Ухвала

від 11.04.2024 по справі 560/13821/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа №560/13821/23

адміністративне провадження № К/990/11922/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 періодів роботи у філіалі 6-го тролейбусного парку Державного унітарного підприємства "Мосміськтранс" з 02.02.2007 по 01.02.2008; з 12.03.2008 по 04.09.2009; з 04.04.2009 по 01.04.2010; з 29.04.2010 по 23.04.2011; з 18.05.2011 по 16.03.2012; з 24.04.2012 по 17.02.2013; з 20.03.2013 по 04.11.2013; з 11.12.2013 по 04.11.2014; з 13.11.2014 по 11.09.2015; з 16.11.2015 по 28.12.2015; з 20.03.2016 по 01.08.2016; з 01.08.2016 по 02.07.2019; з 02.07.2019 по 11.04.2022 та відмови у відновленні виплати пенсії з 03.05.2023.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.05.2023 з врахуванням періодів роботи у філіалі 6-го тролейбусного парку державного унітарного підприємства "Мосміськтранс" з 02.02.2007 по 01.02.2008; з 12.03.2008 по 04.09.2009; з 04.04.2009 по 01.04.2010; з 29.04.2010 по 23.04.2011; з 18.05.2011 по 16.03.2012; з 24.04.2012 по 17.02.2013; з 20.03.2013 по 04.11.2013; з 11.12.2013 по 04.11.2014; з 13.11.2014 по 11.09.2015; з 16.11.2015 по 28.12.2015; з 20.03.2016 по 01.08.2016; з 01.08.2016 по 02.07.2019; з 02.07.2019 по 11.04.2022.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.10.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однак обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Разом з тим, посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 20.03.2018 у справі № 527/1655/17, від 23.04.2019 у справі № 376/149/18, від 24.10.2019 у справі № 376/1020/16-а, від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16-а, Суд відхиляє з огляду на те, що такі висновки сформовані у спорах щодо обчислення розміру пенсії та її перерахунку, однак у справі, що розглядається, спір виник у зв`язку з незарахуванням періодів роботи до страхового стажу та, як наслідок, відмови у призначенні пенсії позивачу.

Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 01.10.2019 у справі № 804/3646/18, від 21.12.2019 у справі № 663/574/17 щодо дискреційних повноважень. Проте Суд вважає нерелевантними посилання скаржника на постанови Верховного Суду в зазначених справах, оскільки такі прийняті за інших обставин у справі, не містять висновків щодо дискреційних повноважень пенсійного органу та не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані заявником в касаційній скарзі висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17, оскільки судами першої та апеляційної інстанції досліджено трудові книжки позивача та довідку Пенсійного фонду російської федерації від 17.06.2021 №206/15-06/23646, якими підтверджуються спірні періоди роботи в російській федерації.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.І. Рибачук

Суддя Л.В. Тацій