжності щодо митної вартості товару та яких документів не вистачало для визнання заявленої митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом позивача, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Проте, колегія суддів зазначає, що електронні повідомлення відповідача не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тобто, не наведено, які недоліки в поданих документах або їх відсутність стали підставою для перевірки наданих декларантом документів.

Крім того, відповідачем не надано доказів, що документи надані до митного оформлення містять розбіжності, ознаки підробки або містять будь які недоліки.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену в оскаржуваному рішенні від 10.07.2023 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за другорядним (резервним) методом на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в ЕМД від 22.06.2023 № 23UA20414000417705.

Згідно з частинами 1-4 статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Колегія суддів звертає увагу, що, застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відповідач використовував митну декларацію, при цьому, як зазначалось вище, обмежився лише посиланням на її номер та дату, яка були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість зробленого коригування митної вартості з огляду на незазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів № UA806000/2023/000024/2 від 10.07.2023 винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1статті 317 КАС України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.

Згідно із пунктом 7 частини 3статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "АКТИВБУД-М", колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі 440/15178/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.139 КС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7ст.139 КС України).

З наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій № 10090 від 25.07.2023 та №14226417 від 09.01.2024 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5368,00 грн., за подання апеляційної скарги - 6441,60 грн., що в загальному розмірі становить 11809,60 грн..

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 11809,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 по справі № 440/15178/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" до Полтавської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Полтавської митниці Державної митної служби України №UA806000/2023/000024/2 від 10.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2023/000115 від 10.07.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці (вул. А.Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, ЄДРПОУ 43997576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" (пр. Льва Толстого, 40, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, ЄДРПОУ 44678428) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 11809 (одинадцять тисяч вісімсот дев`ять) грн 60 коп..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова О.А. Спаскін