Постанова

від 11.04.2024 по справі 420/17423/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17423/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року (суддя Бжассо Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 09.10.2023) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІОНБУД» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2023 року ТОВ «КСІОНБУД» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України, в якому просило:

1. визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №49740/45040441/2 від 14.06.2023 р, (податкова накладна №3 від 26.04.2023 року);

рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №49741/45040441/2 від 14.06.2023р. (податкова накладна №2 від 26.04.2023 року);

2. зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати:

податкову накладну №2 від 26.04.2023 року складену ТОВ «КСІОНБУД» на ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКІНГ» датою її первинної реєстрації;

податкову накладну №3 від 26.04.2023 року складену ТОВ «КСІОНБУД» на ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКІНГ» датою її первинної реєстрації.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року адміністративний позов ТОВ «КСІОНБУД» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №8901450/45040441 від 30.05.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №3 від 26.04.2023 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській №8901449/45040441 від 30.05.2023 року та про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №2 від 26.04.2023 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 26.04.2023 року складену ТОВ «КСІОНБУД» на ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКІНГ» датою її первинної реєстрації та податкову накладну №3 від 26.04.2023 року складену ТОВ «КСІОНБУД» на ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКІНГ» датою її первинної реєстрації.

Стягнуто солідарно з Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІОНБУД» судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Стягнуто солідарно з Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІОНБУД» витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено реальність господарської операції та не підтверджено її належними документами. Крім того апелянт вказує, що хоча позивачем на виконання п. 11 Порядків №1165 було подано до контролюючого органу Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено №1 від 26.05.2023 з додатками у кількості 60 шт., проте надані первинні документи до повідомлення не мають повної доказової бази щодо господарської операції ТОВ «КСІОНБУД». Зокрема, апелянт вважає, що платіжні інструкції, які надані позивачем на розгляд Комісії, є сумнівними та ймовірно складені з порушенням чинного законодавства.

Також апелянт вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання ДПС зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування є передчасними, в той час, як належним способом захисту порушеного права є зобов`язання контролюючого органу повторно розглянути питання щодо реєстрації податкових накладних.

Крім того апелянтом вказано на відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України витрат позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «КСІОНБУД» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.01.2023 року.

Основним видом економічної діяльності підприємства є: Будівництво житлових і нежитлових будівель (код 41.20).

03.04.2023 року між ТОВ «КСІОНБУД» (Генпідрядник) та ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКІНГ» (Замовник) укладено договір генпідряду №ГП 030423-23-2К від 03.04.2023 року, відповідно до предмету якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до Договору, Генпідрядник зобов`язується, за замовленням Замовника, на свій ризик своїми силами, засобами, та/або залучених субпідрядників, та із власних матеріалів або матеріалів Замовника, використовуючи власне обладнання або обладнання, що перебуває у його користуванні на законних підставах, на умовах даного Договору та Додаткових угод до Договору у відповідності до Договірних цін виконати роботи з нового будівництва об`єкту «Нове будівництво» зерносховища на 60 тис.т зберігання, за адресою: Одеська область. Одеський район, т.г. Нерубайська. Ділянка №3», що знаходиться за адресою Одеська область, Одеський район, т.г. Нерубайська, ділянка №1, №2, №3, відповідно до затвердженої проектної документації, діючих норм і стандартів, усунути за свій рахунок недоробки/недоліки/дефекти, що зумовлені неякісним виконанням робіт та виявлені в процесі приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації об`єкту, а Замовник зобов`язується прийняти від Генпідрядника Закінчені Роботи та оплатити їх, згідно з умовами даного Договору (а.с. 30).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 05.04.2023 року між позивачем ТОВ «КСІОНБУД» (Покупець) та контрагентом позивача ТДВ «БЕТОНЕКС» (Продавець) укладено договір №ПСв 050423-23/4, відповідно до предмету якого Продавець зобов`язувався Покупця у власність позивача залізобетонні вироби та/або бетон товарний, а позивач зобов`язувався своєчасно прийняти товар та здійснити його оплату на умовах цього договору.

На виконання умов договору ТДВ «БЕТОНЕКС» здійснено доставку товару транспортними засобами ТДВ «БЕТОНЕКС» відповідно до специфікації до даного договору на загальну суму 9 384 320,00 грн., в тому числі ПДВ 1 564 053,33 грн.

В свою чергу, позивачем, на виконання умов специфікації, на підставі даного договору та рахунку-фактури №34 від 05.04.2023 року, здійснено часткову оплату товару:

12.04.2023 року оплата товару у розмірі 116 160,00 грн. в т.ч. ПДВ - 19 360,00 грн. (що підтверджується платіжною інструкцією №4);

26.04.2023 року оплата товару у розмірі 7 718 656,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1 286 442,67 грн. (що підтверджується платіжною інструкцією №7).

Також, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «КСІОНБУД» (Замовник) та ТОВ «БУДСІТІ АЛЬФА» (Генпідрядник) укладено договір підряду №ЗСв 050423-23/41 від 05.04.2023 року відповідно до умов якого ТОВ «БУДСІТІ АЛЬФА» зобов`язувалось виконати роботи з влаштування (встановлення) вдавлюваних паль на об`єкті будівництв («Нове будівництво зерносховища на 60 тис. т. зберігання, за адресою: Одеська область Одеський район, т.г. Нерубайська, ділянка №1, №2, №3»). В свою чергу, позивач зобов`язувавсь прийняти виконані роботи та своєчасно їх оплатити (а.с. 67).

Пунктом 2.3.1 договору передбачено, що позивач зобов`язаний сплатити на користь ТОВ «БУДСДТІ АЛЬФА» аванс у розмірі 370 000,00 гри.

З огляду на матеріали справи вказаний аванс сплачений позивачем - 28.04.2023 року на підставі договору та рахунку-фактури №БСА-425370Д-050423-23/4К від 25.04.2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією №12 (а.с. 75).

Відповідно до актів приймання-передачі матеріалів від 05.05.2023 року, від 10.05.2023 року, від 11.05.2023 року, від 15.05.2023 року у травні 2023 року позивачем було передано ТОВ «БУДСІТІ АЛЬФА» необхідні для монтажу палі та виконано певний обсяг робіт, що підтверджено актом приймання-виконаних робіт №1 за травень 2023 року від 18.05.2023 року (а.с. 72-74).

Таким чином, позивач, разом із підрядною організацією, здійснено необхідні дії для виконання умов договору генпідряду №ГП 030423-23-2К від 03.04.2023 року.

25.04.2023 року між ТОВ «КСІОНБУД» та ТОВ «ТРЕЙД-ТЕХТРАНС» укладено договір підряду №ВГ 250423-23/5K за умовами якого, ТОВ «ТРЕЙД-ТЕХТРАНС» зобов`язано виконати роботи з виїмки та перевезення ґрунту для будівництва об`єкту «Нове будівництво зерносховища на 60 тис. т. зберігання, за адресою: Одеська область, Одеський район, т.г. Нерубайська, ділянка №1, №2, №3», а позивач зобов`язувався прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору контрагентом здійснено перебазування будівельної техніки на об`єкт будівництва, про що складено акт надання послуг №74 в27.04.2023 року та ТТН №1 від 27.04.2023 року (а.с. 84) та здійснено оплату послуг, що підтверджується платіжною інструкцією №10 від 27.04.2023 року (а.с. 83).

Крім того, ТОВ «ТРЕЙД-ТЕХТРАНС» за роботи з виїмки та перевезення ґрунту надано позивачу рахунок на оплату №32 від 27.04.2023 року на загальну вартість 180000,00 грн., який сплачено позивачем 27.04.2023 року згідно платіжної інструкції №9 (з/б а.с. 92 та а.с. 76).

В свою чергу, 26.04.2023 року ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКІНГ» за договором генпідряду №ГП 030423-23-2К від 03.04.2023 року здійснено дві часткові оплати авансового платежу на користь ТОВ «КСІОНБУД» в розмірі 682 500,00 гри. в т.ч. ПДВ 20% - 113 750,00 грн. (платіжна інструкція №12) та в розмірі 7 718 656,00 грн. в т.ч.11ДВ 20% - 1 286 442,67 гри. (платіжна інструкція №11).

У зв`язку з цим ТОВ «КСІОНБУД» складено податкову накладна №2 від 26.04.2023 року та податкову накладну №3 від 26.04.2023 року, які направлено на реєстрацію до ЄРПН (а.с. 12-13).

Проте, відповідно до квитанції №1 від 18.05.2023 року документ збережено, а реєстрацію зупинено. «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 26.04.2023 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 43.99, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомлено: показник «D»-.0000%, «Р»=19747.2. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.».

Відповідно до квитанції №1 від 18.05.2023 року документ збережено, а реєстрацію зупинено. «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 26.04.2023 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 43.99, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомлено: показник «D»-.0000%, «Р»=19747.2. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.».

Позивачем направлено до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №1 від 26.05.2023 року з копіями первинних документів, що підтверджують господарські операції за податковими накладними в кількості 60 документів (а.с. 14).

Проте, комісією ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.05.2023 року прийнято:

- рішення №8901450/45040441 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3 від 26.04.2023 року у зв`язку із ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунківфактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (а.с.96);

- рішення №8901449/45040441 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2 від 26.04.2023 року у зв`язку із ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (а.с.97);

Як вірно зазначив суд першої інстанції, дана стрічка рішення містить вимогу «(документи, які не надано підкреслити)», проте жодного підкреслення в рішенні не здійснено.

Позивачем оскаржено вказані рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області до ДПС України.

ДПС України за результатами розгляду скарг поданих ТОВ «КСІОНБУД» прийнято:

- рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №49740/45040441/2 від 14.06.2023 року, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії без змін (по податковій накладній №3 від 26.04.2023 року);

- рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 49741/45040441/2 від 14.06.2023 року, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії без змін (по податковій накладній №2 від 26.04.2023 року).

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних ТОВ «КСІОНБУД» звернувся до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не виконано законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним. Комісією ГУДПС формально визначено підстави для прийняття оскаржуваного рішення та не наведено конкретної інформації з приводу не наданих позивачем документів.

З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд першої інстанції зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх первинної реєстрації.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів визначені Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 11 грудня 2019 року №1165 (далі Порядок №1165).

Згідно до пункту 3 цього Порядку податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку №1165 встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

Згідно з пунктами 10 та 11 Порядку №1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

При зупиненні реєстрації податкової накладної зазначається пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Пунктами 4, 5 та Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, направлені позивачем на реєстрацію до ЄРПН податкові накладні прийняті, але їх реєстрація була зупинена та вказано, що платник податку відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначених в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Проте, у квитанціях №1 від 18.05.2023 року про зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 26.04.2023 р. та №3 від 26.04.2023 р. не визначено чіткого переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідних рішень.

При цьому, підкреслення документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, оскаржувані рішення не містять.

Тобто, комісією ГУ ДПС в Одеській області формально визначено підстави для прийняття оскаржуваного рішення та не наведено конкретної інформації з приводу документів, які не надані позивачем, проте є необхідними для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної.

При цьому, підкреслення документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, оскаржувані рішення не містять.

Тобто, комісією ГУ ДПС в Одеській області формально визначено підстави для прийняття оскаржуваного рішення та не наведено конкретної інформації з приводу документів, які не надані позивачем, проте є необхідними для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної.

Доводи апелянта в частині сумнівності наданих платіжних інструкцій та про те, що позивач на розгляд Комісії надав не вичерпний перелік документів, за умови не наведення Комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, не свідчить про правомірність та обґрунтованість таких рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, усі надані платіжні інструкції містять наступну інформацію: назва документу, дата складання, найменування та реквізити платника, найменування та реквізити отримувача, призначення платежу, дата виконання операції, печатка ПАТ «БАНК ВОСТОК» з відміткою про виконання операції та зазначенням «Електронний підпис є коректним» (а.с. 40-41, 65-66, 75-77).

