Рішення

від 19.03.2024 по справі 160/18744/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 рокуСправа №160/18744/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, в якій позивач просить:

-визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради щодо відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшому сину ОСОБА_1 та щодо нарахування боргу в розмірі 30 000 грн.;

-зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надати дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшому сину ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №332;

-зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надати ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №332.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою разом з молодшим сином ОСОБА_2 . Позивач звернулась із заявою про призначення допомоги на проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 «Про деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Проте, листом від 26.06.2023 було повідомлено, що з 23.06.2023 виплати призупинені: «до з`ясування». Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують права позивача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до п.1 Порядку №332, цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Пунктом 2 Порядку № 332 (в редакції від 20.10.2022) передбачено, що Допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку № 332 позивачем мало бути дотримано наступних умов: отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022, або бути облікованою на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332 або переміщеним з такої території. Починаючи з травня 2022 року, допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20.05.2022 заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації. Позивач повторно не переміщалась з тимчасово окупованої російською федерацією території України, не надала до Управління акт про факт пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації. Враховуючи викладене, відповідач вважає свої дії правомірними щодо припинення нарахування допомоги на проживання дитині позивача (молодший син ОСОБА_2 ) та вимогу щодо повернення надміру отриманих коштів зазначеної допомоги.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки від 27.01.2021 №1216-5000337013 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне моє місце проживання: АДРЕСА_2 .

З 25.05.2022 старший син ОСОБА_3 перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне його місце проживання : АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки від 06.09.2022 №1216-5002088122 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи молодший син ОСОБА_2 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ; фактичне його місце проживання : АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2022 ОСОБА_1 подала заяву до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про призначення та надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Так, відповідачем було призначено грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі: ОСОБА_2 в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до рішення від 26.06.2023 припинено з 23.06.2023 виплату грошової допомоги на проживання ВПО, що передбачена Порядком №332. Рішенням відповідача про утримання надміру виплачених сум допомог зазначено, що сума переплати 30 000 грн підлягає поверненню.

Відповідно до повідомлення про відмову в призначенні допомоги ОСОБА_1 відмовлено в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

Зазначені виплати нараховано та позивач їх отримувала до 22.06.2023, в подальшому їх виплату було призупинено: «до з`ясування». Додатково зазначено, що позивач не має права на виплати, оскільки це не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».

Відповідачем 26.06.2023 винесено рішення про повернення коштів, де зазначено, що станом на 23.06.2023 у позивача виявлено борг в розмірі 30 000 грн., який необхідно повернути. Також відповідач зазначив, що починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20.05.2022 заявку на відшкодування відповідних витрат, зокрема засобами Єдиного державного веб порталу електронних послуг.

Також відповідач зазначив, що позивач станом на 01.03.2022 не отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; повторно не переміщалася з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, після 24.02.2022; не надавала акту від органів місцевого самоврядування про факт пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що ОСОБА_2 , народжений після 24.02.2022 має право лише на отримання довідки про взяття на облік ВПО.

Рішенням від 29.08.2023 допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 в розмірі 3000,00 грн., ОСОБА_3 в розмірі 3000,00 грн. відновлено та виплачено у вересні 2023 року.

Вважаючи протиправними дії щодо припинення виплати грошової допомоги на проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» та утримання надмірно сплачених коштів, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Закон України від 20.10.2014 №1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині 1 цієї статті (частина 2 статті Закону № 1706).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина 1 та 2 статті 4 Закону №1706).

Частиною 1 статті 5 Закону №1706 визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706 Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно із частинами 2 та 3 статті 7 Закону №1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1706 внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком №505, пунктом 2 якого передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Механізм надання допомоги на проживання ВПО визначений Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ від 20.03.2022 №332 (надалі - Порядок №332).

Відповідно до п. 1 Порядку №332, цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому Розпорядженням КМУ від 06.03.2022 №204.

Згідно з п. 3 Порядку №332 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану. Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 14.04.2022, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Постанови №505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці 1 пункті 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави вважати, що допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що включені до переліку, зазначеному в абз. 1 п. 2 цього Порядку (тимчасово окуповані російською федерацією території України), а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому Розпорядженням КМУ від 06.03.2022 №204.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що позивач до 24.02.2022 обліковувалась як внутрішньо переміщена особа у відповідача, за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне моє місце проживання: АДРЕСА_2 .

Донецька область входить до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженого розпорядженням КМУ від 06.03.2022 №204-р.

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 станом на 24.02.2022 обліковувалась на території, що включена до відповідного переліку територій, на яких ведуться бойові дії.

Відповідно до абз.5 п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - Порядок №509) довідку отримує кожна дитина, в тому числі та, що прибула без супроводження батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до довідки від 06.09.2022 №1216-5002088122 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи молодший син позивача ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне його місце проживання : АДРЕСА_2 .

Рішенням від 07.09.2022 відповідачем було призначено грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» від 20.03.2022 №332 допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі: ОСОБА_1 в розмірі 2000,00 грн., ОСОБА_2 в розмірі 3000,00 грн., ОСОБА_3 в розмірі 3000,00 грн.

З відповіді відповідача про припинення виплати допомоги на проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022, вбачається, що підставою утримання з позивача адресної допомоги, нарахованої відповідно до Порядку №332, фактично слугувало те, що в період з 24.02.2022 вона повторно не переміщалась.

Водночас, як підтверджено матеріалами справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою з Донецької області, і знаходилася на обліку у відповідача з 27.01.2021.

Суд зазначає, що положеннями Порядку №332 не передбачено такої підстави для відмови у призначені допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, як відсутність нового (повторного) переміщення.

Чинними нормами права, а саме положеннями пункту 3 Порядку №332 передбачено заборону лише на призначення та надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абз. 1 п. 2 цього Порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ч. 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З огляду на викладене, з урахуванням перебування позивача станом на 24.02.2022 на обліку, як внутрішньо переміщеної особи у регіоні, що включений до переліку, зазначеному в абзаці 1 пункту 2 цього Порядку №332, зважаючи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мають статус внутрішньо переміщеної особи, а нормами Порядку №332 передбачено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, суд доходить висновку, що припинення виплати такої допомоги є протиправною.

З огляду на наведене, рішення Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про утримання надміру виплачених сум допомоги від 23.06.2023 щодо нарахування боргу в розмірі 30 000 грн, є також протиправним, оскільки такі кошти підлягають поверненню лише у разі якщо таке нарахування та виплата відбувалися протиправно, що спростовується доводами позивача та письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Проте, рішенням від 29.08.2023 допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 в розмірі 3000,00 грн., ОСОБА_3 в розмірі 3000,00 грн. відновлено з 01.07.2023 та виплачено у вересні 2023 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд доходить висновку, що Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради відновлене порушене право позивача щодо виплати допомоги на проживання неповнолітній дитині - ОСОБА_2 відповідно до пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до наданої довідки вчинені всупереч Конституції України та чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1073,60 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради щодо відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - дитині ОСОБА_2 , молодшому сину ОСОБА_1 та щодо нарахування боргу в розмірі 30 000 грн.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надати ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №332.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська