Постанова

від 11.04.2024 по справі 600/644/23-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 600/644/23-а

адміністративне провадження № К/990/7648/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Прокопенка О.Б.

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянувши в письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №600/644/23-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (прийняте у складі головуючого судді - Маренича І.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Сушка О.О., суддів: Залімського І.Г., Мацького Є.М.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - ГУНП в Чернівецькій області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернівецькій області № 58 від 03 лютого 2023 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни оперуповноваженого зонального сектору № 4 відділу кримінальної поліції Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернівецькій області №44 о/с від 09 лютого 2023 року "По особовому складу" про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" оперуповноваженого зонального сектору № 4 відділу кримінальної поліції Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 з 09 лютого 2023 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого зонального сектору №4 відділу кримінальної поліції Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області з 10 лютого 2023 року;

- стягнути з ГУНП в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 лютого 2023 року по день ухваленні рішення у справі.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що при проведенні службового розслідування відповідачем не повно і не всебічно досліджено всі обставини, які мають значення у справі, що призвело до неправильного та передчасного висновку і, як наслідок, до незаконного звільнення зі служби в поліції. Також указує, що відповідачем під час проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваних наказів не було враховано обставин, які пом`якшують відповідальність, а саме: попередню поведінку, характеристику та відсутність чинних у нього дисциплінарних стягнень.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 21 березня 2002 року по 06 листопада 2015 року, в Національній поліції України з 07 листопада 2015 року по 05 січня 2019 року та з 28 вересня 2020 року до моменту звільнення, на посаді оперуповноваженого зонального сектору №4 відділу кримінальної поліції Чернівецького РУ поліції ГУНП в Чернівецькій області з 21 січня 2021 року.

За період служби до дисциплінарної відповідальності притягувався 18 разів (чинних стягнень не має), заохочувався 11 разів. Стаж служби в поліції становить 20 років 02 місяці 07 днів.

Щодо позивача спеціально створеною комісією, на підставі наказу ГУНП в Чернівецькій області від 03 січня 2023 року № 6 (наказом ГУНП від 17 січня 2023 року № 69, продовжено на 15 діб), було розпочато службове розслідування.

Підставою для його проведення стала інформація щодо перевищення службових повноважень позивачем, а саме 03 січня 2022 року до ГУНП в Чернівецькій області надійшло звернення громадянки ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), медсестри Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Добропільської міської ради (далі - ЦСПРД), про те, що 31 грудня 2022 року поліцейський ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_1 перевищивши покладені на нього службові обов`язки, самовільно, без її дозволу, як законного представника вихованців Центру та органів опіки та піклування, забрав з ОКНП "Чернівецька обласна психіатрична лікарня" неповнолітніх вихованок ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_4 ) та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), які у психлікарні проходили курс стаціонарного лікування у зв`язку із спробою суїциду, що, у подальшому, як зазначено ОСОБА_2 , створило умову вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дій, що призвели до загрози їхньому життю та здоров`ю.

Аналогічне за змістом звернення ОСОБА_2 також надійшло з Урядової "гарячої лінії".

Результати службового розслідування оформлені висновком службового розслідування, який затверджений 01 лютого 2022 року начальником ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_6 .

У вказаному висновку зазначено, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування щодо позивача, є такими, що підтвердилися.

За грубе порушення службової дисципліни, що виразилося у невиконанні Присяги поліцейського, порушенні вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 9 пункту 1 розділу II (із врахуванням пункту 3 розділу IV) Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, підпункту 2 пункту 4 розділу IX Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, затвердженої наказом МВС України від 07 липня 2017 року № 575, пункту 4.3. розділу IV Про вдосконалення порядку надання психіатричної допомоги дітям, затвердженого наказом МОЗ України від 18 травня 2013 року № 400, до оперуповноваженого зонального сектору № 4 ВКП Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

03 лютого 2022 року начальником ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_6 видано наказ №58, яким відповідно до висновку службового розслідування, керуючись вимогами статей 11, 12, 13, 19, 20, 22, 26, 29, 30 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", яким наказано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Уважаючи протиправними наказ ГУНП в Чернівецькій області № 58 від 03 лютого 2023 року та наказ ГУНП в Чернівецькій області №44 о/с від 09 лютого 2023 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Чернівецькій області № 58 від 03 лютого 2023 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни оперуповноваженого зонального сектору № 4 відділу кримінальної поліції Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №44 о/с від 09 лютого 2023 року "По особовому складу" про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" оперуповноваженого зонального сектору № 4 відділу кримінальної поліції Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 з 09 лютого 2023 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого зонального сектору № 4 відділу кримінальної поліції Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області з 10 лютого 2023 року.

Стягнуто з ГУНП в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 123454,32 грн з відрахуванням податків та зборів.

Рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення з посади оперуповноваженого зонального сектору № 4 відділу кримінальної поліції Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області з 10 лютого 2023 року та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця допущено до негайного виконання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач належним чином не обґрунтував необхідності застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення та неможливість застосування іншого, крім звільнення зі служби в поліції, при тому, що останній за місцем роботи характеризується загалом позитивно; обставин, які обтяжують відповідальність позивача, під час дисциплінарного провадження не встановлено.

Суд зазначив, що наявні у матеріалах справи докази не дають підстав кваліфікувати виявлене порушення як грубе порушення дисципліни чи посадових інструкцій, достатнє для застосування такого виду стягнення як звільнення зі служби в поліції.

Також суд звернув увагу, що відповідачем не враховано ні тяжкість проступку, ні не настання негативних наслідків, ні те, що позивач не має незнятих дисциплінарних стягнень та застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, який не є співмірним з учиненим діянням.

IV. Касаційне оскарження

Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, ГУНП в Чернівецькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу.

Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) скаржник зазначає, що судами попередніх інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень на обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок, які викладено у постановах від 01 квітня 2020 року у справі №806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі №826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/1578/2020, від 09 лютого 2022 року у справі №160/12290/20, від 23 листопада 2023 року у справі №420/14443/22.

Також підставою касаційного оскарження скаржником визначено пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу).

На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що позивач в позаслужбовий час, використовуючи свій статус поліцейського, не маючи на те будь-яких законних підстав, здійснив незаконну виписку двох неповнолітніх дітей з психіатричної лікарні, які були примусово госпіталізовані туди у зв`язку з спробою суїциду, неадекватною поведінкою, що було наслідком зловживання алкоголем (про що було достеменно відомо позивачу), що є грубим дисциплінарним проступком, який в результаті спричинив настання наслідків у вигляді повторної загрози життю та здоров`ю неповнолітніх дітей.

Відповідач звертає увагу, що відповідно до пункту 17 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі.

Реалізація вищевказаних повноважень покладена на підрозділи ювенальної превенції Національної поліції України, повноваження та порядок роботи яких визначений, зокрема, Інструкцією з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2017 року № 1044.

Проте, посада позивача не відноситься до підрозділів ювенальної превенції та в останнього відсутні будь-які повноваження щодо роботи з дітьми, що свідчить про грубе перевищення позивачем своїх службових повноважень.

Підсумовуючи доводи, скаржник зазначає, що при здійсненні незаконної виписки неповнолітніх осіб позивач використовував свій службовий статус, про який було достеменно відомо працівникам психіатричної лікарні. Виписка була здійснена позивачем передчасно, до закінчення необхідного терміну перебування неповнолітніх в медичному закладі (до 02 січня 2023 року). Психіатричною лікарнею була скасована виписка неповнолітніх, яка була здійснена позивачем 31 грудня 2022 року, що додатково свідчить про її незаконність.

При цьому, як указує відповідач, суди помилково переклали відповідальність за вчинений позивачем дисциплінарний проступок на інших осіб, зокрема працівників психіатричної лікарні, які передали позивачу дітей та на ОСОБА_2 , яка є законним представником неповнолітніх.

У зв`язку з наведеним скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

До основних принципів діяльності поліції належать верховенство права, дотримання прав і свобод людини, законність, відкритість та прозорість, політична нейтральність, взаємодія з населенням на засадах партнерства, безперервність.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 Закону № 580-VIII).

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина перша статті 8 Закону № 580-VIII).

За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 вказаного Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з частинами 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (пункт 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту).

VI. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також вирішуючи питання щодо правильності їх застосування судами першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначає таке.

Спірним у межах цього касаційного провадження є питання правомірності обрання відповідачем до поліцейського найсуворішого з видів стягнень, що передбачені статтею 13 Дисциплінарного статуту, а саме: звільнення зі служби в поліції з урахуванням особливостей застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, що визначені у статті 29 цього Статуту.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в аспекті порушеного питання, Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування означених норм права, сформовані у постановах від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22 та від 29 лютого 2024 року у справі №260/5566/22.

Також згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 806/647/15, від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/1578/2020, від 09 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20 та ін.).

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2123-IX, який набрав чинності 01 травня 2022 року, Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту: «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша статті 29 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є саме вчинення ним дисциплінарного проступку, частина восьма статті 19 Статуту визначає, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Тут, насамперед, варто мати на увазі, що, обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного - зауваження до найсуворішого - звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.

Водночас застосування частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту виключно у поєднанні зі статтею 13, якою визначено перелік видів дисциплінарних стягнень та послідовність їх застосування, виключало б з процедури визначення виду стягнення такого визначального елементу як оцінка характеру самого проступку внаслідок однакового підходу до оцінки різних за ступенем тяжкості проступків та, відповідно, результату обрання виду відповідальності виключно в порядку послідовності.

У справах № 420/14443/22 та № 260/5566/22, аналізуючи положення частин першої, другої статті 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.

Верховний Суд зауважив, що повноваження керівника стосовно обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

Так, у цій справі підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції слугували результати службового розслідування про вчинення останнім дисциплінарного проступку, що полягає у недотриманні вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 9 пункту 1 розділу II (із врахуванням пункту 3 розділу IV) Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року №100, підпункту 2 пункту 4 розділу IX Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, затвердженої наказом МВС України від 07 липня 2017 року №575, пункту 4.3. розділу IV Про вдосконалення порядку надання психіатричної допомоги дітям, затвердженого наказом МОЗ України від 18 травня 2013 року № 400.

З висновку службового розслідування суди попередніх інстанцій встановили, що 22 грудня 2022 року ОСОБА_1 , виконуючи службові обов`язки у складі СОГ ВП №5 (смт. Глибока), обслуговував виклик про замах на суїцид, що вчинили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

При цьому, на місці події було встановлено, що зазначена неадекватна поведінка ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (нанесення порізів передпліччя, прикладання уламку скла до шиї) була наслідком перебування їх у стані сильного алкогольного сп`яніння, та вимагала примусового поміщення останніх до спеціалізованого медичного закладу, що і було здійснено 23 грудня 2022 року.

Позивач достеменно знаючи те, що приводом до госпіталізації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 послугувало вчинення ними дій, які загрожували їхньому життю та здоров`ю, піддався умовлянням останніх та, з надуманих причин, 31 грудня 2022 року, використавши свою приналежність до Національної поліції України, переконав медперсонал психлікарні передати йому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

При цьому, ОСОБА_1 проігнорував те, що курс стаціонарного лікування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 тривав та було відсутнє комісійне рішення лікарів-психіатрів щодо їх виписки.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , скориставшись менш суворим контролем в СЗІПІ, ніж у психлікарні, о 18 год 30 хв самовільно покинули територію інтернату та до 23 год 20 хв, вживали алкогольні напої з малознайомими дорослими особами, довівши себе до безпорадного неадекватного стану, чим наражалися на небезпеку.

31 грудня 2022 року ОСОБА_1 , отримавши о 18 год 30 хв від законного представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інформацію про їх втечу з інтернату, у встановленому порядку дане звернення в органі поліції не зареєстрував, легковажно сподіваючись на розв`язання ситуації без участі поліції, що не відповідало особливостям поведінки неповнолітніх, схильних до асоціальної поведінки та вживанню алкогольних напоїв, та суперечить вимогам Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, а також Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні.

Вчинені ОСОБА_1 безвідповідальні дії (допущена бездіяльність), що створили реальну загрозу життю та здоров`ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , стали можливими внаслідок його особистої недисциплінованості та самовпевненості, а також ігнорування ним настання можливих негативних наслідків. Визначаючи рівень небезпеки, на яку 31 грудня 2022 року наражались ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та передумови якої своїми діями створив ОСОБА_1 , уповноваженою дисциплінарною комісією взято до уваги, що 23 січня 2023 року вказані неповнолітні особи, вкотре перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, повторно вчинили спробу самогубства та вчергове були примусово госпіталізовані до психлікарні.

За результатами службового розслідування, дисциплінарною комісією було запропоновано застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Надаючи оцінку обставинам, встановленим у висновку службового розслідування, які слугували підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач належним чином не обґрунтував необхідність застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення та неможливість застосування іншого, крім звільнення зі служби в поліції, при тому, що останній за місцем роботи характеризується загалом позитивно; обставин, які обтяжують відповідальність позивача, під час дисциплінарного провадження не встановлено. Наявні у матеріалах справи докази не дають підстав кваліфікувати виявлене порушення як грубе порушення дисципліни чи посадових інструкцій, достатнє для застосування такого виду стягнення як звільнення зі служби в поліції.

На переконання Верховного Суду, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, враховуючи таке.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі.

Реалізація вищевказаних повноважень покладена на підрозділи ювенальної превенції Національної поліції України, повноваження та порядок роботи яких визначений зокрема Інструкцією з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2017 року № 1044.

Водночас судами не встановлено та матеріали справи не містять інформації щодо приналежності посади позивача до підрозділів ювенальної превенції та, відповідно, наявність в останнього повноважень щодо роботи з дітьми.

При цьому, як убачається з висновку службового розслідування, комісією, зокрема, встановлено, що при здійснені виписки неповнолітніх з ОКНП "Чернівецька обласна психіатрична лікарня" позивач використовував свій службовий статус, про який було достеменно відомо працівникам психіатричної лікарні. При цьому, ОСОБА_1 проігнорував те, що курс стаціонарного лікування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 тривав та було відсутнє комісійне рішення лікарів-психіатрів щодо їх виписки. В подальшому, 31 грудня 2022 року ОСОБА_1 , отримавши о 18 год 30 хв від законного представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інформацію про їх втечу з інтернату, у встановленому порядку дане звернення в органі поліції не зареєстрував, легковажно сподіваючись на розв`язання ситуації без участі поліції.

У висновку службового розслідування наголошено, що вчинені ОСОБА_1 безвідповідальні дії (допущена бездіяльність), що створили реальну загрозу життю та здоров`ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , стали можливими внаслідок його особистої недисциплінованості та самовпевненості, а також ігнорування ним настання можливих негативних наслідків. Визначаючи рівень небезпеки, на яку 31 грудня 2022 року наражались ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та передумови які своїми діями створив ОСОБА_1 , уповноваженою дисциплінарною комісією взято до уваги, що 23 січня 2023 року вказані неповнолітні особи, вкотре перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, повторно вчинили спробу самогубства та вчергове були примусово госпіталізовані до психлікарні.

Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не надали належної оцінки зазначеним обставинам.

Суди попередніх інстанцій не дослідили всі обставини, які містять інформацію щодо предмета доказування, у тому числі обставини, які стали підставою для висновку дисциплінарної комісії про наявність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, та не дають змогу суду дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

Водночас критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області задовольнити.

2. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №600/644/23-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Чернівецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко

Судді: О.Р. Радишевська

С.А. Уханенко