Таким чином, усі операції за вказаними платіжними інструкціями були фактично здійснені та підтвердженні відповідними банківськими документами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем подані пояснення з належним чином оформленими підтверджуючими первинними документами.

Проте, вказані документи не були взяті відповідачем до уваги.

У зв`язку з чим варто наголосити, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від зазначення у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних чіткого переліку документів.

Зупинення реєстрації податкових накладних без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не надало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Разом з тим, вживання податковим органом загального посилання на пункт 1 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у справі №940/1240/18, у справі №819/330/18, у справі №824/245/19-а.

Верховний Суд у справах №640/11321/20, №320/3484/21 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 Критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

При цьому, позивач надав контролюючому органу копії документів на власний розсуд, оскільки відповідачем в квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено, які саме конкретно документи потрібні.

З огляду на зміст оскаржуваних рішень, підставою для їх прийняття стало ненаданням позивачем копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойсів, актів приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Отже таке рішення податкового органу не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, яке полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Колегія суддів наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/18 та від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а, від 07.12.2022 р. у справі №500/2237/20.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ДПС, як при зупиненні реєстрації податкових накладних, так і при винесенні оскаржуваних рішень, обмежилося лише загальними фразами та не вказало конкретно, які саме документи були складені/оформлені із порушенням законодавства; які документи не подані і що вони мали б підтвердити або спростувати.

З урахуванням встановлених обставин цієї справи, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №8901450/45040441 від 30.05.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №3 від 26.04.2023 року та №8901449/45040441 від 30.05.2023 року та про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №2 від 26.04.2023 року.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, за загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до визнання його протиправним.

Прийняття протиправного рішення про зупинення реєстрації податкової накладної є передумовою прийняття відповідного рішення Комісії.

Із врахуванням вищевикладених обставин, а також того, що надані позивачем документи підтверджують здійснення господарської операції по подані податкові накладні, та те, що відповідачами не доведено наявність обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних №2 від 26.04.2023 року та №3 від 26.04.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні позивача в ЄРПН датою її первинної реєстрації, оскільки це є гарантією, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Аналогічний підхід щодо обрання способу захисту порушеного права застосовано Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 31 січня 2018 року у справі №825/849/17 та від 6 березня 2018 року у справі №826/4475/16.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №825/3990/14 та від 6 березня 2018 року у справі №804/5444/16, оскільки обставини даної справи не є подібними.

Зокрема, предметом розгляду вказаних справ є скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого за результатами певного виду перевірок, а отже свідчить про дослідження судом господарських операцій платника податків на підставі первинних документів наданих до справи.

При реєстрації ж податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому під час розгляду справи суд не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 року у справі №0940/1240/18).

Є безпідставними і посилання апелянта на підтвердження обґрунтованості своєї позиції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.10.2019 у справі №640/4480/19, оскільки у згаданій справі 21.10.2019 судом першої інстанції ухвалено рішення, а Верховним Судом 03.03.2020 постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводів апелянта про безпідставне стягнення судом на користь позивача витрат на оплату правничої допомоги в сумі 4000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 2-7ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Судовим розглядом встановлено, що 21.06.2023 між адвокатським об`єднанням «Консалтингова фірма «ДОМІНАНТА» та позивачем укладено договір про надання правової допомоги, що включає в себе вартість правничої допомоги на етапі визначення правової позиції, підготовки та надання позову до суду та представництва інтересів замовника під час розгляду справи з підготовкою всіх процесуальних документів.

Відповідно до п. 3.1 Гонорар за договором становить 27000,00 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу надано доказ фактичної сплати (а.с. 121-122).

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №480/3172/20.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. є належним чином обґрунтованими, відповідають рівню складності справи, обсягу наданих послуг, витраченому часу, а отже підлягають стягненню на користь позивача.

Доводи відповідача про те, що заявлені позивачем витрати не є співмірними зі складністю справи, обсягом робіт та витраченим часом колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апеляційна скарга не містять доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновків, що вони також не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, чи давали підстави вважати інакше. Адже суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов