Ухвала

від 19.04.2024 по справі 420/17423/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17423/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІОНБУД» про ухвалення додаткового рішення,-

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2023 року ТОВ «КСІОНБУД» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України, в якому просило:

1. визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №49740/45040441/2 від 14.06.2023 р, (податкова накладна №3 від 26.04.2023 року);

рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №49741/45040441/2 від 14.06.2023р. (податкова накладна №2 від 26.04.2023 року);

2. зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати:

податкову накладну №2 від 26.04.2023 року складену ТОВ «КСІОНБУД» на ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКІНГ» датою її первинної реєстрації;

податкову накладну №3 від 26.04.2023 року складену ТОВ «КСІОНБУД» на ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКІНГ» датою її первинної реєстрації.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року адміністративний позов ТОВ «КСІОНБУД» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №8901450/45040441 від 30.05.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №3 від 26.04.2023 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській №8901449/45040441 від 30.05.2023 року та про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №2 від 26.04.2023 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 26.04.2023 року складену ТОВ «КСІОНБУД» на ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКІНГ» датою її первинної реєстрації та податкову накладну №3 від 26.04.2023 року складену ТОВ «КСІОНБУД» на ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКІНГ» датою її первинної реєстрації.

Стягнуто солідарно з Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІОНБУД» судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Стягнуто солідарно з Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІОНБУД» витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

16 квітня 2024 до апеляційного суду надійшла заява ТОВ «КСІОНБУД» про ухвалення по справі додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи поданої заяви та матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною першою статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами пункту 4 частини першої статті 322 КАС України, у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами статті 16 КАС України установлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі №340/2823/21, у якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України".

У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об`єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Застосовуючи зазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що під час апеляційного перегляду даної справи позивач із заявою/клопотанням щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не звертався; до ухвалення у справі постанови доказів на підтвердження понесення таких витрат не надав, як і не вказав жодних причин, які унеможливлюють подання відповідних доказів до ухвалення рішення, та не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення постанови за апеляційною скаргою.

Не було наведено і обставини поважності причин неподання відповідної заяви та доказів щодо правничої допомоги й у поданій заяві про ухвалення додаткового судового рішення.

Ураховуючи, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду апеляційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність процесуальних підстав для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.

Відтак, оскільки позивач не дотримався процесуальних норм закону, заява про розподіл судових витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає залишенню без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 321, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІОНБУД» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов